Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №725/6943/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/6943/26

Провадження № 2/727/3865/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

секретаря Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 9731298 від 30.09.2024 у розмірі 13 064,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту — 9 032,00 грн та заборгованості за комісією — 4 032,00 грн, а також судові витрати: судовий збір — 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу — 7 000,00 грн та витрати на формування і поштове направлення відповідачу пакета документів — 381,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора укладено договір про споживчий кредит № 9731298, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 9 600,00 грн на строк 345 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити комісії згідно з графіком платежів. Кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав: кредит у повному обсязі не повернув і не сплатив нараховані комісії. 25.11.2025 ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги за договором на підставі договору факторингу № ДО-20251125, у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора.

Ухвалою судді від 27.08.2026року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копіями позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд направив відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо учасник справи за цією адресою більше не проживає. Відповідач іншої адреси суду не повідомляв. За таких обставин суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі та про право подати відзив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, інших заяв по суті справи, клопотань і доказів до суду не направляв, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявляв. Розгляд справи по суті розпочато після спливу тридцяти днів з дня відкриття провадження (частина друга статті 279 ЦПК України); справу розглянуто за наявними матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Дослідивши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо та достатність і взаємний зв`язок у сукупності (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов таких висновків.

30.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець, код ЄДРПОУ 40484607) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 9731298 (індивідуальна частина) з додатками № 1 (Графік платежів), № 2 (Заява на отримання кредиту) та № 3 (Додаткові контактні дані) (далі — Договір). Кредитодавець є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК № 176 від 14.06.2016; ліцензія на надання коштів у кредит, відомості про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ 13.03.2024).

Договір укладено в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця (вебсайт amigo.com.ua) за технологією, визначеною розділом 6 Договору: проект договору, розміщений в особистому кабінеті позичальника, є пропозицією (офертою), а акцепт здійснюється підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону позичальника (пункт 6.2 Договору). З тексту Договору вбачається, що його підписано від імені кредитодавця та позичальником — « ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 870714» (30.09.2024 о 12:44). Паспорт споживчого кредиту № 9731298 з інформацією, передбаченою статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», також підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (385269). Договір містить ідентифікаційні дані позичальника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, РНОКПП, паспортні дані, місце проживання).

За умовами Договору:

– сума кредиту — 9 600,00 грн (пункт 1.2); кредит надається безготівково на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 XXXXXX8386 (пункт 2.1);

– строк кредитування — 345 днів з 30.09.2024, остаточна дата повернення кредиту — 10.09.2025 (пункти 1.3, 1.4);

– комісія за надання кредиту — 1 440,00 грн (15 % від суми кредиту, одноразово) (пункт 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту — 14 % від суми кредиту (1 344,00 грн) за кожен розрахунковий період, крім останнього, у загальній сумі 29 568,00 грн (пункт 1.5.2); проценти за користування кредитом — 0,001 % річних, що за весь строк становить 0,00 грн (пункти 1.5.3, 1.5.4);

– загальні витрати позичальника за кредитом — 31 008,00 грн; денна процентна ставка — 0,94 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 2 393,05 %; орієнтовна загальна вартість кредиту — 40 608,00 грн (пункт 1.5);

– повернення кредиту та сплата комісій здійснюється за Графіком платежів (додаток № 1) двадцятьма трьома платежами з періодичністю 15 днів: перший платіж 15.10.2024 — 1 440,00 грн, платежі № 2–22 — по 1 344,00 грн, останній платіж 10.09.2025 — 10 944,00 грн (9 600,00 грн кредиту та 1 344,00 грн комісії);

– за прострочення платежу понад чотири дні позичальник на вимогу кредитодавця сплачує штраф 700,00 грн за кожен випадок порушення (пункт 4.1); кредитодавець має право відступати права за Договором без згоди позичальника (пункт 3.2.6).

Кредитодавець виконав обов`язок з надання кредиту: платіжним дорученням № 140803056 від 30.09.2024 на банківську картку, зазначену позичальником у Договорі та заяві на отримання кредиту, перераховано 9 600,00 грн (призначення платежу: «Кошти згідно договору 9731298»). Відповідач факт отримання кредиту не заперечував; подальше часткове виконання ним Договору протягом десяти місяців (пункт 3.5) підтверджує, що кошти були ним отримані.

За Карткою обліку виконання договору та Відомістю про щоденні нарахування та погашення за період з 15.10.2024 по 30.07.2025 відповідач сплатив: комісію за надання кредиту — 1 440,00 грн; комісію за обслуговування кредиту — 25 536,00 грн; кредит — 568,00 грн (256,00 грн — 29.11.2024, 156,00 грн — 27.02.2025, 156,00 грн — 29.03.2025). Загалом сплачено 27 544,00 грн. Останній платіж внесено 30.07.2025; платежі за Графіком від 11.08.2025, 26.08.2025 та 10.09.2025 відповідач не вніс. Станом на 25.11.2025 залишилися несплаченими тіло кредиту — 9 032,00 грн (9 600,00 грн – 568,00 грн) та комісія за обслуговування кредиту — 4 032,00 грн (три нарахування по 1 344,00 грн, останні — від 12.08.2025 та 27.08.2025). Крім того, за порушення строків платежів кредитодавець нарахував штрафи за пунктом 4.1 Договору — 16.08.2025 та 31.08.2025 по 700,00 грн (разом 1 400,00 грн).

25.11.2025 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та позивач (фактор) уклали договір факторингу № ДО-20251125, за яким клієнт відступив фактору права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а фактор сплатив фінансування (платіжна інструкція № 414 від 25.11.2025). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору за умови сплати фінансування, разом з ним переходять усі похідні права (пункти 2.4, 3.1.3 договору). Реєстр боржників підписано сторонами кваліфікованими електронними підписами 25.11.2025. Згідно з витягом з Реєстру боржників за Договором № 9731298 відступлено права вимоги на загальну суму 14 464,00 грн, з яких 9 032,00 грн — основний борг, 4 032,00 грн — комісії та 1 400,00 грн — штрафи. Позивач заявив до стягнення 13 064,00 грн, не включивши до позову штрафи (1 400,00 грн).

Згідно розрахуноку заборгованості встановлено:

Нараховано, грнСплачено, грнЗалишок, грн

Кредит (тіло)9 600,00568,009 032,00

Комісія за надання кредиту1 440,001 440,000,00

Комісія за обслуговування кредиту29 568,0025 536,004 032,00

Проценти за користування кредитом (0,001 % річних)0,000,000,00

Разом40 608,0027 544,0013 064,00

Спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, який регулюється главою 71 ЦК України (статті 1054, 1055) з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Відповідно до статей 526, 527, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Позичальник зобов`язаний повернути позику в строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України); боржник є таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання в строк, встановлений договором (стаття 612 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України), а правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в електронних документах чи воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку (стаття 207, частина друга статті 639 ЦК України). Згідно з частинами третьою, шостою, восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), які можуть бути здійснені в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції після ідентифікації особи; моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (стаття 12 цього Закону), під яким розуміються дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону). Електронний договір, підписаний у такий спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 цього Закону). Подібні висновки щодо кредитних договорів, укладених в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, викладено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, які суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Договір та Паспорт споживчого кредиту підписано від імені позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відображено в їх тексті; Договір містить усі істотні умови кредитного договору, в тому числі інформацію про загальні витрати, денну процентну ставку та загальну вартість кредиту (стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідач у встановленому порядку не заперечував укладення Договору, не оспорював його і не доводив, що підписання вчинено не ним; за даними обліку кредитодавця, які відповідачем не спростовані, протягом понад десяти місяців за Договором вносилися платежі, у тому числі в рахунок погашення кредиту. Суд не має підстав вважати Договір неукладеним чи недійсним; презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) відповідачем не спростована.

Кредитодавець надав кредит у повному обсязі (пункт 3.4 цього рішення). Строк повернення кредиту та сплати комісій за Графіком платежів закінчився 10.09.2025, однак відповідач кредит у повному обсязі не повернув та комісію за обслуговування кредиту сплатив не повністю. Доказів сплати заборгованості, контррозрахунку чи заперечень проти розрахунку відповідач не надав (стаття 12, частина перша статті 81 ЦПК України), а розрахунок позивача відповідає даним Договору, Графіка платежів та первинного обліку кредитодавця і є арифметично правильним: сума всіх платежів, погоджених сторонами за весь строк кредитування (40 608,00 грн), за вирахуванням сплаченого відповідачем (27 544,00 грн) дорівнює заявленій до стягнення сумі 13 064,00 грн.

Позивач у позові помилково іменує заборгованість у сумі 4 032,00 грн «комісією за надання кредиту». Із Відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що комісію за надання кредиту (1 440,00 грн) відповідач сплатив повністю 15.10.2024, а сума 4 032,00 грн становить три нарахування комісії за обслуговування кредиту (3 ? 1 344,00 грн), передбаченої пунктом 1.5.2 Договору. Така неточність у найменуванні не впливає на обґрунтованість вимоги, оскільки підстава позову (Договір і нарахування за ним) та розмір вимоги визначені однозначно, а правова кваліфікація належить суду.

Строк виконання зобов`язання з повернення кредиту (10.09.2025) настав до звернення позивача до суду, тому застосування положень про дострокове повернення кредиту для задоволення позову не потрібне. Позивач не заявляє вимог про стягнення штрафів за пунктом 4.1 Договору (1 400,00 грн) та процентів за статтею 625 ЦК України; відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України суд не виходить за межі позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач є споживачем, а розмір комісій у кілька разів перевищує суму кредиту, суд за власною ініціативою перевірив відповідність цінових умов Договору імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою—шостою: денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК — загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК — загальний розмір кредиту, t — строк кредитування у днях; максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості (частина друга статті 8 цього Закону). Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлено граничні розміри денної процентної ставки: протягом перших 120 днів — 2,5 %, протягом наступних 120 днів — 1,5 %.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулювала такі висновки, які суд враховує згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України: (1) норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною і застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24.12.2023, а після завершення перехідного періоду (з 20.08.2024) денна процентна ставка не може перевищувати 1 %; (2) умови договору про споживчий кредит, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), а суд зобов`язаний враховувати нікчемність умови про перевищення граничної денної процентної ставки за власною ініціативою (ex officio), навіть якщо відповідач про це не заявляв; (3) натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит (зокрема як несправедливих за статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів») або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може і тому не може самостійно зменшити розмір плати за користування кредитом; без позовної вимоги суд може лише тлумачити нечіткі чи двозначні положення договору на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Договір укладено 30.09.2024, тобто після закінчення перехідного періоду, а тому до нього застосовується гранична денна процентна ставка 1 %. Згідно з Договором загальні витрати за споживчим кредитом становлять 31 008,00 грн (комісія за надання кредиту 1 440,00 грн + комісія за обслуговування кредиту 29 568,00 грн + проценти 0,00 грн), загальний розмір кредиту — 9 600,00 грн, строк кредитування — 345 днів. Суд самостійно перевірив розрахунок: ДПС = (31 008,00 / 9 600,00) / 345 ? 100 % ? 0,94 %, що не перевищує 1 %. Отже, підстав вважати умови Договору про вартість кредиту нікчемними через перевищення граничної денної процентної ставки немає.

Суд оцінив також відомості «Анкети-заяви на кредит № 9731298», сформованої в інформаційній системі кредитодавця, у якій зазначено строк кредиту «15 днів» і дату повернення 15.10.2024 (при цьому «сума до повернення» в ній — 40 608,00 грн, тобто дорівнює загальній вартості кредиту за 345 днів, визначеній Договором). Анкета не є додатком до Договору (додатками є Графік платежів, Заява на отримання кредиту та Додаткові контактні дані) і не містить відомостей про її підписання позичальником одноразовим ідентифікатором. Договір (пункти 1.3, 1.4), Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів та Заява на отримання кредиту (додаток № 2), які підписано позичальником, однозначно визначають строк кредитування у 345 днів із платежами кожні 15 днів; указана в анкеті тривалість 15 днів відповідає тривалості розрахункового періоду. Відтак положення Договору щодо строку кредитування та вартості кредиту не є нечіткими чи двозначними, і підстав для їх тлумачення на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів») немає.

Крім того, позивач не вимагає сплати платежів, не передбачених Договором та не врахованих у розрахунку денної процентної ставки (частина шоста статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»): заявлена комісія за обслуговування кредиту входить до загальних витрат за кредитом, врахованих у розрахунку денної процентної ставки, а загальна сума, яку відповідач мав сплатити за Договором (40 608,00 грн), не перевищена.

Відповідач у цій справі не заявляв вимог про визнання умов Договору (зокрема щодо розміру комісій) недійсними чи несправедливими або про їх зміну, зустрічного позову не подавав, заперечень не висловлював. Тому, відповідно до наведених висновків Верховного Суду, суд не вправі самостійно зменшити розмір комісії, погодженої сторонами у Договорі, з мотивів її розміру чи справедливості. Підстав для застосування нікчемності умов Договору та для їх тлумачення на користь споживача суд не встановив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України); заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України), а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України). Пункт 3.2.6 Договору прямо передбачає право кредитодавця відступати права за Договором без згоди позичальника. Договір факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 підписано сторонами, фінансування за ним сплачено, а відповідне право вимоги за Договором № 9731298 включено до Реєстру боржників. Доказів оспорення чи визнання недійсним договору факторингу, а також доказів виконання відповідачем зобов`язань первісному кредитору після відступлення матеріали справи не містять. Отже, позивач є належним кредитором відповідача за Договором і має право на звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту в сумі 9 032,00 грн та сплати комісії за обслуговування кредиту в сумі 4 032,00 грн. Позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 13 064,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 грн, сплачений платіжною інструкцією № 404 від 25.02.2026. Розмір судового збору визначено правильно: 1,5 % ціни позову становить 195,96 грн, що менше за мінімальну ставку для юридичної особи — один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року (3 328,00 грн), із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Позивач просить відшкодувати 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат на формування і поштове направлення відповідачу пакета документів. Попередній розрахунок судових витрат наведено в позовній заяві (стаття 134 ЦПК України).

На їх підтвердження подано договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 з адвокатом Богомоловим В.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001256 від 27.02.2017) із прайс-листом (додаток № 1), заявку № 368 від 10.02.2026 (додаток № 2), витяг з акта № 368 від 10.02.2026 (додаток № 3) та платіжну інструкцію № 418 від 26.02.2026 на суму 35 000,00 грн (призначення платежу — оплата правничої допомоги згідно з договором). Із витягу з акта вбачається, що щодо відповідача надано дві послуги: усну консультацію з вивченням документів (1 година, 2 000,00 грн) та складання позовної заяви про стягнення боргу (1 година, 5 000,00 грн).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами на підставі договору та доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, а відповідно до частини четвертої цієї статті розмір цих витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. За пунктом 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Відшкодуванню підлягають лише фактично понесені, необхідні та розумні за розміром витрати (див. також пункт 268 рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04). Відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат (частина п`ята статті 137 ЦПК України) не звільняє суд від обов`язку оцінити їх обґрунтованість та пропорційність при розподілі судових витрат.

Оцінивши подані докази, суд враховує таке. Справа є малозначною (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), ціна позову — 13 064,00 грн, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за письмовими доказами без виклику учасників справи. Позовна заява містить стандартне обґрунтування, не потребувала аналізу значного обсягу судової практики чи дослідження складних правових питань; усі докази сформовані самим кредитором та новим кредитором. Заявлена сума 7 000,00 грн становить понад половину ціни позову. Усна консультація клієнта з вивченням документів не є самостійною процесуальною послугою, а вивчення документів — невід`ємна складова підготовки позовної заяви, яка окремо вже оплачена; у витягу з акта не наведено детального опису змісту консультації та витраченого на неї часу (частина третя статті 137 ЦПК України). Вартість складання позовної заяви (5 000,00 грн за одну годину роботи) також не відповідає критеріям співмірності з урахуванням типового характеру позову та обсягу виконаних робіт. З огляду на викладене суд вважає співмірним, обґрунтованим та пропорційним відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, у решті (4 000,00 грн) у відшкодуванні слід відмовити.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір з ТОВ «Директ Технолоджі» № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025, додаток № 3 до нього від 28.01.2026 (вартість комплекту послуг — 381,74 грн), акт надання послуг № 80 від 28.02.2026 та опис вкладення Укрпошти від 11.03.2026. Проте акт № 80 складено на загальну суму 55 000,00 грн (з ПДВ) за послугу «друк та відправка документів» без розбивки за відправленнями, що не дає змоги встановити вартість послуг, наданих саме у цій справі; доказів оплати послуг за цим актом (платіжних документів щодо цих витрат), на які посилається позивач у позовній заяві, до суду не подано, а в позовній заяві додаток до договору названо додатком № 2, тоді як поданий додаток має № 3. Отже, позивач не довів розмір та фактичне понесення цих витрат (частина восьма статті 141 ЦПК України), тому у їх відшкодуванні слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 5 662,40 грн (судовий збір — 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу — 3 000,00 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9731298 від 30.09.2024 у розмірі 13 064,00 грн, з яких: 9 032,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 4 032,00 грн — заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» судові витрати у розмірі 5 662,40 грн, з яких: 2 662,40 грн — судовий збір та 3 000,00 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн та витрат на друк і поштове направлення документів у сумі 381,74 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі її подання — після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. ТАНАСІЙЧУК