Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №620/10060/26
Суддя: Олена ЛУКАШОВА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/10060/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2022 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2022 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу додаткові відпустки за особливий характер служби, а саме за несення служби у зоні відчуження на території Чорнобильської АЕС, за період проходження служби надавались лише у 2013 році у кількості 12 календарних днів, що підтверджується інформацією архівної довідки ЦАВ НГУ. В інші роки несення служби і до дати звільнення додаткові відпустки за особливий характер служби позивачу не надавались і при звільненні їх не було компенсовано.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за період 2014-2022 р. надання додаткової відпустки, згідно Постанови № 702 припинено діючим законодавством. Право на компенсацію відпустки, надання якої припинено, та порядок її проведення діючим законодавством не визначено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України до 05.06.2026.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05.06.2026 №181 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби за контрактом до Служби безпеки України.
Центральний архівний відділ Національної гвардії України у відповідь на адвокатський запит листом №82-П-621-Аз від 25.08.2026 надав копії особистих карток на грошове забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ за 1999-2024 роки, у яких, окрім іншої інформації, зазначені години роботи Позивача у зоні відчуження.
Разом з листом ЦАВ НГУ було надано архівну довідку щодо надання відпусток №82-П-621-Аз від 25.08.2026 року. Виходячи з інформації особистих карток та архівної довідки, Позивач використав: - у 1999 році 24 доби щорічної основної відпустки (з них 17 – основна, 7 – додаткова);- у 2000 році 42 доби щорічної основної відпустки (з них 30 – основна, 12 – додаткова);- у 2001 році 46 діб щорічної основної відпустки (з них 30 – основна, 12 – додаткова, 4– святкові);- у 2002 році 46 діб щорічної основної відпустки (з них 30 – основна, 12 – додаткова, 4– святковi);- у 2003 році 43 доби щорічної основної відпустки (з них 30 – основна, 12 – додаткова, 1 – святковий);- у 2004 році 31 доба щорічної основної відпустки (з них 30 - основна, 1 – святковий);- у 2005 році 45 діб щорічної основної відпустки (з них 44 – основна, 1 –святковий);- у 2006 році 45 діб щорічної основної відпустки (з них 44 – основна, 1 – святковий) та 12 діб додаткової відпустки за особливий характер служби;- у 2007 році 48 діб щорічної основної відпустки (з них 44 – основна, 4 – святкові);- у 2008 році 45 діб щорічної основної відпустки (з них 44 – основна, 1 – святковий);- у 2009 році 44 доби щорічної основної відпустки;- у 2010 році 46 діб щорічної основної відпустки (з них 44 – основна, 2 – святкові);- у 2011 році 57 діб щорічної основної відпустки (з них 35 – основна, 9 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 – додаткова, 1 – святковий);- у 2012 році 46 діб щорічної основної відпустки (з них 35 – основна, 9 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 2 – святкові);- у 2013 році 56 діб щорічної та додаткової відпустки (з них 40 – основна, 4 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 – щорічна додаткова відпустка за переліком військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я );- у 2014 році 45 діб щорічної основної відпустки (з них 40 – основна, 4 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 1 – святковий);- у 2015 році 48 діб щорічної основної відпустки (з них 40 – основна, 4 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 1 – неробочий, 3 – святкові);- у 2016 році 45 діб щорічної основної відпустки (з них 40 – основна, 9 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 1 – святкові); - у 2017 році 44 діб щорічної основної відпустки (з них 40 – основна, 4 – згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);- у 2018 році 46 діб щорічної основної відпустки (з них 45 – основна, 1 – святковий);- у 2019 році 45 діб щорічної основної відпустки;- у 2020 році 47 діб щорічної основної відпустки (з них 45 – основна, 2 – святкові);- у 2021 році 47 діб щорічної основної відпустки (з них 45 – основна, 2 – святкові).
При цьому у наказі про звільнення Позивача від 05.06.2026 року №181 зазначена інформація про наступні виплати: премія за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 05 червня 2026 року в розмірі 530 відсотків посадового окладу.
Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2022 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом п`ятим статті 17 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про національну гвардію України» порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатками 2 – 5.
Згідно з частиною 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Звільнення з військової служби, в тому числі військовослужбовців Національної гвардії України, визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до частини першої цієї статті звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.
За наведеного вище правового регулювання, суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки виплачується лише у разі звільнення з військової служби. Звільнення з військової служби, у свою чергу, можливе у запас або у відставку.
За обставинами даної справи, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05.06.2026 №181 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби за контрактом до Служби безпеки України.
Таким чином, позивач не звільнений з військової служби у запас або у відставку, а переміщений для подальшого проходження військової служби, що не є підставою для виплати компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 14.10.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua