Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №953/3831/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 953/3831/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова (головуючий суддя І інстанції Дяченко О.М.) від 27.07.2026 по справі № 953/3831/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Харківській області

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати постанову серії ЕНА №6831568 від 14.03.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, винесену поліцейським ВП №1 (с-ще Сахновщина) Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенант поліції Смолянінов Валерій Олегович про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньоо руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 10000,00 грн і судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6831568 від 14.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрито.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 532,48 (п`ятсот тридцять дві, 48) грн судового збору.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі переплаченої суми 133,12 (сто тридцять три, 12) грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі, 00) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно з наданим відповідачем відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля ГРПП Відділення поліції № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, 14.03.2026 під час патрулювання смт. Сахновщина екіпажем у складі інспектора СРПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та поліцейського СРПП сержанта поліції Левченка М.В. було виявлено транспортний засіб AUDI A4 (д.н.з. НОМЕР_1 ), який рухався по вул. Шевченка в бік пров. Анастасії Сідаш. З відео вбачається, що - 00:18 – 00:21 (11:23:06 – 11:23:09) Автомобіль Audi НОМЕР_2 під`їжджає до будівлі з правої сторони дороги, здійснює маневр гальмування та повністю зупиняється на узбіччі безпосередньо перед патрульним автомобілем. Патрульний автомобіль зупиняється позаду нього на відстані декількох метрів, забезпечуючи безперервний відеоконтроль заднього та бічного скла автомобіля Audi. - 00:22 – 00:23 (11:23:10 – 11:23:11). Одразу після зупинки автомобіля Audi чітко видно рух силуету єдиного перебуваючого в салоні чоловіка: особа з місця водія здійснює маневр пересідання (переміщення) через центральну консоль на переднє пасажирське сидіння. На відеозаписі зафіксовано повний цикл події: від руху автомобіля Audi BI 6763 IE по дорозі до його повної зупинки та виходу особи з салону. З моменту зупинки автомобіля до моменту виходу позивача минуло лише 3 секунди (11:23:08 – 11:23:11). У цей часовий проміжок жодна особа з автомобіля не вибігала, з боку водія двері не відчинялися. Вказує, що систематичний характер вчинення аналогічних правопорушень спростовує твердження позивача про його «добросовісну поведінку» та підтверджує його стійку протиправну направленість на ухилення від виконання судових рішень і приховування факту керування ТЗ шляхом пересаджування на пасажирське сидіння. Таким чином з рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2026 по справі № 953/3831/26 вбачається те, що судом при розгляді справи не з`ясовані всі обставини справи та не враховані надані до суду докази, що є порушенням норм процесуального права.

Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України.

Позивач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення на його поштову адресу копій ухвал про відкриття провадження у справі, призначення справи до судового розгляду, копії апеляційної скарги та судової повістки, але до суду поштові відправлення були повернуті із відміткою відділу поштового зв`язку: "адресат відсутній".

Відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в підсистемі "Едектронний суд".

Сторони також повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду, як це передбачено ч. 2 ст. 268 КАС України.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.03.2026 старшим лейтенантом поліції Смоляніновим Валерієм Олеговичем винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6831568 від 14.03.2026 відносно ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої: 14.03.2026 о 11:50:48 по пров. Анастасії Сідаш, с-ще. Сахновщина Берестинського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A4 державний номерний знак НОМЕР_1 без права керування транспортними засобами, а саме був позбавленим права керування транспортними засобами Сахновщинським районним судом Харківської області від 15.01.2026 у справі № 634/1325/26 на сім років, чим порушив п. 2.1.а. ПДР, дії позивача кваліфіковано як правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 не погодившись зі складеною щодо нього постановою, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6831568 від 14.03.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відеоматеріали, які надані відповідачем та встановлено, відсутність факту керування позивачем ОСОБА_1 14.03.2026 близько 11:30 год. автомобіль Audi A4 (д.н.з. НОМЕР_1 ), а також встановлено, що автомобіль перебував у нерухомому стані (був припаркований) по пров. Анастасії Сідаш у с-щі Сахновщина. Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Так, суд виснував, що відеозапис відображає лише рух автомобіля поліції, який фіксує дорогу попереду автомобіля поліції, водночас на відеозаписі відсутній, як факт порушення автомобілем Audi A4 (д.н.з. НОМЕР_1 ) Правил дорожнього руху, так і взагалі рух цього автомобіля. Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6831568 від 14.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Положенням пп. «а» п. 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень п.п. 3, 8, 11 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, згідно ч.1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Закону № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами..

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, а також відео з відеореєстратора поліцейського автомобіля суд встановив, що на відео зафіксований рух автомобіля Audi ВI6763IE об 11.23, при цьому після зупинки автомобіля чітко видно силует особи, яка здійснила переміщення з водійського сидіння на пасажирське сидіння. В подальшому на відео зафіксовано, як після цього маневру з пасажирського сидіння вийшов чоловік, особу якого в подальшому було встановлено - ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, поданим відповідачем та не дослідив їх у повному обсязі.

Згідно аналізу відеозапису з нагрудної камери поліцейського та відео з відеореєстратора службового автомобіля встановлено обставини події, рух позивача на транспортному засобі; роз`яснено права згідно ст. ст. 268, КУпАП.

Таким чином, матеріали відеозапису підтверджують, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було дотримано вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо з`ясування всіх обставин справи, роз`яснення позивачу його процесуальних прав та порядку оскарження постанови. Відтак порушень процедури розгляду справи та винесення постанови допущено не було.

За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, а також підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вказаним підтверджується обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини і наведене правове регулювання досліджуваних правовідносин вказують на відсутність підстав для скасування спірної постанови, винесеної поліцейським 14.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6831568.

У зв`язку із встановленим, являються помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав та обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі ухвалення судового рішення, яким позов фізичної або юридичної особи до суб`єкта владних повноважень повністю або частково задоволений.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позивачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу - відсутні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.07.2026 по справі № 953/3831/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко

Повний текст постанови складений 13.10.2026 року