Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №560/16410/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16410/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України), оформлену листом від 15 серпня 2026 року № 08/108578/26 Вн, у звільненні лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) звільнити лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, за відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Проте відповідач повідомив, що підстав для звільнення ОСОБА_1 немає.

Ухвалою суду від 27.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходить військову службу у НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31.03.1992 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 441721 від 29.03.2021 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Додатками до рапорту було подано нотаріально засвідчені копії службового посвідчення ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 14.06.2008; картки платника податків про РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 ; паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 від 22.02.1997; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 серії 12 ААВ №441721 від 29.03.2021; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 від 13.04.2021; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу №171 від 23.06.2026 щодо ОСОБА_2 ; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 від 10.08.1986; паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 від 22.02.1997; картки платника податків про РНОКПП ОСОБА_3 ; довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 серії 12 ААВ №026572 від 09.12.2020; пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_10 від 20.01.2021; висновку №1/5547 від 16.01.2026 про потребу ОСОБА_3 в постійному сторонньому догляді; свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_11 від 04.11.1987; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_12 від 01.07.2026 про зміну прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ; паспорта ОСОБА_5 серії НОМЕР_13 від 07.09.2007; картки платника податків про РНОКПП ОСОБА_5 ; висновку ЛКК про наявність порушення функції організму №361 від 17.12.2025; заключення до висновку ЛКК №361 від 17.12.2025; витягів з реєстру територіальної громади №2026/010864952 від 30.06.2026, №2026/010882325 від 01.07.2026 та №2026/010871140 від 30.06.2026; відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1723/04-09 від 01.07.2026; акта №62 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 06.07.2026.

У звільненні за цією підставою позивачу було відмовлено з огляду на те, що висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за матір`ю позивача ОСОБА_2 виданий на визначений строк - з 01.07.2026 по 31.12.2026. Відповідач зазначив, що з урахуванням положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» такий висновок свідчить про потребу ОСОБА_2 у тимчасовому (до одного року), а не постійному догляді.

Крім того, відповідач зазначив, що висновок від 16.01.2026 №1/5547 щодо потреби батька позивача ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді виданий строком на один рік, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о. Також відповідач вказав на наявність у військовослужбовця сестри - ОСОБА_5 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Суд враховує, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби саме як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно, при вирішенні спору у цій справі належать застосуванню положення частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, якою визначено перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Однією із таких сімейних обставин є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII).

Саме з вказаної підстави позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009).

Відповідно до пункту 1 Положення № 1115/2009 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Згідно із пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 13 Положення № 1115/2009 встановлено, що право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до пункту 279 Положення № 1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Згідно з пунктом 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідний перелік документів, які мають додаватись військовослужбовцями Державної прикордонної служби України до рапорту для підтвердження підстави для звільнення, відсутній.

Разом з тим, такий перелік документів, який подається з поданням до звільнення, затверджений для іншого виду збройного формування - Збройних Сил України.

Так, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

Згідно з пунктом 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідачу рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 .

Так, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 441721 від 29.03.2021 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу від 23.06.2026 №171, складеного КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Водночас за результатами розгляду рапорту позивача відповідач листом від 15.08.2026 №08/108578/26-Вн повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби, звернувши увагу, зокрема, на наявність у позивача рідної сестри ОСОБА_5 , яка є донькою ОСОБА_2 .

Також відповідач звертав увагу на те, що висновок від 16.01.2026 №1/5547 щодо потреби батька позивача ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді виданий на визначений строк.

Тож спірним питанням у цій справі є наявність передбаченої законом умови для звільнення позивача з військової служби, а саме відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за нею постійний догляд, або потреба таких осіб у постійному догляді.

Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.

У постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 Верховний Суд дійшов висновку, що у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Водночас, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мають перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Судом встановлено, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - є особою з інвалідністю II групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №026572 від 09.12.2020 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_10 від 20.01.2021. Крім того, відповідно до висновку ЛКК за формою №080-4/о від 16.01.2026 №1/5547, чинного до 16.01.2027, про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

Доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - відповідно до висновку ЛКК за формою №080-4/о від 17.12.2025 №361 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» Кам`янець-Подільської міської ради, рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Водночас відповідно до заключення до висновку ЛКК від 17.12.2025 №361 ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та її донька - ОСОБА_5 не можуть здійснювати за нею постійний догляд, оскільки самі потребують постійного стороннього догляду.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 06.07.2026, підтверджено, що комісією не встановлено осіб (членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення), які на дату складання акта здійснюють догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому комісією встановлено, що такий догляд зобов`язаний та може здійснювати її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після звільнення з військової служби. Інших осіб (членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення), які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 , комісією не встановлено. Необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 є єдиним членом сім`ї ОСОБА_2 , який може здійснювати за нею постійний догляд, тоді як інші члени її сім`ї, встановлені під час розгляду справи, самі потребують постійного стороннього догляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи підтверджено наявність у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Відтак відмова військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, що передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є протиправною.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд наголошує, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України), оформлену листом від 15.08.2026 №08/108578/26-Вн, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_14 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_15 )

Головуючий суддя Д.А. Божук