Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №726/2720/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №726/2720/26

Суддя: Танасійчук Н. М.

Справа № 726/2720/26

Провадження № 2/727/3821/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1545-7932 від 26 квітня 2025 року в розмірі 9580,00 грн.

Позивач зазначив, що 26 квітня 2025 року уклав із відповідачем в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1545-7932 продукту «MiniKasa» (далі: Договір). Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За Договором позивач надав відповідачу кредит у сумі 4200,00 грн, а згодом, на підставі додаткових угод від 22 травня 2025 року, 29 грудня 2025 року та 31 грудня 2025 року, надав додаткові кошти в сумах 4700,00 грн, 2000,00 грн та 1000,00 грн відповідно. Позивач перерахував кошти на платіжну картку відповідача через ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Відповідач свої зобов`язання виконав частково, з кінця грудня 2025 року платежів не вносив. Позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку той залишив без виконання. Станом на 02 червня 2026 року заборгованість відповідача становить 9580,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 3000,00 грн, заборгованість за процентами 4630,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України 1500,00 грн, заборгованість за комісією 450,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість і судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позивач також навів доводи про правомірність нарахування комісії за надання кредиту та процентів річних. На його думку, звільнення споживача від відповідальності за прострочення, передбачене пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», не поширюється на договори, укладені після 23 січня 2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Суд направив відповідачу копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . Відповідач цю адресу зазначив і в Договорі, і в додаткових угодах до нього. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою суду. Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України судові повістки разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі суд надсилає учасникам справи за адресою місця проживання. Отже, суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань до суду не направив.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Частина п`ята статті 279 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював, оскільки розглянув справу без повідомлення (виклику) учасників справи.

26 квітня 2025 року о 13 год. 54 хв. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали Договір про відкриття кредитної лінії № 1545-7932 продукту «MiniKasa». Сторони уклали Договір в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором A4268, а Паспорт споживчого кредиту підписав одноразовим ідентифікатором A6261.

Відповідно до пункту 12.1 Договору Договір разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затвердженими наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 41-П від 05 березня 2025 року (далі: Правила), складають єдиний договір.

За умовами Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 4200,00 грн на строк 365 календарних днів (пункти 4.1, 4.14 Договору). Сторони встановили тривалість Базового періоду 30 календарних днів (пункт 4.8 Договору) і погодили комісію за видачу кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту (пункт 4.11 Договору). Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,74% за кожен день з 181 дня до закінчення строку дії Договору (пункт 4.10 Договору). Тип процентної ставки фіксований (пункт 4.7 Договору). Денна процентна ставка на дату укладення Договору становить 0,918%, реальна річна процентна ставка 3181,68%, загальні витрати за кредитом 14 066,80 грн (пункти 4.15, 4.17, 4.18 Договору).

Згідно з пунктом 4.9 Договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти та комісію за видачу кредиту не пізніше останнього дня відповідного Базового періоду у складі Обов`язкового платежу. Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що позичальник повертає кредит в останній календарний день строку кредитування.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що в разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що в разі прострочення грошового зобов`язання позичальник сплачує 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу статті 625 ЦК України, але не більше 2% від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення.

Пунктами 4.3–4.5 Договору та пунктами 3.3–3.5 Правил сторони передбачили можливість отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів на підставі додаткових угод, які укладаються в особистому кабінеті позичальника тим самим способом, що й Договір.

26 квітня 2025 року о 13 год. 54 хв. кредитодавець перерахував 4200,00 грн на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (транзакція № 1596725292).

22 травня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору, за якою кредитодавець надав позичальнику додаткові кошти в сумі 4700,00 грн. Відповідач підписав цю угоду одноразовим ідентифікатором A6208. Кошти кредитодавець перерахував 22 травня 2025 року (транзакція № 1611126814).

З розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник повністю погасив заборгованість за першим траншем платежами 09 травня 2025 року на суму 2604,00 грн та 14 травня 2025 року на суму 2879,20 грн. Заборгованість за траншем від 22 травня 2025 року позичальник частково сплатив 13 грудня 2025 року платежем на суму 10 810,00 грн, а залишок у сумі 8617,96 грн кредитодавець 19 грудня 2025 року відкоригував (списав). Станом на 19 грудня 2025 року заборгованість позичальника за Договором дорівнювала нулю. Цю обставину сторони підтвердили в пункті 1 Додаткової угоди від 29 грудня 2025 року. Позивач заборгованість за цими траншами не заявляє.

29 грудня 2025 року о 16 год. 18 хв. сторони уклали Додаткову угоду до Договору, яку відповідач підписав одноразовим ідентифікатором A9955. За цією угодою кредитодавець надав позичальнику 2000,00 грн додаткових коштів на строк 365 днів з дати укладення угоди. Сторони встановили комісію за видачу додаткових коштів у розмірі 15% від їх суми, стандартну процентну ставку 1,00% на день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення угоди і 0,74% на день у подальшому (пункти 2.1, 2.4, 2.6, 2.8 угоди). Денна процентна ставка за цією угодою становить 0,918%. Кредитодавець перерахував кошти 29 грудня 2025 року (транзакція № 1733882525).

31 грудня 2025 року о 09 год. 22 хв. сторони уклали ще одну Додаткову угоду до Договору, яку відповідач підписав одноразовим ідентифікатором A1626. За цією угодою кредитодавець надав позичальнику 1000,00 грн додаткових коштів. Сума кредиту склала 3000,00 грн, строк кредитування продовжено на 365 днів з дати укладення угоди. Комісія за видачу додаткових коштів становить 15%, процентні ставки сторони погодили в тому самому розмірі, що й у попередній угоді. Денна процентна ставка за цією угодою становить 0,921%. Кредитодавець перерахував кошти 31 грудня 2025 року (транзакція № 1734736757).

За Графіком платежів, що є додатком до Додаткової угоди від 31 грудня 2025 року, позичальник мав сплатити перший Обов`язковий платіж не пізніше 27 січня 2026 року, а суму кредиту 3000,00 грн повернути 30 грудня 2026 року.

Довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту та листи ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про підтвердження успішної оплати підтверджують, що за Договором кредитодавець видав позичальнику 11 900,00 грн.

Після 31 грудня 2025 року відповідач жодного платежу за Договором не здійснив, Обов`язковий платіж у строк до 27 січня 2026 року не сплатив.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 02 червня 2026 року заборгованість відповідача становить 9580,00 грн, з яких: за кредитом 3000,00 грн, за процентами 4630,00 грн, за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України 1500,00 грн, за комісією 450,00 грн. Проценти за користування кредитом позивач нарахував за ставкою 1% на день: на суму 2000,00 грн за 29 та 30 грудня 2025 року (40,00 грн) і на суму 3000,00 грн за період з 31 грудня 2025 року по 01 червня 2026 року включно (153 дні, 4590,00 грн). Проценти річних позивач нарахував за період з 28 січня 2026 року по 21 лютого 2026 року по 60,00 грн за день.

05 червня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» склало вимогу вих. № 1545-7932 про дострокове повернення кредиту, якою вимагало від відповідача протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість. Згідно зі списком № 21182-04-121 рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням позивач направив вимогу відповідачу рекомендованим листом № R067192865295 за адресою: АДРЕСА_2 . Відомостей про вручення цього листа матеріали справи не містять. Відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у паперовій або електронній формі.

Пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлену в електронній формі. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними відповідно до статті 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що без проходження реєстрації на сайті товариства, отримання одноразового ідентифікатора та його введення кредитний договір між сторонами не був би укладений. Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідач підписав Договір, Паспорт споживчого кредиту та три додаткові угоди одноразовими ідентифікаторами, отримав на свою платіжну картку кредитні кошти, частково погашав заборгованість. Правом відмовитися від Договору протягом 14 календарних днів, передбаченим статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 6.9 Договору, відповідач не скористався. Ці обставини свідчать, що сторони уклали Договір і додаткові угоди до нього, досягнувши згоди з усіх істотних умов.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина друга статті 1054 ЦК України поширює на кредитні відносини положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Статті 525, 526 ЦК України визначають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строк повернення кредиту в сумі 3000,00 грн за Додатковою угодою від 31 грудня 2025 року настає 30 грудня 2026 року. Тому суд перевірив, чи набув позивач права вимагати дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. Згідно з частиною третьою цієї статті, якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає повернення споживчого кредиту, споживач здійснює повернення протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність. Частина друга статті 1050 ЦК України також надає позикодавцю право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, якщо позичальник прострочив повернення її чергової частини.

Пункт 8.3 Договору передбачає право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту. Відповідач не сплатив Обов`язковий платіж, строк якого настав 27 січня 2026 року, і з того часу жодного платежу не вносив. Отже, станом на червень 2026 року відповідач затримав сплату процентів більше ніж на один календарний місяць, і позивач набув права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Позивач реалізував це право: 05 червня 2026 року склав вимогу про дострокове повернення кредиту і направив її відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою його місця проживання, яку відповідач сам зазначив у Договорі та додаткових угодах.

Відсутність у матеріалах справи відомостей про вручення вимоги не позбавляє позивача права на дострокове стягнення кредиту з таких підстав.

По-перше, у пункті 9.2 Договору відповідач обрав поштовий канал комунікації за місцем проживання серед рівноцінних каналів взаємодії з кредитодавцем. Пунктом 8.13 і підпунктом 9.3.2.5 Правил, пунктом 6.18 Договору відповідач зобов`язався повідомляти кредитодавця про зміну своїх персональних і контактних даних протягом трьох днів і погодився, що в разі неповідомлення несе всі ризики, пов`язані з невідповідністю цих даних. Про зміну місця проживання відповідач кредитодавця не повідомив. Позивач направив вимогу за єдиною відомою йому адресою відповідача. Тому ризик неотримання вимоги несе відповідач.

По-друге, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що кредитодавець може пред`явити вимогу про дострокове повернення кредиту, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Позивач звернувся до суду 28 липня 2026 року, суд відкрив провадження 24 серпня 2026 року і направив відповідачу копію позовної заяви з додатками. З цього часу до ухвалення рішення минуло більше 30 календарних днів. За цей час відповідач порушення умов Договору не усунув, заборгованість не сплатив.

За таких обставин строк повернення кредиту в сумі 3000,00 грн настав, і суд стягує цю суму з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою. Вона встановлює, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5% протягом перших 120 днів і 1,5% протягом наступних 120 днів. Отже, з 24 грудня 2023 року денна ставка не могла перевищувати 2,5%, з 23 квітня 2024 року 1,5%, а з 21 серпня 2024 року 1%.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується як відношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту, поділене на строк кредитування у днях. До загальних витрат за споживчим кредитом частина друга статті 8 цього Закону включає доходи кредитодавця у вигляді процентів і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними (частина п`ята статті 12 цього Закону).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснував, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, а нікчемність умови договору про перевищення цього розміру суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio). Правила про максимальний розмір денної процентної ставки за загальним правилом застосовуються до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року. Водночас за відсутності підстав для нікчемності умови суд без відповідної позовної вимоги споживача не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Без такої вимоги суд може застосувати лише тлумачення нечітких або двозначних умов договору на користь споживача.

Сторони уклали Договір 26 квітня 2025 року, тобто після завершення перехідного періоду, тому до нього застосовується обмеження денної процентної ставки в 1%. Суд перевірив умови Договору та додаткових угод на відповідність цьому обмеженню. Денна процентна ставка, розрахована за формулою частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням процентів і комісії, становить 0,918% за Договором, 0,918% за Додатковою угодою від 29 грудня 2025 року і 0,921% за Додатковою угодою від 31 грудня 2025 року. Жоден із цих показників не перевищує 1%. Підстав вважати нікчемними умови Договору щодо розміру процентів і комісії суд не встановив.

Умови Договору та додаткових угод щодо процентних ставок суд вважає чіткими. Стандартна і знижена ставки на перші 180 днів становлять однакові 1% на день, тож неоднозначного тлумачення ці умови не допускають. Відповідач умови Договору не оспорював, зустрічних вимог не заявляв.

Позивач нарахував проценти за ставкою 1% на день на фактичний залишок кредиту за період з 29 грудня 2025 року по 01 червня 2026 року. Цей період охоплюється першими 180 днями дії додаткових угод і строком кредитування, а нарахування позивач припинив до складення вимоги про дострокове повернення кредиту. Тому розрахунок не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права нараховувати проценти після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Суд перевірив розрахунок: 2000,00 грн ? 1% ? 2 дні = 40,00 грн; 3000,00 грн ? 1% ? 153 дні = 4590,00 грн; разом 4630,00 грн. Розрахунок відповідає умовам Договору.

Отже, суд стягує з відповідача 4630,00 грн заборгованості за процентами.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо відносить до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту, а частина четверта цієї статті враховує їх при розрахунку денної процентної ставки, граничний розмір якої встановлює закон.

Пунктами 6.5 і 6.6 Правил сторони визначили, що комісія за видачу кредиту є складовою плати за користування кредитом, а не платою за додаткову послугу. Пунктом 4.11 Договору та пунктом 2.6 додаткових угод від 29 і 31 грудня 2025 року сторони погодили комісію в розмірі 15% від суми виданих коштів. Розмір комісії включено до загальних витрат за кредитом, Графіків платежів і розрахунку денної процентної ставки, з якими відповідач ознайомився до підписання угод. Комісія за видачу 2000,00 грн становить 300,00 грн, за видачу 1000,00 грн 150,00 грн, разом 450,00 грн. Відповідач мав сплатити комісію в складі Обов`язкового платежу до 27 січня 2026 року, але не сплатив.

З урахуванням того, що сукупна денна процентна ставка з урахуванням комісії не перевищує встановленої законом межі, а відповідач умову про комісію не оспорював, суд стягує з відповідача 450,00 грн заборгованості за комісією.

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата процентів річних за цією нормою є відповідальністю боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18. Він передбачає, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан. Строк його дії неодноразово продовжувався, і воєнний стан триває на час ухвалення цього рішення.

Позивач нарахував проценти річних за прострочення з 28 січня 2026 року по 21 лютого 2026 року, тобто в період дії воєнного стану. У пункті 8.2 Договору та в позовній заяві позивач сам кваліфікував ці проценти як нараховані «в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України». Отже, ці нарахування є відповідальністю, від якої пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника.

Доводи позивача про виключення пункту 6-1 і зміну редакції пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє. Ці зміни стосуються норм спеціального закону. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною нормою, Закон № 3498-IX її не скасував і не змінив. Ця норма поширюється на всі договори кредиту (позики) незалежно від дати їх укладення та діє весь період воєнного стану.

Тому в задоволенні вимоги про стягнення 1500,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України суд відмовляє.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач надав належні та допустимі докази укладення Договору, надання кредиту і розміру заборгованості. Відповідач доказів погашення заборгованості та контррозрахунку не надав.

Оцінивши докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 8080,00 грн заборгованості, з яких: заборгованість за кредитом 3000,00 грн, заборгованість за процентами 4630,00 грн, заборгованість за комісією 450,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція № 57640 від 15 липня 2026 року. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 8080,00 грн із заявлених 9580,00 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2245,53 грн (2662,40 грн ? 8080,00 грн : 9580,00 грн).

Про інші судові витрати позивач не заявляв.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 128, 141, 178, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1545-7932 від 26 квітня 2025 року в розмірі 8080,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 3000,00 грн, заборгованість за процентами 4630,00 грн, заборгованість за комісією 450,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2245,53 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Танасійчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua