Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/11077/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11077/26

Провадження № 2/727/3570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (на теперішній час – Кучер), у якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит № 103631702 від 29 травня 2024 року в розмірі 63 601,60 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 103631702, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 345 днів зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку позичальника, однак відповідачка зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів у встановлені графіком платежів строки не виконала.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

За розрахунком позивача заборгованість відповідачки станом на 15 липня 2026 року становить 63 601,60 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1 150,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 47 451,60 грн – заборгованість за процентами; 5 000,00 грн – заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання. Направлена відповідачці претензія від 01 липня 2026 року № 23930132/2666 залишена без виконання, що стало підставою для звернення до суду.

Також у позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без його участі та заявив клопотання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів.

19 серпня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому визнала факт укладення нею договору про споживчий кредит № 103631702 від 29 травня 2024 року на суму 10 000,00 грн та те, що кредитні кошти, комісія та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк нею не сплачені.

Водночас відповідачка зазначила, що з 12 вересня 2024 року вона проходить військову службу у Збройних Силах України, є діючим військовослужбовцем, а тому відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальною імперативною нормою, нарахування їй процентів за користування кредитом за період, протягом якого на неї поширюється передбачена законом пільга, заборонене. Також указала, що неодноразово зверталася до представника позивача з метою врегулювання цього питання, однак відповіді не отримала. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та здійснити розподіл судових витрат відповідно.

На підтвердження своїх доводів відповідачка надала копії: військового квитка; паспорта громадянина України; свідоцтва про шлюб; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 грудня 2024 року № 368; довідки військової частини НОМЕР_3 від 29 червня 2026 року № 1504/1372 (форма 5); довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, № 1508/248 (додаток 6 до Порядку); довідки про проходження військової служби від 13 серпня 2026 року; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 29 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 103631702 (індивідуальна частина) (далі – кредитний договір), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а з боку кредитодавця – кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Відповідно до пунктів 1.2–1.4 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн; кредит надається загальним строком на 345 днів з 29 травня 2024 року; повернення кредиту, сплата комісії та процентів здійснюються згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору); дата остаточного погашення заборгованості – 09 травня 2025 року.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 39 748,00 грн; денна процентна ставка становить 1,15 %; орієнтовна загальна вартість кредиту – 49 748,00 грн. Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн, що нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом усього строку кредитування нараховуються за фіксованою ставкою 511,00 % річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом; загальна сума процентів за весь строк кредитування визначена в розмірі 38 598,00 грн.

Розділом 4 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника у вигляді штрафу в розмірі 700,00 грн за кожен випадок порушення дати платежу понад 6 днів (пункт 4.1) та процентів за порушення грошового зобов`язання за ставкою 1825 % річних на суму простроченої заборгованості за кредитом, які сторони визначили як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України (пункт 4.2).

Пунктом 3.2.6 кредитного договору сторони погодили право кредитодавця відступати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Укладенню кредитного договору передували подання ОСОБА_2 заяви на отримання кредиту № 103631702 від 29 травня 2024 року (додаток № 2 до договору) та отримання нею паспорта споживчого кредиту, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Довідкою ТОВ «Мілоан» з інформаційно-телекомунікаційної системи підтверджено надсилання позичальнику одноразового ідентифікатора 29 травня 2024 року о 15:10 для підписання договору.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши 29 травня 2024 року на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 89924133 від 29 травня 2024 року та не заперечується відповідачкою.

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, 29 травня 2024 року позичальнику нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн; у період з 30 травня 2024 року по 24 вересня 2024 року нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою, визначеною договором, на фактичний залишок строкової заборгованості за кредитом, а також штрафи згідно з пунктом 4.1 договору та проценти згідно з пунктом 4.2 договору. Жодного платежу на погашення заборгованості позичальник не здійснила.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, за умовами якого кредитор передав (відступив), а новий кредитор прийняв права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників. На виконання умов договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» ціну відступлення в розмірі 1 739 982,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5899 від 24 вересня 2024 року, а сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за кредитним договором № 103631702 від 29 травня 2024 року у загальному розмірі 31 821,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000,00 грн (строкова – 8 800,00 грн, прострочена – 1 200,00 грн); заборгованість за процентами за користування кредитом – 15 671,60 грн (строкова – 1 601,60 грн, прострочена – 14 070,00 грн); заборгованість за комісією за надання кредиту – 1 150,00 грн; заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання – 5 000,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором, після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за користування кредитом щоденно по 140,00 грн до 09 травня 2025 року включно, внаслідок чого загальна сума заборгованості за процентами становить 47 451,60 грн, а загальна сума заборгованості відповідачки станом на 15 липня 2026 року, за розрахунком позивача, – 63 601,60 грн.

Також судом встановлено, що 14 липня 2025 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14 липня 2025 року (актовий запис № 137). Тотожність відповідачки як позичальника за кредитним договором встановлена судом за збігом прізвища до шлюбу, імені, по батькові, дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків ( НОМЕР_5 ).

Із довідки про проходження військової служби, виданої командиром 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 13 серпня 2026 року, вбачається, що сержант ОСОБА_5 призвана на військову службу за мобілізацією та перебуває у Збройних Силах України з 12 вересня 2024 року; з 12 вересня 2024 року по 22 грудня 2024 року проходила службу на посаді солдата резерву НОМЕР_7 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , з 23 грудня 2024 року – у військовій частині НОМЕР_2 , з 29 липня 2025 року по теперішній час – на посаді сержанта-менеджера 3 категорії групи персоналу військової частини НОМЕР_3 .

Факт проходження відповідачкою військової служби, на яку її призвано під час мобілізації, також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 29 червня 2026 року № 1504/1372 (форма 5), витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 грудня 2024 року № 368, військовим квитком, а безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, – довідкою № 1508/248 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , виданим 28 березня 2025 року.

Позивач зазначених обставин не спростував, доказів, які б ставили під сумнів достовірність наданих відповідачкою документів, не надав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договір про надання гарантії та договори, що забезпечують виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Згідно зі статтею 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний документ (електронне повідомлення), підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до документа, підписаного власноручним підписом.

Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог законодавства. Крім того, відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Відповідачка у відзиві визнала факт укладення нею кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн, і суд не має підстав вважати ці обставини недостовірними.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року є чинним, оплачений новим кредитором, а відповідачка включена до реєстру боржників, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103631702 від 29 травня 2024 року в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цього права, тобто станом на 24 вересня 2024 року, і є належним позивачем у цій справі.

Відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строк кредитування сплив 09 травня 2025 року, однак кредитні кошти не повернула, що нею визнається. Доказів погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо заборгованості за комісією за надання кредиту. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Комісія за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн передбачена пунктом 1.5.1 кредитного договору, нарахована одноразово в момент видачі кредиту 29 травня 2024 року, тобто до призову відповідачки на військову службу, врахована при розрахунку загальних витрат за кредитом, денної процентної ставки та орієнтовної реальної річної процентної ставки, про що позичальника було повідомлено в паспорті споживчого кредиту. Умови договору в цій частині відповідачкою не оспорені та недійсними не визнані. З огляду на це, вимога про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка. Перехідними положеннями зазначеного Закону визначено, що протягом 120 днів з дня набрання ним чинності максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів – 1,5 відсотка.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX) денна процентна ставка – це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Кредитний договір укладено 29 травня 2024 року, тобто у період дії граничного розміру денної процентної ставки 1,5 відсотка. Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована згідно з пунктом 1.5 договору, становить 1,15 %, а процентна ставка за користування кредитом (511 % річних) у перерахунку на один день становить 1,4 % від суми кредиту, тобто не перевищує встановленого законом обмеження. За таких обставин підстав для висновку про нікчемність умов кредитного договору щодо розміру процентів з підстав порушення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд не вбачає.

Аналогічний підхід щодо застосування граничного розміру денної процентної ставки висловлено Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, протягом дії особливого періоду, правового режиму воєнного стану не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення; Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, аналізуючи зазначену норму, дійшов висновку, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.

Вказана пільга встановлена законом, має імперативний характер, діє незалежно від волі сторін кредитного договору і не потребує внесення змін до нього; при цьому відступлення права вимоги не змінює змісту зобов`язання боржника, оскільки згідно зі статтею 514 ЦК України новий кредитор отримує права первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а боржник згідно зі статтею 518 ЦК України має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

Як встановлено судом, відповідачку призвано на військову службу під час мобілізації 12 вересня 2024 року, і з цього часу вона безперервно проходить військову службу у Збройних Силах України. Отже, починаючи з 12 вересня 2024 року на неї поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а нарахування їй процентів за користування кредитом з цієї дати є неправомірним.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідачки про необхідність відмови у стягненні процентів у повному обсязі, оскільки за період з 30 травня 2024 року по 11 вересня 2024 року включно, тобто до призову на військову службу, відповідачка не мала статусу військовослужбовця, а отже, проценти за цей період нараховані правомірно, відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, проценти за користування кредитом за період з 30 травня 2024 року по 11 вересня 2024 року нараховані в такому розмірі: з 30 травня по 28 червня 2024 року (30 днів) – по 140,00 грн, разом 4 200,00 грн; з 29 червня по 13 липня 2024 року (15 днів) – по 137,20 грн, разом 2 058,00 грн; з 14 по 28 липня 2024 року (15 днів) – по 134,40 грн, разом 2 016,00 грн; з 29 липня по 12 серпня 2024 року (15 днів) – по 131,60 грн, разом 1 974,00 грн; з 13 по 27 серпня 2024 року (15 днів) – по 128,80 грн, разом 1 932,00 грн; з 28 серпня по 11 вересня 2024 року (15 днів) – по 126,00 грн, разом 1 890,00 грн, а всього – 14 070,00 грн. Зазначена сума узгоджується з розміром простроченої заборгованості за процентами (14 070,00 грн), відображеним у витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Проценти, нараховані первісним кредитором з 12 вересня 2024 року по 24 вересня 2024 року (1 601,60 грн), та проценти, нараховані позивачем з 25 вересня 2024 року по 09 травня 2025 року (31 780,00 грн), а всього 33 381,60 грн, нараховані в період проходження відповідачкою військової служби за мобілізацією всупереч пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому у їх стягненні слід відмовити.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 14 070,00 грн.

Щодо заборгованості за неустойкою та процентами за порушення грошового зобов`язання. Заявлена до стягнення сума 5 000,00 грн складається з нарахованих первісним кредитором у період з 20 червня по 27 серпня 2024 року штрафів згідно з пунктом 4.1 кредитного договору (5 випадків по 700,00 грн, разом 3 500,00 грн) та процентів за порушення грошового зобов`язання згідно з пунктом 4.2 кредитного договору (1 500,00 грн), які за своєю правовою природою є відповідальністю, визначеною статтею 625 ЦК України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання мали місце в період дії воєнного стану в Україні, відповідачка в силу прямої вказівки закону звільнена від обов`язку їх сплати, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000,00 грн неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 103631702 від 29 травня 2024 року в загальному розмірі 25 220,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1 150,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 14 070,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог (38 381,60 грн) слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 46427 від 27 липня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на 39,65 % (25 220,00 грн з 63 601,60 грн), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 055,72 грн.

Відповідно до частин другої – четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката несе сторона, не на користь якої ухвалено рішення; для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № Д/30095 від 15 липня 2026 року на суму 8 000,00 грн, детальний опис наданих послуг, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенка М.І. Відповідачка клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України не заявляла.

З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3 172,25 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за договором про споживчий кредит № 103631702 від 29 травня 2024 року в розмірі 25 220 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1 150,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, 14 070,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) судовий збір у розмірі 1 055 грн 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 172 грн 25 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М. Танасійчук