Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №580/5987/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокусправа № 580/5987/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

05 червня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” з позовом до Черкаської митниці в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902000/2025/000004/2 від 04.12.2025;

2) визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902040/2025/000059.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902000/2025/000004/2 від 04.12.2025. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902040/2025/000059. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Представник позивача подав заяву про винесення додаткового рішення у даній справі, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просить у задоволенні заяви представника позивача відмовити. Зокрема зазначив, що акт-розрахунок містить лише загальні формулювання («Підготовлено позовну заяву, оформлено додатки», «Опрацьовано відзив Відповідача», «Підготовлено відповідь на відзив») без зазначення конкретних дій, обсягу документів, часу на окремі етапи роботи. Така форма акта не дозволяє суду належним чином перевірити обґрунтованість витраченого часу та співмірність заявленої суми, як того вимагає частина 5 статті 134 КАС України. Відшкодування витрат здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань державного органу, тому просимо суд застосувати принцип пропорційності для недопущення компенсації витрат, розмір яких не підтверджений належними доказами та є явно надмірним.

Розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем, додано: копію договору про надання правничої допомоги 18.01.2026; копію акту-розрахунку про надану професійну допомогу від 02.10.2026.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Однак, з огляду на предмет розглядуваного спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що понесені позивачем витрати у заявленій представником позивача сумі є неспівмірними зі складністю справи.

При цьому, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність справи та інші істотні обставини.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, доходить висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн, що за даних обставин справи є справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи частини 1 статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву позивача представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №580/5987/26 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання додаткового рішення.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА