Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/8830/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №520/8830/26

Суддя: Кухар М.Д.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2026 року № 520/8830/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 02.04.2026 №963110189668 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області: Призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком вперше, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; Застосувати при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки; Провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 19.01.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Дергачівському об`єднаному управлінні ПІФУ Харківської області.

З 13.09.2017 їй було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

15.01.2026 р. позивачці виповнилось 60 років, і вона відповідно до ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» отримала право на пенсію за віком.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов 'язку.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Після набуття права на пенсію за віком позивачка, 19.01.2026 звернулася до Харківського приміського відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком, тобто вперше, а не з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до ч.І ст.19 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64). але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботщ понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Відповідно до ст.64 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Відповідно до ч.І ст.65 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

ГУ ПФУ в Харківській області у своєму листі-відповіді від 02.03.2026 №13324- 12362/Л-03/8-2000/26, який було надано на звернення позивачка, зазначило що з 19.01.2026р. на підставі її особистої заяви від 19.01.2026 (про перехід на інший вид пенсії) її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм ст.45 Закону.

З цього приводу позивачка зазначає, що вона не зверталася до органу пенсійного фонду з заявою про переведення її на інший вид пенсії в межах Закону №1058-ІУ та не відмовлялася від застосування при розрахунках показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки що передують року звернення, тобто за 2023,2024,2025.

17.02.2026 р.позивачка звернулася до відповідача з заявою у якій просила : 1) Призначити та виплачувати їй пенсію за віком вперше, як це передбачено ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2023,2024,2025 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% з 19.01.2026, з дати звернення за нею; 2) Надати завірені у встановленому законом порядку матеріали її пенсійної справи з врахуванням електронних документів, розрахунків створених програмою ППВП.

ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №963110189668 про відмову в проведенні перерахунку, у якому зазначено що 25.03.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою №3143 щодо зміни надбавки. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено що згідно заяви №700 від 19.01.2026 заявницю переведено з 19.01.2026 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. В Україні право на вибір пенсії передбачене ст.10 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» яка свідчить що особі яка має право на різні види пенсії призначають один вид пенсії за її вибором. За нормами ст.45 цього Закону переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі інформації про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших відомостей що знаходяться на час переведення у пенсійній справі, а також додаткових документів отриманих органами Пенсійного фонду.

Згідно ч.З ст.45 цього Закону передбачено що при переведенні з одного виду пенсій на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу зазначені в ч.І ст.40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином якщо особа після призначення пенсії працювала при переведенні на пенсію за віком, за її бажанням, можуть бути враховані стаж і заробіток набуті після призначення пенсії за вислугу років, тобто збільшиться коефіцієнт страхового стажу та

індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Однак і в цьому випадку розрахунок заробітної плати здійснюватиметься з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Виняток із зазначеного вище правила зроблено лише для осіб, які отримували пенсію по інвалідності.

Враховуючи вищезазначене відділом перерахунку пенсій №3 управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат та соціальних послуг ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 в розгляді заяви №3143 від 25.03.2026, а саме в застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки.

З вищезазначеним рішенням органу пенсійного фонду позивачка не згодна, що й стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058-ІУ

Згідно зі статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058-ІУ.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ГУ цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105- XIV. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі частини другої статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до преамбули Закону №1058-ІУ, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У ст. 9 Закону № 1058-1V зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІУ передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІУ встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч. З ст. 45 Закону № 1058-ІУ переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. З ст. 45 Закону № 1058-ГУ щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ГУ, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі №560/11681/23

Також, зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачу з 06.09.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ він звернувся вперше 13.03.2023. Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІУ.

Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже відповідач при вирішення заяви позивачки про призначення пенсії за віком був зобов`язаний діяти відповідно до норм закону, а також враховувати вищезазначені висновки Верховного Суду, однак виніс рішення з порушенням норм закону та без урахування висновків Верховного Суду, чим було порушено право позивачки на пенсійне забезпечення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності», Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Зокрема, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У рішенні «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду у рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17- рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010 та від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 02.04.2026 №963110189668 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком вперше, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області застосувати при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки та провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 19.01.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua