Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/9874/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 440/9874/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 01.04.26 по справі № 440/9874/25

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, декларант) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2, прийняте Полтавською митницею;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025, прийняту Полтавською митницею;

- судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6056, 00 грн та витрати на правничу допомогу стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України транспортного засобу DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер: W-48EAE за митною декларацією від 01.07.2025 № 25UA806070006446U0 позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи, які містять інформацію про ввезений автомобіль та підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Переконував, що рахунком-фактурою (інвойсом) №25011586 від 19.06.2025 та квитанцією про отримання готівкових коштів в сумі 14900,00 Євро від продавця - JB Trading b.v. підтверджується факт придбання імпортованого транспортного засобу та його ціну, а експортною декларацією №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025, декларацією митної вартості № 25UA806070006394U8 та довідкою про транспортні витрати – вартість перевезення автомобіля власним ходом з м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) 27 000, 00 грн, що не було враховано відповідачем при складенні оскаржуваного рішення.

Наполягав, що під час проведення митного контролю митний орган аргументовано не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, а тому, заявлена ОСОБА_1 митна вартість повинна вважатися визнаною автоматично.

Стверджував, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за резервним методом, митний орган використовував в якості джерела інформації ЕМД від 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2, при цьому не здійснив жодних порівнянь з автомобілем, що розмитнювався позивачем, не звернув увагу на відмінність технічних даних та не надав оцінки обставинам того, що у разі придбання транспортного засобу, що був у використанні, слід враховувати різні умови експлуатації та зберігання, зношеність, загальний стан, що безпосередньо впливає на ціну товару.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у справі №826/16046/16, зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Підсумовуючи вищенаведене, вважав, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, що у підсумку дає підстави вважати спірне рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та немотивованим у контексті частини 2 статті 55 МК України, а тому воно підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА806070/2025/000004/2 від 01.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, стверджував, що сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806070/2025/000038 є також протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Повідомив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп, на підтвердження чого будуть надані докази, в порядку, передбаченому частиною 7 статті 139 КАС України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №440/9874/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) про визнання протиправним та скасування рішення – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 року №UА806070/2025/000004/2 прийняте Полтавською митницею.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025 року, прийняту Полтавською митницею.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 по справі №440/9874/25 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією від 01.07.2025 № 25UA806070006446U0 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованого транспортного засобу.

Пояснив, що спірними обставинами під час визначення митної вартості сідлового тягача DAF XF 480 FT, що був у використанні, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску були вартість придбання цього транспортного засобу за 14900,00 Євро/шт, а також витрати на його транспортування до митного кордону України, які позивач не підтвердив належними та допустимими доказами.

Зауважив, що всупереч приписам частини 2 статті 53 та частини 1 статті 368 МК України декларантом не надано платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар, касових або товарних чеків, інших документів роздрібної торгівлі , про що чітко зазначено як в повідомленні митного органу декларанту, так і в рішенні про коригування митної вартості від 01.07.2025 № UA806070/2025/000004/2.

Переконував, що судом першої інстанції помилково взято до уваги квитанцію про отримання готівкових коштів в сумі 14900,00 Євро від продавця - JB Trading b.v., видану 24.06.2025 ОСОБА_1 як покупцю, оскільки вказаний документ було долучено лише до позовної заяви, а при митному оформленні він декларантом не надавався, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 01.07.2025 № 25UA806070006446U0.

Зазначив, що таку квитанцію "Quittung" може за допомогою відповідного інтернет сайту створити будь-яка особа, яка не належить до компанії JB Trading b.v., що викликає сумніви у митного органу у її достовірності.

Крім того, зазначив, що надана позивачем до суду квитанція заповнена невірно, оскільки її графи містять інформацію, яка до них не відноситься, зокрема, у полі «EUR in Worten» замість суми прописом зазначено VIN-код тягача, у полі «von» замість особи яка дає гроші вказано продавця, у полі «fur», яке має містити товар або послуга, за які отримується оплата, зазначено Anton Trystan, у полі «dankend erhalten» (з вдячністю отримав) замість ім`я та прізвища особи, яка отримала кошти містяться дані інвойсу, у полі «Ort/Datum» зазначається місце, де здійснено передачу коштів, однак у квитанції позивача дата та підпис, у полі «Stempel/Unterschrift des Empfangers» має бути проставлений підпис та печатка юридичної особи, яка у спірному випадку відсутня, що не було належним чином досліджено судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Додатково звернув увагу на те, що ОСОБА_1 особисто не виїжджав закордон з метою придбання автомобіля, а від його імені діяв громадянин ОСОБА_2 , водночас квитанція «Quittung» від 24.06.2025 виписана на ім`я ОСОБА_1 , що обумовлює внесення ним готівкових коштів при розрахунках, однак доказів на підтвердження вчинення таких дій позивачем матеріали справи не містять.

Також зауважив, що ОСОБА_1 в графі 44 МД № 25UA806070006394U8 зазначена довідка про транспортні витрати (код 3007) від 30.06.2025 згідно з якою такі витрати складають 27000 грн, водночас, надана позивачем до суду разом з позовом розписка громадянина ОСОБА_2 підтверджує отримання ним від ОСОБА_1 34000 грн. за надані послуги по доставці автомобіля, що свідчить про наявність очевидних розбіжностей у заявленій декларантом вартості транспортування автомобіля, що також не було досліджено судом першої інстанції належним чином.

Наполягав, що ці розбіжності напряму впливають на визначення числового значення митної вартості, яка декларувалася позивачем, а тому сумніви митного органу у достовірності заявленої позивачем митної вартості є цілком обґрунтованими.

Враховуючи викладене, стверджував, що суд першої інстанції помилково вважав надані під час митного оформлення товару документи такими, що підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, у той час як митний орган у відповідності до частини шостої статті 54 МК України обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв законне рішення про коригування митної вартості товару від 01.07.2025 № UA806070/2025/000004/2.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 440/9874/25 - без змін.

В обґрунтування відзиву наполягав, що незважаючи на надання повного пакету документів, Полтавська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості від 01.07.2025 № UA806070/2025/000004/2 та картку відмови № UA806070/2025/000038, необґрунтовано визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 20470,00 Євро замість заявлених 14900,00 Євро, що призвело до суттєвої переплати позивачем митних платежів.

Вважав необґрунтованими посилання митного органу на неправильне заповнення квитанції «Quittung», оскільки відповідач не навів жодної норми законодавства Королівства Нідерланди, якій би суперечило оформлення такого документу. Крім того, квитанція не є єдиним доказом вартості транспортного засобу у цій справі, яка підтверджується також інвойсом, CMR, митною декларацією країни відправлення та іншими документами у сукупності, які не були належним чином досліджені відповідачем.

Наголосив, що сума 27000,00 грн є транспортними витратами, які включаються до митної вартості до моменту перетину вантажем митного кордону України, а транспортні витрати по території України – 7000,00 грн не повинні включатись до розрахунку митної вартості, водночас розписка надана ОСОБА_2 на всю суму витрат 34000,00 грн (27000 грн + 7000 грн = 34000 грн), а не окремими частинами, відтак, доводи митниці про наявність розбіжностей у заявленій позивачем вартості транспортування є хибними.

Переконував, що доводи апелянта зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, проте переоцінка доказів на користь суб`єкта владних повноважень у відриві від конкретних обставин справи суперечить як принципу змагальності, так і сталій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Повідомив, що у зв`язку з вивченням матеріалів апеляційної скарги та складанні відзиву на апеляційну скаргу по справі № 440/9874/25 позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката Самойленко М. О. (з яким було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 3 а/с від 07.07.2025) в орієнтовному розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп (в залежності від необхідності складання додаткових процесуальних документів, зокрема заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень тощо).

У надісланій до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі та додатково зазначив, що позивач намагається маніпулювати доказами стверджуючи, що квитанція підтверджується інвойсом, CMR, митною декларацією країни відправлення, не враховуючи те, що квитанція "Quittung" є вторинним документом по відношенню до інвойсу, який повинен бути оплаченим. Тобто, квитанція не може передувати створенню інвойсу й відповідно інвойс її не підтверджує.

Також стверджував, що міжнародна товаротранспортна накладна CMR не може бути підтвердженням квитанції про сплату, оскільки CMR підтверджує укладення договору перевезення, а не оплату за придбаний товар. Крім того, в графі 5 (супровідні документи) СМR зазначений лише реквізити митної декларації країни відправлення №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025, яка так само не підтверджує квитанцію про оплату, оскільки інформація щодо неї у відповідних графах декларації відсутня.

Переконував, що надана позивачем до суду першої інстанції розписка від громадянина ОСОБА_2 про вартість витрат на транспортування у розмірі 34000 грн не містить інформації про розподіл цієї суми на витрати понесені за межами України та витрати понесені в Україні, а обставини не надання ОСОБА_1 цієї розписки до митного контролю свідчить про те, що позивач свідомо приховав від митниці реально понесені витрати на транспортування автомобіля до митної території України.

В іншій частині зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу є аналогічним змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , було придбано у Нідерландської компанії JB Trading b.v. у м. Еде Королівство Нідерланди вантажний автомобіль DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер: W-48EAE, що був у використанні, за 14900,00 Євро. Факт придбання даного транспортного засобу підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 25011586 від 19.06.2025 та квитанцією про отримання готівкових коштів в сумі 14900,00 Євро від продавця - JB Trading b.v.

В подальшому, придбаний автомобіль транспортувався з м. Еде (Королівство Нідерланди) до м. Кременчука (Полтавської області, Україна), що підтверджується експортною декларацією № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025.

30.06.2025 позивачем заповнено декларацію митної вартості № 25UA806070006394U8, яку подано до Полтавської митниці.

Транспортування придбаного вантажного автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер : W-48EAE здійснювалось власним ходом під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі нотаріально посвідченої Довіреності № 1641 від 24.06.2025.

Вартість транспортних витрат по доставці автомобіля з м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27000, 00 грн.

При митному оформленні придбаного вантажного автомобіля DAF НОМЕР_3 (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер : W-48EAE декларантом було визначено митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України за першим методом визначення митної вартості (основним) – за ціною договору).

Разом із митною декларацією декларантом було надано Полтавській митниці наступні документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) № 25011586 від 19.06.2025;

- автотранспортну накладну (CMR) № G250624091507 від 24/06/2025;

- документ, що підтверджує статус особи, яка подає митну декларацію;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 18.09.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 20.06.2025;

- довідку про транспортні витрати б/н від 30.06.2025;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №17/5342/988;

- договір про надання послуг митного брокера № 27 від 24.06.2025;

- висновок про походження товару 2018ED69852 від 18.09.2018;

- довіреність № 1641 від 24.06.2025;

- копію митної декларації країни відправлення № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA024.002789-25 від 28.06.2025;

- паспорт громадянина України, що дає право на перетин кордону України НОМЕР_6 від 07.08.2017;

- паспорт громадянина України, що містить інформацію про місце постійного проживання на території України НОМЕР_7 від 06.03.2007;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товару № 25UA806070006394U8 від 30.06.2025.

Крім перелічених документів відповідачу також було надано інформаційний лист б/н від 30.06.2025 від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів з сайтів продавця та фірм конкурентів.

Полтавською митницею 01.07.2025 після вивчення поданих при розмитнені документів та додатково наданих брокером було прийнято рішення № UА806000/2025/000004/2 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість до рівня 20470,00 ЄВРО (курс Євро на час розмитнення – 48,7823 грн за 1 Євро) на підставі раніше визнаної митної вартості відповідно до джерела - ЕМД від 05.05.2025 № 25UA204140004247U2, що на думку Полтавської митниці має схожі характеристики, країну походження та час митного оформлення товарів.

Відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2025/000038 від 01.07.2025.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2, оскільки надані позивачем до митної декларації № 25UA806070006394U8 від 30.06.2025 документи, на підтвердження задекларованої митної вартості товару підтверджували ціну, яка була фактично сплачена за товар та не містили розбіжностей або ознак підробки, а резервний метод визначення митної вартості застосовано відповідачем без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Оскільки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806070/2025/000038 винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, суд першої інстанції вважав, що спірна картка відмови також підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі – МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з виявленими розбіжностями у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а також з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 МК України, в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

В якості фактичних підстав для коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем вказано про: не надання банківських платіжних документів, які б підтверджували факт оплати за оцінюваний товар відповідно до поданого рахунку – фактури від 19.06.2025 № 25011586; відсутність декларації митної вартості; не зазначення у довідці про транспортні витрати від 30.06.2025 інформації щодо маршруту, його протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає можливості проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості;

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2 колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до копії рахунку-фактури № 25011586 від 19.06.2025, що надавався до митного оформлення, позивачем придбано у компанії JB Trading b.v. транспортний засіб марки DAF XF 480 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 (бувший у використанні), вартістю 14900,00 Євро. Рахунок – фактуру № 25011586 від 19.06.2025 містить усі необхідні реквізити сторін: продавця - JB Trading b.v. та покупця – ОСОБА_3 , адреси, підписи і печатку продавця, а також відомості, які дозволяють ідентифікувати транспортний засіб - марки DAF XF 480 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 та визначити ціну вказаного автомобіля – 14900,00 Євро (а. с. 40).

Колегія суддів також враховує, що у рахунку-фактурі № 25011586 від 19.06.2025 встановлені умови передачі автомобіля відчужувачем набувачу – «pay before 20.06.2025», тобто «сплатити до 20.06.2025».

За твердженнями ОСОБА_1 розрахунок між ним, як покупцем, та JB Trading b.v. (продавцем автомобіля, відповідно до рахунку-фактури № 25011586 від 19.06.2025) відбувався готівкою шляхом сплати визначеної суми коштів (14900,00 Євро) продавцю уповноваженою особою ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності № 1641 від 14.06.2025 та був уповноважений позивачем на транспортування придбаного автомобіля на митну територію України.

Зі змісту вищезазначеної довіреності, яка надавалась при митному оформленні імпортованого транспортного засобу, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути представником позивача, зокрема, у будь-яких державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в будь-яких портах та митницях, в митних службах та управліннях з усіх без винятку питань, пов`язаних з придбанням на ім`я позивача транспортного засобу, автомобіля та/або вантажу, його митного оформлення (розмитнення), виконання комплексу транспортно – експедиторських послуг щодо належного довірителю транспортного засобу та /або вантажу, оформлювати митні документи на цей транспортний засіб та/або вантаж, супроводжувати, експедирувати його за місцем призначення, в тому числі в митних органах з питань розмитнення, збору проб, ліцензування транспортного засобу та/або вантажу.

Отже вищенаведеним документом підтверджуються повноваження ОСОБА_2 на купівлю транспортного засобу, його експедирування, у тому числі шляхом особистого керування придбаним автомобілем, та подальше митне оформлення на митній території України.

Як вбачається з наданої до митного оформлення експортної митної декларації MRN № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025, придбаний позивачем автомобіль вартістю 14900,00 Євро, 19.06.2025 транспортувався ОСОБА_2 з м. Еде (Королівство Нідерланди) до митної території України, що з огляду на умови, визначені рахунком – фактурою (обов`язок сплати до 20.06.2025) свідчить про проведення позивачем розрахунків за придбаний товар. При цьому, оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, позивач був позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи.

До митного оформлення позивачем також було надано витяги з офіційного сайту продавця - JB Trading щодо вартості аналогічних та схожих транспортних засобів, які продаються даною нідерландською компанією, з яких вбачається, що ціна, сплачена покупцем ОСОБА_1 за транспортний засіб DAF НОМЕР_3 (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2018 року випуску – 14900,00 Євро не є нижчою ринкової вартості аналогічних транспортних засобів.

З огляду на факт передачі від JB Trading b.v. ОСОБА_1 (через уповноважену особу - ОСОБА_2 ) предмету угоди – транспортного засобу DAF НОМЕР_3 , номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , наявність цього автомобіля у довіреної особи та пред`явлення його в натурі до митного огляду, колегія суддів вважає, що позивачем виконано умови договору № 25011586 від 19.06.2025.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до наявного у матеріалах справи листа продавця товару - JB Trading b.v., від 14.08.2025, сідловий тягач DAF XF 480 FT, що був у використанні, вартістю 14900,00 Євро, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 оплату за вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 здійснив у повному обсязі, відповідно до виставленого інвойсу (рахунку) готівкою у касі компанії, про що отримав відповідні квитанції, у подальшому вказаний автомобіль самостійно транспортований ОСОБА_1 за власні кошти.

Матеріальних претензій до громадянина ОСОБА_1 компанія JB Trading b.v. не має.

До суду першої інстанції позивачем було надано квитанцію "Quittung" від 24.06.2025, яка не надавалась при митному оформленні імпортованого транспортного засобу.

Зі змісту вказаної квитанції вбачається, що сума грошових коштів, які отримано нідерландською компанією - JB Trading b.v. становить 14900,00 Євро, також міститься підпис її керівника, посилання на реквізити інвойсу від 19.06.2025 № 25011586, а також ідентифікуючі дані придбаного транспортного засобу, зокрема, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 та транзитний номер: W-48EAE.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до наявної в мережі інтернет інформації eQuittung.de - це спеціалізований вебсервіс, призначений для автоматизованого формування, заповнення та виведення на друк квитанцій про повний або частковий розрахунок готівкою (німецькою - Quittung). Даний ресурс є шаблоном первинного розрахункового документа, який засвідчує факт належного виконання грошового зобов`язання (отримання грошових коштів) між платником та отримувачем.

При цьому, слід врахувати, що вказаний ресурс розроблений під законодавство Німеччини, однак шаблон квитанції візуально та лінгвістично підходить для використання в таких німецькомовних країнах як Швейцарія, Австрія або Королевство Нідерланди, в яких цивільне право має схожі норми з німецьким.

На переконання колегії суддів, некоректне заповнення продавцем автомобіля окремих граф вищевказаної квитанції, на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі, не має наслідком вважати такий документ юридично нікчемним.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Крім того, відповідно до частини 7 статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17, яка підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рахунок-фактура № 25011586 від 19.06.2025 у розумінні частини другої статті 53 МК України є належним документом, який підтверджує визначену продавцем та покупцем вартість придбаного автомобіля марки DAF XF 480 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, які у повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та митній декларації країни відправлення MRN № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025.

Аналогічні правові висновки щодо належності рахунку - фактури, як документу, що підтверджує вартість придбаного за кордоном автомобіля, викладені у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24 у подібних правовідносинах, які підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, тим що подавались під час митного оформлення, а саме копіям: рахунку-фактури № 25011586 від 19.06.2025, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 2018ED69852 від 18.09.2018, копії митної декларації країни відправлення № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення ціни продажу позивачу автомобіля DAF XF 480 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 продавцем товару - JB Trading b.v. на рівні 14900,00 Євро.

Разом з цим, за твердженням відповідача задекларована митна вартість ввезеного позивачем автомобіля була нижчою, ніж вартість аналогічного автомобіля за ЕМД від 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2 (20470,00 Євро), у зв`язку з чим спрацював профіль ризику АСАУР та відкоригована митна вартість за другорядним методом.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, а не для коригування митної вартості.

Так, застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 МК України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

З аналізу наведеної норми вбачається, що коригування митної вартості за методом, передбаченим статтею 59 МК України – за ціною ідентичних товарів - може бути проведено лише на підставі наявної інформації про вартість імпортованих товарів, митне оформлення яких вже здійснено (митна вартість прийнята митним органом), і така інформація має бути документально підтверджена.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняльних характеристик імпортованого автомобіля та автомобіля, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Так, відповідно до наданої відповідачем до матеріалів справи порівняльної ЕМД 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2 (а.с.134) декларувався товар 1:

- Тягач сідельний, призначений для перевезення напівпричепів, вживаний, марка: DAF, модель: XF 480 FT – календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення – 2018, номер шасі XLRTEH4300G223953-тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 12902 см3, потужність двигуна 355kw, маса КТЗ в разі максимального завантаження – 19500 кг, власна маса ТЗ – 8420 кг.

З аналізу порівняльної ЕМД та ЕМД позивача вбачається, що порівнювані автомобілі є відмінними за модельним роком виготовлення (2016 рік - ТЗ позивача та 2018 рік - ТЗ за джерелом).

Крім того, транспортний засіб позивача доставлявся на митну територію України довіреною особою власним ходом, натомість автомобіль за порівняльною ЕМД був поставлений на митну територію України на умовах поставки DAP UA Зоря, що також могло вплинути на митну вартість.

Також, як слушно зауважив суд першої інстанції, порівнювати ціну транспортних засобів, бувших у використанні, навіть схожих за технічними характеристиками, є недоречним, оскільки умови експлуатації та зберігання, і як наслідок їх зношеність, є різними у кожному окремому випадку, що впливає на ціну товару.

Слід зауважити, що під час митного оформлення позивачем також надавалися витяги з офіційного сайту Продавця - JB Trading щодо вартості аналогічних та схожих транспортних засобів, які продаються даною нідерландською компанією, з яких вбачається, що ціна, яка сплачена покупцем ОСОБА_1 за транспортний засіб DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2018 року випуску, не є нижчою ринкової вартості аналогічних транспортних засобів.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що відповідачем не доведено, що задекларована позивачем митна вартість ввезеного ним автомобіля була нижчою, ніж вартість аналогічного автомобіля, ввезеного раніше на митну територію України.

Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє порівнювати показники митної вартості таких товарів.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що у митного органу були відсутні підстави здійснювати коригування на підставі відомостей, зазначених у ЕМД 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2.

Посилання митного органу на не подання позивачем при митному оформленні декларації митної вартості, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, якими підтверджено, що вказаний документ надавався декларантом як при поданні ЕМД від 01.07.2025 № 25UA806070006446U0, так і повторно листом № 01/2/07-01 від 01.07.2025 у відповідь на запит митниці, у зв`язку з чим коригування митної вартості з підстав відсутності декларації митної вартості є необґрунтованими.

З приводу зауважень митного органу про те, що довідка про транспортні витрати від 30.06.2025 не містить інформації щодо маршруту, його протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає можливості проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості, колегією суддів встановлено наступне.

Так, до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) у розмірі 27000,00 грн.

На підтвердження отримання послуг з перевезення митному органу також було надано міжнародну товарно – транспортну накладну CMR № G250624091507 від 24.06.2025 та нотаріально посвідчену Довіреність № 1641 від 18.06.2025, якою уповноважено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бути представником ОСОБА_1 у будь-яких державних, громадських та інших підприємствах, в тому числі митницях з усіх без винятку питань, пов`язаних з придбанням на його ім`я транспортного засобу, автомобіля та/або вантажу, його митного оформлення (розмитнення), виконання комплексу транспортно-експедиторських щодо належного йому транспортного засобу та інше.

На підставі вказаної довіреності громадянин ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується копією митної декларації країни відправлення MRN № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025 та міжнародною товарно – транспортною накладною CMR № G250624091507 від 24.06.2025.

Крім того, ОСОБА_2 було складено та надано довідку про транспортні витрати б/н від 30.06.2025, відповідно до якої, останній здійснив доставку автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна); транспортні витрати склали 27 000,00 грн.

Вартість транспортування автомобіля від пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) до м. Кременчук (Україна) становить 7000,00 грн.

Оплата позивачем транспортно-експедиторських послуг, наданих громадянином ОСОБА_2 , підтверджується розпискою від 30.06.2025, написаною власноручно ОСОБА_2 .

При цьому, колегія суддів враховує, що розписка надана ОСОБА_2 на всю суму оплачених витрат 34000,00 грн (27000 грн до митного кордону України + 7000 грн по території України = 34000 грн), з яких, до митної вартості позивач мав включити лише витрата до кордону України - 27000,00 грн.

Разом з цим, відповідачем взагалі не надана оцінка ані довідці про транспортні витрати, ані міжнародній товарно – транспортній накладній CMR № G250624091507 від 24.06.2025, ані декларації країни відправлення MRN № 25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025, які містять відомості як про маршрут перевезення, так і про вартість наданих позивачу послуг, що свідчить про неналежне дослідження наданих до митного оформлення документів.

Колегія суддів враховує, що за приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що «...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...».

Таким чином, враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає, що складена водієм ОСОБА_2 , який здійснював транспортування автомобіля на підставі нотаріально посвідченої Довіреності № 1641 від 18.06.2025, довідка про транспортні витрати від 30.06.2025 у сукупності з міжнародною товарно – транспортною накладною CMR № G250624091507 від 24.06.2025 є належними та достатніми доказами підтвердження понесення водієм ОСОБА_2 транспортних витрат на перевезення товару до кордону України саме у розмірі 27000 грн.

Стверджуючи про не зазначення у довідці про транспортні витрати від 30.06.2025 інформації щодо маршруту, його протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, відповідач взагалі не наводить мотивів яким чином відсутність вказаної інформації вплинула на можливість визначення митної вартості за ціною угоди та не вказує на жодні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а тому не відображення такої інформації у довідці про транспортні витрати не може бути підставою для коригування митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 24700,00 євро згідно з оскаржуваним рішенням від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 № UА806070/2025/000004/2 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025, яка винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Полтавської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 по справі № 440/9874/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко