Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №629/7082/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7082/26

Провадження № 2/629/2777/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у м. Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/7082/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову зазначено, що позивач є наймачем житлового приміщення — квартири АДРЕСА_2 на підставі ордера на жиле приміщення № 018217 від 16.10.1986 року, виданого виконкомом Краснопавлівської селищної Ради народних депутатів. З 04.07.2001 року у зазначеній квартирі зареєстрований син позивача — відповідач ОСОБА_2 . Відповідач з 2003 року по теперішній час (понад 20 років) фактично не проживає у квартирі. Особисті речі та майно відповідача у приміщенні відсутні, спальних місць немає. Факт непроживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується актами про непроживання особи від 31.07.2025 року, 09.01.2026 року та 25.07.2026 року, складеними комісією за участю сусідів. Позивач перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачу не чинив, відповідач із вимогами про усунення перешкод до суду чи інших державних органів не звертався. Відповідач не бере участі у спільному побуті, не сплачує комунальні послуги та не несе витрат по утриманню житла. Оплату комунальних послуг здійснює особисто позивач, яким також укладено договір про реструктуризацію заборгованості. Подальше збереження реєстрації відповідача створює для позивача надмірний і необґрунтований тягар (збільшені комунальні нарахування, неможливість оформлення субсидії). Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

Позивач у судове засідання не з”явився, надав заяву у якій прохав суд проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Лозівського міськрайонного суду Харківської області та направлення кореспонденції. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач є наймачем житлового приміщення — квартири АДРЕСА_2 на підставі ордера на жиле приміщення № 018217 від 16.10.1986 року, виданого виконкомом Краснопавлівської селищної Ради народних депутатів (а.с.8).

Згідно довідки №2726 від 28.07.2026 року наданої відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади з 04.07.2001 року у зазначеній квартирі зареєстрований син позивача — відповідач ОСОБА_2 (а.с.12).

Позивач вказує, що відповідач з 2003 року по теперішній час (понад 20 років) фактично не проживає у квартирі. Особисті речі та майно відповідача у приміщенні відсутні, спальних місць немає. Позивач перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачу не чинив, відповідач із вимогами про усунення перешкод до суду чи інших державних органів не звертався.

Факт непроживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується актами про непроживання особи від 31.07.2025 року, 09.01.2026 року та 25.07.2026 року, складеними комісією за участю сусідів (а.с.9-11).

Відповідач не бере участі у спільному побуті, не сплачує комунальні послуги та не несе витрат по утриманню житла. Оплату комунальних послуг здійснює особисто позивач, яким також укладено договір про реструктуризацію заборгованості (а.с.13-21).

Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі та не приймає участі в утриманні квартири, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 Житлового кодексу України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі№ 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року у справі №344/9319/19.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. по справі № 815/2309/17 висловив правову позицію: «Таким чином, Суд робить висновок, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає.

Оскільки, позивачем не заявлялась вимога про стягнення судового збору з відповідача, то суд не вирішує дане питання.

Керуючись 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням-задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук