Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/31062/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 жовтня 2026 року №520/31062/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року без урахування фіксованої величини 3726,14 грн;

- стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3726,14 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно в загальній сумі 186 307,00 грн., відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24 Військову частину НОМЕР_2 зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), однак на виконання цього рішення відповідач 20.02.2026 виплатив лише 113,00 грн, а ухвалою від 19.05.2026 у справі № 520/19497/24 прийнято звіт відповідача про виконання рішення. Позивач вважає виплачену суму неповною, оскільки його грошове забезпечення у березні 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, зросло порівняно з лютим 2018 року лише на 737,01 грн, тоді як сума індексації, що склалася у березні 2018 року, становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 % / 100), тому з березня 2018 року до чергового підвищення посадових окладів чи до звільнення йому мала виплачуватися індексація-різниця у фіксованій величині 3726,14 грн щомісяця, натомість відповідач нараховував індексацію лише з грудня 2018 року, взявши за базовий березень 2018 року. Посилався на постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справах № 400/1119/21 та № 560/3965/21.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31062/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано від відповідача розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 із зазначенням застосованого базового місяця, величини приросту індексу споживчих цін і суми індексації за кожен місяць, довідку про розмір грошового забезпечення позивача з розбивкою за складовими за лютий і березень 2018 року, відомості про розмір і підстави підвищення його грошового доходу у березні 2018 року та про фактично виплачені суми індексації з платіжними документами.

07.10.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав, просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а в разі відсутності для цього підстав - відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що 24.03.2026 позивач уже звертався до суду з тотожним позовом (справа № 520/6608/26), у відкритті провадження за яким ухвалою від 30.03.2026 відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України з роз`ясненням недопустимості повторного звернення, тому новий позов суперечить частині 5 статті 170 КАС України, а ухвала від 19.05.2026 про прийняття звіту нового предмета спору не створює; що незгода позивача з виплатою 113,01 грн стосується повноти виконання рішення у справі № 520/19497/24 і підлягає вирішенню в порядку судового контролю за статтею 383 КАС України, а не новим позовом, з посиланням на постанову Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 і постанову об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2023 у справі № 440/2582/20. Окремо заявив, що рішення від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24 виконане в межах визначеного судом обов`язку, конкретної суми 3726,14 грн щомісячно або 186 307,00 грн загалом воно не присуджувало, тому вимога про стягнення цих сум спрямована на зміну змісту вже ухваленого рішення і не може бути задоволена в обраний позивачем спосіб. До відзиву додано ухвалу від 30.03.2026 у справі № 520/6608/26 та довідку-розрахунок Військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2025 № 43.

09.10.2026 відповідач подав додаткові пояснення, у яких на виконання ухвали від 30.09.2026 просив долучити до матеріалів справи довідку Військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2026 № 226 про грошове забезпечення позивача з розбивкою за складовими з березня 2018 року по липень 2022 року. Інших доводів, ніж викладені у відзиві, додаткові пояснення не містять.

Відповідь на відзив до суду не надходила. Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з червня 2016 року до вересня 2022 року, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7) та витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2022 № 231, яким його з 03.09.2022 виключено зі списків особового складу частини у зв`язку із зарахуванням слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7), сформованими 26.09.2026, сума грошового забезпечення позивача, нарахованого Військовою частиною НОМЕР_2 , становила: у січні 2018 року - 11405,28 грн, у лютому 2018 року - 11172,77 грн, у березні 2018 року - 11909,28 грн.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2026 № 226 грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 11496,24 грн і складалося з окладу за військовим званням 1270,00 грн, посадового окладу 4040,97 грн, надбавки за вислугу років 2124,39 грн, надбавки за особливості проходження служби 743,54 грн, надбавки за таємність 404,10 грн, надбавки за класність 68,13 грн та премії 2845,11 грн; індексація у березні 2018 року не нараховувалась. Відомостей про грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року, витребуваних ухвалою від 30.09.2026, ця довідка не містить, і відповідач їх суду не подав. Згідно з цією ж довідкою посадовий оклад позивача з травня 2018 року становив 4370,00 грн, з вересня 2020 року - 4930,00 грн, а індексація грошового забезпечення нараховувалась з грудня 2018 року у сумах від 71,08 грн до 1017,21 грн на місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24, яке набрало законної сили 14.01.2025, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 по 18.07.2022; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення. Вимогу зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3726,14 грн в місяць за той самий період у загальній сумі 186 307,00 грн залишено без задоволення з тих мотивів, що здійснення такого розрахунку належить до повноважень відповідача, який його ще не проводив, тож суд не може перебирати на себе ці повноваження. Ці обставини встановлено з ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 520/6608/26, доданої відповідачем до відзиву, і сторонами не заперечуються.

На виконання рішення від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24 Військова частина НОМЕР_2 склала довідку-розрахунок від 07.04.2025 № 43, за якою визначила березень 2018 року базовим місяцем і зазначила, що право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає у грудні 2018 року за індексом 3,7 %; за цим розрахунком індексація за березень - листопад 2018 року дорівнює нулю, з грудня 2018 року по липень 2022 року нараховано 15745,82 грн, раніше виплачено 15626,86 грн, до виплати визначено 118,96 грн. Розрахунку суми індексації, що склалася у березні 2018 року, розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та індексації-різниці за абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 довідка-розрахунок не містить.

Платіжною інструкцією від 20.02.2026 № 408 з призначенням платежу «виплата за рішенням ХОАС від 12.12.2024р. у справі 520/19497/24 за позовом ОСОБА_1 » відповідач перерахував позивачу 113,01 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі № 520/19497/24 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення суду, що визнають обидві сторони.

24.03.2026 позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 з вимогами, аналогічними заявленим у цій справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 520/6608/26 у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України з тих мотивів, що спірні правовідносини виникли у порядку та під час виконання рішення у справі № 520/19497/24.

Стверджуючи про протиправне ненарахування і невиплату індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 18.07.2022, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За пунктом 4 частини 1 цієї статті суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

Рішення від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24 має зобов`язальний характер: ним вирішено питання про право позивача на нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Правильність обчислення і конкретний розмір індексації-різниці в тій справі не досліджувались і не встановлювались: вимогу про фіксовану величину 3726,14 грн суд залишив без задоволення саме тому, що відповідач розрахунку ще не проводив. Розрахунок, з яким не погоджується позивач, відповідач склав уже після ухвалення рішення (довідка-розрахунок від 07.04.2025 № 43), і цим розрахунком індексацію-різницю за абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 не визначено взагалі. Отже, предметом цього позову є правомірність дій відповідача щодо визначення розміру індексації-різниці за конкретним розрахунком, а його підставою - обставини, які виникли після ухвалення рішення у справі № 520/19497/24, що свідчить про відмінність як предмета, так і підстав цього позову від позову у справі № 520/19497/24.

Обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.02.2025 у справі № 520/22702/24, від 30.04.2025 у справі № 520/12606/24, від 19.03.2026 у справі № 520/34023/24, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; нетотожність хоча б одного з цих елементів не перешкоджає зверненню до суду. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 809/487/18, від 13.07.2020 у справі № 620/3960/19.

Посилання відповідача на статтю 383 КАС України суд відхиляє. Цією статтею передбачено право особи-позивача подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Оскільки резолютивна частина рішення у справі № 520/19497/24 конкретного розміру індексації не визначає, а вимогу про фіксовану величину в тій справі по суті не вирішено, перевірка правильності розрахунку, складеного відповідачем після ухвалення рішення, виходить за межі змісту цього рішення. Процедура судового контролю у справі № 520/19497/24 вже завершилась прийняттям звіту відповідача ухвалою від 19.05.2026, тож відмова в розгляді цього позову залишила б позивача без будь-якого засобу перевірки розрахунку, що суперечило б праву на ефективний судовий захист, гарантованому статтею 55 Конституції України і статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду у справах № 580/490/26 та № 440/2582/20 наведеного висновку не спростовує, оскільки, за викладом самого відповідача, у них ідеться про вимоги, спрямовані на перевірку дій суб`єкта владних повноважень на стадії виконання судового рішення в межах обов`язку, визначеного цим рішенням, тоді як у цій справі спірним є розмір індексації-різниці, який рішенням у справі № 520/19497/24 не визначався і вперше визначений відповідачем у розрахунку, складеному після ухвалення рішення.

Ухвала від 30.03.2026 у справі № 520/6608/26 і частина 5 статті 170 КАС України також не є перешкодою для розгляду цієї справи по суті. Частина 5 статті 170 КАС України визначає наслідок відмови у відкритті провадження для вирішення питання про відкриття провадження за новою позовною заявою; закриття провадження у вже відкритій справі з цієї підстави статтею 238 КАС України, перелік підстав якої є вичерпним, не передбачено, а ухвала про відмову у відкритті провадження до визначених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України судових рішень не належить. Крім того, підстави позову у справі № 520/6608/26 і в цій справі не збігаються: після 30.03.2026 настали нові обставини - ухвалою від 19.05.2026 у справі № 520/19497/24 прийнято звіт відповідача про виконання рішення, тобто відповідач у встановленому порядку підтвердив, що вважає свій обов`язок за цим рішенням виконаним виплатою 113,01 грн, а позивач позбавлений можливості перевірити розрахунок у межах судового контролю. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, згідно з частиною 7 статті 78 КАС України не є обов`язковою для суду, а мотиви ухвали у справі № 520/6608/26 про віднесення спору до стадії виконання рішення не узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду щодо можливості окремого позову про правильність обчислення індексації.

Твердження відповідача про те, що позивач, звертаючись із цим позовом, повідомив недостовірні відомості про відсутність іншого позову з тим самим предметом і з тих самих підстав, на вирішення спору не впливає: провадження у справі № 520/6608/26 не відкривалось, а тотожність позовів, як зазначено вище, не підтверджується.

З огляду на викладене спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судового рішення у тотожному спорі немає, а тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, у його задоволенні суд відмовляє.

Щодо суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункт 4 Порядку № 1078).

За абзацами 1-4 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що в разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів і окладів за військовими званнями, згідно з її пунктом 10 набрала чинності з 1 березня 2018 року. До цього посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року не змінювались. З огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став для позивача місяцем підвищення доходу, у зв`язку з чим належить вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі. Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22 зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці, суми яких можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної; з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Сума індексації-різниці, визначена в місяці підвищення, виплачується щомісяця до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 380/13847/22 зазначив, що суд повинен встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) і чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, причому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Сума можливої індексації (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків. Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Такий самий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 160/14683/23.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн. Оскільки посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювались, величина приросту індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком з лютого 2008 року по березень 2018 року з урахуванням порогу індексації, становить 253,3 %. Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) становить 1762,00 грн х 253,3 % / 100 = 4463,15 грн. Цю величину відповідач у відзиві не спростував і власного розрахунку суми індексації, що склалася у березні 2018 року, не навів.

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) суд визначає за індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7), які містять дані про грошове забезпечення позивача як за лютий, так і за березень 2018 року з одного джерела: 11909,28 грн - 11172,77 грн = 736,51 грн. Наведена позивачем у позовній заяві сума грошового забезпечення за лютий 2018 року 11172,27 грн є опискою, оскільки за формою ОК-7 вона становить 11172,77 грн. Даних про те, що до грошового забезпечення за лютий 2018 року увійшли виплати разового характеру, матеріали справи не містять: сума за лютий 2018 року (11172,77 грн) співмірна з сумами за попередні місяці (11405,28 грн за січень 2018 року). Відповідач, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, витребуваних судом відомостей про складові грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року не подав і наведених позивачем сум не спростував.

За довідкою відповідача від 07.10.2026 № 226 грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 11496,24 грн, тобто менше, ніж за формою ОК-7. За цими даними розмір підвищення доходу був би ще меншим (11496,24 грн - 11172,77 грн = 323,47 грн), а сума індексації-різниці - більшою (4463,15 грн - 323,47 грн = 4139,68 грн). Отже, за будь-якими наявними в матеріалах справи даними розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) не перевищує суму можливої індексації (Б) = 4463,15 грн, а сума індексації-різниці становить не менше ніж 4463,15 грн - 736,51 грн = 3726,64 грн щомісяця.

Позивач просить визначити індексацію-різницю у фіксованій величині 3726,14 грн на місяць, що не перевищує розміру, встановленого судом. Відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог, а позивач розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, тому суд визначає щомісячний розмір індексації-різниці в межах заявленої позивачем величини - 3726,14 грн.

Протягом спірного періоду чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, яке відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 припиняло б виплату індексації-різниці, не відбувалося. Збільшення посадового окладу позивача з вересня 2020 року з 4370,00 грн до 4930,00 грн, яке вбачається з довідки від 07.10.2026 № 226, пов`язане з посадою, яку він обіймав, а не з підвищенням тарифних ставок; згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено на іншу посаду, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець. Сам відповідач у довідці-розрахунку від 07.04.2025 № 43 продовжував обчислювати індекс споживчих цін від березня 2018 року протягом усього спірного періоду, тобто нового базового місяця після березня 2018 року не визначав. Отже, індексація-різниця мала нараховуватися позивачу щомісяця протягом усього спірного періоду з 01.03.2018 по 18.07.2022, а поточна індексація, яку відповідач нараховував з грудня 2018 року, відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала додаватися до неї, а не замінювати її.

Натомість відповідач у довідці-розрахунку від 07.04.2025 № 43, складеній на виконання рішення, яким його прямо зобов`язано застосувати абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, розміру підвищення доходу позивача і суми індексації, що склалася у березні 2018 року, не визначав, індексацію-різницю не нараховував і обмежився поточною індексацією від березня 2018 року як базового місяця. Тим самим індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 нараховано і виплачено без урахування фіксованої величини індексації-різниці, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Посилання відповідача на те, що рішення у справі № 520/19497/24 виконане і прийнято звіт про його виконання, суд не приймає. Прийняття звіту ухвалою від 19.05.2026 засвідчує вчинення відповідачем дій на виконання рішення, але не встановлює правильність розміру індексації-різниці, який, як уже зазначено, у тій справі не досліджувався. Повноваження відповідача щодо нарахування індексації-різниці не є дискреційними, оскільки за настання визначених Порядком № 1078 умов законодавство встановлює один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, і в разі невчинення ним відповідних дій його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21. Перевірка судом розрахунку відповідача і визначення конкретного щомісячного розміру індексації-різниці не означає втручання в дискрецію відповідача і не змінює змісту рішення у справі № 520/19497/24, а забезпечує ефективний захист права позивача, порушеного розрахунком, складеним після ухвалення цього рішення.

Щодо способу захисту суд зазначає таке. Позивач просить стягнути на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3726,14 грн в місяць у загальній сумі 186 307,00 грн. Проте індексацію-різницю за спірний період відповідачем не нараховано, а заявлена загальна сума обчислена позивачем як добуток фіксованої величини на 50 місяців і не відповідає тривалості спірного періоду з 01.03.2018 по 18.07.2022, не враховує неповного місяця липня 2022 року, раніше виплачених сум і обов`язкових утримань. Нарахування грошового забезпечення та його складових, у тому числі індексації, віднесено до повноважень відповідача як органу, що здійснює виплату грошового забезпечення, тому належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням індексації-різниці у фіксованому розмірі 3726,14 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 і з урахуванням раніше виплачених сум. Аналогічний спосіб захисту застосовано в постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22. Такий спосіб захисту відповідно до частини 2 статті 9 КАС України є необхідним для ефективного захисту прав позивача, гарантує нарахування індексації-різниці у визначеному судом розмірі та одночасно виключає повторну виплату вже виплачених сум поточної індексації. В іншій частині, тобто щодо стягнення з відповідача загальної суми 186 307,00 грн, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи (частина 4 статті 78 КАС України). Рішенням у справі № 520/19497/24 встановлено право позивача на нарахування індексації за спірний період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, проте жодних обставин щодо розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суми індексації, що склалася в цьому місяці, чи відсутності у позивача права на індексацію-різницю у фіксованій величині цим рішенням не встановлено. Відмова в тій справі у вимозі про фіксовану величину ґрунтувалась на тому, що розрахунку ще не проводилось, а не на встановленні відсутності права, тому висновки суду в цій справі не суперечать рішенню у справі № 520/19497/24.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 без урахування фіксованої величини індексації-різниці.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України, пункт 29 рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 без урахування фіксованої величини індексації-різниці 3726,14 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно з урахуванням індексації-різниці у фіксованому розмірі 3726,14 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар