Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №580/9132/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокусправа № 580/9132/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління БЕБ у Київській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Київській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року основне грошове забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, за час перебування у відпустках, а також грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток при звільненні у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн, у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн, у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому за період 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року основне грошове забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, за час перебування у відпустках саме із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн та у 2026 році у розмірі 3328 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 31 «Закону про БЕБ» посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону про БЕБ, фінансове та матеріально-технічне забезпечення БЕБ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги. З огляду на те, що служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, до визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Вказано, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів), у всі зазначені роки встановлено у фіксованому розмірі 2102 грн. Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2023-2026 роках. На переконання представника відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним в умовах воєнного стану та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, 24.11.2022 відповідно до наказу №51-к позивача прийнято на службу до Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області на посаду гласного штатного працівника.

У період з 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року позивач проходив службу у Територіальному управлінні БЕБ у Київській області на посаді гласного штатного працівника.

Наказом ТУ БЕБ у Київській області від 02.01.2023 № 1-к/ДСК позивача призначено на посаду детектива ТУ БЕБ у Київській області із посадовим окладом 43091,00 грн.

У подальшому наказом ТУ БЕБ у м. Київській області від 24.07.2026 №50-к/ДСК позивача звільнено із займаної посади з 29 липня 2026 року за згодою сторін.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, за час перебування у відпустках, а також грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток при звільненні у 2023 році - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України «Про державну службу» застосовуються до Бюро економічної безпеки України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону № 1150-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі Умови № 1068).

Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме частиною третьою статті 31 Закону № 1150-ІХ та пунктом 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа № 120/1196/19-а.

Тобто, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV).

Положеннями статті 1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону № 966-XIV встановлено закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас, працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня установлено на рівні 2684 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028 грн.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року дорівнює 3328 грн.

Тобто був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період за спірний період з 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 статті 7 законів України про Державний бюджет на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб 01 січня 2023 у розмірі 2 684 грн., з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року у розмірі 3 028 грн., а з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.

Проте, відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав, не було надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних дій щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн., виходячи із встановлених вище судом обставин даної справи та аналізу чинного наведеного законодавства.

Продовжуючи оцінку аргументам відповідача про те, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, суд керується таким.

Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у законах України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102,00 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади цих працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року відповідає меті законів України про Державний бюджет України, які мають врегульовувати лише витрати та доходи держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами, з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102,00 грн.) Законом № 966-ХІV не передбачено.

Суд зазначає, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Тобто, правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.

Внаслідок чого, застосування для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі №966-ХІV, не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.

На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

У рішенні від 28.08.2020 № 10-p/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав i гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-p/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію a6o скасовувати їx, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-a сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного aбo множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Як вже зазначалося судом, у спірному періоді проходження позивачем служби територіальному органі БЕБ України відповідачем при визначенні посадового окладу позивача у 2023-2026 роках застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів на рівні 2102 гривні.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України № 1150-ІХ та пункту 2 Умов № 1068 відповідачем протиправно у 2023-2026 роках здійснювались нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн.

Так, суд враховує, що спірне правове питання у цій справі полягає у визначенні того, який саме показник прожиткового мінімуму підлягає застосуванню при обчисленні посадового окладу особи, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року, чи спеціальна розрахункова величина у розмірі 2102 грн., передбачена законами України про Державний бюджет України для визначення посадових окладів працівників окремих державних органів.

Аналогічне за своєю правовою природою питання щодо допустимості заміни передбаченого спеціальним законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, іншою розрахунковою величиною у розмірі 2102 грн. було предметом оцінки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

Правове значення зазначеної постанови для розгляду цієї справи полягає не лише у сформульованому Верховним Судом висновку щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а передусім у наданій Судом оцінці правової природи запровадженої законом про Державний бюджет України розрахункової величини у розмірі 2102 грн.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що «…Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів…».

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідних змін до спеціального закону та Закону України «Про прожитковий мінімум» законні підстави для заміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, іншою зменшеною розрахунковою величиною відсутні. У зв`язку із цим застосування передбаченого законом про Державний бюджет України показника у розмірі 2102 грн. замість розрахункової величини, прямо встановленої спеціальним законом, Верховний Суд визнав протиправним.

Наведений висновок має значення для розгляду цієї справи, оскільки частина третя статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та пункт 2 Умов № 1068 також прямо пов`язують розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, водночас, відповідні зміни, які б передбачали застосування до таких осіб іншої розрахункової величини у розмірі 2102 грн, до Закону № 1150-IX та Умов № 1068 не вносилися.

З огляду на це Верховний Суд у справі №200/2309/25 дійшов висновку про протиправність заміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, іншою розрахунковою величиною у розмірі 2102 грн, яка спеціальним законом не передбачена.

Суд також враховує, що постанова від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 ухвалена після постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 та містить безпосередню оцінку можливості застосування висновків Великої Палати до правовідносин, пов`язаних із визначенням належного показника прожиткового мінімуму.

Окрім того, Судова палата Касаційного адміністративного суду зазначила, що правові висновки Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду, не є універсальними та типовими для всіх справ і підлягають застосуванню лише за умови подібності предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених фактичних обставин та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Додатково суд враховує, що у справі за № 240/9028/24 спір виник щодо розрахунку суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні судді Вищого адміністративного суду України. Вирішення цього спору здійснювалося з урахуванням положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI і №1402-VIII, а також спеціальних приписів розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, що визначали правовий статус і порядок оплати праці суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів.

Натомість спірні правовідносини у цій справі безпосередньо врегульовані частиною третьою статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та пунктом 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1068.

Зазначені норми прямо встановлюють, що посадовий оклад особи, яка має спеціальне звання БЕБ, не може становити менше двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, та визначається шляхом множення саме такого прожиткового мінімуму на відповідний коефіцієнт посадового окладу. Водночас, Закон № 1150-IX та Умови № 1068 не містять положень про застосування спеціальної розрахункової величини у розмірі 2102 грн.

Отже, хоча у справах № 240/9028/24, № 200/2309/25 та у цій справі наявна спільна правова проблема, пов`язана із застосуванням передбаченої законом про Державний бюджет України величини у розмірі 2102 грн, матеріально-правове регулювання відповідних правовідносин не є тотожними.

За таких обставин суд не відступає від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, а визначає межі їх застосування та констатує відсутність підстав для поширення цих висновків на спірні правовідносини, які регулюються іншим спеціальним законом і прийнятим на його виконання підзаконним нормативно-правовим актом.

Нарахування грошового забезпечення у заниженому розмірі зумовило також неправильне нараховування відповідачем у спірний період одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої, в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 14.05.2025 №81, залежав від розміру місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Водночас, висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, щодо правової природи показника 2102 грн, меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України та неприпустимості зміни таким законом положень спеціального закону є застосовними до цієї справи з огляду на аналогічність механізму правового регулювання та способу обмеження встановленого спеціальним законом розміру посадового окладу.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн.) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн.) є протиправними.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Київській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 02 січня 2023 року по 29 липня 2026 року основне грошове забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, за час перебування у відпустках, а також грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток при звільненні у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн, у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн, у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ