Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №200/10164/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №200/10164/25

Суддя: Пивовар Ірина Вікторівна

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року справа №200/10164/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Хорошої Ксенії Геннадіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/10164/25 (головуючий суддя у І інстанції – Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у невнесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як непридатного до військової служби;

- зобов`язати відповідача внести відомості про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як непридатного до військової служби, та виключеного з військового обліку згідно Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 17.11.2000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що від працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 йому стало відомо про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього як військовозобов`язаного, що перебуває на військовому обліку. Водночас, позивач проходив строкову військову службу з липня 1995 року, після чого в результаті захворювання, 05.10.1995 був визнаний придатним до нестройової служби, та підлягав повторному медичному переосвідченню у 2000 році. Рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 17.11.2000 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за списком хвороб, затвердженого діючим на той час наказом Міністерства оборони України № 207. Позивач зазначив, що наведені відомості наявні у його військовому квитку НОМЕР_1 від 13.06.1995.

Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконано вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», оскільки відомості про виключення його з військового обліку за станом здоров`я не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як це передбачає чинне законодавство. За змістом позову, 27.11.2025 позивач особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав заяву про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, але змін до реєстру внесено не було, вмотивованої відмови щодо внесення змін від відповідача не надходило.

Вважає, що його незаконно повторно взято на військовий облік військовозобов`язаних, а бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні інформації у відповідний реєстр є протиправною.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 про виключення його з військового обліку згідно статті 37 пункту 5 пп. «А» Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 24.05.2000 (в редакції, яка діяла на момент виключення з військового обліку).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З огляду на норми Положення № 154, Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», та враховуючи право суду вийти за межі позовних вимог на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для належного захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву позивача від 24.11.2025 про виключення його з військового обліку згідно статті 37 пункту 5 пп. «А» Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 24.05.2000 (в редакції, яка діяла на момент виключення з військового обліку).

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як непридатного до військової служби та зобов`язання внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби, та виключеного з військового обліку згідно Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 17.11.2000 суд першої інстанції зазначив, що відповідний запит від 24.11.2025 про внесення таких відомостей до Реєстру відповідачем не розглянутий, вказане має бути здійснено відповідачем на виконання рішення суду в цій справі. Відтак, зазначені позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку за станом здоров`я ще у 2000 році (у редакції закону, чинній на 17.11.2000), у зв`язку з чим набув статусу невійськовозобов`язаного та повторному взяттю на облік чи проходженню ВЛК не підлягає.

Апелянт наголошує, що звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із мотивованою заявою не про виключення з обліку, а про усунення протиправної бездіяльності відповідача шляхом внесення вже існуючих відомостей про виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (відповідно до Порядків № 94, № 559 та № 1487).

Скаржник підкреслює, що обов`язок щодо належного ведення облікової документації й своєчасного внесення даних до Реєстру покладено виключно на ТЦК та СП, а тому неналежне виконання відповідачем своїх функцій не може покладатися на позивача як негативні наслідки та створювати для нього підстави для повторного взяття на військовий облік.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Матеріали справи, сформованої у змішаній формі надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 04.08.2026.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 13.06.1995 визнаний 17.11.2000 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за списком хвороб, затвердженим наказом МО № 207.

Позивач 27.11.2025 надав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 24.11.2025 про внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку 17.11.2000 за станом здоров`я згідно зі статтею 37 пункт 5 пп. «А» Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 24.05.2000 (в редакції, що діяла на момент виключення з військового обліку).

Позивач вказав, що підставою внесення даних про виключення його з військового обліку є військовий квиток НОМЕР_1 від 13.06.1999, доданий ним до заяви, в якому міститься відмітка про виключення, а саме: «17.11.2000 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за списком хвороб затвердженого наказом № 207 від 1999 року».

Доказів надання відповіді позивачу на вказану заяву відповідачем не надано.

Обставина перебування позивача на військовому обліку у відповідача визнається останнім, відтак, не є спірною між сторонами.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов наступних висновків з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та наразі триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники – особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України від 21.10.2023 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-ХІІ) визначено:

особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій;

система військового обліку – сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку – призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних (пункт 6 Порядку № 1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (пункт 20 Порядку № 1487).

На підставі частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон № 1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Пункт 1 частини першої статті 8 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” встановлює, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Таким чином, відомості щодо виконання військового обов`язку включають інформацію про взяття громадян на військовий облік.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних, яка містить персональні та службові дані всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для ведення Реєстру застосовуються системні класифікатори. Системні класифікатори, необхідні для функціонування Реєстру, розробляються адміністратором Реєстру.

Персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Згідно з матеріалами справи не є спірним між сторонами обставина того, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 13.06.1995 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ) позивача визнано 17.11.2000 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за списком хвороб, затвердженим наказом МО від 1999 року № 207.

Водночас у військовому квитку відсутні відомості про графу та статтю розкладу хвороб, за якими позивача визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я та виключено його з військового обліку.

Пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначає, що до Реєстру вносять відомості про військовозобов`язаних, в той час як він втратив такий статус після свого виключення з військового обліку 17.11.2000 (згідно статтею 37 пункт 5 пп. «А» Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 24.05.2000 (в редакції, яка діяла на момент виключення з військового обліку).

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону № 1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Аналіз наведених норм свідчить, що в особливий період виконання громадянами конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни забезпечується через імперативну систему військового обліку, яка передбачає обов`язкову фіксацію та актуалізацію персональних даних, зокрема результатів медичних оглядів, у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. При цьому збирання та обробка зазначених відомостей покладається на органи ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою забезпечення повного укомплектування Збройних Сил України, за виключенням осіб, які в установленому законом порядку підлягають виключенню з такого обліку.

Виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, зокрема, щодо керівництва військовим обліком військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, здійснення контролю за його станом покладено на відповідні Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки згідно із Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого:

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про захист персональних даних” та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи;

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

виконують інші функції відповідно до законодавства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Враховуючи наведене, ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом військового управлінням, який веде Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі Порядок № 94).

Згідно з пунктами 2-4, 6 розділу І Порядку 94, реєстр – автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

- ведення військового обліку громадян України;

- забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період;

- інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Основними засадами ведення Реєстру є:

- обов`язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- повнота та актуалізація відомостей Реєстру;

- захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу, зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного та програмного забезпечення відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Дані Реєстру використовуються для реалізації завдань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також для інформаційного забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктами 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку № 94, передбачено, що суб`єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Володільцем Реєстру є Міністерство оборони України.

Органами ведення Реєстру, у тому числі, є ТЦК та СП.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює:

- внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;

- внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;

- перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;

- знищення повторного запису з Реєстру.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У відповідності до пункту 12 Порядку № 94, отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Поряду № 94, актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Аналіз наведених норм Порядку № 94 свідчить, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є автоматизованою системою, ведення та актуалізація відомостей у якій покладені, зокрема, на ТЦК та СП як органи ведення Реєстру. Внесення, зміна або виправлення відомостей в електронній формі облікової картки особи здійснюються уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП на підставі первинних облікових документів або за наслідками розгляду мотивованої заяви громадянина з поданням відповідних підтверджувальних документів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 та від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право [вийти за межі позовних вимог] суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21 та інші).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 9 КАС України, колегія суддів зазначає, що вихід суду за межі позовних вимог є процесуальним інструментом забезпечення саме ефективного та законного захисту порушеного права, який не може суперечити засадам диспозитивності та приписам частини другої статті 19 Конституції України.

Колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанції в частині сформульованого ним способу захисту прав позивача з огляду на таке.

Як наголошено в апеляційній скарзі та встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із мотивованою заявою від 24.11.2025 не про первинне виключення його з військового обліку, а про усунення протиправної бездіяльності відповідача шляхом внесення (відображення) вже існуючих та зафіксованих у первинних документах відомостей про його виключення з обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до вимог Порядку № 94, Порядку № 559 та Порядку № 1487.

Вирішуючи спір та виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву позивача від 24.11.2025 про виключення його з військового обліку на підставі підпункту «а» пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 24.05.2000 в редакції, яка діяла у 2000 році.

Проте такий висновок суду першої інстанції суперечить статтям 19, 58 Конституції України.

Як вже зазначалося, відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), оцінка підстав, правового статусу особи та юридичних фактів, що мали місце у 2000 році, здійснюється на підставі матеріально-правових норм, які діяли на момент виникнення відповідних правовідносин. Водночас сама процедура розгляду звернення громадянина у 2026 році та вчинення управлінських дій суб`єктом владних повноважень мають здійснюватися виключно за нормативно-правовим регулюванням, чинним на момент прийняття відповідного рішення, а також з урахуванням актуальних організаційно-технічних регламентів реалізації такого рішення.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву позивача з безпосереднім застосуванням редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 2000 року підлягає зміні як такий, що сформований без урахування меж позовних вимог, суті звернення позивача та вимог діючого законодавства.

Аналіз наведених норм Порядку № 94 свідчить, що за наявності поданої позивачем мотивованої заяви від 24.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 виникає законодавчо визначений обов`язок розглянути її у встановленому порядку та прийняти за наслідками її розгляду відповідне управлінське рішення щодо актуалізації відомостей Реєстру відповідно до Порядку № 94, з урахуванням наявних первинних документів військово-облікової справи позивача та правової оцінки відомостей щодо його військово-облікового статусу.

З огляду на це, за відсутності прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду звернення, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву від 24.11.2025 про внесення (актуалізацію) відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і прийняти за наслідками її розгляду обґрунтоване рішення відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, з урахуванням наявних первинних документів військово-облікової справи позивача та правової оцінки відомостей щодо його військово-облікового статусу.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно невнесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як непридатного до військової служби та зобов`язання внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби, та виключеного з військового обліку згідно Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 17.11.2000 суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідний запит від 24.11.2025 про внесення таких відомостей до Реєстру відповідачем не розглянутий, вказане має бути здійснено відповідачем на виконання рішення суду в цій справі. Відтак, зазначені позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено у позові.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга адвоката Хорошої Ксенії Геннадіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, та вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року, виклавши її у новій редакції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Хорошої Ксенії Геннадіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/10164/25 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/10164/25 – змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/10164/25 – викласти у наступній редакції:

«Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 про внесення (актуалізацію) відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду».

В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/10164/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 13 жовтня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua