Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №727/11533/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11533/26

Провадження № 2/727/3707/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100589099 від 19 січня 2026 року в розмірі 40 802,07 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 216,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 100589099, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 000,00 грн. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій не виконав.

26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 40 802,07 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 000,00 грн, заборгованість за процентами – 9 218,07 грн, заборгованість за комісією – 10 584,00 грн, заборгованість за штрафом – 7 000,00 грн. Щодо штрафу позивач зазначив, що оскільки кредитний договір укладено після 24 січня 2024 року, на нього не поширюється звільнення позичальника від сплати неустойки, запроваджене на період дії воєнного стану.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 03 вересня 2026 року особисто, під підпис.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позовних вимог, а також власного розрахунку заборгованості суду не надав. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 19 січня 2026 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 100589099 (далі – кредитний договір), який з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 955691, надісланим 19 січня 2026 року о 18:21:02 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 . Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено через Систему BankID Національного банку України (пункт 6.7 кредитного договору), що підтверджується відомостями про верифікацію клієнта.

Укладенню кредитного договору передувало подання відповідачем заяви на отримання кредиту № 100589099 та підписання ним паспорта споживчого кредиту № 100589099 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 860850.

За умовами кредитного договору сума кредиту становить 14 000,00 грн (пункт 1.2), кредит надано строком на 360 днів, з 19 січня 2026 року (пункт 1.3), дата остаточного погашення заборгованості – 14 січня 2027 року (пункт 1.4). Повернення кредиту та сплата процентів і комісій здійснюються відповідно до графіка платежів (додаток № 1 до кредитного договору): перший розрахунковий період становить 30 днів (до 18 лютого 2026 року), наступні – по 15 днів.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що загальні витрати за кредитом становлять 47 010,55 грн, денна процентна ставка – 0,93 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1 753,64 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту – 61 010,55 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 260,00 грн (9 % від суми кредиту) та нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 22 792,00 грн та нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Пунктами 1.5.3, 1.5.4 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 36,00 % річних, а протягом решти строку кредитування – за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту. Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.6).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком дати, якщо прострочення триває більше ніж 2 дні.

Згідно з пунктом 2.4.3 кредитного договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; такі платежі здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до пункту 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника.

На виконання умов кредитного договору 19 січня 2026 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , визначену пунктом 2.1 кредитного договору, кредитні кошти в розмірі 14 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 114681373 від 19 січня 2026 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, жодного платежу, у тому числі першого платежу за графіком, строк сплати якого настав 18 лютого 2026 року, не здійснив.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором за період з 20 січня 2026 року по 26 червня 2026 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 9 218,07 грн, з яких: за період з 20 січня по 18 лютого 2026 року за ставкою 36 % річних – 414,30 грн, за період з 19 лютого по 26 червня 2026 року за ставкою 180 % річних – 8 803,77 грн. Крім того, нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1 260,00 грн, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 9 324,00 грн (дев`ять нарахувань по 1 036,00 грн у період з 19 лютого по 19 червня 2026 року) та штраф у розмірі 7 000,00 грн (сім нарахувань по 1 000,00 грн у період з 21 лютого по 22 травня 2026 року). Погашень заборгованості відомість не містить.

26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) укладено договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними в переліку (реєстрі) боржників, а фактор зобов`язався сплатити клієнту ціну продажу в розмірі 5 176 526,00 грн. Пунктом 2.4 договору факторингу визначено, що право вимоги вважається відступленим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі переліку (реєстру) боржників за умови сплати фактором ціни продажу.

Платіжною інструкцією № 37204767222223418 від 26 червня 2026 року підтверджується сплата ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на користь ТОВ «Мілоан» ціни продажу в розмірі 5 176 526,00 грн згідно з договором факторингу.

26 червня 2026 року сторонами договору факторингу підписано кваліфікованими електронними підписами перелік (реєстр) боржників № 1 та акт приймання-передачі переліку (реєстру) боржників № 1. Відповідно до витягу з реєстру боржників (порядковий номер 579) до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100589099 від 19 січня 2026 року в загальному розмірі 40 802,07 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 14 000,00 грн, заборгованість за процентами – 9 218,07 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту – 1 260,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 9 324,00 грн, заборгованість за неустойкою (штрафом) – 7 000,00 грн.

Аналогічний розмір і структуру заборгованості відображено в довідці ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» № 16915/26-ДПЗ від 06 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Правочин, вчинений в електронній формі, вважається таким, що вчинений у письмовій формі (частина перша статті 205, частина перша статті 207, частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений у такий спосіб, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі після ідентифікації відповідача через Систему BankID НБУ та підписано ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його номер мобільного телефону. Отже, сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 14 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням від 19 січня 2026 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Водночас згідно з частиною другою статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання. Доказів виконання відповідачем зобов`язання первісному кредиторові матеріали справи не містять.

Перехід до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги до відповідача за кредитним договором підтверджується договором факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, переліком (реєстром) боржників № 1 та актом приймання-передачі від 26 червня 2026 року, а також платіжною інструкцією про сплату ціни продажу. Отже, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» є належним кредитором відповідача за кредитним договором.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Спеціальною нормою частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а для споживчих кредитів, наданих на строк понад один рік, – на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором. Такі платежі здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а для кредитів, наданих на строк понад один рік, – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність. Аналогічне право кредитодавця закріплено в пункті 2.4.3 кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що кредит відповідачу надано на строк 360 днів, тобто менше одного року. Відповідач не здійснив жодного платежу, починаючи з першої дати платежу за графіком – 18 лютого 2026 року, тобто затримка сплати процентів, комісії та частини кредиту на момент відступлення права вимоги становила понад чотири місяці, що значно перевищує один календарний місяць. Позовну заяву, яка містить вимогу про стягнення всієї суми кредиту, разом з додатками відповідач отримав 03 вересня 2026 року, однак протягом більш ніж 30 календарних днів з цієї дати і до ухвалення рішення суду порушення умов кредитного договору не усунув. За таких обставин у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, а тому заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %. Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %, з 22 квітня 2024 року – 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року – 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшов висновку, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом № 3498-IX, є імперативною; умова договору про споживчий кредит, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», і таку нікчемність суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою), незалежно від того, чи було заявлене відповідне заперечення споживачем. Водночас за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови суд без відповідної позовної вимоги споживача про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Кредитний договір укладено 19 січня 2026 року, тобто після 20 серпня 2024 року, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1 %. Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом, становить 0,93 % ((47 010,55 грн / 14 000,00 грн) / 360 днів ? 100 %), тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру. Відтак умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування кредитом не є нікчемними з підстав перевищення максимального розміру денної процентної ставки.

Проценти за користування кредитом нараховано за ставками, погодженими сторонами в пунктах 1.5.3, 1.5.4 кредитного договору, на фактичний залишок кредиту, за період з 20 січня 2026 року по 26 червня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 кредитного договору. Нарахування процентів після відступлення права вимоги не здійснювалося. Розрахунок процентів відповідачем не спростовано, контррозрахунку не надано, вимог про визнання недійсними умов кредитного договору чи про їх зміну відповідач не заявляв. З огляду на наведене заборгованість за процентами в розмірі 9 218,07 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено заборону встановлювати в договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, а також закріплено право споживача на безоплатне отримання від кредитодавця інформації про стан його заборгованості.

Нікчемний правочин (умова правочину) є недійсним в силу закону, не створює юридичних наслідків, і суд, виявивши нікчемність, враховує її за власною ініціативою (частина друга статті 215, частина перша статті 216 ЦК України). Такий підхід висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що встановлення в договорі про споживчий кредит плати (комісії) за обслуговування кредиту, яка є платою за дії кредитодавця, що супроводжують надання кредиту, обслуговування власного активу кредитодавця та інформування споживача про стан заборгованості, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а відповідна умова договору є нікчемною.

Суд зважає, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 260,00 грн (пункт 1.5.1 кредитного договору) встановлена як одноразова плата за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту), що є самостійною послугою кредитодавця, її розмір чітко визначений договором, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів і врахований при розрахунку денної процентної ставки. Відтак заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1 260,00 грн підлягає стягненню.

Натомість, згідно з визначенням, наведеним у кредитному договорі, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є платою за надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, графік платежів, розрахунок суми для погашення, за забезпечення можливості здійснювати переказ коштів для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, надсилання одноразових ідентифікаторів, консультування з питань обслуговування кредиту та виконання договору. Наведені дії не є самостійною фінансовою чи іншою послугою, яка надається споживачу, а становлять дії кредитодавця щодо обслуговування власного кредиту, ведення обліку заборгованості та інформування позичальника, обов`язок вчинення яких покладено на кредитодавця законом і які мають здійснюватися безоплатно. Більше того, пунктом 3.1.3 цього ж кредитного договору передбачено безоплатне надання позичальнику інформації про поточний розмір його заборгованості.

Таким чином, умова пункту 1.5.2 кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемною в силу частини п`ятої статті 12 цього Закону. Нікчемна умова договору не породжує обов`язку позичальника зі сплати цієї комісії, а отже, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 9 324,00 грн слід відмовити.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення.

Штраф у розмірі 7 000,00 грн нараховано відповідачу за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період з 21 лютого по 22 травня 2026 року, тобто в період дії воєнного стану.

Посилання позивача на те, що для договорів про споживчий кредит, укладених після 24 січня 2024 року, звільнення позичальника від сплати неустойки не застосовується, суд відхиляє, оскільки зміни, внесені Законом № 3498-IX, стосуються пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Натомість пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України), поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, та не містить винятків залежно від дати укладення договору. Отже, на час нарахування штрафу відповідач у силу прямої вказівки закону був звільнений від обов`язку його сплати, а тому у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7 000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 100589099 від 19 січня 2026 року в розмірі 24 478,07 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 9 218,07 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту – 1 260,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 9 324,00 грн та штрафу в розмірі 7 000,00 грн належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на суму 24 478,07 грн, що становить 59,99 % від ціни позову (40 802,07 грн). Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 597,23 грн (2 662,40 грн ? 24 478,07 грн / 40 802,07 грн).

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 216,18 грн, суд враховує, що надсилання копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи є процесуальним обов`язком позивача, який подав позовну заяву в електронній формі, визначеним частиною сьомою статті 43 ЦПК України. Витрати на виконання стороною власного процесуального обов`язку, покладеного на неї законом як умови звернення до суду, не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, у розумінні частини третьої статті 133 ЦПК України. Крім того, заявлена сума включає плату за друк документів та сервісний збір, необхідність понесення яких позивачем не обґрунтовано. За таких обставин підстав для відшкодування позивачу витрат на поштове відправлення в розмірі 216,18 грн немає.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 60) заборгованість за кредитним договором № 100589099 від 19 січня 2026 року в розмірі 24 478 грн 07 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 9 218,07 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту – 1 260,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 60) судовий збір у розмірі 1 597 грн 23 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Танасійчук