Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №200/1833/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року справа №200/1833/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 200/1833/26 (головуючий суддя у І інстанції – Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.11.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.11.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.11.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25 відповідач виплатив йому перераховане грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у загальній сумі 210 176,00 грн.

Проте, в порушення вимог Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі за спірний період затримки виплати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було йому виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.11.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було йому виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.11.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виснував, що оскільки фактично остаточна виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 відбулась 26.11.2025 на виконання рішення суду, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі за період затримки виплати, як передбачено нормами Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Як зазначає апелянт, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та інших видів винагород здійснено в межах місячного терміну без затримки, як це передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, відповідно відсутні правові підстави для проведення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а дохід нарахований та виплачений на виконання рішення суду носить разовий характер.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу передано судді-доповідачу Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Матеріали адміністративної справи надійшли на адресу апеляційного суду з суду першої інстанції 07.07.2026.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, ця постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 14.03.2017 по 20.02.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, одноразових виплат, а також грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з врахуванням раніше виплачених сум.

26.11.2025 на рахунок позивача було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення по справі № 200/545/25 від 07.04.2025, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

При перерахуванні позивачу коштів не нараховано і не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, що стало підставою звернення до суду із вказаним позовом.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: […] заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян […].

Відповідно до статей 3, 4, 7 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

За пунктом 1 Порядком № 159 установлено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян […].

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

За пунктами 5, 7 Порядку № 159 установлено, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету […].

Відповідно до пункту 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відтак, виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах № 400/5837/23 та № 240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі № 755/15005/23 та багатьох інших).

Застосовуючи указаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року.

Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року в справі № 200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 25.01.2025 у справі № 380/1607/24.

Як зазначалось вище, 26.11.2025 на рахунок позивача було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення на виконання рішення суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25 у загальній сумі 210 176,00 грн, що підтверджується банківською випискою та не оспорюється відповідачем.

Ураховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено, що на момент виплати 26.11.2025 заборгованості з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 має місце порушення строків виплати грошового забезпечення нарахованого на виконання рішення суду у наслідок визнання протиправними дій відповідача.

Відтак, доводи апелянта, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та інших видів винагород здійснено в межах місячного терміну без затримки, як це передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159 не знайшли свого підтвердження та спростовані вищенаведеним.

Щодо доводів апелянта, що дохід, нарахований на виконання рішення суду від 11.04.2025 у справі № 200/464/25, зокрема, допомога на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, надбавки та доплати, носять по своїй суті разовий характер та в розумінні Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не є грошовим доходом, з якого може обчислюватись сума компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону № 2011-XII урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558).

Відповідно пункту 2 розділу І Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до розділу IV Інструкції № 558 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, віднесені матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (пункт 6), допомога для оздоровлення (пункт 7).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 дійшла висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

З тексту вказаної постанови також слідує, що норми Закону № 2050-III пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Тому, вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, необхідно відповісти на питання систематичності (разового / постійного характеру) виплати таких доходів.

Разом з тим, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не є періодичними щомісячними виплатами. За своєю правовою природою вони належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, а тому мають разовий характер.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 05.08.2026 по справі № 120/4140/25.

Як зазначено вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, одноразових виплат, а також грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з врахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, з огляду на разовий характер, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки, приписи Закону № 2050-III на правовідносини щодо компенсації втрати частини цих доходів не поширюються.

Відповідно, позовні вимоги стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки та інших одноразових виплат задоволенню не підлягають. За таких обставин вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів можуть бути задоволені лише в частині, що стосується несвоєчасної виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без включення вищенаведених доходів, що мають разовий характер.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення, за весь час невиплати.

Водночас колегія суддів зауважує на помилковості висновку суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати всього грошового забезпечення (включно грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки), яке було йому виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.11.2025, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, оскільки, як зазначено вище, приписи Закону № 2050-III на правовідносини щодо компенсації втрати частини доходів, що мають разовий характер не поширюються у зв`язку з чим резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні у цій частині.

Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції (з урахуванням уточнень, викладених у цій постанові), а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (абзац перший частини другої статті 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

На підставі наведеного, згідно статті 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 підлягає зміні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 200/1833/26 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 200/1833/26 – змінити.

Резолютивну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 200/1833/26 – викласти у наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонній загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було йому виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26 листопада 2025 року (окрім грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки та інших одноразових виплат), відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було йому виплачене на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 200/545/25, за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26 листопада 2025 року (окрім грошової допомоги для оздоровлення за період 2020-2022 роки та інших одноразових виплат), відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.».

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 13 жовтня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко