Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №642/5961/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

13 жовтня 2026 року

Справа № 642/5961/26

Провадження № 2/642/2560/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021 у сумі 20 571,39 грн , а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8 948,07 грн; заборгованість за відсотками – 0 грн., заборгованість за комісією – 11 623,32 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 12.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 97376180000, згідно з умовами якого відповідач отримала 32 287,00 грн на умовах сплати процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на вказану суму.

Представник позивача зазначає, що 16.04.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 267 відповідно до умов якого позивач на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 97376180000 від 12.02.2021 в розмірі 20 571,39 грн , а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8 948,07 грн; заборгованість за відсотками – 0 грн., заборгованість за комісією – 11 623,32 грн .

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 24 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в позові просив суд розглядати справу без участі представника.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав».

Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24 (ЄДРСРУ № 125005548) та 24 березня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 (ЄДРСРУ № 126088362).

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «УкрСиббанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-Заявку на надання споживчого кредиту, в якій просила надати спожвчий кредит на наступних умовах: строк користування 24 міс.; сума кредиту 3 1 900,00; перший внесок 1 700,00 грн; валюта кредиту гривня. Також, відповідач просила надати споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: Сума кредиту 32287 (Тридцять дві тисячі двісті вісімдесят сім грн. 00 коп.). Строк користування кредитом 24 міс.

Вказана Анкета-Заявка на надання споживчого кредиту від 12.02.2021 підписана ОСОБА_1 власноручно.

12.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладено Договір № 97376180000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підписуючи цей Договір, позичальник погодився з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 р. (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

У пункті 1.2 Договору визначено, що Правила після підписання сторонами Договору стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір, сторони підтвердили, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі та Правилах. Підписи сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього Договору Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Згідно із п. 2.3 Договору Банк має право надавати, а позичальник отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному в Правилах.

Відповідно до п. 3.1 сума кредиту за Договором становить 32287 (Тридцять дві тисячі двісті вісімдесят сім грн. 00 коп.) гривень..

Згідно із п. 3.3 Договору кредит надається Позичальнику для особистих потреб в сумі 31837,00грн. на придбання товару: Ноутбук: Idea Pad Gaming 3 15 ARH05 шляхом оплати Банком з позичкового рахунку Позичальника платіжних документів ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД", (далі Отримувач 1) на рахунок Отримувача 1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК».

- в сумі 0 гривень на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні зарахування на рахунок Банку суми разової комісії за надання кредиту з позичкового рахунку Позичальника.

- в сумі 450 грн. 00 коп. на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними Позичальника), шляхом зарахування на рахунок надаються Банку Банком у вигляді текстових смс-повідомлень, що направляються на номер телефону позичкового рахунку Позичальника.

Відповідно до п. 3.4 Договору, ціна продукції складає 33 537,002 гривень.

У пункті 3.5 Договору визначено, що Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами на рахунок НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», код передбаченого цим Договором та Правилами.

Відповідно до п. 3.6 Договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів , відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до Договору, що є невід`ємною його частиною), але в будь якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 13.02.2023 року, при цьому може бути встановлено інший термін повернення кредиту.

Згідно із п.п. 3.9, 3.10 Договору процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення і нараховується до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до п. 3.11. Договору нарахування процентів за кредитом здійснюється в порядку, передбаченому Правилами.

Згідно із п. 3.13. Договору терміни та визначення, загальні положення, права та обов`язки сторін, порядок дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника, відповідальність сторін, порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку, інші умови, регулюються Правилами.

Відповідно до п. 4.1 Банк відкриває Позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану КАРТКА З ЛІМІТОМ "Картка Ѕуперпокупця 55% Grace" розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com и наа інф інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі – «Тарифи»), окремий поточний рахунок № НОМЕР_3 , до якого випускається платіжна картка, у національній валюті України (далі - Картковий рахунок), який використовується та обслуговується згідно цього Договору та Правил. Картковий рахунок відкривається Банком в Дату встановлення ліміту кредитування згідно цього Договору. Сторони домовились, що цей договір містить заяву позичальника на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Договору, сторони погодили, що банк може надати позивальнику додатковий кредит (Кредитну картку) шляхом встановлення ліміту овердрафту (далі ліміт кредитування) на Картковому рахунку Позичальника на наступних умовах: Сума ліміту кредитування до 100 000грн., строк дії ліміту кредитування - 24 місяці з Дати встановлення ліміту кредитування (з можливістю подальшої пролонгації), процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних -55%, Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних -55%, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями, для яких діє пільговий період-0,0001% річних, комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що Банк повідомляє позичальника шляхом розміщення оголошення на сайті банку – до 500грн.

У п. 4.2.2 Договору наведений розрахунок орієнтовної сукупної вартості користування додатковим кредитом. Фактична загальна вартість залежить від характеру використання кредитних коштів і може: 1) зменшитись у разі поповнення карткового рахунку на суму, більше між мінімальна сума поповнення карткового рахунку; 2) збільшитись у разі застосування Банком комісії за надання послуг по управлінню кредитом при простроченні сплати платежу.

Відповідно до п. 4.4.5 Договору, Факт користування Позичальником коштами ліміту кредитування/«кредиту кредитування/«кредиту «плати частинами»» підтверджує згоду Позичальника з умовами кредитування, зазначеними в цьому Договорі та інформаційних повідомленнях Банку, згаданих в п. 4.4.4. цього Договору.

Вказаний Договір № 97376180000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 12.02.2021 підписаний ОСОБА_1 власноручно.

Крім цього, 12.02.2021 ОСОБА_1 власноруч підписала Графік платежів (Додаток № 1 до Договору № 97376180000 від 12.02.2021) та паспорт споживчого кредиту.

Як вбачається з листа від 12.02.2021 року, АТ «УкрСиббанк» в рамках договору про співробітництво № 61513 від 01.06.2016, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Комфі Трейд» відповідно до норм чинного законодавства України повідомляє про можливість своєчасної та повної сплати кредитних коштів у відповідності до договору про надання споживчого кредиту № 97376180000 від 12.02.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 на придбання товару, а саме: Ноутбук: Idea Pad Gaming 3 15 ARH05 загальною вартістю 33 537,00 грн. Загальна сума кредиту на придбання товару згідно кредитного договору становить 31 837,02 грн та буде сплачена ПАТ «УкрСиббанк» в строки та в порядку, обумовленому в Договорі про співробітництво.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку АТ «Укрсиббанк» відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, належний відповідачу, відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021 станом на 16.04.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 20 571,39 грн , а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8 948,07 грн; заборгованість за відсотками – 0 грн., заборгованість за комісією – 11 623,32 грн.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі №201/8548/16-ц та від 15.08.2018 у справі №190/2119/14-ц.

16.04.2024 АТ «Укрсиббанк» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали між собою договір факторингу № 267 (далі – договір факторингу), відповідно до умов якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. За домовленістю Сторін та згідно положень ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України фінансування Клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього Фактором Права Вимоги. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 4.1. право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав Вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання- передачі Права Вимоги (Додаток № 2 до цього Договору)..

Згідно з п. 12.3. договору факторингу цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Сторонами всіх їх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 1246 від 16.04.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на рахунок АТ «Укрсиббанк» грошові кошти у сумі 609 751,21грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги зг. договору факторингу № 267 від 16.04.2024р. Без ПДВ.

Як вбачається з копії акту приймання-передачі права вимоги Клієнт передає (відступає) Фактору Права Вимоги, а Фактор приймає Права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором та Реєстром Боржників від 16.04.2024 р., що є додатком до Договору Факторингу № 267 від 16.04.2024 р.

Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 267 від 16.04.2024 АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент передачі права вимоги становить 20 571,39 грн , а саме: заборгованість за тілом кредиту – 8 948,07 грн; заборгованість за відсотками – 0 грн., заборгованість за комісією – 11 623,32 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021 від первісного кредитора АТ «Укрсиббанк» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 8 948,07грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 11 623,32грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: "Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З цих підстав слід відмовити у задоволені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією розмірі 11 623,326 грн. за договором № 97376180000 від 12.02.2021.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та заперечень проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021, яка підлягає стягненню на користь ТОВ "Кредит-Капітал" становить 8 948,07грн., а саме заборгованість за тілом кредиту.

При зверненні до суду відповідачем сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (43,50%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 158,14 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 – 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК Україниобов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання від відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу до суду не надходило.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9 ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, № 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (далі – договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого клієнт замовляє приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п. 1.1. договору про надання правничої допомоги).

Згідно з п.п. 2, 2.3., 2.4. договору про надання правничої допомоги порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу становить 8000 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг та ціну послуг вказуються в акті наданих послуг.

З копії акту наданих послуг № 2539 від 10.07.2026 та детального опису наданих послуг до такого акту, адвокатським об`єднанням надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги загальною вартістю 8000 грн щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 97376180000 від 12.02.2021, а саме: усна консультація клієнта; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання та подання позовної заяви до суду.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що адвокатом подано до суду кілька аналогічних позовних заяв, які практично є ідентичними за змістом, обґрунтуванням та викладеними обставинами,; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що сума витрат у розмірі 8 000 грн є завищеною та дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судовому засіданні.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 2 000,00 грн.

Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7376180000, від 12.02.2021 у загальному розмірі 8 948 (вісім тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 07 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 14 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Повний текст рішення складено 13.10.2026

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий - суддя В.Г. Пашнєв