Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №560/13103/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13103/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОРІВЕНЬ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 від 01 липня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 1700 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 1400 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).

Водночас, 01 липня 2026 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2026/000449. У Рішенні митна вартість транспортного засобу скоригована до 2800 євро. У зв`язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 17963,75 грн, яку позивач і сплатив, що підтверджується митною декларацією 26UА400040013067U7 від 01.07.2026.

Однак, позивач не погоджується з позицією відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу.

Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за митною декларацією від 30.06.2026 № 26UA400040012944U2 у митного органу виникли сумніви щодо «дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості товару – «Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначення – пасажирський (для перевезення людей); тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1598 см.куб., потужність - 77 kW.; бувший у використанні; календарний р.в. - 2012, модельний р.в. - 2012. Торговельна марка VOLKSWAGEN, Виробник VOLKSWAGEN AG, Німеччина.», оскільки заявлений рівень митної вартості 1 700 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби – 2 800 євро.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив в якому вказано, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості задекларованого транспортного засобу були, зокрема, розбіжності та ознаки, які зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення, неподання декларантом додаткових документів для спростування виявлених розбіжностей, а також відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як передбачено це частиною 6 статті 54 МКУ.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що відповідно до контракту № 11/21 від 11.09.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОРІВЕНЬ» (Покупець) купило, а фірма «Autohandel BRUMM» продала легковий автомобiль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT; iдентифiкацiйний номер НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія – 5, призначення – пасажирський (для перевезення людей), тип двигуна – дизельний, робочий об`єм циліндрів 1598 см3, потужність 77 кВт, вживаний, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, торговельна марка VOLKSWAGEN, виробник VOLKSWAGEN АG, Нiмеччпна.

30 червня 2026 року товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОРІВЕНЬ» до Хмельницької митниці подано для митного оформлення ТЗ митну декларацію 26UA400040012944U2 та відповідні документи, а саме: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 051.24 від 17.06.2026, декларацiю про походження товару (Declaration of origin) 051.24 від 17.06.2026, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.03.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.09.2013, калькуляцію транспортних витрат б/н від 24.06.2026, документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 30.06.2026, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 11/21 від 11.09.2021, заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів 4889/13/28-01-01 від 30.06.2026.

У МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 1700 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 1400 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).

Відповідачем 01 липня 2026 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2026/000449.

У вказаному рішенні митна вартість транспортного засобу скоригована до 2800 євро та різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 17963,75 грн, яку позивач і сплатив, що підтверджується митною декларацією 26UА400040013067U7 від 01.07.2026.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У відповідності до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, обов`язок довести задекларовану митну вартість товару покладається на декларанта.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених ст. 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

З огляду на наведене вище, підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Згідно зі ст. 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. (*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Згідно статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: І) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ІІ) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; ІІІ) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; ІV) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення аналогічних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Як встановлено судом вище, що основним мотивом прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 від 01.07.2026 року слугував висновок Хмельницької митниці про наявність розбіжностей у поданих документах та не підтвердження числових значень складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування, страхування ТЗ, а також той факт, що заявлена митна вартість (1700 євро) не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних товарів на інших митницях Держмитслужби (2800 євро).

При цьому, сама по собі наявність в інформаційних ресурсах митниці відомостей про те, що аналогічні або подібні товари оформлювалися іншими суб`єктами за вищою вартістю, не є беззаперечним доказом заниження митної вартості позивачем та не може слугувати самостійною підставою для відмови у визначенні митної вартості за першим методом. Ця інформація має виключно допоміжний та орієнтовний характер і є лише підставою для поглибленої перевірки, але не для автоматичного коригування вартісних показників.

Відповідач зазначає, що до митного оформлення не подано документи, що підтверджують витрати на транспортування, передбачені Розділу ІІІ (графа 20) Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», слід зазначити, що для митного оформлення ТЗ Позивач не подавав декларацію митної вартості.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року (справа № 804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18) Суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд звертає увагу, що для підтвердження розміру витрат на перевезення ТЗ позивачем надано калькуляцію транспортних витрат б/н від 24.06.2026, документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 30.06.2026, та при цьому факт подання цих документів підтвердив і сам відповідач, про що вказав у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000449.

Крім того, твердження відповідача про наявність розбіжностей через те, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначений в свідоцтві про реєстрацію на автомобіль, отже, існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди, є безпідставним. Перепродаж автомобіля іноземним суб`єктом господарювання без його проміжної постановки на реєстраційний облік у країні відправлення є поширеною міжнародною комерційною практикою і не свідчить про недостовірність чи фіктивність укладеного з Позивачем зовнішньоекономічного контракту чи числових показників інвойсу.

Суд зазначає, що у рішенні відповідач вказав, що у поданій декларантом експортній МД країни відправлення виявлено невідповідності поданим до митного оформлення документам в частині реквізиту інвойса, умовам поставки товару, а також продавця товару, однак відповідач не підтвердив яким чином ця інформація впливає на метод та числові значення визначення митної вартості.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Суд також звертає увагу, що посадова особа відповідача не навела жодних чинних норм іноземного законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації, і не вказала, яким чином саме мала бути заповнена відповідна графа, а лише висловила власні сумніви та припущення без належного законодавчого обґрунтування.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Однак позивач (Покупець) не поніс витрат, про які тут йдеться, а отже такі витрати не повинні додаватися до ціни.

Суд зазначає, що позивач надав відповідачеві платіжну інструкцію в іноземній валюті № 8 від 18 червня 2026 року, згідно якої на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № 11/21 від 11.09.2021 та рахунку-фактури (iнвойсу) (Commercial invoice) 051.24 від 17.06.2026 позивачем (Покупцем) придбано ТЗ у фірми «Autohandel BRUMM».

Згідно з положеннями статті VII ГАТТ та приписів Митного кодексу України, митна вартість повинна базуватися на дійсній вартості трансакції, а не на довільних розрахунках.

Суд зазначає, що оскільки позивач подав повний та вичерпний пакет первинних документів, які корелюються між собою, не містять очевидних суперечностей і чітко підтверджують митну вартість у розмірі 1700 євро, а відповідач не навів належних та беззаперечних доказів їхньої недостовірності, а тому суд вважає, що заявлена позивачем митна вартість є правомірною.

Таким чином, оскільки позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому у Хмельницької митниці були відсутні законні підстави для винесення вимоги про надання додаткових документів, відмови у визнанні митної вартості за першим методом та прийняття рішення про її коригування за резервним методом.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 від 01 липня 2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем в межах ч.2 ст.77 КАС України дані обставини не спростовано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОРІВЕНЬ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400040/2026/000009/2 від 01 липня 2026 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОРІВЕНЬ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОРІВЕНЬ" (вул. Північна, 95/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 40527011)

Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя О.П. Шевчук