Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №638/16625/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/16625/25

Провадження № 1-кп/638/1076/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020007046 від 27 травня 2025 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вараш Вараського району Рівненської області, українця, громадянина України з середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №155 від 22.07.2024 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 1 оперативного призначення роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного вІйськовослужя; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов?язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника. Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодого офіцерського складу - військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце- адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов?язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов?язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 N?1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з?єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби на посаді командира 1 оперативного призначення роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , 19.02.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 19.02.2025 командиром 1 роти оперативного призначення батальйону тактичної групи НОМЕР_2 полку НГУ лейтенантом ОСОБА_6 вишикувано особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдата ОСОБА_5 , поблизу н.п. Приморське Чугуївського району Харківської області з метою доведення бойового розпорядження командира батальйонної тактичної групи 35 п НГУ від 11.02.2025 №13 док.

Під час шикування командиром 1 роти оперативного призначення батальйону тактичної групи НОМЕР_2 полку НГУ лейтенантом ОСОБА_7 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира батальйонної тактичної групи 35 п НГУ від 11.02.2025 №13 док до підлеглого ОСОБА_5 , відповідно до якого, останній мав продовжувати утримувати позицію відділення ПВ «Суми-1» пн.-зх, ок ОСОБА_8 у кількості від 2 до 6 в/сл з метою інженерного обладнання та маскування.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним наказом відповідно до якого, останній мав продовжувати утримувати позицію відділення ПВ «Суми-1» пн.-3х. ок Вовчанські Хутори у кількості від 2 до 6 в/сл з метою інженерного обладнання та маскування, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов?язаний виконувати наказ начальника та маючи об?єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойове розпорядження командира батальйонної тактичної групи 35 п НГУ від 11.02.2025 №13дск, а саме 19.02.2025, перебуваючи на поблизу АДРЕСА_2 , в присутності особового складу військової частини НОМЕР_1 та командира 1 роти оперативного призначення батальйону тактичної групи НОМЕР_2 полку НГУ лейтенанта ОСОБА_7 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_5 мав продовжувати утримувати позицію відділення ПВ «Суми-1» пн.-зх. ок ОСОБА_8 у кількості від 2 до 6 в/сл з метою інженерного обладнання та маскування, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому, особовий склад військової частини НОМЕР_1 направився для виконання бойового розпорядження командира батальйонної тактичної групи 35 п НГУ від 11.02.2025 №13 дск, а солдат ОСОБА_5 , залишився поблизу н.п. Приморське Чугуївського району район району Харківської області.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, пояснив, що 19 лютого 2025 року він в присутності особового складу військової частини відмовився виконувати наказ командира роти, а саме продовжувати утримувати позицію відділення ПВ «Суми-1» пн.-зх, ок Вовчанські Хутори у кількості від 2 до 6 в/сл з метою інженерного обладнання та маскування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, в саме непокору, тобто відкрито відмовився виконувати начальнику, вчинене в умовах воєнного стану та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 402 КК України.

Пом`якшуючою обставиною, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 та його активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 неодружений, військовослужбовець, із середньою освітою, дітей на утриманні не має, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, за місцем проходження служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В Постанові № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання"із подальшими змінами Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому характеризується позитивно, пом`якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини свою вину фактично визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, матеріальна шкода злочином не завдана.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, а також наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зважаючи на позицію прокурора, суд у відповідності до вимог ст.69 КК України, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України.

Враховуючи обставини справи та особу засудженого ОСОБА_9 , який є військовослужбовцем та висловлює бажання продовжити військову службу, суд вважає за можливе застосувати ст.58 КК України, призначивши замість позбавлення волі службове обмеження.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів та досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за ч. 4 ст. 402 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк призначеного обвинуваченому покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року включно з розрахунку відповідності одному дню попереднього ув`язнення трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1