Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №718/2556/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/2556/26

Провадження 2/718/1136/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судових засідань Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020 у розмірі 13 350 грн та здійснити розподіл судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 771744530 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та (або) смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Відповідно до умов Договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та переказав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у заявці на тримання кредиту.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, дію якого було продовжено рядом Додаткових угод. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 85 до договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 13 350 грн.

Наявність заборгованості за вказаним кредитним договором зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.08.2026 визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України

Представник відповідача адвокат Бугай В.Д. подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку із спливом строків позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 23.03.2020 строком на 20 днів, а по захист свої прав позивач звернувся до суду 17.08.2026, тобто зі спливом строку загальної позовної давності - трьох років, яка визначена в ст.262 ЦК України. Також вказав, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту реального набуття права вимоги, зокрема відсутні підтверджені належним чином реєстри боржників (акти приймання-передачі) та первинні платіжні документи, що засвідчують факт здійснення оплати за договорами факторингу. Також у відзиві вказано, що відповідач ОСОБА_2 в 2020 році змінила своє прізвище на ОСОБА_3 .

Представник позивача Сахарова О.І. подала відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача та обґрунтовує дотримання строків звернення до суду. Позивач зазначає, що перебіг загальної позовної давності за кредитним договором був правомірно зупинений у зв`язку з дією карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023) та воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Зважаючи на набрання чинності Законом № 4434-IX та відновлення обчислення строків із 04.09.2025, а також враховуючи подання позову 17.08.2026, позивач дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23.03.2020 між ОСОБА_4 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії № 771744530. Відповідач ініціював укладання договору шляхом подачі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23.03.2020, в якій вказав свої особисті дані.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається (Договір укладається) строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання Кредиту.

Процентна ставка в розмірі 1,55 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (п.1.3).

Згідно з п.п.4.2-4.4 договору, строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «62RVSR97», що надісланий йому 23.03.2020 о 13:38:45 год на номер телефону НОМЕР_2 та введений позичальником 23.03.2020 о 13:39:38 год, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаціно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Факт переказу коштів ОСОБА_4 підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, в якій вказано ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; Рахунок Платника: НОМЕР_4 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувачу: НОМЕР_5 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: 5168-75XX-XXXX-9818, Термін дії: 03.2023; Сума платіжної операції: 5000,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: ce93b53d-cb45-4150-ac26-70aaf0fbd073; Дата ініціювання платіжної інструкції: 23.03.2020 13:39:39; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 23.03.2020 13:39:49.

Також факт переказу грошових коштів позичальнику підтверджується витребуваними в АТ КБ «Приват Банк» доказами - випискою з рахунку ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), з якої встановлено, що відповідачу емітовано картку № НОМЕР_6 , на яку 23.03.2020 зараховано кошти в розмірі 5 000 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020 у сумі 12 670 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020 у сумі 12 670.

05.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_4

05.06.2025 сторонами договору факторингу було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2810/24-Е від 28.10.2024 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020 у сумі 13 350 грн.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що зазначеним товариством як первинним кредитодавцем в період з 23.03.2020 по 23.06.2020 надано кредит у розмірі 5 000 грн. На це тіло кредиту нараховано відсотки у сумі 7 670 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором 771744530 від 23.03.2020, складеним ТОВ «Таліон Плюс», як правонаступником кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період із 24.06.2020 по 01.07.2020 відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом у розмірі 85 грн за кожен день. Всього заборгованість відповідача становить 13 350 грн, яка складається з 5 000 грн за тілом кредиту та 8 350 грн за процентами.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Аналізуючи положення статті 634 ЦК України, суд зазначає, що за договором приєднання одна сторона встановлює умови у формулярах або інших стандартних формах, а інша сторона може приєднатися до нього лише в цілому.

Відповідно до частин 1–3 статті 207 та статті 639 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронному документі, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Загальні засади укладення електронних правочинів врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту). Надання відповіді про прийняття оферти шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрової послідовності) за своїми правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису та свідчить про укладення договору у письмовій формі. При цьому включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі (Правилах надання коштів) шляхом перенаправлення (відсилання) до нього, відповідає вимогам ч. 5 ст. 11 вказаного Закону та не є підставою для визнання правочину нікчемним.

За результатом системного аналізу наведених норм матеріального права та досліджених матеріалів справи, суд доходить висновку, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_4 23.03.2020 було укладено кредитний договір № 771744530 в електронній формі з дотриманням усіх вимог Цивільного кодексу України та спеціального законодавства щодо письмової форми правочину.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у строк та на умовах, визначених договором. Позивач повністю виконав свої зобов`язання з надання грошових коштів, тоді як відповідач у визначений договором строк заборгованість не погасив, чим порушив умови договору та вимоги закону.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем становить 13 350 грн, яка складається з 5 000 грн за тілом кредиту та 8 350 грн за процентами.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості або урегулювання її сплати в позасудовому порядку.

Перевіряючи обґрунтованість та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також визначаючи остаточний розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту в розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 1.2 Договору кредит надано відповідачу строком на 20 (двадцять) днів.

При оцінці вимог позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом поза межами вказаного строку суд враховує розмежування понять «строку дії договору» та «строку кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Узгоджена п. 4.2 Договору умова про продовження строку дії договору свідчить лише про те, що сам договір є чинним, зобов`язання за ним не припинилися і боржник надалі зобов`язаний повернути отриманий кредит.

Натомість строк кредитування (строк надання кредиту) — це часова межа, протягом якої кредитодавець надає кошти у користування на умовах платності, а позичальник має право ними користуватися за узгодженою процентною ставкою.

За змістом статей 526, 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежується виключно строком кредитування, визначеним умовами договору (у цьому випадку — 20 днів відповідно до п. 1.2 Договору).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Продовження строку дії договору після закінчення строку кредитування не дає кредитору права продовжувати нараховувати договірні проценти, а правовідносини сторін щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання регулюються нормами статті 625 ЦК України.

Таким чином, умова п. 4.2 Договору регулює саме строк дії договору як правочину, однак вона не змінює і не продовжує визначений п. 1.2 Договору строк кредитування, а відтак не є правовою підставою для нарахування процентів за користування кредитом поза межами узгодженого сторонами 5-денного строку.

За таких обставин суд зазначає, що договірні проценти за ставкою, передбаченою п. 1.3 Договору (1,55% на день), підлягають нарахуванню та стягненню виключно в межах узгодженого сторонами 20-денного строку користування кредитом.

З огляду на викладене, належними до стягнення з відповідача на користь позивача є: тіло кредиту в розмірі 5 000 грн, оскільки факт отримання вказаних коштів відповідачем підтверджений матеріалами справи, а доказів їх повернення суду не надано; проценти за користування кредитом у межах строку кредитування (20 днів) у розмірі 1 550 грн (розрахунок: 5 000 грн ? 1,55% ? 20 днів).

Нараховані позивачем проценти поза межами 20-денного строку кредитування на загальну суму 6 800 грн є безпідставними та стягненню не підлягають, оскільки після спливу строку кредитування право кредитора на нарахування договірних процентів припинилося.

У свою чергу, що стосується прострочення відповідачем грошового зобов`язання, починаючи з 13.04.2020, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення, а також річні відсотки від простроченої суми, як це визначено положеннями ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Водночас, позивачем такі позовні вимоги не заявлялися, а суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо застосування строків давності суд зазначає наступне.

Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України чітко передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року). У Постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 у справі N 679/1136/21 Верховний Суд надав роз`яснення, що у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Також, відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану (введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності є необгрунтованою та безпідставною

Твердження відповідача про неналежне укладення договорів факторингу та відсутність доказів здійснення оплати мають характер узагальнених припущень та спростовуються доданими позивачем письмовими доказами. Жодних належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, а заперечення відповідача у цій частині є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 6 550 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені на 49%, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог – 1 304 грн судовий збір та 3 430 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279, 354, 355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 771744530 від 23.03.2020 в розмірі 6 650 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 034 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 430 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс», адреса: м. Київ, вул. Ю.Поправки,6 кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Василь СКОРЕЙКО