Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №642/8394/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/8394/25

Провадження № 1-кп/642/214/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12024221220000985 від 07.06.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, маючого на утриманні матір похилого віку, військовослужбовця за мобілізацією, заступника начальника третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С)прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки, НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби, військове звання старший лейтенант, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого статтею 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На виконання вимог Конституції України, Указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», №49/2024 від 06.02.2024 та №271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану», Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів, проводиться загальна мобілізація, па особливий період.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2024 о 09:00 год., військовозобов`язаному лейтенанту запасу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 вручено повістку на відправку до команди КППК на 03.05.2024.

Однак, ОСОБА_4 виявив бажання пройти медичне обстеження, у зв`язку з чим, йому було видане направлення №2052 від 30.04.2024 на медичний огляд військово — лікарською комісією, з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Того ж дня, 30.04.2024, військовозобов`язаний лейтенант запасу ОСОБА_4 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованій за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 40, та за результатами медичного огляду, проведеного військово - лікарською комісією у відповідності до вимог «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 № 402, згідно довідки №2052/91-1957 від 30.04.2024 останнього визнано придатним до військової служби.

Після проходження медичної комісії, 30.04.2024 о 15:30 год, ОСОБА_4 поставив особистий підпис у врученій 30.04.2024 о 09:00 год. співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 повістці на відправку до команди КППК на 03.05.2024.

Крім того, ОСОБА_4 під особистий підпис було ознайомлено з положенням ст. 336 КК України.

Проте, будучи придатним до військової служби за станом здоров`я та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, військовозобов`язаний ОСОБА_4 усупереч вказаним вимогам законодавства, діючи з умислом, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від призову за мобілізацією на військову службу під час мобілізації, отримавши 30.04.2024 о 15 год 30 хв повістку для відправляння до команди КППК, 03.05.2024, до пункту збору, розташованого на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не прибув, тим самим ухилився від військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, па осооливин період.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичних обставин учинення кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, не оспорював та підтвердив їх, погодився з кваліфікацією вчиненого нею діяння за ч. 1 ст. 336 КК України. Пояснив, що що є військовозобов`язаним, має військове звання лейтенанта запасу. 30 квітня 2024 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 йому вручено повістку для прибуття 03 травня 2024 року на пункт збору для відправлення до команди КППК. Виявивши бажання пройти медичне обстеження, отримав направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та того ж дня пройшов його в КНП «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради. За результатами огляду його визнано придатним до військової служби. Після проходження медичного огляду 30 квітня 2024 року о 15 год 30 хв особисто підписав повістку на відправлення 03 травня 2024 року. Також під особистий підпис був ознайомлений із положеннями статті 336 КК України. Знав про необхідність прибуття у визначений день до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 . Права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не мав, однак 03 травня 2024 року до зазначеного пункту збору не прибув. В подальшому добровільно літом 2026 року звернувся до ТЦК та СП з метою мобілізації для проходження військової служби, був призваний на війському службу за мобілізацією, займає посаду

Сторона захисту - обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

При цьому судом з`ясовано у обвинуваченого ОСОБА_4 чи правильно він розуміє зміст визнаних фактичних обставин, чи добровільна його позиція та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України йому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не протирічать та відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений вину визнає повністю, не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що ним правильно розуміється зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідив документи, що характеризують його особу, досудову доповідь органу пробації, щодо визнання відповідного майна речовими доказами. Інші докази щодо фактичних обставин кримінального правопорушення судом не досліджувалися.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, займає посаду заступника начальника третьої прикордонної застави фортифікаційного обладнання відділу прикордонної служби (тип С)прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби, не має на утриманні неповнолітніх дітей, має на утриманні матір похилого віку, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 .

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

З огляду на тяжкість кримінального правопорушення та наведені дані про особу обвинуваченого суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 336 КК України, - три роки.

Відповідно до положень ч. 1ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа № 206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній; орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Суд звертає увагу, що фактичне проходження військової служби під час воєнного стану свідчить про переоцінку засудженим власної поведінки, усвідомлення значущості конституційного обов`язку щодо захисту держави та робить ізоляцію його від суспільства невиправданою та надмірною.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у права особи повинно відповідати вимозі пропорційності, тобто бути необхідним у демократичному суспільстві. Під час призначення та виконання покарання національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини справи та поведінку особи після вчинення правопорушення, оскільки це є важливим елементом оцінки справедливості кримінально-правової реакції держави.

Ізоляція від суспільства особи, яка фактично виконує військову службу та бере участь у захисті держави, не відповідає цій вимозі та суперечить цілям кримінального покарання.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №581/4/24 від 05.03.2026.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не має судимості, повністю визнав вину та щиро розкаявся, обтяжуючих покарання обставин не встановлено, обвинувачений має на утриманні матір похилого віку, а орган пробації, оцінивши ризики як середні та дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає, що мети покарання можливо досягти без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, за умови контролю за поведінкою засудженого протягом іспитового строку.

Суд бере до уваги, що після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обвинувачений добровільно звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та розпочав проходження військової служби. Зазначена обставина не спростовує висновку про його винуватість у раніше вчиненому кримінальному правопорушенні, однак характеризує його посткримінальну поведінку та свідчить про істотну зміну ставлення до виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Оцінюючи такі обставини в сукупності з даними про особу обвинуваченого, характером і тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, суд може дійти висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Отже, оцінивши в сукупності тяжкість вчиненого, особу обвинуваченого, пом`якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих обставин, наявність на утриманні матері похилого віку та висновок досудової доповіді, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування призначеного покарання та вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Такий строк випробування та покладені на обвинуваченого обов`язки, на переконання суду, є достатніми для формування та подальшої перевірки стійкості позитивних змін у поведінці засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за поведінкою засуджених військовослужбовців здійснюється командирами військових частин.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої нагляд за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється командирами військових частин.

Порядок здійснення такого контролю визначений наказом Міністерства оборони України від 17 вересня 2020 року № 337 «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням».

З огляду на те, що ОСОБА_4 проходить військову службу, суд вважає за необхідне покласти на командира військової частини, в який обвинувачений проходить військову службу, нагляд за поведінкою засудженого та контроль за виконанням ним обов`язків, визначених вироком суду, протягом іспитового строку.

Судом встановлено, що в межах цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 перебував під вартою у період з 17 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року включно, після чого був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому у строк призначеного покарання період його попереднього ув`язнення з 17 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року включно, що становить два дні, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При цьому застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням не усуває необхідності вирішення питання про зарахування строку попереднього ув`язнення, оскільки звільнення з випробуванням не змінює виду та розміру призначеного судом покарання, а стосується порядку його відбування.

Згідно зі ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Відповідно до п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 кошти, внесенні як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11.01.2012 року №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжної інструкції, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

З огляду на викладене, враховуючи, що застава у розмірі 9084 грн., яка була внесена ОСОБА_6 за обвинуваченого ОСОБА_4 не звернута у дохід держави, суд вважає за необхідне повернути суму застави ОСОБА_6 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 369-371, 373-376, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за поведінкою ОСОБА_4 як військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, а також контроль за виконанням ним покладених судом обов`язків протягом іспитового строку покласти на командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, що становить два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін. Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 заставу, в розмірі 9084 гривень, яка була внесена заставодавцем відповідно ухвали Холодногірського районного суду м. Харкова від 17.12.2025.

Речові докази, а саме: DVD-R диск з написом «642/4006/24 GD- 24-15663/кі від 09.12.2024», на якому міститься інформація про з?єднання к.т. НОМЕР_2 , починаючи з 30.04.2024, який вилучено в ході тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», у кримінальному провадженні № 12024221220000985 від 07.06.2024; CD-R диск з написом «24422- 642/4006/24», на якому міститься інформація про з?єднання к.т. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (теща) за період часу з 30.04.2024 по момент виконання ухвали, який був вилучений в ході тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», у кримінальному провадженні № 12024221220000985 від 07.06.2024 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Холодногірський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1