Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/11272/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11272/26

Провадження № 2/727/3609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-10745639 від 19 листопада 2025 року у розмірі 16 512,00 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-10745639, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши 19 листопада 2025 року кредитні кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач свої зобов`язання щодо сплати процентів та повернення кредиту не виконав.

13 травня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 13052026-МК/ЕЙС, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників загальна сума заборгованості становить 19 012,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та комісією, 4 512,00 грн - заборгованість за процентами, 2 500,00 грн - штрафні санкції. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, тому просить стягнути з відповідача 16 512,00 грн заборгованості, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв по суті справи чи клопотань до суду не подав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів надсилалися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулося до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 та ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення та судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, позивач до подання позову направляв відповідачу копію позовної заяви з додатками за тією ж адресою, що підтверджується описом вкладення та списком згрупованих поштових відправлень від 30 липня 2026 року.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 19 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-10745639 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію (п. 1.1).

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) становить 10 000,00 грн; тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична); цільове призначення - на споживчі потреби (п. 1.2). Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту - 14 листопада 2026 року (п. 1.3, 3.7).

Розрахунковий платіжний період становить 15 днів; позичальник зобов`язаний сплачувати нараховані проценти в періодичні дати платежів, перша з яких - 04 грудня 2025 року, та кожного 15 дня після цієї дати (п. 1.4).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка становить 0,85 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом перших 15 днів і застосовується виключно за умови сплати платежу у встановленому графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу (п. 1.5.2, 1.5.3). У разі невиконання цієї умови позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою (п. 1.5.4).

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 2 000,00 грн, яка сплачується частинами протягом 75 днів користування кредитом (п. 3.6).

Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії дорівнює 1,00 % (п. 1.7.1), орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3 823,26 % (п. 1.8). Аналогічні умови кредитування наведено в паспорті споживчого кредиту від 19 листопада 2025 року та графіку платежів (додаток № 1 до кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2.6 кредитного договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць кредитодавець відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом; позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дня отримання такої вимоги. Згідно з п. 4.3.3 договору позичальник зобов`язався протягом 5 календарних днів повідомляти кредитодавця про зміну даних, зазначених у розділі 9 договору, в тому числі адреси.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «74769», який було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 19 листопада 2025 року о 09:32:09 та введено позичальником о 09:32:23, що підтверджується текстом договору та довідкою ТОВ «Макс Кредит» про ідентифікацію. Перед укладенням договору відповідач підписав одноразовим ідентифікатором «82234» паспорт споживчого кредиту.

Факт перерахування 19 листопада 2025 року о 09:32:49 кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Універсал Банк» (monobank), за реквізитами якої мав бути наданий кредит згідно з п. 2.10 кредитного договору, підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» (надавача платіжних послуг) щодо здійснення переказу грошових коштів (номер платіжної інструкції 148538623, номер транзакції 46353-75690-97893, код авторизації 130603, код RRN 532309839023), підписаним кваліфікованим електронним підписом директора, та додатком ТОВ «Макс Кредит» до цього підтвердження із зазначенням ПІБ, РНОКПП відповідача та номера кредитного договору.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс Кредит» станом на 13 травня 2026 року, за кредитним договором відповідачу видано кредит у розмірі 10 000,00 грн, нараховано комісію у розмірі 2 000,00 грн, проценти за користування кредитом у загальному розмірі 4 512,00 грн за період з 19 листопада 2025 року по 05 січня 2026 року, а також штрафні санкції 06 грудня 2025 року, 09 грудня 2025 року та 25 грудня 2025 року на загальну суму 2 500,00 грн. Жодного платежу на погашення заборгованості відповідач не здійснив.

13 травня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 13052026-МК/ЕЙС, за умовами якого фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт - відступити фактору права вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром боржників (п. 2.1). Перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників (п. 2.2).

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 13 травня 2026 року до договору факторингу та актом прийому-передачі реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10745639 від 19 листопада 2025 року в сумі 16 512,00 грн (без урахування штрафних санкцій), з яких 12 000,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією, 4 512,00 грн - заборгованість за процентами, а також 2 500,00 грн штрафних санкцій. Оплату фінансування за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 13 травня 2026 року по 01 червня 2026 року, позивач жодних додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював, платежі від відповідача не надходили.

08 червня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» склало досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, яку 11 червня 2026 року направило відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення № 0505637810868 та списком згрупованих поштових відправлень. Крім того, у Реєстрі боржників до договору факторингу зазначено про направлення первісним кредитором вимоги відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що будь-який вид договору, який укладено в електронному вигляді, має юридичну силу, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання такого договору; без отримання листа на адресу електронної пошти/смс-повідомлення на номер телефону, без здійснення входу на сайт за допомогою логіна і пароля особи кредитний договір не був би укладений.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронній формі з дотриманням вимог ст. 207, 1055 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», сторони погодили всі істотні умови договору, а первісний кредитор виконав обов`язок з надання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо переходу права вимоги до позивача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України); п. 4.2.5 кредитного договору прямо передбачено право кредитодавця відступити право вимоги без згоди позичальника.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише створює для нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові (ч. 2 ст. 516 ЦК України). Доказів погашення заборгованості первісному кредитору чи позивачу матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 00-10745639 від 19 листопада 2025 року, в обсязі прав, які мав первісний кредитор на дату відступлення - 13 травня 2026 року.

Щодо заборгованості за процентами. Пунктом 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток. Перехідний період, протягом якого діяли граничні розміри 2,5 % та 1,5 %, завершився 19 серпня 2024 року.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) висловив висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, а умови договору про споживчий кредит, які її перевищують, є нікчемними на підставі абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; нікчемність такої умови суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою), навіть якщо споживач не заявив відповідного заперечення. Для договорів, укладених з 20 серпня 2024 року, максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1,0 %.

Водночас у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий засіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, лише в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну такого договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Кредитний договір у цій справі укладено 19 листопада 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX та завершення перехідного періоду, а отже, на нього поширюється обмеження денної процентної ставки розміром 1 %. Встановлена договором стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 0,94 % на день і не перевищує максимального розміру, визначеного ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, порядку застосування зниженої та стандартної ставок, строку кредитування та періодичності сплати процентів викладено чітко, вони не є двозначними і не допускають різного тлумачення. Зустрічних вимог про визнання недійсними чи зміну умов кредитного договору відповідач не заявляв. За таких обставин підстав для коригування розміру процентів суд не вбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Перевіряючи розрахунок позивача, суд встановив, що проценти нараховано за 48 днів користування кредитом - з 19 листопада 2025 року по 05 січня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, за стандартною процентною ставкою 0,94 % (94,00 грн на день), що становить 4 512,00 грн (10 000,00 грн ? 0,94 % ? 48 днів). Застосування стандартної ставки з першого дня користування кредитом відповідає п. 1.5.4 кредитного договору, оскільки першого платежу у встановлений строк відповідач не здійснив. Після 05 січня 2026 року нарахування процентів не здійснювалося. Розрахунок є арифметично правильним і відповідає умовам договору, відповідачем не спростований.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 4 512,00 грн.

Щодо заборгованості за тілом кредиту. Строк кредитування за договором спливає 14 листопада 2026 року. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту у разі затримання сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць (для кредитів, наданих на строк до одного року). У такому разі кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку вимогу; якщо протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив жодного платежу, починаючи з першої періодичної дати платежу 04 грудня 2025 року, тобто прострочення сплати процентів станом на момент направлення вимоги тривало понад шість місяців. Досудову вимогу про дострокове повернення заборгованості позивач направив відповідачу 11 червня 2026 року за адресою, зазначеною ним у кредитному договорі, яка є зареєстрованим місцем його проживання. Про зміну місця проживання відповідач кредитора не повідомляв, хоча зобов`язався це робити згідно з п. 4.3.3 кредитного договору, а тому неотримання ним кореспонденції за вказаною адресою не може свідчити про недотримання кредитором порядку повідомлення та покладається на ризик самого позичальника. Крім того, за тією ж адресою відповідачу 30 липня 2026 року надіслано копію позовної заяви, якою заявлено вимогу про стягнення всієї суми кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 також зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту, зокрема шляхом подання позову, змінює строк виконання основного зобов`язання. З часу направлення досудової вимоги та копії позовної заяви до дня ухвалення рішення минуло значно більше 30 календарних днів, однак відповідач порушення умов договору не усунув, жодних платежів не здійснив.

За таких обставин позивач набув права вимагати дострокового повернення кредиту, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо заборгованості за комісією. До складу заявленої до стягнення суми (12 000,00 грн за тілом кредиту та комісією) позивач включив комісію за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а плата за користування кредитом виражається у процентах (ст. 1048, 1054 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абз. 1 ч. 5 ст. 12 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що встановлення плати за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь або які охоплюються його обов`язком за кредитним договором і не є самостійною послугою для позичальника, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні умови договору є нікчемними.

Комісія за надання кредиту, передбачена п. 1.6 кредитного договору, за своєю суттю є платою за вчинення кредитодавцем дій, які становлять його основний обов`язок за кредитним договором, - надання кредиту. Сам договір (терміни та визначення) визначає, що економічною сутністю комісії є плата за надання кредиту, а не плата за будь-яку додаткову послугу. Позичальник не отримує при цьому жодної окремої послуги, відмінної від самого кредиту, за користування яким він сплачує проценти. Те, що розмір комісії врахований у розрахунку денної процентної ставки та загальних витрат за кредитом, правової природи такого платежу не змінює.

Отже, умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною в силу закону. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, нікчемність умови договору суд враховує за власною ініціативою, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн комісії слід відмовити.

Щодо штрафних санкцій. Суд зауважує, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Нараховані первісним кредитором у грудні 2025 року штрафні санкції у розмірі 2 500,00 грн застосовано в період дії воєнного стану, а отже, всупереч наведеній нормі. Водночас позивач вимог про їх стягнення не заявляв, тому відповідна сума предметом розгляду у цій справі не є.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, погашення заборгованості чи наявності іншого її розміру суду не надав.

Оцінивши докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 00-10745639 від 19 листопада 2025 року в розмірі 14 512,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 512,00 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні вимоги про стягнення 2 000,00 грн комісії слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 87,89 % (14 512,00 грн від 16 512,00 грн).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53510 від 06 серпня 2026 року. Пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 339,92 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», протокол погодження вартості послуг (додаток № 1), додаткову угоду № 25771576088 від 25 травня 2026 року щодо кредитного договору відповідача, акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2026 року на загальну суму 7 000,00 грн, довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тимошенка О.О.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що суд не може вирішувати питання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, за відсутності клопотання іншої сторони, крім випадків явної неспівмірності. Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, доказів їх неспівмірності не надав.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 6 152,13 грн (7 000,00 грн ? 87,89 %).

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10745639 від 19 листопада 2025 року в розмірі 14 512 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 512,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13) судовий збір у розмірі 2 339 грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 152 грн 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Танасійчук