Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №200/100/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року справа №200/100/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 р. у справі № 200/100/26 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, ГУПФУ), в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування при розрахунку страхових виплат заробітку за період з 01 серпня 2018 року 30 листопада 2018 року включно неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням з 07 липня 2025 року з урахуванням заробітної плати (доходу) за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року включно з виплатою недоотриманих сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправними дії Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неналежного розрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) розміру щомісячних страхових виплат при їх призначенні з 19.05.2020 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) як правонаступника здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням з 07.07.2025 року з урахуванням заробітної плати (доходу) за період з 01.08.2018 по 30.11.2018 року (включно) та з виплатою недоотриманих сум.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування зазначив, що позивачем прошений строк звернення до суду.

Суд помилково не врахував те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки страхові виплати в зв`язку з професійним захворюванням були призначені позивачу з 19.05.2020, але він здійснив першу активну дію (подав лист звернення до відповідача) лише 19.03.2025, а до суду звернувся з даним позовом лише 07.01.2026, тобто шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом позивач пропустив без поважних причин.

Суд помилково не врахував того, що Торецьке відділення Фонду не мало підстав для врахування заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 за серпень – листопад 2018 року, під час визначення середньомісячної заробітної плати потерпілого для розрахунку страхових виплат.

Скаржник посилаючись на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV та Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, зазначає, що середня заробітна плата позивача, яка була розрахована відповідно до наведеної формули, склала 19614,10 грн. (10496,82 х 22,4229 : 12, де 10496,82 - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за 2019 рік; 22,4229 - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду; 12 - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді).

Судом помилково не враховано те, що суми заробітної плати, нарахованої позивачу за серпень – листопад 2018 року, були правомірно виключені з розрахунку у зв`язку з тим, що за цей період відсутня сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «Укргєосервіс». Тому щомісячна страхова виплата, призначена потерпілому з 19.05.2020, склала 11768,46 грн.

Судом помилково не враховано, що відповідно до прикладу 6 розділу ІІ Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022, у випадку якщо на дату призначення страхових виплат відсутні дані про сплату єдиного внеску за деякі місяці розрахункового періоду, розрахунок середньої заробітної плати проводиться без урахування цієї заробітної плати.

Таким чином, Торецьке відділення Фонду не мало підстав для врахування заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 за серпень – листопад 2018 року, під час визначення середньомісячної заробітної плати потерпілого для розрахунку страхових виплат, що помилково не було враховано судом 1 інстанції.

Також, скаржник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково та він має 60% втрати працездатності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок Серії 12 ААА №098607 від 24.06.2021 та серії 12 ААВ №222737 від 24.06.2021.

За даними АС “Реєстр потерпілих” ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхові виплати в зв`язку з професійним захворюванням, встановленим йому 08.04.2020 за час роботи на ТОВ “Укргєосервіс” (акт за формою П-4 від 09.04.2020), були призначені Торецьким міським відділенням УВД ФССУ в Донецькій області з 19.05.2020 на підставі виписки з акту огляду МСЕК сер. 12 ААА № 090552 від 02.06.2020, якою потерпілому було встановлено 3 група інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності з 19.05.2020.

Позивач звертався до відповідача з заявою від 19.03.2025, на яку відповідачем було надано відповідь від 28.03.2025 в якій зазначено, зокрема, що згідно з актами прийому-передачі паперова справа на призначення страхових виплат Торецьким міським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі відділення Фонду) до Головного управління не передавалася, тому надати запитувану довідку про заробітну плату не має можливості. За наявною в користуванні Головного управління інформацією Вам було призначено страхові виплати в червні 2020 року у зв`язку з професійним захворюванням на підставі Акту 11-4 від 08.04.2020. Розрахунковий період, за який обчислювалася середня заробітна плата для розрахунку щомісячної страхової виплати, визначений згідно пп. 3, 6, 11 та 13 постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26.01.2001 (зі змінами) “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)” і становить 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, з грудня 2017 року по листопад 2018 року включно. Загальна кількість календарних днів в розрахунковому періоді становить 256 днів, загальна сума нарахованої заробітної плати - 140314,52 грн. Таким чином середньомісячна заробітна плата для розрахунку щомісячної страхової виплати, визначена відповідно до п.14 Постанови №1266, становить 19614,10 грн.

Відповідач зазначив, що розрахунок середньомісячної заробітної плати для визначення розміру щомісячних страхових виплат здійснювався відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (зі змінами). Відповідно до п. 11 Порядку розрахунковий період склав 12 місяців перед настанням страхового випадку з 01.12.2017 по 30.11.2018. При цьому кількість календарних днів без урахування днів, невідпрацьованих з поважних причин, склала 256, загальна сума нарахованої заробітної плати – 140314,52 грн. Середня заробітна плата позивача, яка була розрахована відповідно до наведеної формули, склала 19614,10 грн. (10496,82 х 22,4229 : 12, де 10496,82 - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за 2019 рік; 22,4229 - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду; 12 - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді). При цьому суми заробітної плати, нарахованої Позивачу за серпень – листопад 2018 року, були виключені з розрахунку в зв`язку з тим, що за цей період відсутня сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ “Укргєосервіс”. Відповідно щомісячна страхова виплата, призначена потерпілому з 19.05.2020, склала 11768,46 грн. (19641,10 х 60%). Відповідно до абз. 2 п. 34 Порядку (в редакції, чинній на дату призначення виплат) приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджуються Мінсоцполітики. Відповідно до прикладу 6 розділу ІІ Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 № 1022, у випадку якщо на дату призначення страхових виплат відсутні дані про сплату єдиного внеску за деякі місяці розрахункового періоду, розрахунок середньої заробітної плати проводиться без урахування цієї заробітної плати.”.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 дата заповнення – 23.05.1991, встановлено, що у спірний період з 01.08.2018 по 30.11.2018 (включно) позивач працював у ТОВ “УКРГЄОСЕРВІС” з 06.12.2016 по 28.12.2018, що підтверджується номерами записів 26 та 27.

З копії довідки форми ОК-5 по позивачу встановлено, що під час роботи у ТОВ “УКРГЄОСЕРВІС” позивачу нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески з 01.12.2016 по 31.07.2018 року, в свою чергу за період з 01.08.2018 по 28.12.2018 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, але страхові внески за зазначений період підприємством сплачені не були.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105, професійне захворювання – захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.

За частиною 2 статті 14 Закону, страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV, у редакції на час звернення з заявою про перерахунок, трахові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 32 Закону № 1105 ступінь втрати працездатності потерпілим визначається експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи під час проведення такого оцінювання.

Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається у відсотках втрати працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження в рамках отримання реабілітаційної допомоги відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я".

Частиною 1, 9 - 11 статті 36 Закону № 1105-XIV, у редакції на час звернення з заявою про перерахунок, визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.

У разі повторного ушкодження здоров`я середньомісячна заробітна плата за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я. Сума страхової виплати в такому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється вiдпoвiднo до законодавства за сукупністю випадків ушкодження здоров`я.

Якщо повторне ушкодження здоров`я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата здійснюється на загальних підставах.

Якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров`я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.

Стаття 31 Закону, у редакції на час звернення з заявою про перерахунок, визначає обставини перерахування розміру страхових виплат.

Так, перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого.

Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 38 Закону № 1105 територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Постанова правління Пенсійного фонду України 26 січня 2024 року № 4-1 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 р. за № 353/41698, відповідно до пункту 4, підпункту 4 пункту 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункту 7 Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до пункту 2, 3, 6 розділу ІІІ Порядку № 4-1, рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.

Орган, що призначає страхову виплату, може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок або професійне захворювання оформлені з порушенням установлених вимог.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає страхову виплату, за правилами, встановленими Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55.

Згідно із пунктом 1 - 3 розділу V Порядку № 4-1, щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

Для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.

Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати.

Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку.

Середньомісячний заробіток для обчислення щомісячної страхової виплати визначається згідно з Порядком № 1266.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266).

Згідно пункту 3 Порядку № 1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

За приписами п. 12 Порядку №1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Пунктом 13 Порядку № 1266, середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1266, у разі відсутності на момент призначення страхових виплат відомостей про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата таких працівників за місяці попереднього року з подальшим перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату зазначених працівників за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.

Згідно з п. 16 Порядку № 1266, якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.

Пунктом 29 Порядку №1266 передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку; допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Відповідно до п. 31, 33- 34 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Відомості, необхідні для обчислення середньоденного грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим особам, які отримують грошове забезпечення, надаються за зверненням застрахованої особи територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, де такі особи перебувають на обліку, або військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями, органами, де такі особи проходили службу, протягом п`яти робочих днів за формою згідно з додатком.

З огляду на приписи вказаних норм, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що норми Порядку № 1266 передбачають:

- за загальним правилом розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266); середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності (п. 13 Порядку № 1266);

- якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату; а у разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату (п. 12 Порядку № 1266);

- в разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України (п. 14 Порядку № 1266).

Колегія суддів зазначає, що з системного аналізу законодавства та порядку вбачається, що потерпілий від нещасного випадку на виробництві, в разі встановлення стійкої втрати працездатності яку підтверджено довідкою МСЕК, має право звернутися до відповідного органу за призначенням страхових виплат.

При цьому, потерпілий при первинному зверненні, серед іншого, у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб має надати робочому органу виконавчої дирекції Фонду довідку про заробітну плату (дохід) отримуваний перед нещасним випадком або перед звільненням з роботи з метою обчислення середньої заробітної плати, виходячи з якої та ступеня втрати професійної працездатності встановлюється сума щомісячної страхової виплати. Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу було призначено страхові виплати на період стійкої втрати професійної працездатності виходячи з ступеня втрати професійної працездатності.

Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/2403/20 навів висновок щодо моменту виникнення права на отримання щомісячних страхових виплат, а саме:

“30. Тобто, щомісячні страхові виплати у зв`язку із втратою професійної працездатності та одноразова страхова виплата у зв`язку із втратою професійної працездатності є двома самостійними видами соціальних виплат, які особа отримує у разі втрати професійної працездатності.

31. Дата виникнення права на отримання зазначених виплат визначена ст. 47 Закону № 1105, відповідно до ч. ч. 1 та 2 якої:

1. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого – у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

32. Аналіз зазначених правових норм, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить, що право на отримання потерпілим щомісячних страхових виплат настає з дати встановлення професійного захворювання, а право на отримання одноразової допомоги – з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

33. У цій справі суди встановили, що датою встановлення професійного захворювання позивача є 08.02.2017 (відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювань від 08.02.2017 № 5/98 та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.02.2019).

34. Таким чином, саме з 08.02.2017 позивач має право на отримання щомісячних страхових виплат.

35. Оскільки розмір щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я, то нарахування таких виплат Фондом можливе лише після встановлення МСЕК відповідного відсотку втрати працездатності особі, але виплата коштів здійснюється саме з дати встановлення професійного захворювання.”.

Страхова виплата, з приводу якої виник спір, являє собою щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105).

У силу положень п. 12 Порядку № 1266 середня заробітна плата має визначатися виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на день настання права на страхову виплату.

Матеріали справи свідчать, що середня заробітна плата позивача, яка була розрахована відповідно до наведеної формули, склала 19614,10 грн. (10496,82 х 22,4229 : 12, де 10496,82 - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за 2019 рік; 22,4229 - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду; 12 - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді).

Так, суми заробітної плати, нарахованої позивачу за серпень – листопад 2018 року, були виключені з розрахунку в зв`язку з тим, що за цей період відсутня сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ “Укргєосервіс”. Відповідно щомісячна страхова виплата, призначена потерпілому з 19.05.2020, склала 11768,46 грн. (19641,10 х 60%).

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, за положенням чинних норм законодавства, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Враховуючи викладене несвоєчасна сплата або несплата страхових внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Оскільки відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дії відповідача щодо неналежного розрахунку розміру щомісячних страхових виплат при їх призначенні з 19.05.2020 підлягають визнанню протиправним, з зобов`язанням відповідача здійснити позивачу перерахунок страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням з 07.07.2025 року з урахуванням заробітної плати (доходу) за спірний період та з виплатою недоотриманих сум, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні, про що вірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

Щодо строку звернення з позовом до суду, суд зазначає, що позивач звернувся 07.01.2026 з позовними вимогами щодо перерахунку страхових виплат у зв`язку із професійним захворюванням з 07 липня 2025 року, тобто у межах строку визначеного КАС України.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 р. у справі № 200/100/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 р. у справі № 200/100/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

А.А. Блохін