Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/12944/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/12944/25

Провадження № 2/638/1931/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13.10.2026 м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Штих Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Харченко К. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованість за Кредитним № 769849732 від 16.08.2019 у розмірі 12 651,66 грн. Також просив стягнути 2422,40 грн суму сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 769849732, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10450,00 грн, шляхом переказу на платіжну картку ОСОБА_1 № 5168-74XX-XXXX-4229. Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» строк дії договору факторингу продовжувався додатковими угодами, а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Позивач вважає, що укладення договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин із позичальниками не спростовує правомірності відступлення прав вимоги, оскільки на момент укладення відповідних кредитних договорів такі договори факторингу були чинними. При цьому право вимоги за Кредитним договором було послідовно відступлено: від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від останнього до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому - позивачу на підставі належним чином оформлених реєстрів прав вимоги, причому перехід права вимоги відбувся саме з моменту підписання таких реєстрів, тобто вже після укладення кредитного договору.

Зазначає, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції та з урахуванням додаткових угод до нього, встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору.

Право вимоги за кредитним договором від 16 серпня 2019 року № 968635328 перейшло до позивача 04 червня 2025 року відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № б/н.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.

Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому про зміну місця проживання відповідач. суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.

Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 16 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 769849732, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 5900,00 грн.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов`язання за договором та 16 серпня 2019 року перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 5900,00 грн на банківську картку, зазначену відповідачем при укладенні договору, що підтверджується платіжним дорученням № 29482503-78b1-4eaa-b478-be69c1bee96f від 16 серпня 2019 року долученим до позовної заяви.

Так, відповідно до умов кредитного договору № 769849732 від 16 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 5900,00 грн, а відповідач - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Договору). Строк кредитування встановлено 17 календарних днів з моменту укладення договору (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 1.7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.5 кредитного договору проценти за користування кредитом визначені сторонами у розмірі 620,50 % річних, які підлягають сплаті за фактичний строк користування кредитом.

Згідно з Графіком розрахунків (додаток № 1 до договору № 769849732 від 16 серпня 2019 року), який є невід`ємною частиною договору, сторони погодили кінцевий строк повернення кредиту та процентів, а саме до 02 вересня 2019 року, при цьому загальна сума до сплати становить 7605,10 грн, з яких 5900,00 грн - сума кредиту та 1705,10 грн - проценти за користування кредитом.

Крім того, додатковою угодою від 02 вересня 2019 року сторони погодили продовження строку кредитування ще на 28 днів.

Крім того, додатковою угодою від 28 жовтня 2019 року сторони погодили такі умови:

1. У зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов договору № 769849732 від 16.08.2019 р. (далі – «Договір») та зверненням Позичальника, Товариство надає Позичальнику розстрочку у погашенні Заборгованості в сумі 7437 грн 10 коп. (сім тисяч чотириста тридцять сім грн. десять коп.) на 28 (двадцять вісім) днів.

2. Загальна сума Заборгованості, вказана в п. 1 Додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по Договору призупиняється.

3. Позичальник сплачує Товариству суму Заборгованості, вказану у п. 1 Додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 25% (двадцять п`ять) відсотків від її загальної суми за наступним графіком: 04.11.2019 1860 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят грн. нуль коп.) 11.11.2019 1860 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят грн. нуль коп.) 18.11.2019 1860 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят грн. нуль коп.) 25.11.2019 1857 грн. 10 коп. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім грн. десять коп.)

Звертаючись з позовом позивач зазначав, що відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у загальному розмір 5900,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.

Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. другий частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», при цьому, натиснувши на текст «Правила надання грошових коштів в кредит».

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні пункту 6 частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником бути підписаний сторонами.

Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, а саме ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «ТАК», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з Відповідачем, тобто введення у відповідне поле одноразового ідентифікатора та перерахування Товариством грошових коштів на банківський рахунок Позичальника.

У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; власноручних підписів.

Кредитний договір від 16 серпня 2019 року № 769849732 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, 16 серпня 2019 року Товариством було перераховано грошові кошти в розмірі 5900,00грн на банківську карту, яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5900,00 грн відповідачу підтверджується платіжним Дорученням від 16 серпня 2019 року.

Вищевикладене підтверджує факт виконання кредитором своїх зобов`язань перед позичальником.

Доказів не укладення, визнання недійсності кредитного договору в судовому порядку, звернення з відповідними заявами до позивача про не укладення кредитного договору в матеріалах справи не міститься та стороною відповідача не надано.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першої статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII).

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини першої, другої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону № 675-VIII та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено, що відповідач укладав кредитний договір.

Закон № 675-VIII передбачає, а сторони кредитного договору погодили, що електронний договір укладається за допомогою використання одноразового ідентифікатора. У договорі зазначено усі персональні дані відповідача: дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання позичальника, його номер телефону та електронна адреса, а у заявці на отримання грошових коштів від 16 серпня 2019 року також і серія та номер паспорта. Мета даного договору - отримання кредиту на умова строковості, зворотності та платності. Добровільне надання відповідачем усіх необхідних для укладення договору персональних даних свідчить про намір такого укладення.

Отже, за відсутності вагомих доказів протилежного, суд вважає, що кредитний договір був укладений саме відповідачем.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Наведеними доводами позовної заяви підтверджено укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору від 16 серпня 2019 року № 769849732 не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Також відповідачем не надано належних доказів укладення кредитного договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого передбачено можливість відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди про продовження строку дії вказаного вище договору факторингу.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали п. 8.2 Договору в наступній редакції «Строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором».

Судом встановлено, що на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» сторонами підписано реєстр прав вимоги № 58 від 24 грудня 2019 року, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 968635328 від 16 серпня 2019 року передано ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги.

Крім того, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого за реєстром прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Судом встановлено, що 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до позивача, що підтверджується реєстром боржників та актом приймання-передачі.

Згідно з частина перша статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі пункту першого статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Копії договорів факторингу № 05/0820-01 та № 04/06/25-Ю також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал».

Отже суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 769849732 від 16.08.2019 ПІБ: ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за Кредитним договором станом на 25.06.2025 (включно) складає 13 454,34 грн. • Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 5 899,10 гривень. • Прострочена заборгованість за процентами становить: 6 752,56 гривень. • Строкова заборгованість за сумою кредиту становить: 00,00 гривень. • Строкова заборгованість за процентами становить: 00,00 гривень. • Заборгованість за штрафними санкціями становить: 802,68 гривень.

При цьому відповідач не надав доказів на спростування наведених позивачем розрахунків.

Оскільки, як встановлено судом, право вимоги за кредитним договором послідовно переходило між кредиторами, а розмір заборгованості відповідача у сумі 38 168,91 грн підтверджується належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та не спростовані відповідачем, при цьому відповідач не надав суду доказів на спростування наведених позивачем розрахунків, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих сторонами доказів, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення позову у заявленому розмірі.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «Юніт капітал» просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Юніт капітал»» в суді представляло Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025.

П. 1.1 договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал» укладено додаткову угоду № 25770552317 від 05.06.2025 до договору про надання правничої допомоги, якою Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальною юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, укладеним з ОСОБА_1 .

З акту прийму- передачі наданих послуг вбачається, що ТОВ «Юніт капітал» засвідчило, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви вартістю 5000 грн, вивчення матеріалів справи 1000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо зарахування кредитних коштів 500 грн, та підготовка та подача клопотання про отримання інформації - 500 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 12 651,66 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін. Окрім того, зазначені у акті послуги дублюють одна одну, так в акті зазначено таку послугу як підготовка адвокатського запиту та подача клопотання, вказані послуги стосуються одного питання.

Враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог. Так, позовні вимоги задоволено повністю, отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (адреса Україна, 01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ РОГНІДИНСЬКА, будинок 4, ЛІТЕРА А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 769849732 від 16.08.2019 у розмірі 12 651,66 грн (Дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят одну гривню шістдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (адреса Україна, 01024, місто Київ, ВУЛИЦЯ РОГНІДИНСЬКА, будинок 4, ЛІТЕРА А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) суму сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а разом судових витрат в розмірі 5422,40 грн (П`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 13.10.2026.

Суддя: Т. В. ШТИХ