Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №629/6225/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6225/26

Номер провадження 2/629/2428/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у м. Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/6225/26 за позовом представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лозівська міська територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

в с т а н о в и в:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 -адвоката Умбатової Олени Валеріївни до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка разом із доньками — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 — зареєстрована та фактично проживає у житловому приміщенні комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 . Право на заняття вказаного житла було надано відповідачу ОСОБА_2 на сім`ю з чотирьох осіб (він, дружина та дві доньки) на підставі ордера на житлове приміщення №037 від 23 листопада 2005 року, виданого виконавчим комітетом Лозівської міської ради. Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради від 29 вересня 2012 року №740 було змінено нумерацію квартир у будинку та визначено новий номер квартири — 7 замість 62. 01 грудня 2010 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Позивачка зазначає, що понад 15 років тому (з 2010 року) відповідач добровільно змінив місце свого проживання, забрав усі особисті речі, виїхав з квартири та більше до неї не повертався. У спірному житлі відповідач не проживає, жодного дня в ній не перебував, а реєстрацією користується суто формально. Поважних причин непроживання відповідач не має (на лікуванні чи у відрядженні не перебуває), перешкод у користуванні житлом з боку позивачки чи дітей йому ніколи не чинили. Крім того, відповідач повністю втратив інтерес до житла, не бере участі в його утриманні та не сплачує житлово-комунальні послуги. Усі витрати на оплату комунальних платежів протягом усіх років самостійно несе позивачка. Факт непроживання відповідача також підтверджується письмовими заявами свідків. Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

Позивачка та її представник у судове засідання не з”явилися, надали заяви у яких прохали суд проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав телефонограму у якій прохав проводити розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено, що позивачка разом із доньками — ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідачем — зареєстровані у житловому приміщенні комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою №2336 від 25.06.2026 року виданою відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади.

Ордер на житлове приміщення № 037 від 23.11.2005 року виданий виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області на підставі рішення виконкому № 829 від 14.11.2005 року підтверджує надання відповідачу ОСОБА_2 на сім`ю з 4 осіб (він, дружина ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) права на заняття жилого приміщення площею 29,0 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_3 .

Копія витягу з рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради № 740 від 26.09.2012 року «Про зміну нумерації квартир та затвердження їх площ в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 » засвідчує впорядкування нумерації комунальних квартир у будинку АДРЕСА_5 , внаслідок чого квартирі наймача ОСОБА_2 (попередній номер 62) було присвоєно новий номер — квартира АДРЕСА_6 .

Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано 01.12.2010 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , актовий запис № 233 від 01.12.2010 року, зроблений Відділом ДРАЦС по м. Лозова Лозівського МРУЮ Харківської області.

Довідка КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради від 26.06.2026 року про стан заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 (видана ОСОБА_1 ) засвідчує наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 25.06.2026 року у загальній сумі 5 667,29 грн. які надаються за адресою: АДРЕСА_2 .

Довідка на особовий рахунок № НОМЕР_2 з КП «ЖУК» з роздруківкою бухгалтерських періодів станом на 26.06.2026 року фіксує щомісячну історію нарахувань та фактично здійснених платежів.

Квитанції та банківські платіжні інструкції про оплату ЖКП (платіжні інструкції АТ «Універсал Банк» / Monobank та поштові чеки) підтверджують, що витрати на утримання будинку, опалення, постачання та розподіл газу, водопостачання та електроенергію сплачує особисто позивачка.

Письмовими заявами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі, але фактично не проживає в ній з грудня 2010 року (понад 15 років), його речей у помешканні немає, жодного разу не приходив, а перешкод у користуванні житлом йому не чинилося.

Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі та не приймає участі в утриманні квартири, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 Житлового кодексу України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі№ 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року у справі №344/9319/19.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. по справі № 815/2309/17 висловив правову позицію: «Таким чином, Суд робить висновок, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо задоволення позову, дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає.

Оскільки, позивачем не заявлялась вимога про стягнення судового збору з відповідача, то суд не вирішує дане питання.

Керуючись 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Умбатової Олени Валеріївни до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лозівська міська територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням-задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Судовий збір залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лозівська міська територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 06716633, адреса: вул.Я.Мудрого, 1, м.Лозова, Харківська область.

Суддя Т.О.Каращук