Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/15246/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15246/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що військова частина протиправно не прийняла рішення про звільнення позивача на підставі підпункту "ж" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не погодився з доводами позивача та просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону №2232-ХІІ позивач є військовослужбовцем, на якого поширюються обов`язки проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

19.07.2026 ОСОБА_1 подав на електронну пошту відповідача рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» зі всіма необхідними документами.

Згідно з листом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2026, позивачу було повідомлено, що 15 липня 2026 року він вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України під час слідування для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яке здійснювалось на виконання наказу командувача Національної гвардії України від 06.07.2026 №230, про що повідомлено відповідні правоохоронні органи.

Відповідно, станом на 21.07.2026 позивач перебуває у розшуку як військовослужбовець, який здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , для позивача призупинені всі види забезпечення. Рапорт щодо звільнення позивача з військової служби може бути розглянутий у встановленому законом порядку виключно після його повернення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та поновлення на всіх видах забезпечення військової частини.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Частиною другої статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Отже, під час дії воєнного стану військова служба військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, не призупиняється, а тому позивач залишається військовослужбовцем та зобов`язаний виконувати обов`язки служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» 03 жовтня 2023 року був прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 № 206 (по стройовій частині) контролер 3-го відділення 1-го взводу контролерів 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони сержант ОСОБА_1 вважається таким, що під час перевезення військовослужбовця для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 оперативно - тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснив втечу з автомобіля, який його супроводжував та вважається безпідставно відсутнім, з 15 липня 2026 року.

Також командиром військової частини НОМЕР_1 по даному факту вчинення сержантом ОСОБА_1 дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, повідомлено керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, начальника ГУ НП України у Хмельницькій області, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В період з 15.07.2026 по 27.07.2026 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проведено службове розслідування за фактом встановлення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню місця перебування під час слідування до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби контролера 3-го відділення 1-го взводу контролерів 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 . За результатами проведеного службового розслідування складено висновок.

19.07.2026 позивач звернувся до відповідача із рапортом, на який військовою частиною НОМЕР_1 була надана відповідь, а саме відмовлено у звільненні з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, а рекомендовано повернутись до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та поновитись на всіх видах забезпечення військової частини, після чого буде можливість розглянути рапорт у встановленому законом порядку.

Отже, здійснивши самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 не виконав умови контракту від 03 жовтня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Приписами ч.7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

В п. 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Натомість позивач рапорт подав із порушеннями вимог вище перерахованих норм чинного законодавства, не «по команді», не через свого безпосереднього начальника, а через електронну пошту на адресу командира військової частини НОМЕР_1 .

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, зобов`язаний повернутися у військову частину, понести (за наявності) відповідне покарання, і лише після цього реалізувати своє право на звільнення.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вище наведеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський