Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №727/10806/26
Суддя: Танасійчук Н. М.
Справа № 727/10806/26
Провадження № 2/727/3498/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді - Танасійчук Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 522116002 від 01 березня 2026 року в розмірі 16 980,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 780,00 грн; заборгованості за комісією - 1 200,00 грн; процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України - 3 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2026 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, укладено договір про надання кредиту № 522116002, який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0665, надісланим на її номер телефону НОМЕР_1 . Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , зазначену нею в анкеті. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів і комісії не виконала, у зв`язку з чим станом на 09 липня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 16 980,00 грн. Позивач зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися лише в межах строку кредитування, а після закінчення строку дії договору (21 червня 2026 року) не нараховувалися, а встановлення комісії за надання кредиту узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів суд направив відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду. Згідно з частиною п`ятою статті 128 ЦПК України судові виклики і повідомлення фізичних осіб, які не мають статусу підприємця, здійснюються за адресою їх зареєстрованого місця проживання. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подала, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Судом встановлено, що 01 березня 2026 року відповідач, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , здійснила вхід до особистого кабінету в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «БІЗПОЗИКА» на сайті https://my.tpozyka.com та подала заявку на отримання кредиту в сумі 6 000,00 грн, зазначивши в анкеті свої персональні дані, адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити банківської картки № НОМЕР_2 для зарахування кредитних коштів.
Того ж дня відповідачу в особистому кабінеті було надано паспорт споживчого кредиту, який вона підписала одноразовим ідентифікатором UA-6056 о 13:56:03, а також пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 522116002, підписану кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «БІЗПОЗИКА» Тимощука Р.О. Відповідач прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту), підписавши акцепт і договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0665, надісланим у смс-повідомленні на номер її телефону НОМЕР_1 . Указані обставини підтверджуються паспортом споживчого кредиту, пропозицією (офертою), прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти), договором № 522116002 від 01.03.2026, візуальною формою послідовності дій клієнта та анкетою клієнта (витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця).
Відповідно до умов договору про надання кредиту № 522116002 від 01 березня 2026 року (далі - Договір) кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності строком на 16 тижнів (113 днів), а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію (пункти 2.1, 2.3, 2.7 Договору). Дата видачі кредиту - 01.03.2026, дата повернення кредиту та строк дії Договору - 21.06.2026 (пункти 2.8, 2.13, 2.14 Договору).
Пунктом 2.4 Договору встановлено стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % в день, фіксовану. Знижена процентна ставка, визначена пунктом 10.2 Договору, також становить 1 % в день, а тому відповідно до пункту 4.2 Договору право користування кредитом на умовах зниженої ставки позичальнику не надавалося і проценти нараховуються за стандартною ставкою (пункт 4.2.1 Договору).
Пунктом 2.5 Договору встановлено комісію за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту. Згідно з пунктом 1.6 Договору комісія за видачу кредиту - це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом. Пунктами 5.5, 5.6 Правил надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «БІЗПОЗИКА», затверджених наказом директора від 29.09.2025 № 21-ОД (далі - Правила), які є невід`ємною частиною Договору, визначено, що комісія за видачу кредиту є іншою складовою плати за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за таку дію кредитодавця, як переказ (видача) коштів позичальнику.
Пунктами 2.9-2.12 Договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту - 12 215,37 грн, загальні витрати за кредитом - 6 215,37 грн, орієнтовну реальну річну процентну ставку - 9 727,96 % та денну процентну ставку - 0,92 %, розраховану на основі припущення про виконання позичальником графіка платежів.
Пунктом 4.2.2 Договору сторони погодили графік із восьми платежів у період з 15.03.2026 по 21.06.2026, згідно з яким перший платіж у сумі 1 520,00 грн (проценти - 900,00 грн, комісія - 620,00 грн) підлягав сплаті 15.03.2026, а загальна сума платежів за графіком становила 12 136,48 грн, з яких: проценти - 4 936,48 грн, тіло кредиту - 6 000,00 грн, комісія - 1 200,00 грн.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України, у сумі не більше 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а сукупна сума таких нарахувань не може перевищувати половини суми кредиту.
Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 01 березня 2026 року о 13:56 на виконання платіжної інструкції ТОВ «БІЗПОЗИКА» здійснено переказ грошових коштів у сумі 6 000,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_3 , емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (MONOBANK), з призначенням платежу «Видача кредитних коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 згідно Дог. № 522116002 від 01.03.2026» (номер транзакції 47236-61952-55734, код авторизації 620065). Номер картки, на яку зараховано кошти, збігається з номером картки, вказаним відповідачем в анкеті клієнта та в розділі 12 Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості станом на 09 липня 2026 року відповідач жодного платежу на погашення заборгованості за Договором не здійснила. Проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно на суму кредиту 6 000,00 грн за ставкою 1 % (60,00 грн на день) у період з 01.03.2026 по 21.06.2026 включно та склали 6 780,00 грн; після 21.06.2026 проценти не нараховувалися. Комісія в сумі 1 200,00 грн нарахована 01.03.2026. Проценти річних на підставі статті 625 ЦК України нараховувалися з 16.03.2026, тобто з дня, наступного за датою першого простроченого платежу, у сумі 120,00 грн на день і склали 3 000,00 грн. Загальна заборгованість становить 16 980,00 грн.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без проходження реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та прийняття пропозиції укласти договір, а відтак без такого підписання договір між сторонами не був би укладений.
Встановлені судом обставини свідчать, що Договір укладено в електронній формі шляхом надання позивачем пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону, зазначений відповідачем, а кредитні кошти зараховано на картку, реквізити якої відповідач вказала особисто. Таким чином, Договір є укладеним, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір недійсним не визнавався, відповідач його укладення не заперечувала.
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн підтверджено підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу. Строк повернення кредиту настав 21 червня 2026 року, однак доказів повернення кредиту повністю або частково відповідач суду не надала. Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Як встановлено судом, проценти нараховано за період з 01.03.2026 по 21.06.2026 включно, тобто виключно в межах строку кредитування, визначеного пунктами 2.3, 2.8, 2.14 Договору.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період тривалістю 240 днів, після завершення якого (з 20 серпня 2024 року) максимальна денна процентна ставка за договорами про споживчий кредит не може перевищувати 1 %. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 цього Закону денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки містить пряму вказівку про неможливість сторін відступати від неї («не може перевищувати»). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними (частина п`ята статті 12 цього Закону), а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене відповідне заперечення споживачем. Водночас у цій же постанові Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо споживач не пред`явив позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до чітких умов договору.
Договір у цій справі укладено 01 березня 2026 року, тобто після завершення перехідного періоду, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки в 1 %. Процентна ставка за користування кредитом, встановлена пунктом 2.4 Договору, становить 1 % в день і цього граничного розміру не перевищує. Умови Договору щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів (на неповернену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом - пункт 5.1 Правил) є чіткими та не допускають неоднозначного тлумачення.
Оскільки відповідач не здійснила жодного платежу, неповернена сума кредиту протягом усього строку кредитування становила 6 000,00 грн, а тому розмір процентів за 113 днів користування кредитом становить: 6 000,00 грн ? 1 % ? 113 днів = 6 780,00 грн. Розрахунок позивача в цій частині є арифметично правильним, відповідає умовам Договору та вимогам закону, відповідачем не спростований. Отже, вимога про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 6 780,00 грн підлягає задоволенню.
Позивач посилається на те, що право кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту випливає з пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено склад загальних витрат за споживчим кредитом, що включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі.
Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке. Положення пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначають перелік складових, які враховуються під час обчислення загальних витрат за споживчим кредитом, загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, з метою належного інформування споживача, однак не є самостійною підставою для встановлення будь-якої плати, незалежно від того, за що саме вона стягується. Комісія як окремий платіж має бути платою за конкретну дію (послугу) кредитодавця, відмінну від самого надання кредиту, яке оплачується процентами (статті 1048, 1054 ЦК України).
Натомість за змістом пункту 1.6 Договору та пунктів 5.5, 5.6 Правил комісія за видачу кредиту прямо визначена самим кредитодавцем як одна з двох складових оплати за надання та користування кредитом, яка не є платою за будь-які додаткові послуги чи за переказ (видачу) коштів. Тобто за своєю правовою природою спірна комісія є додатковою платою за користування кредитом, яка стягується понад проценти за ставкою 1 % в день.
Оскільки встановлена Договором процентна ставка за користування кредитом уже дорівнює максимально допустимому розміру денної процентної ставки (1 %), встановлення додаткової плати за користування тим самим кредитом у вигляді комісії призводить до того, що фактична вартість користування кредитом перевищує імперативно встановлену законом межу. Так, за умови нарахування процентів і комісії, заявлених до стягнення, загальні витрати відповідача за 113 днів користування кредитом становили б 7 980,00 грн (6 780,00 + 1 200,00), що відповідає приблизно 1,18 % від суми кредиту за кожен день користування, тобто перевищує граничний розмір, визначений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин умова Договору про сплату комісії за видачу кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону та частини другої статті 215 ЦК України є нікчемною і не породжує для відповідача обов`язку її сплатити. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд враховує таку нікчемність за власною ініціативою.
Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 суд не бере до уваги, оскільки у вказаній справі вирішувалося питання щодо щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором, укладеним до запровадження законодавчого обмеження максимального розміру денної процентної ставки, тобто правовідносини не є подібними. Постанови апеляційних судів, на які посилається позивач, не є обов`язковими для суду в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 200,00 грн слід відмовити.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 - з 02 серпня 2026 року строком на 90 діб. Таким чином, воєнний стан діяв як на час укладення Договору та виникнення прострочення (з 16 березня 2026 року), так і діє на час ухвалення цього рішення.
Оскільки проценти річних у сумі 3 000,00 грн нараховано позивачем саме на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, яке мало місце в період дії воєнного стану, відповідач у силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від такої відповідальності. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 12 780,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 780,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні вимог про стягнення 1 200,00 грн комісії та 3 000,00 грн процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 21780 від 23.07.2026. Позовні вимоги задоволено на суму 12 780,00 грн із заявлених 16 980,00 грн, тобто на 75,27 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 003,86 грн (2 662,40 грн ? 12 780,00 грн / 16 980,00 грн).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 128, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту № 522116002 від 01 березня 2026 року в розмірі 12 780 грн 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 780,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 2 003 грн 86 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Танасійчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua