Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №580/9818/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокусправа № 580/9818/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тихонова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов представника позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.08.2026 року № 230950004344 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889- VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.08.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 18.12.2002 по 31.07.2026 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 2398605961) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 2398605961) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 02 вересня 2025 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж становить 37 років 8 місяців 9 днів. Позивач 10.08.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, у відповідь отримала відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», викладену у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 17.08.2026. Рішення мотивоване недостатністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Вважає таке рішення протиправним, що порушує її законні права та інтереси.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 12.10.2026, у якому зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач 10.08.2026 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів з призначення (перерахунку) пенсій. Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.08.2026 № 230950004344 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». З 04.07.2001 року набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 14 посади спеціаліста ІІ категорії бухгалтерського обліку, головного бухгалтера та начальника відділу - головного бухгалтера сільських рад віднесена до категорії посад в органах місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно поданих документів стаж на посаді державного службовця відсутній. Позивач станом на 01.05.2016 не займав посаду державної служби та не має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.09.2025 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

ОСОБА_1 10.08.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.08.2026 року №230950004344, що прийнято в порядку екстериторіальності, у задоволенні заяви ОСОБА_1 та перерахунку пенсії шляхом переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця, відмовлено, оскільки період роботи з 18.12.2002 до 31.07.2026 в органах місцевого самоврядування не зараховується до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу».

У рішенні зазначено, що «Відповідно до довідки № 030/03-04 від 07.08.2026 року видану виконавчим комітетом Баштечківської сільської ради ОСОБА_1 працювала з 18.12.2002 по 31.01.2008 року на посаді спеціаліста І категорії бухгалтерського обліку та з 01.02.2008 по 11.07.2019 року головним бухгалтером у Охматівській сільській раді, з 12.07.2019 по 31.12.2021 на посаді головного бухгалтера та з 01.01.2022 по 31.07.2026 на посаді начальника відділу - головного бухгалтера у Баштечківській сільській раді. З 04.07.2001 року набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 14 посади спеціаліста І категорії бухгалтерського обліку, головного бухгалтера та начальника відділу - головного бухгалтера сільських рад віднесена до категорії посад в органах місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно поданих документів стаж на посаді державного службовця відсутній».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Закон України «Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Таким чином, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII-01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну служб» у № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 17.08.2026 №230950004344 вбачається, що підставою для відмови у переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у позивача відсутній стаж на посаді державного службовця.

Судом встановлено, що відповідно до наданої до матеріалів позовної заяви копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та копії довідки № 030/03-04 від 07.08.2026 року, яка видана виконавчим комітетом Баштечківської сільської ради ОСОБА_1 працювала з 18.12.2002 по 31.01.2008 року на посаді спеціаліста І категорії бухгалтерського обліку та з 01.02.2008 по 11.07.2019 року головним бухгалтером у Охматівській сільській раді, з 12.07.2019 по 31.12.2021 на посаді головного бухгалтера та з 01.01.2022 по 31.07.2026 на посаді начальника відділу - головного бухгалтера у Баштечківській сільській раді.

Станом на 07.08.2026 року стаж служби позивача в органах місцевого самоврядування становить 23 роки 7 місяців 13 днів.

Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до моменту вступу в дію Закону № 889-VII) здійснювалося відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, який діяв на час проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування.

Ця норма діяла з 26.10.2001 після того, як 07.06.2001 прийнято Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування.

Отже, служба в органах місцевого самоврядування за посадами, які передбачені статтею 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування прирівнювалась до державної служби з 26.10.2001.

Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Крім того, статтею 4 Закону № 889 та пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.

Враховуючи вказані законодавчі положення, оскільки позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому суд дійшов висновку, що зазначений період роботи підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.08.2026 № 230950004344 про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

З метою належного захисту прав позивача в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2026, з урахуванням висновків суду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем, додано: копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2026 №116/26, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6533 видане на ім`я Цикало Анастасію Олександрівну, ордер серії АН № 2068888 від 10.09.2026 на надання правничої допомоги, рахунок-фактура №117 від 20.08.2026 в якому зазначено вид та вартість послуг, платіжну інструкцію № @2PL851334 від 20.08.2026 про сплату за надання послуг в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що дана справа відноситься до справ незначної складності, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем надано незначну кількість письмових доказів.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 3000,00 грн, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 532,48 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 17.08.2026 № 230950004344 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889- VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 18.12.2002 по 31.07.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 10.08.2026, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві ) грн 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

СуддяІлля ТИХОНОВ