Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №953/479/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/479/26

н/п 2/953/1581/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участю секретаря судових засідань – Мисниченко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, б.7), третя особа П`ята Харківська Міська Державна Нотаріальна Контора (61146, м. Харків, вул. Валентинівська, б.27Г) про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, третя особа П`ята Харківська Міська Державна Нотаріальна Контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На день його смерті залишилось спадкове майно.

Батько спадкодавця — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактичної участі у вихованні, утриманні та житті свого сина не брав, спільного господарства з ним не вів, разом зі спадкодавцем не проживав та за однією адресою ніколи не був зареєстрований.

Шлюб між батьками спадкодавця було розірвано 06 жовтня 1999 року, коли спадкодавцю виповнилося чотири роки, після чого батько з дитиною будь-яких сімейних, побутових чи особистих відносин не підтримував.

Після досягнення повноліття, а саме після виповнення 18 років, спадкодавець змінив прізвище на дошлюбне прізвище мами ОСОБА_4 , що додатково підтверджує відсутність тісних родинних та сімейних зв`язків між ним і батьком. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину не прийняв, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а також не проживав разом зі спадкодавцем на день його смерті, що виключає можливість вважати спадщину прийнятою фактично. Місцезнаходження ОСОБА_3 Позивачці невідоме, зв`язок з ним відсутній. Спадкодавець в зареєстрованому шлюбі не перебував, Дітей у тому числі позашлюбних не мав.

Позивач вказує, що є його єдиною спадкоємицею.

Спадщина складається з 2/3 (двох третіх) часток у праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_3 з яких 1/3 (одна третя) цієї квартири належала спадкодавцю особисто, а 1/3 частку він фактично прийняв по спадщині після свого діда - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не встиг оформити свої спадкові права.

Онопко/до зміни прізвища - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину після свого діда - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 - прийняв, оскільки був зареєстрований та мешкав за однією адресою зі спадкодавцем на день його смерті у спадковій квартирі. Однак спадкові права не оформив.

Після смерті ОСОБА_7 його мати ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, має право успадкувати належне сину майно. ОСОБА_1 проживала спільно з сином за адресою: АДРЕСА_2 , а отже вважала що є такою що спадщину прийняла.

06 січня 2026 року з метою належного оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, де було відкрито спадкову справу за №4П/2026 (номер у спадковому реєстрі 75084213), після смерті ОСОБА_7 .

Однак, постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Кретовою О.В. вих. № 46/02-31 від 14.01.2026 р. її було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яку остання обґрунтовує пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Смерть єдиного сина стала для Позивачки тяжкою особистою трагедією, спричинила глибокі душевні переживання та тривалий стресовий стан, що істотно ускладнило можливість своєчасно зорієнтуватися у складних юридичних процедурах спадкування. Фактично срок для подання заяви про прийняття спадщини сплив 30 грудня 2025 року, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса 06 січня 2026 року, тож пропущено 7 днів.

Після смерті сина Позивачка, не звернулась до нотаріуса у встановлений законом строк. Причинами цього стали як особисті, так і об`єктивні обставини — зокрема, глибокі емоційні переживання, спричинені втратою близької людини, складна ситуація, пов`язана з воєнними діями, а також відсутність належних юридичних знань, чим порушила вимоги ст. 1270 ЦК України, тому, просить суд визнати їх поважними причинами та винести рішення про встановлення додаткового строку, три місяці, для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 28.01.2026 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, витребувано у П`ятої Харківської Міської Державної Нотаріальної Контори спадкову справу.

09.02.2026 на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 закрито підготовче провадження по справі призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Представник подав на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги повністю підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем в установлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Таким чином, відповідачі про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву не подали, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та зі згоди позивача провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.01.1999 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_7 , про що 26 червня 2013 року видано свідоцтво про зміну імені, виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 02.07.2025 складено відповідний актовий запис №6153, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління 02 липня 2025 року.

Після смерті ОСОБА_7 залишилась спадщина, яка складається з 2/3 часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 , з яких 1/3 частка цієї квартири належала спадкодавцю особисто, а 1/3 частку він фактично прийняв по спадщині після свого діда – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивачка є матір`ю ОСОБА_7 та є єдиною спадкоємицею.

06 січня 2026 року з метою належного оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, де було відкрито спадкову справу за №4П/2026 (номер у спадковому реєстрі 75084213), після смерті ОСОБА_7 .

Однак, постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Кретовою О.В. вих. № 46/02-31 від 14.01.2026 р. її було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яку остання обґрунтовує пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивачка не подала вчасно заяву про прийняття спадщини після смерті свого сина, то вона просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Тож, спір виник зі спадкових правовідносин, які регулюються шостою книгою Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Відповідно до ст.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини , а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Згідно із ст. ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з п. 24Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Згідно з положеннями постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 565/1145/17, правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах: від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 1272 ЦК свідчить, що до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №459/2973/18, від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже строк подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті такої особи, спливає 30.12.2025.

Суд бере до уваги, що у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває до теперішнього часу. Події, що відбуваються на території України з 24.02.2022, створюють істотну загрозу безпеці життю та здоров`ю цивільних громадян, що зумовлює громадян змінювати обставини усталеного способу життя, мігрувати з місця свого постійного проживання в інші місця, а також вживати заходів для перебування у безпечних місцях під час повітряних тривог.

Системний аналіз вищезазначених обставин спірних правовідносин свідчить, що позивачка, будучи спадкоємицею першої черги після смерті свого сина, повинна була звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту смерті сина, але не зробила цього вчасно і пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини на сім днів. Як встановлено судом причиною несвоєчасного подання позивачкою заяви про прийняття спадщини стали особливості стану її здоров`я, що за часом мало місце в умовах особливого періоду суспільно-політичного стану в Україні (воєнний стан).

Аналізуючи обставини, за яких позивач пропустила строк подання заяви для прийняття спадщини, суд доходить висновку, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, а відтак, беручи додатково до уваги незначну тривалість пропуску позивачем відповідного строку, відсутність інших спадкоємців майна ОСОБА_7 та те, що позивач є спадкоємцем першої черги, то відповідний строк може бути поновлений судом.

Відповідно до положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Визначаючи тривалість додаткового строку суд враховує, що аналіз змісту положень ст. 1270 та ч. 3 ст. 1272 ЦК свідчить, що тримісячний строк для прийняття спадщини з урахуванням особливих умов реалізації цього права є необхідним та достатнім з точки зору добросовісності і розумності.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 5, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодекс України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа П`ята Харківська Міська Державна Нотаріальна Контора про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини– задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - Я.В. Губська