Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №620/8988/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8988/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 25.11.2021 року по 06.05.2026 року включно грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаних днів щорічної оплачуваної відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року (2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року (3328,00 грн);

зобов`язати Бюро економічної безпеки України здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаних днів щорічної оплачуваної відпустки, за період з 25.11.2021 року по 06.05.2026 року включно з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року (2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат;

зобов`язати підготувати та направити на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлені документи про грошове забезпечення ОСОБА_1 , а саме грошовий атестат на дату звільнення зі служби, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці перед місяцем звільненням (після перерахунку його складових з урахуванням змін розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01 січня відповідного року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження служби відповідач протиправно здійснював нарахування і виплату йому грошового забезпечення, виходячи не із розміру встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році (2270,00 грн - у 2021 році, 2481,00 грн - у 2022 році, 2684,00 грн - у 2023 році, 3028,00 грн - у 2024 році, 3028,00 грн - у 2025 році, 3328,00 грн - у 2026 році), а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, встановленого законом про Державний бюджет у 2021-2025 роках у розмірі 2102,00 грн. На переконання позивача, нарахування та виплати грошового забезпечення у зазначений період виходячи із спеціального розміру прожиткового мінімуму (2102,00 грн), є протиправним, оскільки положеннями частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» передбачено інший порядок для визначення розміру прожиткового мінімуму, що застосовується під час розрахунку грошового забезпечення - а саме з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо поданого позову та просив відмовити у його задоволенні.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 зупинено провадження у справі № 620/8988/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі № 240/401/26.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 клопотання Бюро економічної безпеки України про поновлення провадження у справі задоволено. Поновлено провадження у справі № 620/8988/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 у задоволенні клопотання Бюро економічної безпеки України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач у спірний період проходив службу у Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до витягу з наказу від 04.05.2026 № 136-к/ДСК-ДП, позивача звільнено із служби в Бюро економічної безпеки України, з 06.05.2026.

Позивач зазначає, що з 25.11.2021 по 06.05.2026 йому не вірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, саме із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 N 1150-IX (далі також Закон N 1150-IX).

Згідно з частиною 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150-IX Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" N 1150-IX визначено, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Гранична чисельність працівників центрального апарату і територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України становить не більше 4 тисяч осіб.

Стаття 19 Закону № 1150-IX встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону N 1150-IX заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Аналогічне регламентовано і пунктом 10 Положення про Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за №1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону України N 1150-IX та пунктом 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене у суду наявні підстави вважати, що спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа N 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі N 807/257/14 та від 25.05.2022 справа N 120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява N 7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії, заява N 10519/03).

Отже, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.99 за N 966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Положеннями статті 1 Закону N 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону N 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом N 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із установленням на 01.01.2021 прожиткового мінімуму у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 прожиткового мінімуму у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 прожиткового мінімуму у розмірі 2684,00 грн, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-IX в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-IX закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про Бюро економічної безпеки України, а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025, 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-IX.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

Посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не регулюють спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачеві. За таких умов наведені відповідачем аргументи не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Отже, грошове забезпечення позивача за період з 25.11.2021 по 06.05.2026 мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн".

Щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» від15.11.96 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 1150-IX трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону N 1150-IX особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1333 від 29.11.2022 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення № 1333).

Розділом «Відпустки» Положення № 1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.

Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.

За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п`ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов`язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.

Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

За не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальним законодавством - Законом № 1150-IX та Положенням N 1333, не врегульовано питання компенсації невикористаної частини відпустки за минулі роки, а тому при вирішені спору треба застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України та Закону N 504/96-ВР, якими передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року N 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб).

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям, як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін. Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат.

Варто зазначити, що Верховний Суд у постановах від 14.11.2024 у справі N 420/3971/23 та у справі № 380/16768/22, з огляду на відсутність в спеціальному законодавстві, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, підтримав застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону № 504/96-ВР.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 29.11.2024 у справі № 560/19513/23, від 05.12.2024 у справі № 160/13485/23, від 21.01.2025 у справі № 400/11565/23.

Щодо задоволеної вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону № 1150-IX особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»№ та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону України «Про Національну поліцію» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні встановлюється в розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» у значенні 3028,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги у частині зобов`язання відповідача підготувати та направити на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлені документи про грошове забезпечення ОСОБА_1 , а саме грошовий атестат на дату звільнення зі служби, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці перед місяцем звільненням (після перерахунку його складових з урахуванням змін розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01 січня відповідного року), суд зазначає про таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХХХІ Інструкції № 623, при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4).

Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається: у всіх випадках переміщення по службі з одного органу управління (підрозділу) до іншого, у тому числі при направленні в заклади освіти ДСНС для навчання. У разі якщо грошовий атестат із будь-яких причин при вибутті не був виданий, фінансовий підрозділ зобов`язаний надіслати цей атестат за новим місцем служби вибулого; при направленні з органу управління (підрозділу) для подальшого проходження служби до військових формувань або правоохоронних органів; при відрядженні до органів державної влади та в інших випадках, коли особу рядового і начальницького складу залишено на службі; при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту з правом на пенсію, грошовий атестат після оформлення надсилається разом з іншими документами до відповідного пенсійного органу для призначення пенсії.

Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби без права на пенсію, грошовий атестат не видається.

Грошовий атестат видається під розписку в журналі, де реєструються грошові атестати. Крім того, у журналі зазначаються: номер і дата видачі грошового атестата; прізвище, ім`я, по батькові власника атестата, займана ним посада, спеціальне звання; куди вибув власник атестата; до якого часу виплачено грошове забезпечення, з якого окладу і які саме виплачені надбавки.

Отже, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії видається грошовий атестат із зазначенням, у тому числі, інформації щодо того, до якого часу виплачено грошове забезпечення, з якого окладу і які саме виплачені надбавки.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з частинами 2-3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 25.11.2021 по 06.05.2026 включно грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаних днів щорічної оплачуваної відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021(2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн).

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації невикористаних днів щорічної оплачуваної відпустки, за період з 25.11.2021 по 06.05.2026 включно з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та направити на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлені документи про грошове забезпечення ОСОБА_1 , а саме грошовий атестат на дату звільнення зі служби, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 календарні місяці перед місяцем звільненням (після перерахунку його складових з урахуванням змін розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01 січня відповідного року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Бюро економічної безпеки України, вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44168316.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА