Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/12205/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2026 року № 520/12205/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що бездіяльність відповідачів щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних стосовно нього є протиправною та такою, що порушує його права, оскільки у 2020 році він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я на підставі п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відтак, позивачем було втрачено статус військовозобов`язаного, який не підлягає поновленню. Позивачем також зазначено, що він звертався із заявами до відповідачів, надаючи військово-обліковий документ, із зазначенням відомостей про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних, але останніми не було внесено змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до облікової картки СП 1420406, ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишній ІНФОРМАЦІЯ_6 ) позивача у 2006 році було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку за станом здоров`я. Разом із тим, відповідно до наявних у Єдиному державному реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 з 26.12.2023 року. При цьому відповідачу невідомо, з яких саме причин, на підставі яких документів, рішень або відомостей позивач був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, на звернення позивача від 04.03.2026 року відповідачем було надано відповідь листом від 13.03.2026 року №04/269, яка направлялась засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» звичайним листом, у якому позивачу було надано відповідні роз`яснення. При цьому вказано, що відповідач не має технічної можливості внести зміни до облікових даних особи, яка перебуває на військовому обліку в іншому ТЦК та СП.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що згідно наданої позивачем копії військово-облікового документу останнього було виключено з військового обліку задовго до початку функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Водночас, на початку функціонування зазначеного реєстру ІНФОРМАЦІЯ_6 не було внесено даних щодо виключення позивача з військового обліку, а відтак Реєстр не містив жодних даних щодо позивача. Згідно із абз.3 п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» 26.12.2023 року відповідачем позивача було взято на військовий облік, як особу, яка прибула з іншої місцевості України, або з-за кордон на нове місце проживання. Вказане свідчить про правомірність поставки позивача на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 як особу без облікових даних, що зареєстрована в Солом`янському районі міста Києва. Водночас, представником відповідача наголошено, що відповідач не може скасувати постановку позивача на військовий облік адже такої дії, як скасувати запис про постановку на облік, реєстром не передбачено, а отже і неможливо. Для внесення даних щодо виключення з військового обліку позивачу необхідно пройти саму процедуру виключення з військового обліку, а у випадку виключення з військового обліку особи, яка визнана непридатною до військової служби необхідна наявність підстави до висновку про непридатність, а саме постанова ВЛК, яка прописана протоколі, що міститься у книзі протоколів військово-лікарської комісії, яка винесла таку постанову про непридатність до військової служби. Враховуючи, що позивач не проходив ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , то відповідно ІНФОРМАЦІЯ_8 не має медичних документів та постанови про непридатність до військової служби, які необхідні, як підстава, для виключення особи з військового обліку і не може виключити/внести дані про виключення позивача з військового обліку. Для внесення даних до реєстру про виключення з військового обліку позивачу необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_10 для постановки на військовий облік з наступним виключенням з обліку на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 від 07.02.2020 про непридатність до військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вказує позивач, з дитинства він має тяжкі захворювання, зокрема, цукровий діабет, через які за рішенням військово-лікарської комісії його було виключено з військового обліку військовозобов`язаних, що підтверджується відомостями військово-облікового документа: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_5 , виданого 07.02.2020 р. ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ: 09514491, у пункті 14 якого зазначено, що 07.02.2020 p. позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я.

Отже, 07.02.2020 p. позивача було виключено з військового обліку військовозобов`язаних, про що міститься відповідний запис у Тимчасовому посвідченні військово-зобов`язаного №4496.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 07.02.2020 р.) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, на момент здійснення записів у військово-обліковому документі позивача, редакція ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачала, що особи визнані непридатними до військової служби підлягали саме виключенню з військового обліку.

Відтак, на переконання позивача, він набув статусу невійськовозобов`язаного через виключення його з військового обліку.

В той же час, позивачем у позовній заяві вказано, що 06.01.2026 р. його зупинили невстановлені особи, які повідомили, що вони є працівниками Національної поліції України. Під час пред`явлення вказаним особам на їх вимогу військово-облікових документів та під час їх перевірки представники поліції повідомили його, що ІНФОРМАЦІЯ_5 09.07.2025 р. звернувся до Національної поліції з метою доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 звернув увагу представників поліції, він не має статусу військовозобов`язаного, призовника, резервіста, оскільки його було виключено за станом здоров`я з військового обліку, і вказав на відповідні відмітки у військово-обліковому документі.

Після перевірки військово-облікових документів, представники поліції дійшли висновку, шо позивач не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, з огляду на його доводи щодо наявності статусу невійськовозобов`язаного та наявність військово-облікових документів, та надали пораду звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_12 для виправлення даних, які містить Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також представники поліції вказали, що позивач може перевірити відомості щодо себе через мобільний застосунок «Резерв+».

Отже, як зазначив позивача, в подальшому, 07.01.2026 р. він встановив мобільний застосунок «Резерв+», з якого йому стало відомо про те, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів містить інформацію про його перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 у статусі військовозобов`язаного.

Позивач через свого представника 12.01.2026 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку позивача за станом здоров`я, та приведення даних, які містяться у вказаному реєстрі у відповідність до відомостей, зазначених у військово-обліковому документі. Також позивач вказував, на необхідність виключення інформації про порушення ним правил військового обліку вказаного реєстру. В якості додатків до вказаної заяви долучено, зокрема, належним чином посвідчені копії військово-облікового документа, а також фотокопії із мобільного застосунку «Резерв+».

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи стосовно того, що оскільки зміни до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відбулись, 02.02.2026 p. позивач, діючи через представника, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_14 , як органу, якому підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку позивача за станом здоров`я, та приведення даних, які містяться у вказаному реєстрі у відповідність до відомостей, зазначених у військово-обліковому документі. Також позивач вказував, на необхідність виключення інформації про порушення ним правил обліку з вказаного реєстру.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №450 від 21.01.2026 р. у відповідь на заяву позивача було повідомлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 , тип картотеки: картотека вільних залишків, тип категорії: підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Будь-які відомості про наявність у позивача довідки військово-лікарської комісії про затвердження непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку чи інших даних підтверджуючих право на зняття з військового обліку або підстави для отримання відстрочки від мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні. Також вказано, що для актуалізації даних та внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 необхідно звернутись до органу, який оформив постанову військово-лікарської комісії, тобто до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також листом ІНФОРМАЦІЯ_14 від 20.02.2026 p. №986/14/ВиxЗВГ/2378 у відповідь на заяву позивача було запропоновано звернутись до органу, який оформив постанову військово-лікарської комісії, тобто до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивачем у позовній заяві вказано, що згідно відомостей Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_5 місцем виключення з військового обліку є ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , (колишня назва ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

З огляду на вказане позивач 06.03.2026 p. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку за станом здоров`я, та приведення даних, які містяться у вказаному реєстрі у відповідність до відомостей, зазначених у військово-обліковому документі. Також позивач вказував, на необхідність виключення інформації про порушення ним правил військового обліку з вищевказаного реєстру.

Вказану заяву, адресовану ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.03.2026 р. було вручено адресату, що підтверджується поштовою накладною №0811200131493 та описом вкладення до листа.

Також 03.04.2026 р. представником позивача було направлено адвокатський запит щодо стану розгляду заяви позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки жодних відповідей від ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило, а зміни до вказаного реєстру не було внесено.

У позовній заяві вказано, що станом на дату звернення до суду із позовом у цій справі жодних відповідей від ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву та адвокатський запит не надходило.

Враховуючи вказані обставини, позивач через свого представника 06.03.2026 р. звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, в якій просив вжити заходів щодо припинення бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягала у невчиненні дій щодо актуалізації даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 , виправленні недостовірних відомостей.

Однак, жодної інформації про стан та/або результати розгляду вказаної скарги позивач та його представник не отримували.

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_1 №04269 від 13.03.2026 року, яким позивачу було роз`яснено, що згідно облікових даних ЄДРПВР та наданих ним документів він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 з 2023 року, у зв`язку з чим внесення даних ІНФОРМАЦІЯ_15 є неможливим. Також позивачу було запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_16 для приведення військово-облікових даних у відповідність. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідач не має можливості внести зміни до облікових даних особи, яка перебуває на військовому обліку в іншому ТЦК та СП.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно із п.4 вказаного Указу призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація неодноразово продовжувались та станом на дату розгляду цієї справи досі тривають.

Положеннями ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд також зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно із ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Положеннями п.16 Порядку №1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Згідно із п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку №1487 передбачено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

З аналізу викладеного вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Положеннями п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 06.02.2006 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_17 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я за ст.12 «А» гр.І Наказ МОУ №2-94 та 07.02.2020 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_11 за станом здоров`я, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_5 від 07.02.2020 року складеним та підписаним з проставленням відповідної печатки військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Крім того, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , вбачається, що на сторінці 7 25.04.2006 року проставлений штамп « ІНФОРМАЦІЯ_18 » ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При цьому, суд враховує, що положеннями ч.5 ст.16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (станом на час визнання позивача непридатним) було визначено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, моральних і професійних якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення: про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до роду Збройних Сил України чи до інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його на службу у Збройні Сили України чи в інших військових формуваннях; про тимчасову непридатність до військової служби і надання відстрочки за станом здоров`я; про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону; про непридатність за станом здоров`я до військової служби в мирний час, обмежену здатність до військової служби у воєнний час і зарахування в запас; про непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку; про зняття з військового обліку призовників, які втратили громадянство України.

Редакцією частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (станом на час визнання позивача непридатним) визначено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) які припинили громадянство України; г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею; е) які померли.

Аналогічні норми містить п. 3 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII у редакції від 07.01.2026 року, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Підпунктом 12 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-IX (набрав чинності 18.05.2024) передбачено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Суд зазначає, що станом на час визнання позивача непридатним до проходження військової служби діяли норми Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджені наказом Міноборони України №2 від 04.01.1994 (далі - Положення №2), згідно із п.92 якого при огляді призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховується характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Відповідно до п.п. 95-96 Положення №2 залежно від стану здоров`я громадянам, придатним до військової служби, та тим, які призиваються на строкову військову службу, встановлюється один із ступенів обмеження 1, 2, 3, 4 або 5. Особам, тимчасово непридатним до військової служби, встановлюється ступінь обмеження 6, непридатними до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час - 7, непридатним до військової служби із зняття з військового обліку -8.

Лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби: а) "придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4, 5)"; б) "тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 6"; в) "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 7"; г) "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 8".

Отже, станом на час проходження позивачем військово-лікарської комісії 06.02.2006 року було прийнято рішення про те, що позивач за наявними хворобами станом на час проходження ВЛК підлягає визнанню непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Згідно із абз.2 п.69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Крім того, суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №402), абз. 1 пп.«б» п.20.3 якого передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема: б) Непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: Обмежено придатний до військової служби); до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у ММО; до участі у ММО; до служби (роботи) у миротворчому персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби у плавскладі ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, високомобільних десантних військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів).

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно того, що позивача було взято на військовий облік 26.12.2023 року як особу, яка прибула з іншої місцевості України, або з-за кордону на нове місце проживання.

Однак, до суду не було надано доказів того, що позивач прибув з іншої місцевості України, або з-за кордону на нове місце проживання на територію, військовий облік військовозобов`язаних на якій ведеться саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В той же час, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки в межах своїх повноважень відповідно до пункту 9 Положення №154, пункту 79 Порядку №1487 організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку військовозобов`язаних, виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Таким чином, після виключення позивача з військового обліку на підставі статті ст.12 «А» графи 1 наказу Міністерства оборони України від 04.01.1994 № 2 як непридатного до військової служби відповідач не мав правових та фактичних підстав повторно взяти його на військовий облік.

Суд також зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» подією.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 порушують права та законні інтереси позивача та фактично нівелюють принцип «належного урядування».

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), №32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), №35298/04, пункту 67).

При цьому, суд зазначає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) ІНФОРМАЦІЯ_5 своїх обов`язків, у тому числі й щодо внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність позивача з виключенням з військового обліку, не може покладатися на останнього та створювати для нього додаткових обов`язків. Фактично у цій справі ІНФОРМАЦІЯ_2 взяв на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і повторно взяттю не підлягає.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами розгляду заяви позивача, направленої 12.01.2026 року, є протиправною та такою, що порушує права позивача.

З огляду на допущення відповідачем стосовно позивача протиправної бездіяльності, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав останнього є саме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Стосовно позовних вимог позивача звернених до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає, що оскільки порушення прав позивача було допущено саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якому позивач і перебуває на військовому обліку станом на час розгляду справи, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічні висновки викладені і Другим апеляційним адміністративним судом у постановах від 20.07.2026 року у справі №520/19653/25, від 18.05.2026 року у справі №440/16836/25.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також позивачем разом із позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у поданому до суду відзиві на позов вказано клопотання покласти витрати, пов`язані із розглядом справи на позивача.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у поданому до суду відзиві на позов вказано клопотання покласти витрати, пов`язані із розглядом справи на позивача. Водночас представником відповідача вказано, що відповідач заперечує проти зарахування до судових витрат, які можуть бути відшкодовані відповідачем, у разі такого рішення суду, усіх інших витрат, окрім судового збору, вважає такі витрати неспіврозмірними з складністю справи (оскільки справа розглядається у спрощеному провадженні) та просить суд виключити з переліку судових витрат позивача усі інші витрати окрім судового збору.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає таке.

Згідно із ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення ч.ч.1 та 2 ст.134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем долучено до позову ордер на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Працевитим Г.О. серії АР №1315916 від 08.05.2026 року, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 21.04.2026 року, копії акту №16589 від 21.04.2026 року про надані послуги, а саме «Позовна заява» у сумі 10000,00 грн, рахунку №16589 від 21.04.2026 року на оплату вартості послуги «Позовна заява» у сумі 10000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді, відтак, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу (10000,00 грн) та становить надмірний тягар для відповідача.

Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача щодо стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Також на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за звернення із позовом до суду з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за результатами розгляду заяви позивача, направленої 12.01.2026 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 окп. Та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.