Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №398/2033/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2033/26

провадження №: 2/398/2725/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, представник позивача Грінченко Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 , представник відповідача — адвокат Мунтян Володимир Іванович, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” 28 березня 2026 року звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 751,00 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2023 ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1193-3885, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти у розмірі 5 500,00 грн перераховано на його банківську картку. Відповідач зобов`язання належним чином не виконав, здійснивши лише один платіж. Станом на 06.02.2026 заборгованість становила 28 864,00 грн, з яких 5 500,00 грн — за кредитом, 23 364,00 грн — за процентами. Застосувавши програму лояльності, позивач заявив до стягнення не всю суму процентів, а 20 251,00 грн, а разом із тілом кредиту — 25 751,00 грн.

Представник відповідача — адвокат Мунтян В.І. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення договору, отримання 5 500,00 грн і наявності заборгованості за тілом кредиту в цьому розмірі, але заперечує проти стягнення процентів. На думку сторони відповідача, ставка 1,50 % (1,20 %) на день, що становить 547,50 % (438,00 %) річних, є непропорційною та економічно необґрунтованою, а відповідна умова договору — несправедливою в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; заявлені проценти в 3,68 раза перевищують тіло кредиту. Запроваджене Законом України № 3498-IX обмеження денної ставки 1 % хоч і не поширюється на спірний договір, але, за доводами відзиву, має бути орієнтиром для оцінки справедливості його умов. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 та від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, представник відповідача просить у задоволенні вимог про стягнення процентів відмовити повністю або зменшити їх до суми, яку суд визнає розумною та справедливою.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року заяву адвоката Мунтяна В.І., надіслану на електронну адресу суду без кваліфікованого електронного підпису, повернено без розгляду, відповідачу встановлено новий строк для подання відзиву, а розгляд справи відкладено.

07 вересня 2026 року в установлений строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний адвокатом Мунтяном В.І., до якого додано ордер на надання правничої допомоги серії ВА № 1157614 та доказ надіслання відзиву позивачу. Відповіді на відзив позивач не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи через електронний кабінет. Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи через електронний кабінет; заява представника відповідача від 13.10.2026 містить дату і час цього судового засідання. 13 жовтня 2026 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, у якій просив врахувати поданий відзив.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту від 22.04.2023 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій. У паспорті зазначено про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

22 квітня 2023 року о 13 год. 40 хв. ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який складається з Договору про відкриття кредитної лінії № 1193-3885 продукту «НА ВСЕ», Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорта споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графіка платежів). Усі ці документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором A0741, а зі сторони кредитодавця — директором ОСОБА_2 .

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту — 5 500,00 грн (п. 4.1);

строк кредитування — 300 днів, дата повернення кредиту — 15.02.2024 (п. 4.9);

тип процентної ставки — фіксована; стандартна процентна ставка — 1,50 % за кожен день користування кредитом (п. 4.3, 4.6); знижена процентна ставка в межах програми лояльності — 1,20 % за кожен день, яка застосовується з першого дня користування кредитом, а в разі несплати платежу за графіком не пізніше останнього дня базового періоду з наступного дня нарахування здійснюється за стандартною ставкою до дати повного погашення заборгованості, а з наступної дати — знову за зниженою; знижена ставка надається як заохочення позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1, 10.2);

базовий період сплати процентів — 14 днів (п. 4.4);

обов`язок позичальника сплачувати проценти та комісію у визначені графіком платежів дати, які є останніми днями базових періодів (п. 4.5), а кредит — повернути в останній день строку кредитування (п. 5.1);

за несплату процентів та комісії у визначені договором терміни — штраф у розмірі 10 % суми кредиту (п. 8.3); у разі прострочення сплати процентів понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі (п. 8.5);

позичальник підтвердив, що на момент укладення договору не має статусу військовослужбовця або статусу особи, прирівняної до військовослужбовця (п. 11.3.8);

комісія за видачу кредиту — 15 % суми кредиту, одноразова (п. 4.3, 4.7);

спосіб видачі — безготівковий переказ з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (п. 4.2, розділ 12).

У п. 4.10–4.12 Договору визначено реальну річну процентну ставку 29 215 % і орієнтовну загальну вартість кредиту 31 075,00 грн і зазначено, що їх обчислено з припущення, що проценти нараховуватимуться за зниженою ставкою. Водночас у Паспорті споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту ті самі показники розраховані за стандартною ставкою 1,50 % на день: графіком передбачено платіж 05.05.2023 у сумі 1 980,00 грн (проценти 1 155,00 грн і комісія 825,00 грн), надалі — по 1 155,00 грн процентів кожні 14 днів.

На виконання умов договору 22.04.2023 о 13:40 ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” перерахувало на платіжну картку відповідача 5 500,00 грн, що підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay АТ КБ «ПриватБанк» (ID операції 2287582270) із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1193-3885» на картку НОМЕР_2 *02.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з детальним розрахунком заборгованості станом на 06.02.2026 відповідач здійснив один платіж 05.05.2023 у сумі 1 749,00 грн, який позивач зарахував у погашення процентів за перший базовий період, нарахованих за зниженою ставкою (924,00 грн), та комісії за видачу кредиту (825,00 грн). У зв`язку з несплатою чергового платежу 19.05.2023 позивач з 20.05.2023 по 15.02.2024 нараховував проценти за ставкою 1,50 % на день (82,50 грн щодня). Усього за 300 днів нараховано 24 288,00 грн процентів, з яких непогашеними залишилися 23 364,00 грн. Тіло кредиту не погашалося. Нарахування після спливу строку кредитування, неустойка та платежі за ст. 625 ЦК України не здійснювалися. Як зазначено у позовній заяві, застосувавши програму лояльності, позивач списав частину заборгованості за процентами у сумі 3 113,00 грн і заявив до стягнення 20 251,00 грн процентів.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056? ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Згідно з п. 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24.12.2023) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056? Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 п. 6? виключено, а п. 6 розділу IV викладено в новій редакції. Згідно з нею у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цим Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань; забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056? ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором у цей період.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України (п. 54, 91).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд, якщо виявить нікчемність правочину, «має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає». Об`єднана палата також виснувала, що «у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом». Цією ж постановою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України № 3498-IX, за загальним правилом застосовується до договорів, укладених з 24 грудня 2023 року, а до укладених раніше — якщо строк кредитування продовжено після цієї дати. У цій же постанові Об`єднана палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, у якій суд касаційної інстанції вважав, що вимога про сплату явно завищених процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності (ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України), а відсутність позову споживача не є перешкодою для врахування його інтересів.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про правову природу процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, зазначила, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності; «Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)» (п. 122).

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредиту

Укладення кредитного договору № 1193-3885 від 22.04.2023 та отримання за ним 5 500,00 грн відповідач у відзиві визнає. Ці обставини підтверджуються документами, що складають договір і підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»), та квитанцією платіжної системи LiqPay, яка відповідно до п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, має статус первинного документа. Номер картки в квитанції збігається з реквізитами, які відповідач вказав у договорі. У суду немає сумніву щодо достовірності визнаних відповідачем обставин, тому вони не потребують доказування (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідач кредит у строк, визначений договором (15.02.2024), не повернув. Тому заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 500,00 грн підлягає стягненню.

Щодо розміру заборгованості за процентами

Проценти нараховані позивачем виключно в межах погодженого 300-денного строку кредитування (з 22.04.2023 по 15.02.2024), що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування.

Водночас у період з 22.04.2023 по 19.05.2023 проценти нараховувалися за ставкою 1,20 % на день, а з 20.05.2023 — за ставкою 1,50 % на день. Єдиною підставою переходу на вищу ставку згідно з п. 10.2 Договору було прострочення відповідачем платежу 19.05.2023. Таким чином, за змістом цієї умови ставка, за якою фактично обчислюються проценти, збільшується внаслідок порушення споживачем зобов`язання.

Суд вважає таке нарахування неправомірним з огляду на таке.

По-перше, прострочення відповідача та нарахування процентів за підвищеною ставкою відбувалися у період дії воєнного стану. Пунктом 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (до 24.12.2023), а з 24.12.2023 — п. 6 цього розділу в редакції Закону України № 3498-IX, дія якого поширюється на договори, укладені до тридцятого дня з дня набрання чинності цим Законом, заборонено збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056? ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Договір у цій справі укладено 22.04.2023, тож ця заборона діяла протягом усього строку кредитування.

Заборона стосується саме наслідку — збільшення ставки, за якою нараховуються проценти, у разі невиконання зобов`язань — і не залежить від того, чи був механізм такого збільшення погоджений сторонами при укладенні договору. Про це свідчить і виняток, встановлений законодавцем: дозволено лише збільшення змінюваної процентної ставки в порядку ч. 4 ст. 1056? ЦК України, яке також відбувається на підставі заздалегідь погоджених умов договору. Якби заборона стосувалася лише змін, не передбачених договором, такий виняток був би зайвим. У цій справі договором встановлено фіксовану ставку (п. 4.3 Договору), а ставка, за якою нараховувалися проценти, збільшилася з 1,20 % до 1,50 % на день виключно внаслідок несплати відповідачем платежу 19.05.2023.

Несплата процентів у визначений договором день є саме невиконанням зобов`язання, а не настанням обставини, яка лише змінює ціну кредиту для іншого періоду кредитування, що погоджений сторонами у договорі. Відповідно до п. 4.5 Договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у визначені графіком платежів дати, які є останніми днями відповідних базових періодів, тобто строк виконання цього обов`язку встановлено договором (ст. 530 ЦК України). За несплату процентів у ці терміни п. 8.3 Договору передбачає штраф, а п. 8.5–8.7 — інші наслідки прострочення, зокрема право кредитодавця вимагати повернення кредиту в повному обсязі. Згідно з п. 10.2 Договору стандартна ставка застосовується з дня, наступного за несплатою, «до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту […] та суми Кредиту», після чого нарахування знову здійснюється за зниженою ставкою; саму знижену ставку договір визначає як «заохочення Позичальника до сумлінного виконання умов Договору». Отже, підставою застосування підвищеної ставки є саме прострочення, а не настання певного періоду кредитування. Такий висновок ґрунтується на співвідношенні умови про стандартну ставку з іншими положеннями договору про наслідки прострочення. Критерії тлумачення, наведені у п. 122 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, хоч і сформульовані щодо нарахувань після спливу строку кредитування, стосуються розмежування плати за користування кредитом і процентів як міри відповідальності, тому суд враховує їх і під час оцінки п. 10.2 Договору.

Крім того, тим самим пунктом споживача звільнено від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Різниця між стандартною і зниженою ставками (0,30 % на день, тобто 16,50 грн щодня) нараховується лише у разі прострочення і за своєю функцією є саме таким платежем. Тому те, що договір називає знижену ставку заохоченням або знижкою, на висновок суду не впливає.

По-друге, загальний розмір кредиту (5 500,00 грн) не перевищував розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, — 6 700 грн (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Для таких договорів абз. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» додатково забороняє за порушення споживачем зобов`язань змінювати у бік погіршення для нього процентну ставку за кредитом і порядок її обчислення. Нарахування процентів за вищою ставкою саме внаслідок порушення споживачем зобов`язання суперечить і цій нормі.

Умова п. 10.2 Договору в частині застосування стандартної процентної ставки у зв`язку з простроченням платежу суперечить абз. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», чинному на момент укладення договору, обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, тому відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону є нікчемною. Нікчемність цієї частини умови не зачіпає інших умов договору, зокрема щодо зниженої процентної ставки (ст. 217 ЦК України). Крім того, у період воєнного стану ця умова не підлягала застосуванню в силу прямої заборони, встановленої п. 6? (з 24.12.2023 — п. 6) розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Оскільки нікчемність цієї умови встановлена законом, суд враховує її з власної ініціативи, а визнання її недійсною судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України; постанова Верховного Суду у справі № 552/672/23).

Враховуючи наведене, позивач мав право нараховувати проценти за ставкою 1,20 % на день протягом усього строку кредитування. Тіло кредиту не погашалося, тому база нарахування за весь строк залишалася незмінною. Правомірний розмір процентів становить: 5 500,00 грн ? 1,20 % ? 300 днів = 19 800,00 грн. З цієї суми відповідач сплатив 924,00 грн, тож залишок заборгованості за процентами становить 18 876,00 грн. Цей перерахунок суд здійснює на підставі умов договору та розрахунку самого позивача виключно для відокремлення правомірної частини нарахувань від нарахувань за підвищеною ставкою, застосування якої було неправомірним.

Позивач за власною ініціативою зменшив вимоги до 20 251,00 грн процентів, однак ця сума перевищує правомірний розмір на 1 375,00 грн. Тому вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в розмірі 18 876,00 грн, а в решті — відмові.

Щодо доводів відзиву

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про непропорційність і несправедливість процентної ставки та прохання відмовити у стягненні процентів або зменшити їх до суми, яку суд визнає розумною і справедливою. Розмір процентів і порядок їх одержання встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056? ЦК України). На момент укладення Договору закон не обмежував розміру процентної ставки за договором про споживчий кредит, тому умова про її розмір нікчемною не є. Як виснував Верховний Суд у справі № 552/672/23, без позовної вимоги споживача про оспорення умови чи договору або про зміну договору суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Посилання сторони відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та на засади справедливості, добросовісності і розумності (ст. 3, 13, 627 ЦК України) цього висновку не змінюють, адже саме на цих засадах ґрунтувався підхід у справі № 679/1103/23, від якого Верховний Суд відступив. Відповідач зустрічного позову про визнання умов договору недійсними чи про зміну договору не пред`являв, а прохання, викладене у відзиві, позовною вимогою не є. Часткова відмова у стягненні процентів у цій справі зумовлена не оцінкою справедливості їх розміру, а прямою забороною збільшення процентної ставки у разі невиконання зобов`язань у період воєнного стану (п. 6?, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»), а також нікчемністю відповідної умови договору, які суд враховує в силу закону.

Неспроможним є і посилання представника відповідача на обмеження денної процентної ставки, запроваджене Законом України № 3498-IX. За наведеним вище висновком Верховного Суду у справі № 552/672/23 до договорів, укладених до 24.12.2023, це обмеження застосовується лише в разі продовження строку кредитування після цієї дати. Договір у цій справі укладено 22.04.2023, строк кредитування не продовжувався, тож це обмеження до нього не застосовується, що визнає і сам відповідач. Використання цього обмеження як орієнтира для оцінки справедливості умов договору, про що просить сторона відповідача, фактично означало б поширення його на договір, до якого воно не застосовується, та зменшення процентів без позовної вимоги, що суперечить наведеним вище вимогам закону та висновкам Верховного Суду.

Постанови Верховного Суду, на які посилається сторона відповідача, ухвалені у неподібних правовідносинах. У справі № 176/1445/22 (постанова від 16.08.2023) вирішувався спір про відшкодування банком коштів, списаних з платіжної картки споживача без його волі, а висновок про тлумачення сумнівів на користь споживача стосувався оцінки доказів його вини у втраті коштів. У справі № 204/224/21 (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023) йдеться про нікчемність умови про щомісячну комісію за обслуговування кредиту, перелік послуг за яку договором не визначено; така комісія у цій справі не встановлювалась і до стягнення не заявлена.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять; у п. 11.3.8 Договору відповідач підтвердив відсутність у нього статусу військовослужбовця на момент укладення договору, а сторона відповідача на такі обставини не посилалася.

Висновки суду

Позивач довів укладення Договору, надання відповідачу кредиту та невиконання відповідачем обов`язку щодо його повернення і сплати процентів. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 24 376,00 грн, з яких 5 500,00 грн — за тілом кредиту та 18 876,00 грн — за процентами, нарахованими за зниженою ставкою в межах строку кредитування. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 1 375,00 грн слід відмовити, оскільки ця сума перевищує правомірний розмір процентів і ґрунтується на нарахуванні за підвищеною ставкою, яке є неправомірним з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору. Позов задоволено на суму 24 376,00 грн, що становить 94,66 % від ціни позову (25 751,00 грн), тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 520,24 грн судового збору.

Заяв про відшкодування інших судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, сторони не подавали.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” заборгованість за кредитним договором № 1193-3885 від 22.04.2023 у розмірі 24 376 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень 24 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський