Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №440/6939/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 440/6939/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко) від 08.07.2026 по справі № 440/6939/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком з 22.01.2025.

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити пенсію за віком з 04.06.2024 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 04.06.2024 по 21.01.2025 включно.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області, ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 22.01.2025.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.06.2024 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Донецькій області, посилається на те, що позивачка неодноразово зверталася із заявами про призначення пенсії за віком, однак рішеннями Пенсійного фонду від 09.09.2024, 17.10.2024, 16.12.2024 та 30.01.2025 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3131/25, яке набрало законної сили 06.08.2025, ГУ ПФУ в Донецькій області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2025 та зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 12.06.1985 по 20.09.1993. На виконання цього рішення відповідач повторно розглянув заяву, зарахував відповідний період та призначив пенсію, але лише з 22.01.2025. Посилається на те, що судовим рішенням не було прямо зобов`язано призначити пенсію з 04.06.2024, не спростовує права позивачки на її призначення з цієї дати. Судовим рішенням встановлено обставину щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу шляхом зарахування спірного періоду роботи у подвійному розмірі. Отже, при повторному розгляді заяви відповідач був зобов`язаний врахувати встановлені судом обставини та визначити належну дату виникнення права на пенсію відповідно до вимог Закону № 1058-IV. Таким чином, призначення пенсії лише з 22.01.2025, незважаючи на встановлення судом права позивача з урахуванням необхідного страхового стажу, є неправомірним та порушує її право на належне пенсійне забезпечення.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 02.09.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та 09.09.2024 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу.

09.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та 17.10.2024 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 04.08.1984 по 20.09.1993 та з 22.09.1993 по 28.11.1994.

10.12.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області та 16.12.2024 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 04.08.1984 по 20.09.1993 та з 22.09.1993 по 28.11.1994.

22.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та 30.01.2025 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 12.06.1985 по 20.09.1993.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/3131/25 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Донецькій області № 163950030479 від 30.01.2025 (вих № 2972/03-16 від 31.01.2025). Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в Градизькій районній лікарні з 12.06.1985 по 20.09.1993 у подвійному розмірі та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 22.01.2025.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3131/25 - залишено без змін.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/3131/25 ГУ ФУ в Полтавській області рішенням №1639500304479 від 16.10.2025 призначило ОСОБА_1 з 22.01.2025 пенсію за віком, вік станом на дату призначення пенсії - 60 років 7 місяців 19 днів.

Вважаючи наведене протиправним, позивач звернулася за захистом порушеного права до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 22.01.2025 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.06.2024 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Спір у даній справі виник з приводу дати призначення пенсії, а саме: відповідач визначив право позивача на призначення пенсії саме дату звернення до ПФУ четвертий раз - 22.01.2025, в той час, як позивач вважає, що має право на призначення пенсії саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.6. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, заяви осіб про призначення пенсії реєструються в журналі реєстрацій рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається у пенсійній справі.

Аналіз положень Порядку № 22-1 дає підстави для висновку про те, що встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково та в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 759/12575/15-а.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, суд доходить висновку, що право позивача на отримання належних їй пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня звернення до пенсійного органу із відповідною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 209/2050/17.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 02.09.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 09.09.2024 № 163950030479, відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу.

09.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області та 17.10.2024 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 04.08.1984 по 20.09.1993 та з 22.09.1993 по 28.11.1994.

10.12.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області та 16.12.2024 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 04.08.1984 по 20.09.1993 та з 22.09.1993 по 28.11.1994.

22.01.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та 30.01.2025 прийнято рішення № 163950030479, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Також зазначено, що у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи з 12.06.1985 по 20.09.1993.

З аналізу вищевказаних рішень, судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком з 04.06.2024 стала відсутність достатнього страхового стажу.

У свою чергу рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/3131/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в Градизькій районній лікарні з 12.06.1985 по 20.09.1993 у подвійному розмірі.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/3131/25 позивачці призначено пенсію за віком з 22.01.2025, тобто з дати звернення четвертий раз із заявою.

Колегія суддів зазначає, що пенсійний орган повинен був вирішити питання про призначення пенсії позивачу з урахуванням ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 та призначити пенсію за віком, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (наступного дня після досягнення пенсійного віку).

Водночас, відповідач протиправно не призначив позивачці пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку з 04.06.2024.

Стосовно доводів апелянта про те, що підставою для звернення позивача до суду із вказаними позовними вимогами є невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3131/25, а тому позивачка повинна була звертатись до суду з заявами в порядку ст. 382 чи 383 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Предметом оскарження в межах справи № 440/3131/25 були дії пенсійних органів щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

Предметом оскарження в межах даної справи є визначення дати призначення пенсії за віком.

Оскільки резолютивною частиною рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3131/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в Градизькій районній лікарні з 12.06.1985 по 20.09.1993 у подвійному розмірі, у суду відсутні підстави вважати, що даний спір слід вирішувати в порядку статті 382, 383 КАС України.

Щодо доводів відповідача про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження пенсійного органу, колегія суддів зазначає таке.

За юридичною позицією Конституційного Суду України, право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Подібний правовий підхід щодо вибору ефективного способу захисту застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі № 815/6832/15, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21.

Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 КАС України, а саме: щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі № 380/13558/21.

Аналіз положень КАС України також дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Оскільки під час розгляду цієї справи відповідач не довів наявність законних підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з 04.06.2024, та з метою забезпечення ефективного захисту його прав, з урахуванням положень статей 2 та 245 КАС України, колегія суддів погоджується з тим, що зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.06.2024 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідача, адже такий спосіб захисту порушеного права буде найбільш ефективним та спрямованим на ефективне відновлення прав позивачки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 22.01.2025 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.06.2024 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 440/6939/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло