Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №440/614/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 440/614/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич) у справі №440/614/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 , якого було виключено 15.01.2015 за станом здоров`я;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результат проходження медичного огляду 15 січня 2015 року ОСОБА_1 : військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 58а Розкладу хвороб (наказу МО України №402 від 14.08.2008) та про виключення 15 січня 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результат проходження медичного огляду 15 січня 2015 року ОСОБА_1 : військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 58 " а" Розкладу хвороб (наказу МО України №402 від 14.08.2008) та про виключення 15 січня 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно переклав тягар доказування на позивача та дійшов висновків без належного дослідження всіх обставин.

Зазначає, що відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що у особовій справі позивача відсутнє свідоцтво про хворобу.

Вказує, що посилання відповідача на відсутність свідоцтва про хворобу, як підстави для відмови, є необґрунтованим, свідчить про непослідовність його позиції та фактично покладає негативні наслідки щодо неналежного ведення документації на позивача, що суперечить принципу правової визначеності.

Посилається на те, що особа не може і не повинна нести відповідальність за процедурні недоліки в роботі державних органів.

Вказує, що судом не враховано наявність у військовому квитку позивача відмітки про виключення з військового обліку, а тому відповідач зобов`язаний був внести відповідні відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг".

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Позивач також подав письмові пояснення, в яких просив задовольнити його скаргу, врахувавши практику Другого апеляційного адміністративного суду в подібних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , молодший лейтенант мед.служби з 02.04.2009 до 15.01.2015 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У військовому квитку позивача міститься запис, що 15.01.2015 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно графи ІІІ ст. 52 "а" Наказу МО України №402 від 14.08.2008 та 15.01.2015 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров`я (протокол №6 від 15.01.2015) , графа 19 військового квитка від 02.04.2009 (а.с.19-23).

25.08.2025 позивач, за допомогою застосунку "Резерв +" сформував військово-обліковий документ в електронній формі та виявив, що перебуває на військовому обліку у відповідача, категорія обліку-військовозобов`язаний, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про виключення позивача з військового обліку (а.с.26).

Позивач направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву від 27.10.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку (а.с.27-32), до якої додав копії: паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, військового квитка серії НОМЕР_1 .

Листом від 05.11.2025 №1/3/3/5023 позивачу роз`яснено, що відомості про виключення позивача з військового обліку не внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів через відсутність у особовій справі позивача свідоцтва про хворобу (а.с.33).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо повторного його взяття на військовий облік та не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результат проходження ним медичного огляду 15.01.2015, звернувся з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ, в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі по тексту - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частинами 1-3 ст.14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на 15.01.2015) встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому, ч.10 ст.14 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на 15.01.2015) передбачено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень, зокрема, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на 15.01.2015) на районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема, звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених ст.18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку.

Станом на 15.01.2015 діяло Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402).

За приписами п.п.2.6.1 п. 2.6 глави 2 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Згідно з п.22.3 глави 22 розділу II Положення №402 Постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

Відповідно до п.22.4 глави 22 розділу II Положення №402 свідоцтво про хворобу в мирний час складається, зокрема, на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в разі, коли медичний огляд їх проведений відповідно до п.3.13 розділу II Положення.

Отже, враховуючи приписи п.п.22.3-22.4 глави 22 розділу ІІ Положення №402 (на час проходження позивачем ВЛК), підставою для виключення з військового обліку за станом здоров`я офіцерів запасу є оформлення свідоцтва про хворобу, форма якого є додатком 11 до Положення №402.

Пунктом 22.8 глави 22 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що свідоцтво про хворобу у мирний час складається та подається у штатну ВЛК на розгляд та затвердження:

а) у п`яти примірниках: на генералів (адміралів);

б) у чотирьох примірниках: на інших військовослужбовців, членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, ліцеїстів.

Перший примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) на всі категорії оглянутих зберігається у штатній ВЛК терміном п`ять років з подальшим здаванням у Галузевий державний архів Міністерства оборони України встановленим порядком; другий та третій примірники на військовослужбовців за контрактом підшиваються до їх особових справ; четвертий примірник видається військовослужбовцю на руки командиром військової частини для проходження МСЕК; п`ятий примірник на генералів (адміралів) ЦВЛК направляє до кадрового органу Міністерства оборони України. Другий примірник свідоцтва про хворобу на військовослужбовців строкової військової служби зберігається у військовій частині як підстава для звільнення їх з військової служби за станом здоров`я; третій та четвертий примірники командиром військової частини поштою надсилаються до військового комісаріату за місцем обліку звільненого військовослужбовця, один з яких військовий комісар видає колишньому військовослужбовцю на руки для проходження МСЕК. Копія свідоцтва про хворобу на військовослужбовців строкової військової служби, неправильно призваних до Збройних Сил України, у 5-денний термін після затвердження постанови направляється до штатної ВЛК регіону, у зоні відповідальності якої був призваний військовослужбовець.

Таким чином, на офіцерів запасу, до яких відноситься військовозобов`язаний - молодший лейтенант ОСОБА_1 , у разі визнання їх непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку у мирний час станом на 15.01.2015 мало складатися свідоцтво про хворобу, яке підлягало затвердженню штатною ВЛК.

В особовій справі ОСОБА_1 відсутнє свідоцтво про хворобу, про що зазначено у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2025 за №1/3/3/5023 (а.с.33).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано до суду постанову ВЛК у формі довідки військово-лікарської комісії, за формою згідно додатку 4 Положення 402.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надана позивачем до суду копія картки дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного - молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (а.с.24-25) не відповідає жодній із форм карток, що є додатками до Положення №402 в редакції, чинній станом на 15.01.2015, тобто на дату зазначену у цій картці, а тому не є належним та допустимим доказом у розумінні КАС України.

Окрім того, наявність копії картки дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного молодшого лейтенанта ОСОБА_1 та наявність у військовому квитку офіцера запасу запису про виключення з військової служби не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки останні не є документами, з яким закон пов`язує виникнення у військовозобов`язаного права на виключення з військового обліку офіцера запасу, та за відсутності постанови ВЛК, свідоцтва про хворобу, розглянутого та затвердженого штатною ВЛК, не створюють юридичних наслідків в частині наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, надана позивачем до суду копія військового квитка, не містять посилання на постанову ВЛК та свідоцтво про хворобу як підставу визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Доводи скаржника про те, що відмітка у військовому квитку позивача про виключення з військового обліку є підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не спростовують правильність висновків суду.

Відтак, за відсутності постанови ВЛК, свідоцтва про хворобу позивача, затвердженого ВЛК регіону та є підставою для виключення з військового обліку, колегія суддів вважає, що відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, правомірно відмовив у задоволенні такої заяви, з посиланням на відсутність такого свідоцтва.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 13.05.2026 у справі №440/12572/25, оскільки згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність власних дій (бездіяльності), що є предметом оскарження.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права, а саме ст.ст.77, 90 КАС України, оскільки останні не знайшли обґрунтованого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, а також того, що наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №440/614/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц