Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №200/1419/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року справа №200/1419/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв В.С.), складене у повному обсязі 17 квітня 2025 року, у справі № 200/1419/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Верченко Ольги Олександрівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про:

визнання протиправною та скасування постанови № 129704 від 07.01.2025 винесену в.о. начальника відділу А.Іваницькою державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з питань безпеки на транспорті, якою стягнуто з ФОП ОСОБА_1 , адміністративно-господарський штраф 17000 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що спірна постанова винесена на підставі акту, складеного на іншу особу, при цьому розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено поза межами строків встановлених п.25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт ним не вчинялось.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/1419/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа у паперовому вигляді не формувалась.

Відтак суд розглядає справу через систему «Електронний Суд».

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явивлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - Відділ) та направлення на перевірку № 001525 від 24.10.2024, співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д Н-11 «Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв», 87 км + 500 м.

Так, 01.11.2024 було проведено перевірку транспортного засобу марки ТАТА, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Вказаний транспортний засіб належить на праві власності Верченко О.О. , проте у товарно-транспортній накладній № А-1771 від 31.10.2024, яка надана водієм під час перевірки, у графі «автомобільний перевізник» визначено - ФОП ОСОБА_4 .

На момент проведення перевірки встановлена відсутність індивідуальної контрольної книги водія або копія графіку змінності водія.

За результатами перевірки, складено акт № АР 063171 від 01.11.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Водій ОСОБА_2 від підписання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відмовився.

Разом з цим, на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від ФОП ОСОБА_4 надійшло звернення від 03.12.2024, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_4 , не є власником авто марки ТАТА з державним номером НОМЕР_2 , а водій ОСОБА_2 не є її найманим працівником. Згідно КВЕДу 52.29 ФОП ОСОБА_4 є прямим підрядником (експедитором) для своїх замовників, а автомобіль і водій надано субпідрядником для виконання перевезень. Зазначено, що автомобіль марки ТАТА з державним номером НОМЕР_2 та і водій, надано ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), який може нести юридичну відповідальність за технічний стан автомобіля та дії водія.

Також надано, копію договору-заявки № 00000002970 на транспортно-експедиційне обслуговування від 31.10.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 щодо виконання перевезення.

Справу про порушення автомобільного законодавства для розгляду направлено до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях листом № 44373/36/18-24 від 06.12.2024 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за місцезнаходженням автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 .

Повідомленням № 11179/40/24-24 від 12.12.2024, направленим на адресу електронної пошти, вказану у ЄДРЮОФОП та ГФ ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ФОП ОСОБА_1 було викликано для розгляду справи на 07.01.2025 з 9.00 до 11.00.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 129704 від 07.01.2025 на підставі абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Копію постанови № 129704 від 07.01.2025 направлено 09.01.2025 позивачу, разом із супровідним листом від 08.01.2025 № 2283/40/24-25 на адресу електронної пошти.

Позивач, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, щодо примусового виконання постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 129704 від 07.01.2025, звернувся до суду з цим позовом.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог та зазначає наступне.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (стаття 48 Закон № 2344-III).

За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

За абз. 3 частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, водій при здійсненні ним перевезень вантажів повинен мати при собі документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-III.

Наведений у цій статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

Згідно з актом перевірки виявлено порушення щодо відсутності на час проведення перевірки індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку змінності водія.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 (далі - Положення №340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють, зокрема перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн

За п. 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За п.п. 6.3, 6.4 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Отже, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

Крім того, статтею 39 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням №340.

Відповідно до абз. 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за відсутності документів, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі 440/9704/23, яка згідно ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні цього спору.

Позивач не заперечує, що індивідуальна контрольна книга водія не була пред`явлена до перевірки, посилається на те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення іншою особою.

Так, згідно з товарно-транспортною накладною № А-1771 від 31.10.2024, яка була надана водієм під час перевірки, у графі «автомобільний перевізник» визначено - ФОП ОСОБА_4 .

Отже, акт перевірки складено відносно автомобільного перевізника, визначеного на час проведення перевірки, а саме щодо ФОП ОСОБА_4 .

Разом з тим, згідно наданого ФОП ОСОБА_4 копії договору-заявки №00000002970 на транспортно-експедиційне обслуговування від 31.10.2024 вбачається, що ФОП ОСОБА_4 є експедитором вантажу, при цьому ФОП ОСОБА_5 є Виконавцем, що здійснює перевезення ТНВ на палетах по маршруту м. Дергачі (Харківська обл.) - м. Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.), дата завантаження - 31.10.2024, дата розвантаження - 01.11.2024., марка, номер авто - ТАТА АЕ9536FX, водій - ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що відомості про вантаж, маршрут перевезення, дата здійснення перевезення у товаро-транспортній накладній та договорі-заявки є ідентичними.

При цьому позивачем не заперечується факт укладання з ФОП ОСОБА_4 договору-заявки №00000002970 від 31.10.2024.

Копія вказаного вище договору-заявки надана ФОП ОСОБА_4 вже до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області.

Отже, автомобільним перевізником в цьому випадку є ФОП ОСОБА_5 , що було встановлено вже під час розгляду справи.

Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №120/5064/22 зробив висновок щодо суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III) і зазначив, що цим суб`єктом відповідно до Закону № 2344-III є автомобільний перевізник.

При цьому, Верховний Суд у згаданій вище постанові підкреслив, що під час розгляду справи і має бути встановлений суб`єкт, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (у значенні частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

Отже, суд вважає, що оскільки під час розгляду справи територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено перевізника: ФОП ОСОБА_5 , відповідачем правомірно прийнято спірну постанову стосовно позивача.

Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо здійснення розгляду справи поза межами строків, встановлених п.25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2024 виявлено порушення та складено працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області акт перевірки та направлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області. Листом № 44373/36/18-24 від 06.12.2024 справу про порушення направлено до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_5 . Повідомленням № 111794/40/24-24 від 12.12.2024 ФОП ОСОБА_5 викликано для розгляду справи на 07.01.2025. Винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129704 від 07.01.2025.

Отже, акт проведення перевірки складено 01.11.2024, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 07.01.2025.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Водночас, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлені статтею 60 Закону України № 2344 є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №160/10125/22 від 14.12.2023, № 160/12371/22 від 16.08.2023, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, розгляд відповідачем справи понад 2 місяці не свідчить про незаконність оскарженої постанови і не має наслідком її скасування.

Таким чином, доводи позивача стосовно порушення відповідачем двомісячного строку розгляду справи правового значення для вирішення спору не мають.

Також суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем не порушено порядок розгляду справи щодо повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки матеріалами справи підтверджується завчасне направлення повідомлення про розгляд справи на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі №120/4298/21-а вказав, що офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, правомірно розглянув справу та прийняв рішення без участі представника позивача, у цьому контексті порушення права позивача не допущено.

За наведеного, суд зазначає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а остання прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 200/1419/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.В. Пивовар