Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №200/1296/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Справа № 200/1296/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 053130015253 про відмову в перерахунку, прийняте 11.02.2026, яким відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;

- зобов`язати зарахувати періоди: навчання з 01.09.84 до 26.06.90, клінічної ординатури з 01.11.90 до 31.07.91, роботи з 03.01.2012 до 31.10.2014, з 15.12.2014 до 05.10.2015, з 05.05.2016 до 24.11.2021, з 02.01.2023 до 07.12.2025 до страхового стажу в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та призначити і виплатити грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні вищевказаної грошової допомоги через відсутність у позивача спеціального стажу. Вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 08.12.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. 11.02.2026 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного форду України в Донецькій області з заявою про перерахунок пенсії – зміна надбавки, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7.1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розглянутих документів електронної пенсійної справи встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 , що дає право на вислугу років (згідно трудової книжки НОМЕР_1 ) становить 20 років 06 місяців 05 днів. До спеціального стажу не було зараховано період роботи з 01.09.1984 до 17.08.1988, оскільки в цей період ОСОБА_1 навчалася в Іжевському Державному медичному інституті, та з 07.09.1988 до 01.07.1990, також навчалася в Донецькому Державному Медичному інституті лікувальна справа. Також не було зараховано період роботи до спеціального стажу з 02.11.1990 до 31.07.1991, так як, в цей період позивач перебувала по догляду за дитиною до 3-х років. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює з 15.11.2011 (наказ №44- к від 15.11.2011) по теперішній час у Департаменті охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню. Періоди роботи з 03.01.2012 до 31.10.2014, з 15.12.2014 до 05.10.2015, з 05.05.2016 до 24.11.2021, з 02.01.2023 до 07.12.2025 це робота за сумісництвом, тому зарахувати ці періоди роботи до спеціального стажу немає законних підстав. Відповідно, відсутні підстави для виплатити грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, оскільки у позивача з відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії, як такий, що дає право на вислугу років. В зв`язку з вищевикладеним, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій) згідно заяви від 11.02.2026, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії, як такий, що дає право на вислугу років. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. На підставі пункту д частини третьої статті 56 Закону № 1058 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Позивач у період з 01.09.1984 по 26.06.1990 навчалась в Іжевському, Донецькому державних медичних інститутах, що підтверджується копією диплома НОМЕР_2 , та записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (записи 6-11). Крім цього, у період з 01.11.90 по 31.07.91 проходила клінічну ординатуру у Донецькому державному медичному інституті. Таким чином, періоди навчання та клінічної ординатури підлягають зарахуванню до спеціального страхового стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років та на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення. Позивач з 03.01.2012 по 31.10.2014, з 15.12.2014 по 05.10.2015, з 05.05.2016 по 24.11.2021, з 02.01.2023 по 07.12.2025 працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і ці періоди роботи підлягають зарахованню до спеціального стажу працівника охорони здоров`я, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ані Закон «Про пенсійне забезпечення», ані Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані Постанова КМ України від 04.11.93 № 909, ані Порядок №1191 не містить жодних положень, з яких вбачалось, що зарахування роботи на посаді лікаря (який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах) ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач перебуває перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 08.12.2025 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

11.02.2026 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного форду України в Донецькій області з заявою про перерахунок пенсії - зміна надбавки, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7.1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2026 №053130015253 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, з наступних підстав. Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок 30- років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Станом на 08.12.2025 (на день призначення пенсії) страховий стаж на посаді працівника охорони здоров`я становить 20 років 6 місяців 5 днів.

За результатами розглянутих документів пенсійної справи встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 , що дає право на вислугу років (згідно трудової книжки НОМЕР_1 ) становить 20 років 06 місяців 05 днів.

До спеціального стажу не було зараховано період роботи з 01.09.1984 по 17.08.1988, оскільки в цей період ОСОБА_1 навчалася в Іжевському Державному медичному інституті, та з 07.09.1988 по 01.07.1990, також навчалася в Донецькому Державному Медичному інституті лікувальна справа.

Також не було зараховано період роботи до спеціального стажу з 02.11.1990 по 31.07.1991, так як, в цей період позивач перебувала по догляду за дитиною до 3-х років.

Згідно з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює з 15.11.2011 (наказ №44-к від 15.11.2011) по теперішній час у Департаменті охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню.

Згідно з довідки №233 від 28.08.2015 виданої Центральною міською клінічною лікарнею №6 ОСОБА_1 з 03.01.2012 (наказ №1-к від 03.01.2012) по 31.10.2014 (наказ №388-к від 31.10.2014) працювала за сумісництвом на посаді лікаря терапевта приймального відділення на 0,25 ставки.

Відповідно до довідки №126 від 23.10.2015 виданої державним закладом «Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» Позивач працювала за сумісництвом з 15.12.2014 (наказ №03-06/288-ос від 08.12.2014) по 05.10.2015 (наказ №03-06/278-ос від 05.10.2015) на посаді лікаря терапевта цехової лікарської дільниці ІІ терапевтичного відділення.

Згідно з довідки №05-26 від 23.12.2021 виданої Комунальним некомерційним підприємством «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» працювала за сумісництвом з 05.05.2016 (наказ №22-к від 04.05.2016) по 24.11.2021 (наказ №979-к від 23.11.2021) на посаді лікаря терапевта.

Відповідно до довідки №138/01-10 вих від 29.01.2026 виданої Комунальним некомерційним підприємством «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполя» працює за сумісництвом з 02.01.2023 (наказ №457-к від 23.12.2025) по теперішній час на посаді лікаря терапевта.

З огляду на вищезазначене періоди роботи з 03.01.2012 по 31.10.2014, з 15.12.2014 по 05.10.2015, з 05.05.2016 по 24.11.2021, з 02.01.2023 по 07.12.2025 це робота за сумісництвом, тому зарахувати ці періоди роботи до спеціального стажу немає законних підстав.

Відповідно, відсутні підстави для виплатити грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, оскільки у позивача з відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії, як такий, що дає право на вислугу років.

Позивач вбачаючи в оспорюваному рішенні суб`єкта владних повноважень порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04. 2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.

Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Таким чином, з 4 червня 2019 року з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е» ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував: « норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № України № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах».

У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.

У постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22.

Суд установив, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше призначено пенсію за віком з 08.12.2025, що підтверджено оспорюваним рішенням.

Суд відмічає, що до призначення пенсії за віком позивач не отримував іншого виду пенсії. Дані обставини не заперечуються учасниками справи.

Основна причини відмови у призначенні даного виду допомоги це відсутність у позивача необхідно спеціального стажу, адже не зараховано до такого стажу періоди роботи та навчання.

Щодо не зарахування відповідачем до спеціального стажу позивача період з 01.09.1984 по 17.08.1988, оскільки в цей період ОСОБА_1 навчалася в Іжевському Державному медичному інституті, суд прийшов настпного.

На виконання п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Згідно п.п. 6, 7 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суд повторно відмічає, що пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року (далі - Постанова № 909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я, зокрема лікарі та середній медичний персонал, в тому числі і військових медичних закладів.

Згідно із пунктами «в» та «д» абзацу 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також військова служба та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію, визначено ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, підпунктом «д» п. 1 якого передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд установив, у період з 01.09.1984 по 26.06.1990 навчалась в Іжевському, Донецькому державних медичних інститутах, що підтверджується копією диплома НОМЕР_2 , та записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (записи 6-11) та у період з 01.11.1990 до 31.07.1991 позивач проходила клінічну ординатуру у Донецькому державному медичному інституті (записи 14-15).

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодного доказу, який би спростовував факт навчання чи виконання практичних завдань позивачем під час проходження навчання та навчання)в спеціальній клінічній ординатурі.

Разом із тим, відповідач у відзиві наводить аргументи про те, що не було зараховано період роботи до спеціального стажу з 02.11.1990 по 31.07.1991, так як, в цей період позивач перебувала по догляду за дитиною до 3-х років, суд дійшов наступного.

Суд установив, період з 02.11.1990 до 31.07.1991 зараховано позивачу до страхового стажу в одинарній кратності, що підтверджено формою РС-право.

Відповідно до пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 520/11152/16-а.

Враховуючи викладені норми законодавства та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірні період до спеціального трудового стажу.

Згідно з форми РС-право відносно позивача до страхового стажу не було включено наступні періоди роботи: з 03.01.2012 по 31.10.2014 – на посаді лікаря-терапевта прийомного відділення Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька; з 15.12.2014 по 05.10.2015 – на посаді лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці терапевтичного відділення Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ ДТГО «Південно-західна залізниця»; з 05.05.2016 по 24.11.2021 – на посаді лікаря-терапевта відділу виїзної консультативної спеціалізованої екстреної медичної допомоги та медицини катастроф КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; з 02.01.2023 по 07.12.2025 – на посаді лікаря-терапевта, кабінет лікаря-терапевта консультативної поліклініки у комунальному некомерційному підприємстві «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь».

Період та характер роботи позивача на вказаних посадах підтверджується довідками:

довідкою Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька від 28.08.2015 № 233 на посаді лікаря-терапевта прийомного відділення з 03.01.2012 по 31.10.2014;

довідкою ДЗ ««Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ ДТГО «Південно-західна залізниця» від 23.10.2015 № 126 на посаді лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці терапевтичного відділення у період з 15.12.2014 по 05.10.2015;

довідкою КНП ««Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 23.12.2021 № 05/26 на посаді лікаря-терапевта відділу виїзної консультативної спеціалізованої екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з 05.05.2016 по 24.11.2021;

довідкою КНП ««Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» від 29.01.2026 № 138/01-10вих на посаді лікаря-терапевта, кабінет лікаря-терапевта консультативної поліклініки з 02.01.2023 по 07.12.2025.

Крім цього, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, періоди роботи позивача з 03.01.2012 по 31.10.2014 (на посаді лікаря-терапевта прийомного відділення Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька), з 15.12.2014 по 05.10.2015 (на посаді лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці терапевтичного відділення Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 ст. Київ ДТГО «Південно-західна залізниця), з 05.05.2016 по 24.11.2021 (на посаді лікаря-терапевта відділу виїзної консультативної спеціалізованої екстреної медичної допомоги та медицини катастроф КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), з 02.01.2023 по 07.12.2025 (на посаді лікаря-терапевта, кабінет лікаря-терапевта консультативної поліклініки у комунальному некомерційному Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2026 5 підприємстві «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь») обліковані за кодом ЗПЗ055Е2.

Попри те, відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що такі періоди роботи не були зараховані у зв`язку із тим, що це робота за сумісництвом, стосовно чого суд прийшов наступного.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а сформував правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, яка передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019р. у справі № 442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

Також Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФ України до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17.

Крім того, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

З огляду на викладе суд дійшов переконання про те, що позивачу було протиправно відмовлено у зарахуванні часу роботи з 03.01.2012 до 31.10.2014, з 15.12.2014 до 05.10.2015, з 05.05.2016 до 24.11.2021, з 02.01.2023 по 07.12.2025 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №442/456/17 від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, звернула увагу, що вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

З огляду на те, що позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, працював у відповідному закладі та має достатній трудовий стаж роботи в таких закладах, при цьому, раніше не отримував пенсію, суд дійшов до висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії від 19.02.2026 № № 053130015253.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає.

Суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсійних виплат.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2022, а не зобов`язання призначити допомогу.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зарахування спірних періодів роботи позивача до спеціального стажу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.02.2026 про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2026 № № 053130015253 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: навчання з 01.09.1984 до 26.06.1990, клінічної ординатури з 01.11.1990 до 31.07.1991, роботи з 03.01.2012 до 31.10.2014, з 15.12.2014 до 05.10.2015, з 05.05.2016 до 24.11.2021, з 02.01.2023 до 07.12.2025, що надають право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2026 про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, будинок №3, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 14.10.2026.

Суддя М. І. Садова