Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/22572/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2026 року № 520/22572/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача – 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), відповідача – 2 військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову 01.07.2026 ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини НОМЕР_3 за наявності оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 01.07.2026, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2.1 наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині № 186/нст від 01.07.2026 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду водія-електрика - радіотелефоніста 5 стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 , зарахування його з 01.07.2026 до списків особового складу, постановки на всі види забезпечення та визнання таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов`язків;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 видати наказ по стройовій частині про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та з усіх видів забезпечення у зв`язку зі скасуванням пункту 2.1 наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині № 186/нст від 01.07.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є здобувачем фахової передвищої освіти Харківського політехнічного фахового коледжу за спеціальністю 273 «Залізничний транспорт», освітня програма - «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті» (денної) форми навчання. Строк навчання триває до 01 липня 2027 року, про що свідчать відомості з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

01.07.2026 знаходячись у населеному пункті Берегове Закарпатської області позивача було затримано працівниками Національної поліції та доставлено до місцевого ТЦК, де не зважаючи на чинну відстрочку від призову на військову службу, без фактичного проходження військової лікарської комісії, позивача направлено для проходження служби до військової частини. При цьому позивач вказує, що відстрочка від призову вже була оформлена та відображалася в «Резерв +» до моменту призову. Разом з тим, позивач вказує, що відсутності доказів її законного скасування Відповідач 1 був зобов`язаний врахувати цей статус.

Також вказує, що до 01 липня 2026 року позивач перебував на військовому обліку в Харківській області. Відтак, якщо призов здійснювався не за місцем його військового обліку, Відповідач 1 мав до направлення на ВЛК взяти Позивача на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні відомості до Реєстру. Ураховуючи, що всі заходи проведено протягом кількох годин, істотне значення мають час внесення до Реєстру відомостей про взяття Позивача на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 і час його направлення на військово-лікарську комісію. Позивачу не надано документа, що підтверджує взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомостей із Реєстру про орган військового обліку до та після 01 липня 2026 року, а також документів чи відомостей, на підставі яких відповідні дані були внесені або змінені. Без цих доказів неможливо перевірити, чи було виконано пункт 81 Порядку № 560 до направлення Позивача на ВЛК.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. У порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України витребувано певні докази.

14.08.2026 на адресу суду надійшов від військової частини НОМЕР_3 відзив на позовну заяву, в якому зазначено що рішення щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією приймалося ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який законом покладений обов`язок визначати придатність особи до військової служби та наявність або відсутність юридичних і фактичних перешкод для такого призову, визначених законом.

Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , відповідач 2 розумно і об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що звільняли б позивача від призову на військову службу. Відповідач 2 не мав юридичних підстав не зарахувати позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу, повідомлені та надані ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах. Виходячи із зазначеного, командування військової частини НОМЕР_3 не мало правових підстав відмовити в зарахуванні позивача до списків особового складу даної військової частини. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 01.07.2026 №186/нст, в частині зарахування позивача до списків особового складу, відповідає нормам чинного законодавства у сфері оборони.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що відзив військової частини НОМЕР_3 складається переважно із загального викладу норм про військовий обов`язок, воєнний стан і мобілізацію та припущення про належне виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 своїх повноважень. Він не містить доказів перевірки відстрочки позивача, документів, які стали підставою для видання наказу № 186/нст, або окремого обґрунтування всіх рішень, оформлених пунктом 2.1 цього наказу. На задоволенні позовних вимог наполягала.

У додаткових поясненнях представник позивача вказує, що відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 липня 2026 року № 7102 підтверджує ключову фактичну передумову позову: на момент уточнення військово-облікових даних 01 липня 2026 року ОСОБА_1 мав у Реєстрі статус «користується правом на відстрочку». Водночас ця відповідь не ідентифікує передбаченої пунктом 60 Порядку № 560 юридичної події, яка стала підставою для перевірки; не містить посилання на офіційне повідомлення про втрату Позивачем законної підстави; не наводить реквізитів і часу скасування відстрочки та не підтверджує, що таке скасування відбулося до оформлення призову. Офіційні освітні документи, навпаки, свідчать, що станом на 01 липня 2026 року Позивач продовжував навчання за денною формою, строк навчання не закінчився, послідовність здобуття освіти була дотримана, а наказом коледжу від 30 червня 2026 року його переведено на наступний курс після успішного виконання навчального плану. За таких обставин «підозри», передання питання комісії та оціночні міркування щодо мотивів навчання не доводять правомірності скасування відстрочки і призову. Визначальним є документальне підтвердження того, що до прийняття індивідуального акта про призов відстрочку було скасовано з передбаченої законом підстави та у встановленому порядку. Відповідь № 7102 такого факту не підтверджує. Відповідь № 7102 отримано представником Позивача 30 липня 2026 року, тобто після подання адміністративного позову. Тому її об`єктивно неможливо було подати разом із позовною заявою з причин, що не залежали від Позивача. Просила долучити до матеріалів справи підтвердження отримання представником Позивача відповіді № 7102 електронною поштою 30 липня 2026 року. Врахувати наведені у цих письмових поясненнях доводи та обставини під час вирішення справи.

27.08.2026 на адресу суду надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що позивач був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Жодних скарг та заяв про незаконне утримання в ІНФОРМАЦІЯ_6 або про застосування щодо нього психологічного чи фізичного тиску з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивач - не заявляв.

Станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач мав статус «користується правом на відстрочку». Підстава пункт 1 частина 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «здобувані професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури».

В результаті перевірки підстав користуванням правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виникли підозри стосовно її законності, оскільки під час опитування щодо умов та процесу навчання позивач не зміг надати базових відповідей стосовно освітньої програми: не орієнтувався у навчальному плані, не зміг назвати основні спеціальні дисципліни, порядок проходження освітнього процесу, складання сесій та інші базові відомості, які за звичайних умов відомі особі, що дійсно здобуває освіту за денною формою.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення № 154, ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, крім інших визначених повноважень, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 56 Постанови № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Крім того, згідно з пунктом 65 Постанови № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення.

За результатами всебічного розгляду зазначених матеріалів комісія дійшла висновку, що наявні матеріали містили достатні підстави щодо сумніву достовірності інформації про фактичне здобуття освіти та наявності законних підстав для подальшого користування відстрочкою, у зв`язку з чим одноголосно прийняла рішення про її скасування.

Процедура призову була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи про незаконність скасування відстрочки є безпідставними, оскільки: відстрочка не є безумовним та довічним правом. Її дія прямо залежить від наявності підстав, передбачених законом.

Вищезазначені обставини свідчать про дії, які об`єктивно суперечать меті надання відстрочки, оскільки статус студента передбачає належне виконання індивідуального навчального плану і відвідуванню навчального закладу.

01.07.2026 позивачу у відповідності до Положення № 402 було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Зважаючи на вищенаведені норми чинного законодавства, проведення медичного огляду з метою визначення придатності до проходження військової служби було необхідною умовою та є повністю законним та правомірним.

Згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації позивача було призвано на військову службу під час мобілізації. Цей наказ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію виданням наказу командира військової частини в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що доводи відзиву не спростовують того, що до ручного анулювання 01.07.2026 Позивач мав автоматично оформлену відстрочку, надану на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а передбачена законом підстава для неї зберігалася. Відповідач 1 не надав належного рішення про скасування відстрочки, первинних документів, які підтверджували б утрату зазначеної підстави, засвідченої копії наказу № М346, поіменного списку № 12/1/6163 та інших документів, витребуваних ухвалою суду. Додані матеріали кримінального провадження підтверджують розслідування аналогічних випадків скасування відстрочок, але не замінюють доказів правомірності дій щодо Позивача. За таких обставин Відповідач 1 не виконав обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а подані ним матеріали не підтверджують правомірності ручного анулювання відстрочки та подальшого призову Позивача за наказом № М346 від 01.07.2026.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає.

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 308399 від 10.09.2024 року, позивач - ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2024 навчається на денній формі навчання в Харківському політехнічному фаховому коледжі. Ступень/Рівень освіти: Фаховий молодший бакалавр. Дата завершення здобуття освіти: 01.07.2027.

Відповідно до витягу з військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» (дата оновлення о 19:56 01.04.2026, позивач користувався відстрочкою до завершення мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не є спірним у даній справі.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2026 вих. № 7102 повідомлено, що станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебував у статусі «Користується правом на відстрочку», підстава п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В результаті перевірки законності підстав користування правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що позивач фактично не відвідує навчальний заклад, що виключає можливість виконання індивідуального учбового плану. З урахуванням факту не відвідування навчального закладу та порушення графіку навчального процесу вбачається, що відстрочка є фіктивною. Оскільки ОСОБА_1 не відвідував навчальний заклад та порушував графік навчального процесу він втрачає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку з викладеним відстрочка від призову на військову службу була скасована.

Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2026 №М346 рядового ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період і відправлено до ВЧ НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.07.2026 № 186/нст рядового ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду водія-електрика-радіотелефоніста 5 стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону НОМЕР_6 ВЧ НОМЕР_3 . Підстава: поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/1/6163 від 01.07.2026 (вх. № 10738 від 01.07.2026), довідка військово-лікарської комісії (вих. №2026-0701-1754-2970-0 від 01.07.2026 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який безперервно продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

За визначенням статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. (Абзац 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Позивач є здобувачем фахової передвищої освіти Харківського політехнічного фахового коледжу за спеціальністю 273 «Залізничний транспорт», освітня програма - «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті». Навчання здійснюється за денною формою, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було погоджено відстрочку на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Як вбачається наданого витягу, рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ухваленим протоколом № 75/2026 від 01.07.2026, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, Підставою такого скасування, зазначено коментар: «Не виконання індивідуального навчального плану. Вступ на навчання з метою ухилення від проходження в/с під час мобілізації, фактично не відвідування навчального закладу».

В той же час, враховуючи положення пункту 65 Порядку № 560, законодавець пов`язує можливість скасування відстрочки виключно із встановленням факту втрати або зміни тих обставин, які були підставою для її надання.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що на момент прийняття спірного рішення позивач втратив статус здобувача освіти, був відрахований із закладу вищої освіти, переведений на іншу форму навчання або втратив право на відстрочку з інших підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідачем не надано суду жодних документів закладу вищої освіти, які б свідчили про порушення позивачем умов навчання, невиконання ним індивідуального навчального плану, припинення навчання чи втрату статусу здобувача освіти.

Суд вказує, що зазначений коментар в обґрунтування скасування відстрочки позивачу містить лише припущення щодо невиконання позивачем індивідуального навчального плану, які не підтверджені жодними документами закладу освіти.

При цьому суд зазначає, що законодавством не надано територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки повноважень здійснювати перевірку виконання здобувачами освіти навчальних планів, оцінювати успішність навчання, відвідування занять чи інші питання організації освітнього процесу.

Відповідно до Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» питання організації освітнього процесу, контролю за виконанням освітніх програм, індивідуальних навчальних планів та прийняття рішень щодо продовження або припинення навчання належать до компетенції закладу освіти, а не територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, висновок комісії про порушення позивачем індивідуального навчального плану зроблено поза межами наданих їй законом повноважень та без належного документального підтвердження.

Разом з тим, відповідачем-1 не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів або відомостей, на підставі яких ІНФОРМАЦІЯ_8 дійшов висновку про відсутність у позивача права на користування відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації. Будь-які фактичні дані, які б спростовували доводи позивача чи підтверджували правомірність позиції органу, у матеріалах справи відсутні

Більш того, відомості які підтверджують порушення військового обліку позивачем станом на 01.07.2026 року суду не надані.

Також, щодо аргументів відповідача про наявність у комісії повноважень скасовувати або змінювати раніше прийняті рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 65 Порядку 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у разі втрати (зміни) підстав щодо надання або переоформлення військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте саме нею рішення. Про таке рішення заявник повідомляється письмово не пізніше ніж на наступний календарний день після його ухвалення за формою, визначеною у додатку 10 до цього Порядку.

Проте системний аналіз зазначеної норми свідчить, а що право на скасування або зміну рішення про надання відстрочки належить виключно тій комісії, яка це рішення безпосередньо приймала, та відповідно комісія не має повноважень скасовувати рішення про надання відстрочки призову на військову службу, що буда надана іншою комісією.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач перебував на військовому обліку в іншому ТЦК та СП, і рішення про надання йому відстрочки від призову відповідачем не приймалося.

Враховуючи, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень, який надавав позивачу право на відстрочку, та з огляду на те, що позивач не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідач не мав законних правових підстав та належної компетенції для скасування чи зміни рішення, ухваленого комісією іншого органу військового управління. За таких обставин, дії відповідача щодо скасування рішення про відстрочку, яке він не приймав, є протиправними, оскільки вчинені з виходом за межі повноважень, визначених чинним законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача та з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлене протоколом № 75/2026 від 01.07.2026 в частині скасування позивачу наданої відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Вказаний висновок суду кореспондується з приписами пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

З сукупного аналізу наведених норм права, та аналізу повноважень ТЦК та СП, можна дійти висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка, якою користувався позивач відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», унеможливлює проведення мобілізаційних заходів до такої категорії осіб, окрім добровільності вступу до лав Сил оборони України, шляхом укладення позивачем контракту, або добровільної відмови такої особи від відстрочки.

Витягом з наказу від 01.07.2026 № 186/нст підтверджено, що солдат позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 саме за мобілізацією, одночасно лист ІНФОРМАЦІЯ_10 від 19.07.2026 № 7102 свідчить про скасування відстрочки саме за рішенням відповідача-1, а не добровільністю дій позивача.

Тому, на підставі викладеного, можна дійти висновку, що позивач не міг бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу «здобувач фахової передвищої освіти» денної форми освіти.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2024 року у справі № 520/7954/22.

Оцінюючи приписи норм права, що регулюють спірні правовідносини та наявні у справі докази, суд доходить висновку, що за умови наявності достовірних відомостей, що позивач військовозобов`язаний, мав відстрочку відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тому, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що позивач не міг бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу здобувача фахової освіти та відповідачем протиправно, з порушенням процедури призову на військову службу, видано наказ М346 від 01.07.2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 позивача.

З наведених підстав позовні вимоги про скасування наказу від 01.07.2026 №М 346 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову та відправлення до Військової частини НОМЕР_7 позивача підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог щодо скасування наказу військової частини 186/нст про призначення позивача призваного на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період на посаду при військовій частині та виключити його зі списків, суд зазначає наступне.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами У країни (далі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу II Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовців.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир в/ч НОМЕР_3 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час прийняття наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача, який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття військовою частиною НОМЕР_3 наказу, яким позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_3 .

Хоч і Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком, спричиненим прийняттям наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача, повним його відновленням буде зобов`язання військової частини НОМЕР_2 вирішити питання про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу частини.

Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та Протоколах до неї. Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) в національному праві.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачено форми виконання Україною рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення Україною Конвенції, зокрема: вжиття заходів загального характеру; виплата заявнику відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні рішення відповідачів, пов`язані із проходження ним військової служби.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №М346 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову та відправлення до Військової частини НОМЕР_3 позивача на думку суду являється протиправним то в свою чергу і наказ військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) про зарахування до списків особового складу частини, на всі види забезпечення також є протиправним і підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу.

Щодо посилання представника відповідача – 1 на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39).

Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо.

Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

У постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 Верховний Суд зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу.

Висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про непроходження ВЛК (справа №160/2592/23).

Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та Протоколах до неї. Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) в національному праві.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» передбачено форми виконання Україною рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення Україною Конвенції, зокрема: вжиття заходів загального характеру; виплата заявнику відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні дії і рішення відповідачів, пов`язані із проходження ним військової служби.

Отже, оскільки рішення засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформлене протоколом № 75/2026 щодо скасування права позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є очевидно протиправним, то в свою чергу, і наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № М346, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки позивача до військової частини НОМЕР_3 являється теж протиправним.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Так, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог із виходом за межі позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, яке призведе до відновлення права позивача є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, що забезпечить правову визначеність для учасників спірних правовідносин та ефективний захист прав позивача, а також дотримання судом гарантій остаточного вирішення спору.

Вищевказане є втіленням в тому числі сталої правової позиції Верховного Суду про те, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі № 640/21435/22.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача - 1, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), відповідача – 2 військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 75/2026 від 01.07.2026 в частині скасування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , наданої відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 поновити у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо обліку та відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 01.07.2026 № М346 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до військової частини НОМЕР_3 відповідно до поіменного списку № 12/1/6163 від 01.07.2026.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 01.07.2026 №186/нст у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на посаду водія-електрика - радіотелефоніста 5 стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , із військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зеленов А.С.