Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №620/9174/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/9174/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 22.02.2025 по 28.02.2025, з 23.07.2025 по 10.09.2025, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025 № 2025-0910-0952-3647-0, у період з 11.09.2025 по 10.10.2025;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 22.02.2025 по 28.02.2025, з 23.07.2025 по 10.09.2025, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025 № 2025-0910-0952-3647-0 у період з 11.09.2025 по 10.10.2025, з вирахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустках для лікування, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала щодо поданого позову та просила відмовити у його задоволенні.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином засвідчених витягів з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення (травми) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії після травми за весь період проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у період з 06.01.2025 по 24.11.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 27.11.2025 по теперішний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 945/2528 від 07.08.2026.

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 15.02.2025 позивач одержав ОСОБА_2 правового передпліччя. За обставин: внаслідок підриву на протипіхотній міні збройних формувань рф під час переміщення на позицію в районі АДРЕСА_1 рф, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Обставини, місце та час отримання травми підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 5315, виданою 14.03.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Факт отримання поранення підтверджується також первинними медичними картками форми № 100 від 15.02.2025.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3378 від 16.02.2025, ОСОБА_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 15.02.2025 по 16.02.2025 у КНП «ЦМКЛ» СМР.

Відповідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1830 від 22.02.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2025 по 22.02.2025 в КНП «Охтирська ЦРЛ» ОМР.

Відповідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 841 від 07.03.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.02.2025 по 07.03.2025 у військовій частині НОМЕР_3 .

Також ОСОБА_1 12.05.2025 одержав множинні ВОСП м`яких тканин нижніх кінцівок, сідниць поперекового відділу хребта. За обставин: внаслідок скиду боєприпаси з БпЛА збройних формувань рф в районі н.п. Миропільське Сумської області, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Обставини, місце та час отримання травми підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 10139, виданою 29.05.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Факт отримання поранення підтверджується також первинними медичними картками форми № 100 від 14.05.2025.

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2738 від 15.05.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.05.2025 по 15.05.2025 в КНП «Сумський обласний клінічний госпіталь» СОР.

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7541 від 30.05.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2025 по 30.05.2025 в КНП «Київська міська клінічна лікарня №4».

Відповідно до перевідного епікризу №09458 від 17.06.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.05.2025 по 17.06.2025 в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня».

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2944 від 10.09.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2025 по 10.09.2025 в КНП «Збарізька центральна лікарня».

Відповідно до довідки № 2025-0910-0952-3647-0 військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025, ОСОБА_1 було визначено діагноз та прийнята постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), в якій зазначено, що отримане поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі ст. 81 графи ІІ Розладу хвороб, потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.

Згідно відпускного квитка в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував у відпустці для лікування з 11.09.2025 по 10.10.2025.

Листом від 25.06.2026 № 6468 щодо невиплати додаткової винагороди за період з 11.09.2025 по 10.10.2025 відповідач повідомив, що в довідці ВЛК № 2025-0910-0952-3647-0 від 10.09.2026 не вказано необхідного висновку для подовження виплат. У вказаній довідці ВЛК термін лікування перевищує 4 місяці.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2026 № 10063 відповідачем було зазначено, що позивачу було виплачено додаткову винагороду за час стаціонарного лікування за наступні періоди: за період з 15.02.2025 по 21.02.2025 у розмірі 24625 грн; за період з 01.03.2025 по 07.03.2025 та з 14.05.2025 по 31.05.2025 у розмірі 79435,49 грн; за період з 01.06.2025 по 30.06.2025 у розмірі 98500 грн.- за період з 01.07.2025 по 22.07.2025 у розмірі 69528,39 (70967,74 – 1439,35 (військового збору)).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168), пунктом 1-1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З аналізу пункту 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно наявних у матеріалах справи довідок позивач одержав поранення, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Також суду надано докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та потребу у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 Верховний Суд наголосив, що з аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін. Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Також Верховний Суд звертає увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 15.02.2025 позивач одержав ОСОБА_2 правового передпліччя. За обставин: внаслідок підриву на протипіхотній міні збройних формувань рф під час переміщення на позицію в районі н.п. Махновка, Курської області рф, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Обставини, місце та час отримання травми підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 5315, виданою 14.03.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Факт отримання поранення підтверджується також первинними медичними картками форми № 100 від 15.02.2025.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3378 від 16.02.2025, ОСОБА_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 15.02.2025 по 16.02.2025 у КНП «ЦМКЛ» СМР.

Відповідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1830 від 22.02.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2025 по 22.02.2025 в КНП «Охтирська ЦРЛ» ОМР.

Відповідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 841 від 07.03.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.02.2025 по 07.03.2025 у військовій частині НОМЕР_3 .

Також ОСОБА_1 12.05.2025 одержав множинні ВОСП м`яких тканин нижніх кінцівок, сідниць поперекового відділу хребта. За обставин: внаслідок скиду боєприпаси з БпЛА збройних формувань рф в районі н.п. Миропільське Сумської області, при виконанні бойового завдання пов`язаного із захистом Батьківщини, з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння не перебував.

Обставини, місце та час отримання травми підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 10139, виданою 29.05.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Факт отримання поранення підтверджується також первинними медичними картками форми № 100 від 14.05.2025.

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2738 від 15.05.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.05.2025 по 15.05.2025 в КНП «Сумський обласний клінічний госпіталь» СОР.

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7541 від 30.05.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2025 по 30.05.2025 в КНП «Київська міська клінічна лікарня №4».

Відповідно до перевідного епікризу №09458 від 17.06.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.05.2025 по 17.06.2025 в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня».

Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2944 від 10.09.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2025 по 10.09.2025 в КНП «Збарізька центральна лікарня».

Відповідно до довідки № 2025-0910-0952-3647-0 військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025, ОСОБА_1 було визначено діагноз та прийнята постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), в якій зазначено, що отримане поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травма «тяжка». На підставі ст. 81 графи ІІ Розладу хвороб, потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.

Згідно відпускного квитка в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував у відпустці для лікування з 11.09.2025 по 10.10.2025.

Відповідачем не було надано жодних пояснень щодо конкретних періодів та підстав виплати вказаних розмірів додаткової винагороди.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1183383 від 11.08.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001075; акт прийняття-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правничу допомогу за Договором про надання правничої допомоги від 27.07.2026) на суму 5000,00 грн; прибутковий касовий ордер № 31 від 27.07.2026; договір про надання правничої допомоги від 27.07.2026.

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача заперечував щодо заявлених витрат на правничу допомогу.

З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд також враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 22.02.2025 по 28.02.2025, з 23.07.2025 по 10.09.2025, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025 № 2025-0910-0952-3647-0 у період з 11.09.2025 по 10.10.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 22.02.2025 по 28.02.2025, з 23.07.2025 по 10.09.2025, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії КНП «Збарізька центральна лікарня» від 10.09.2025 № 2025-0910-0952-3647-0 у період з 11.09.2025 по 10.10.2025, з врахуванням раніше здійснених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА