Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/11043/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11043/26

Провадження № 2/727/3545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 квітня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 26808-04/2026, за умовами якого товариство надало відповідачці споживчий кредит у розмірі 12 000 грн строком на 120 днів. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач перерахував кредитні кошти на її платіжну картку, однак відповідачка зобов`язань за договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 29 352 грн, з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 152 грн заборгованість за процентами, 1 200 грн заборгованість за комісією, 6 000 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам строки для подання заяв по суті справи.

24 серпня 2026 року відповідачка через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву.

31 серпня 2026 року представник позивача Гайова А.С. подала відповідь на відзив. Позивач отримав відзив 25 серпня 2026 року. П`ятиденний строк, встановлений ухвалою суду, закінчився 30 серпня 2026 року, що припало на неділю, тому останнім днем строку був понеділок 31 серпня 2026 року (ч. 3 ст. 124 ЦПК України). Відповідь на відзив подано в межах строку.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відзиві на позовну заяву відповідачка не погодилася з позовними вимогами в повному обсязі. Вона просила суд перевірити період, ставки, порядок та правові підстави нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій. Відповідачка заперечила проти стягнення 6 000 грн штрафу як неспівмірного з сумою основного боргу і просила застосувати ст. 551 ЦК України. Щодо процентів у сумі 10 152 грн та комісії у сумі 1 200 грн просила відмовити у стягненні, якщо позивач не доведе правову підставу, період та правильність нарахування.

Відповідачка зазначила, що не має наміру ухилятися від виконання підтверджених судом зобов`язань і готова погасити підтверджену суму основного боргу. Вона просила врахувати її матеріальне становище та надати можливість виконувати рішення частинами, а судовий збір розподілити пропорційно до розміру задоволених вимог. Також відповідачка заперечила проти стягнення з неї витрат, не підтверджених належними документами.

Позивач вважає доводи відзиву необґрунтованими. Він зазначив, що договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором «Y228», надісланим на номер її мобільного телефону. Кредитні кошти у сумі 12 000 грн перераховано на картку відповідачки через платіжну установу ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Проценти нараховано за погодженою ставкою в межах строку кредитування, комісія передбачена договором і Законом України «Про споживче кредитування». Відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості та доказів повернення коштів. Витрати на правничу допомогу підтверджені договором, додатковою угодою, детальним описом робіт та актом.

У відповіді на відзив позивач також просив поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію про емітування на ім`я відповідачки платіжної картки № НОМЕР_1 і виписку про рух коштів за цією карткою з 12 по 30 квітня 2026 року.

12 квітня 2026 року о 19:55:38 відповідачка увійшла до особистого кабінету в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», використавши свій номер телефону, та заповнила заявку-анкету на отримання кредиту. У заявці-анкеті відповідачка зазначила свої паспортні дані, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер телефону НОМЕР_2 та номер картки отримувача 5355 28 389

О 19:57:39 товариство надіслало на номер телефону відповідачки одноразові ідентифікатори «W379» для підписання паспорта споживчого кредиту та «Y228» для підписання договору. О 19:58 відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту ідентифікатором «W379», а договір про надання кредиту № 26808-04/2026 разом з додатком № 1 (графіком платежів) ідентифікатором «Y228». Ці обставини підтверджуються довідкою про ідентифікацію та верифікацію, візуальною формою послідовності дій клієнта (лог-файлом), заявкою-анкетою, паспортом споживчого кредиту та текстом договору.

За умовами договору (пп. 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1, 1.6) товариство надало відповідачці споживчий кредит у розмірі 12 000 грн строком на 120 днів, з 12 квітня 2026 року до 09 серпня 2026 року, на картку № 5355 28 3893. Проценти за користування кредитом становлять 0,90 % на день на залишок заборгованості, тип ставки фіксований. Договір також передбачає одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 1 200 грн (10 % від суми кредиту). Денна процентна ставка за договором, обчислена за формулою з урахуванням усіх загальних витрат, становить 0,98 %. Загальні витрати за кредитом становлять 14 160 грн, загальна вартість кредиту 26 160 грн, реальна річна процентна ставка 2572,74

За графіком платежів відповідачка мала сплатити 4 440 грн (3 240 грн процентів і 1 200 грн комісії) до 11 травня 2026 року, по 3 240 грн процентів до 10 червня та 10 липня 2026 року, а 09 серпня 2026 року повернути тіло кредиту 12 000 грн і сплатити 3 240 грн процентів.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі прострочення сплати платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

12 квітня 2026 року о 20:00:02 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» через платіжну установу ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) перерахувало 12 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , клієнт ОСОБА_1 . Це підтверджується квитанцією про зарахування № 1062351150 від 12 квітня 2026 року (код авторизації 736995) та листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3426_260723134921 від 23 липня 2026 року.

Відповідачка платежів за договором не здійснювала. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 20 липня 2026 року її заборгованість становить 29 352 грн: 12 000 грн тіло кредиту, 10 152 грн проценти, 1 200 грн комісія, 6 000 грн штраф. Оплат у рахунок погашення боргу розрахунок не містить.

15 липня 2026 року позивач склав повідомлення про повернення кредиту (досудову вимогу) і 22 липня 2026 року направив його відповідачці цінним листом за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також у формі електронного документа (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку ст. 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку ст. 12 Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11). Моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором становлять дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що їх особа, яка прийняла оферту, додає до інших електронних даних і надсилає іншій стороні договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Суд встановив, що відповідачка зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі позивача, використавши свій номер телефону, заповнила заявку-анкету зі своїми персональними даними, отримала на цей номер одноразові ідентифікатори та підписала ними паспорт споживчого кредиту і кредитний договір. Без цих дій договір не міг бути укладений. Відповідачка у відзиві факт укладення договору та його дійсність не заперечувала. Суд дійшов висновку, що сторони уклали договір про надання кредиту № 26808-04/2026 від 12 квітня 2026 року в електронній формі з дотриманням вимог ст. 207, 639, 1055 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Квитанція про зарахування № 1062351150 та лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3426_260723134921 містять дані про переказ 12 000 грн 12 квітня 2026 року о 20:00:02, тобто через півтори хвилини після підписання договору, на картку № НОМЕР_1 . Цей номер картки збігається з номером, який відповідачка вказала у заявці-анкеті та який зазначено в п. 1.6 і розділі 8 договору. Отримувачем у квитанції зазначено ОСОБА_1 з її РНОКПП. Відповідачка не надала доказів того, що ця картка їй не належить або що кошти на неї не надійшли, і у відзиві такої обставини не стверджувала.

Суд визнає зазначені документи належними, допустимими та достовірними доказами перерахування позивачем відповідачці 12 000 грн кредиту.

Наявні в матеріалах справи квитанція № 1069113141 від 19 квітня 2026 року та лист вих. № 3426_260723134933 від 23 липня 2026 року стосуються переказу 15 000 грн на картку іншої особи, ОСОБА_2 . Ці документи не стосуються предмета доказування у цій справі (ст. 77 ЦПК України), і суд їх не враховує.

Оскільки обставина надання кредиту підтверджена наявними у справі доказами, суд не вбачає потреби у витребуванні в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформації про емітування картки та виписки про рух коштів. Крім того, позивач заявив це клопотання з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України, і не навів поважних причин неможливості заявити його разом із позовом. Тому підстав для поновлення строку та задоволення клопотання про витребування доказів суд не знаходить.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є його порушенням (ст. 610 ЦК України).

Строк кредитування за договором закінчився 09 серпня 2026 року. Тому на час ухвалення рішення обов`язок відповідачки повернути тіло кредиту настав за умовами договору, незалежно від досудової вимоги позивача про дострокове повернення. Доказів повернення 12 000 грн відповідачка не надала. Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн підлягає стягненню.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Денна процентна ставка становить загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною. Після завершення перехідного періоду, з 20 серпня 2024 року, денна процентна ставка за договорами про споживчий кредит не може перевищувати 1 %. Умова, що перевищує цей розмір, є нікчемною на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», і суд враховує таку нікчемність за власною ініціативою. Водночас Об`єднана палата зазначила, що коли споживач не пред`явив позовних вимог про оспорення умови договору чи його зміну, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Без такої вимоги суд може лише тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Договір у цій справі укладено 12 квітня 2026 року, тому на нього поширюється обмеження денної процентної ставки в 1 %. Номінальна ставка за договором становить 0,90 % на день, а денна процентна ставка з урахуванням усіх загальних витрат 0,98 %. Отже, умова договору про проценти не перевищує законодавчого обмеження і не є нікчемною. Умови договору щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та графіка сплати сформульовані чітко і не допускають різного тлумачення. Відповідачка зустрічного позову про визнання умов договору недійсними чи їх зміну не пред`являла.

Сума процентів за весь строк кредитування за графіком платежів становить 12 960 грн (по 108 грн за кожен день користування кредитом). Позивач нарахував проценти лише до 20 липня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, у загальній сумі 10 152 грн. Ця сума не перевищує розміру, який відповідачка мала сплатити за умовами договору за відповідний період. Власного розрахунку чи доказів сплати процентів відповідачка не надала. Заборгованість за процентами у розмірі 10 152 грн підлягає стягненню.

За п. 1.4 договору комісія у розмірі 1 200 грн є платою за надання кредиту і нараховується одноразово в день видачі кредиту.

Надання грошових коштів позичальникові становить основний обов`язок кредитодавця за кредитним договором (ч. 1 ст. 1054 ЦК України), за виконання якого позичальник сплачує проценти. Видача кредиту не є окремою послугою, яку кредитодавець надає споживачу понад сам кредит. Позивач не довів, яку саме послугу в інтересах відповідачки він надав за цю плату, крім перерахування суми кредиту. Встановлення окремої плати за дію, яку кредитодавець вчиняє на виконання власного договірного обов`язку, покладає на споживача додатковий платіж без відповідного зустрічного надання і обмежує його права порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування». Такі умови договору є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»), і суд враховує їх нікчемність за власною ініціативою, як це зазначив Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 суд відхиляє. У цій постанові Велика Палата пов`язала право кредитодавця на комісію з наданням споживачу реальних послуг, тоді як позивач надання відповідачці будь-якої послуги за комісію не підтвердив. У стягненні комісії у розмірі 1 200 грн суд відмовляє.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. На час ухвалення рішення воєнний стан не припинено і не скасовано.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18. Згідно з ним у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач нарахував відповідачці штраф за прострочення платежів у період з травня по липень 2026 року, тобто під час дії воєнного стану. Тому відповідачка звільнена від обов`язку його сплати. У стягненні штрафу у розмірі 6 000 грн суд відмовляє. З огляду на це, доводи відповідачки про зменшення неустойки на підставі ст. 551 ЦК України оцінки не потребують.

Позов підлягає частковому задоволенню. З відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором про надання кредиту № 26808-04/2026 від 12 квітня 2026 року у розмірі 22 152 грн, з яких 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 10 152 грн заборгованість за процентами. У задоволенні решти вимог (1 200 грн комісії та 6 000 грн штрафу) належить відмовити.

Відповідачка просила надати їй можливість виконувати рішення частинами з огляду на її матеріальне становище. Доказів свого майнового стану вона не надала.

Питання розстрочення виконання судового рішення суд вирішує на стадії його виконання. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення. На час розгляду справи рішення ще не ухвалене і не набрало законної сили, а відповідачка не довела обставин, які ускладнюють його виконання. Суд відмовляє у задоволенні клопотання. Відповідачка має право звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення в порядку ст. 435 ЦПК України, додавши докази свого майнового стану.

У разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3361463 від 29 липня 2026 року. Розмір збору визначено правильно: за ціни позову 29 352 грн збір становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн) із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі (пп. 1 п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Суд задовольнив позов на 22 152 грн із заявлених 29 352 грн, тобто на 75,47 %. З відповідачки на користь позивача належить стягнути 2 009,32 грн судового збору (2 662,40 грн ? 22 152 / 29 352).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн позивач надав договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02 січня 2026 року, укладений з ФОП Горобей Р.Г. , додаткову угоду № 26808-04/2026 від 20 липня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 20 липня 2026 року, акт № 26808-04/2026 від 20 липня 2026 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. Згідно з детальним описом і актом адвокат надала усну та письмову консультації (250 грн і 500 грн), здійснила правовий аналіз спірних правовідносин (1 500 грн), склала позовну заяву (3 000 грн) та сформувала додатки до неї (750 грн).

Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи. Відповідачка клопотання про зменшення цих витрат за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України не подала і доказів їх неспівмірності не надала. Тому суд розподіляє заявлені витрати пропорційно до задоволених вимог і стягує з відповідачки на користь позивача 4 528,21 грн (6 000 грн ? 22 152 / 29 352).

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В) заборгованість за договором про надання кредиту № 26808-04/2026 від 12 квітня 2026 року у розмірі 22 152 грн 00 коп., з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 152 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В) - 2 009 грн 32 коп. судового збору та 4 528 грн 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Танасійчук