Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №580/3537/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокусправа № 580/3537/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що позивач на підставі контракту був прийнятий на військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. На момент закінчення трирічного строку контракту Позивача (жовтень 2024 року) діяла чинна редакція частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (зі змінами, внесеними законами № 2107-IX, № 2169-IX, № 3633-IX та ін.), яка передбачає автоматичне продовження дії контрактів понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Це забезпечує безперервність проходження Позивачем військової служби без укладення нового контракту. Під час проходження військової служби Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Довідка №1/76/57 від 04.02.2026 року ( з 14.03.2024 по 14.10.2024, з 14.10.2024 по 22.11.2024, з 22.11.2024 по 27.11.2024, з 12.12.2024 по 12.02.2025, з 12.02.2025 по 26.07.2025, з 26.07.2025 по 01.11.2025, з 01.11.2025 по 10.12.2025, з 10.12.2025 по 04.02.2026) – 685 днів. Має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . Представник Позивача – адвокат Трунілов Ярослав Олександрович засобами електронного зв`язку звернувся через Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом та заявою, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. У відповідь на вказане звернення військова частина НОМЕР_1 листом № 1/38/2803 від 22.03.2026 року повідомила, що відмовляє у виплаті одноразової грошової винагороди, посилаючись на те, що Позивач «не підпадає під категорію», яка має право на таку винагороду, оскільки був прийнятий на військову службу 04.10.2021 року. Така відмова на думку позивача є протиправною.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Також, витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) належним чином засвідчені копії наступних документів щодо військовослужбовця ОСОБА_1 : витяги з послужних списків; довідку про проходження служби; послужну картку; контракт про проходження військової служби; довідки про безпосередню участь у бойових діях; довідку про відсутність дисциплінарних стягнень; довідку про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності з військові правопорушення; наказ про зарахування до особового складу; інші документи, які є необхідними для ухвалення рішення щодо виплати вищезгаданої одноразової грошової винагороди.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що позивач не має права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил”, оскільки відповідно до умов Постанови №153, право на отримання Винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року. Водночас військовослужбовцям, які на 24 лютого 2022 року вже перебували на строковій військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби, виплата винагороди не передбачена.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) належним чином засвідчені копії наступних документів щодо військовослужбовця ОСОБА_1 : витяги з послужних списків; довідку про проходження служби; послужну картку; контракт про проходження військової служби; довідки про безпосередню участь у бойових діях; довідку про відсутність дисциплінарних стягнень; довідку про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності з військові правопорушення; наказ про зарахування до особового складу; а також відомості щодо необхідності здійснення перевірки документів ОСОБА_1 на відповідність вимогам чинного законодавства щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 уповноваженим органом військового управління із відповідними доказами.

Документи витребувані ухвалою суду від 22.07.2026 відповідач до суду не надав, хоча копію ухвали витребування доказів у справі була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 22.07.2026, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до 9 статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 поновлено провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.10.2021 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки (до жовтня 2024 року) на посадах осіб рядового складу військової частини НОМЕР_1 . Контракт був укладений до введення воєнного стану (24.02.2022).

Після закінчення трирічного строку контракт автоматично продовжено на період воєнного стану відповідно до частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, станом на дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 (13.02.2025) та на дату подання позовної заяви Позивач проходив військову службу за контрактом, укладеним ще до введення воєнного стану.

ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях, має статус учасника бойових дій, посвідчення УБД серії НОМЕР_2 , довідку про 685 днів участі в бойових діях ( з 14.03.2024 по 14.10.2024, з 14.10.2024 по 22.11.2024, з 22.11.2024 по 27.11.2024, з 12.12.2024 по 12.02.2025, з 12.02.2025 по 26.07.2025, з 26.07.2025 по 01.11.2025, з 01.11.2025 по 10.12.2025, з 10.12.2025 по 04.02.2026) та інші документи, що підтверджують його службу.

Представник Позивача звертався з адвокатським запитом та заявою. Відповіддю військової частини НОМЕР_1 № 1/38/2803 від 22.03.2026 року в задоволенні вимоги щодо виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн відмовлено, оскільки Позивач не відповідає критеріям, прямо встановленим пунктом 4 Постанови № 153.

Не погоджуючись із відмовою у виплаті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася та триває дотепер.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - постанова № 153), якою затверджено відповідний Порядок. Постанова № 153 офіційно опублікована та набрала чинності 13.02.2025.

Відповідно до пункту 4 постанови № 153 (у редакції з урахуванням змін, унесених постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942) громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн.

Абзацом п`ятим пункту 4 постанови № 153 визначено категорії військовослужбовців, яким винагорода не виплачується, зокрема осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів - до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу - до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, що враховується для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд оцінює відповідність позивача наведеним умовам.

Належність позивача до сержантського (старшинського) складу підтверджується матеріалами справи: позивач проходить військову службу на посадах осіб рядового складу військової частини НОМЕР_1 . Отже, першу умову дотримано.

Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях судом встановлено, що у період з 14.03.2024 по 14.10.2024, з 14.10.2024 по 22.11.2024, з 22.11.2024 по 27.11.2024, з 12.12.2024 по 12.02.2025, з 12.02.2025 по 26.07.2025, з 26.07.2025 по 01.11.2025, з 01.11.2025 по 10.12.2025, з 10.12.2025 по 04.02.2026) – 685 днів, позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України.

Цю обставину відповідач не заперечує та належними доказами не спростовує.

Доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності, двократного або більше притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення чи до дисциплінарної відповідальності, що враховується для оцінки стану дисципліни і строк дії стягнень за які не закінчився, матеріали справи не містять; відповідач на наявність таких обставин не посилається. Отже, обмежень, передбачених пунктом 4 постанови № 153 в цій частині, до позивача не застосовується.

Спірним у справі є питання дотримання другої умови - чи був позивач у віці до 25 років прийнятий на військову службу під час воєнного стану, з огляду на те, що контракт ним укладено 04.10.2021, тобто до введення воєнного стану.

Як убачається з матеріалів справи, позивач уклав контракт про проходження військової служби строком на три роки 04.10.2021 у віці 19 років. Сплив трирічного строку контракту припадав на 04.10.2024, тобто на період дії воєнного стану, введеного з 24.02.2022. На цю дату позивач не звільнився з військової служби, а продовжив її проходження. При цьому згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та умовами укладеного контракту в разі настання особливого періоду військовослужбовець проходить військову службу понад установлений строк контракту до оголошення демобілізації. Тобто з 04.10.2024 позивач у віці 22 роки продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що укладення позивачем контракту 04.10.2021 беззастережно виключає його з кола осіб, на яких поширюється дія пункту 4 постанови № 153, з огляду на таке.

Суд враховує, що постанова № 153 не містить застережень чи обмежень щодо необхідності укладення контракту вперше або щодо неприпустимості врахування продовження проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Метою постанови, як випливає з її назви та змісту, є підвищення мотивації окремих категорій громадян до проходження військової служби під час воєнного стану та винагородження за тривалість проходження служби в бойових умовах. Позивач, який продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях, за своїм фактичним становищем повністю відповідає тій категорії осіб, для мотивації та винагородження яких ухвалено постанову № 153.

Тлумачення пункту 4 постанови № 153 у вузькому значенні - лише щодо осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану - призводило б до дискримінації осіб, які до 25 років були прийняті на службу до введення воєнного стану і після його введення також виявили волю продовжувати військову службу, фактично проходячи її в умовах воєнного стану та беручи участь у бойових діях.

Частинами першою, другою статті 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками соціального походження, майнового стану чи іншими ознаками.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004 наголосив, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності, що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими; у противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію.

Суд не вбачає істотної, об`єктивно виправданої та справедливої мети, яка б виправдовувала позбавлення права на винагороду осіб, котрі, перебуваючи у тій самій віковій категорії та беручи участь у бойових діях, продовжили проходження військової служби в умовах воєнного стану лише на тій підставі, що первісно контракт укладено до 24.02.2022.

Суд також враховує, що в разі неоднозначності норми права перевага надається тлумаченню, яке найбільш повно забезпечує реалізацію прав особи. Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23, вирішуючи спір про право на соціальну виплату, передбачену актом Кабінету Міністрів України, сформулював правовий висновок, відповідно до якого застосування судом принципу тлумачення закону на користь особи (in dubio pro homine) має бути правилом, а принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися обрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси особи: «у вагомих сумнівах - на користь людини». У силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України цей висновок враховується судом при вирішенні цієї справи.

У той же час, суд зважає на конституційно значущий характер функцій, які виконують громадяни, що захищають Вітчизну. Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 зазначив, що, виходячи зі змісту статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, а тому держава повинна надавати їм особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту.

Формування суб`єктного складу учасників експериментального проекту (пункт 3 постанови № 153) і визначення кола осіб, які мають право на винагороду (пункт 4 постанови № 153), не є тотожними. Пункт 3 постанови № 153 визначає учасників проекту як осіб віком від 18 до 25 років, які приймаються на службу за контрактом на посади рядового складу, тоді як пункт 4 окремо й самостійно визначає коло осіб, які набувають права на винагороду, охоплюючи осіб рядового, сержантського і старшинського складу, що проходять службу та брали безпосередню участь у бойових діях. Позивач підпадає під дію саме пункту 4 постанови № 153.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач відповідає сукупності умов, визначених пунктом 4 постанови № 153, а саме: належить до сержантського (старшинського) складу; у віці до 25 років продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану; станом на дату набрання чинності постановою № 153 проходив військову службу та продовжує її проходити; брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю значно перевищує шість місяців станом на 13.02.2025; не належить до кола осіб, яким винагорода не виплачується. Відтак позивач має право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може мати декларативного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на ефективний засіб юридичного захисту. Під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн, передбачену пунктом 4 постанови № 153.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності своєї бездіяльності належними та допустимими доказами не довів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ