Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №200/1567/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 жовтня 2026 року №200/1567/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/1567/25 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період 27.03.2017 по 03.09.2020 в неповному обсязі;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі поточну індексацію грошового забезпечення за період з 27.03.2017 року по 28.02.2018 року (включно), обчисливши із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 463,15 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 по 03.09.2020 включно в загальному розмірі 133 894,50 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні 50 копійок) з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2017 - 2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2017 - 2020 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , в повному розмірі одноразові додаткові види грошового забезпечення (підйомні допомоги, грошову допомогу для оздоровлення за 2017 - 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 - 2020 роки тощо), врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір таких допомог, індексацію грошового забезпечення.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що з 27.03.2017 по 03.09.2020 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 , яка протиправно виплачувала йому індексацію грошового забезпечення в неповному обсязі. Указав, що посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року не змінювалися до 01.03.2018, тому для періоду з 27.03.2017 по 28.02.2018 місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін, є січень 2008 року. З 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулося підвищення окладів, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, а оскільки розмір підвищення його доходу не перевищив суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, обчислену ним у розмірі 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 % / 100), відповідач був зобов`язаний нараховувати і виплачувати йому індексацію-різницю за абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення до чергового підвищення окладів, чого не зробив. Зазначив також, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення, тому має включатися до грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові додаткові види грошового забезпечення. Окремо послався на відсутність у нього через проходження служби можливості зібрати фінансові документи, які перебувають у розпорядженні відповідача, та на частину 2 статті 77 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1567/25, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою у Військової частини НОМЕР_2 витребувано витяг з послужного списку позивача за період з 27 березня 2017 року по 03 вересня 2020 року, накази про зарахування позивача до списків особового складу та про виключення з них, архівні довідки про грошове забезпечення позивача за 2017-2020 роки в розрізі його складових, довідки про розмір грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року, розрахунок поточної індексації та індексації-різниці, нарахованої і виплаченої позивачу за період з 27 березня 2017 року по 03 вересня 2020 року, із зазначенням застосованих місяців підвищення доходу, та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 з 01 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2026 року адміністративну справу № 200/1567/25 прийнято до провадження, її розгляд розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Позовну заяву з додатками доставлено відповідачу засобами підсистеми «Електронний суд» 04 березня 2025 року о 12:56, що підтверджується квитанцією № 2832259 про доставку документів. 20 березня 2025 року, у строк, встановлений ухвалою від 07 березня 2025 року, Військова частина НОМЕР_2 подала до Донецького окружного адміністративного суду засобами підсистеми «Електронний суд» відзив на позовну заяву, копію якого того ж дня доставлено позивачу засобами підсистеми «Електронний суд» (квитанція № 2970800 про доставку документів). До відзиву додано витяги з наказів від 27.03.2017 № 82 і від 03.09.2020 № 248 та довідку Військової частини НОМЕР_2 про доходи позивача від 19.03.2025 № 239.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що поняття «індексація-різниця» Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок проведення індексації грошових доходів населення не містять, право на таку індексацію виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший суми можливої індексації, а виплачується вона до чергового підвищення окладів за умови перебування на тій самій посаді; оскільки в період служби позивача у Військовій частині НОМЕР_2 Кабінет Міністрів України нових розмірів окладів не встановлював, права на індексацію-різницю позивач, на думку відповідача, не має. На підтвердження цього послався на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 і від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 та на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 200/4411/24. Указав також, що вимоги про перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення є похідними і з тих самих підстав необґрунтовані, що позивач не надав належних і допустимих доказів, а грошове забезпечення за період служби у Військовій частині НОМЕР_2 виплачено йому в повному розмірі. Окремо заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду: з 19.07.2022 строк звернення до суду у справах про стягнення належних працівникові сум становить три місяці (частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX), з урахуванням продовження на час карантину він почав перебіг з 01.07.2023, про розмір грошового забезпечення позивач мав знати при кожному його отриманні, а остаточно - під час переведення 03.09.2020, тоді як до суду він звернувся лише 21.02.2025 і об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали зверненню, не навів, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 990/303/24 та на наслідки, передбачені частинами 3, 4 статті 123 і пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило. Інших заяв по суті справи, крім позовної заяви і відзиву від 20.03.2025, на час ухвалення рішення до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_4 , та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 23.12.2017.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 27.03.2017 № 82, засвідченим посадовими особами Військової частини НОМЕР_2 , лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.03.2017 № 198 на посаду командира аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти, з 27.03.2017 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, з посадовим окладом 830,00 грн.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.09.2020 № 248 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 аеромобільно-десантної роти, призначеного наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 25.06.2020 № 94 на посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_7 , з 03.09.2020 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення при Військовій частині НОМЕР_2 . У цьому наказі зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік позивачу не виплачена, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік не виплачена. Відомостей про невиплату позивачу цих допомог за 2017-2019 роки наказ не містить.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 04.09.2020 № 249 позивача, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , з 04 вересня 2020 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 та на всі види забезпечення. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 07.01.2023 № 7 позивач 07 січня 2023 року вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_8 . Довідкою військової частини НОМЕР_8 від 01.11.2024 № 5211/убл підтверджено безпосередню участь підполковника ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у 2023-2024 роках.

Отже, у період з 27.03.2017 по 03.09.2020 позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 і перебував на грошовому забезпеченні цієї військової частини.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 про доходи від 19.03.2025 № 239 за період з березня 2017 року по вересень 2020 року позивачу нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 648 234,25 грн. За даними цієї довідки з березня 2017 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась (у графі «Індексація» - 0,00), а з грудня 2018 року по вересень 2020 року нараховувалась у розмірах від 71,08 грн до 226,29 грн на місяць, всього 3 775,50 грн.

За лютий 2018 року позивачу нараховано: оклад за військовим званням - 110,00 грн, посадовий оклад - 1 022,85 грн, надбавку за вислугу років - 113,29 грн, виплати, позначені в довідці як «ПНОВЗ», - 623,07 грн і «НТ» - 102,29 грн, премію - 6 137,10 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду (ЩДГВ) - 4 865,15 грн, всього 12 973,74 грн. За березень 2018 року нараховано: оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 4 370,00 грн, надбавку за вислугу років - 1 375,00 грн, «ПНОВЗ» - 928,12 грн, «НТ» - 437,00 грн, премію - 5 471,24 грн, додаткові види грошового забезпечення - 8 164,00 грн, всього 21 875,35 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода з березня 2018 року не нараховувалась. Посадовий оклад позивача становив 830,00 грн з березня 2017 року по січень 2018 року і 4 370,00 грн з березня 2018 року по жовтень 2019 року та з червня по серпень 2020 року.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення за довідкою від 19.03.2025 № 239 нараховано позивачу у квітні 2017 року (8 457,60 грн), травні 2017 року (5 286,00 грн), грудні 2017 року (2 400,00 грн), березні 2018 року (8 164,00 грн), березні 2019 року (17 579,20 грн) і грудні 2019 року (5 664,67 грн); у 2020 році такі виплати позивачу не нараховувалися. За вересень 2020 року (три дні) усі складові грошового забезпечення нараховано позивачу пропорційно часу перебування на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .

Стверджуючи про ненарахування та невиплату в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період служби у Військовій частині НОМЕР_2 і про обчислення одноразових допомог без урахування індексації, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацом другим частини 3 цієї статті грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Механізм індексації має універсальний характер й індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. В свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Щодо періоду з 27.03.2017 по 28.02.2018 суд зазначає таке.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць», яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка застосовується з 01.12.2015, внесено зміни до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, за якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення; для працівників, яких переведено на іншу роботу, а також для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації, незалежно від дати прийняття, переведення, виходу на службу чи зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової, а замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу» - місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації: як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.

Оклади за посадами військовослужбовців у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Ця обставина узгоджується з матеріалами справи: згідно з витягом з наказу від 27.03.2017 № 82 позивача з 27.03.2017 призначено на посаду з посадовим окладом 830,00 грн, тобто з окладом, визначеним за схемою, що діяла до 01.03.2018.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, зазначивши, що з урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правил пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, а повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу не є дискреційними.

Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Зазначений висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.

Довідкою відповідача від 19.03.2025 № 239 підтверджено, що за період з березня 2017 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Тому вимоги позивача щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 03.09.2020 суд зазначає таке.

З підвищенням з 01.03.2018 посадових окладів на підставі Постанови № 704 березень 2018 року став для позивача місяцем підвищення доходу, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими, а повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до цієї суми додається поточна індексація, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Для застосування цих правил необхідно встановити розмір підвищення доходу військовослужбовця в березні 2018 року, до якого враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078), суму індексації, що склалася у березні 2018 року, та порівняти ці величини.

Позивач обчислив суму можливої індексації у березні 2018 року в розмірі 4463,15 грн як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяв у березні 2018 року (1762,00 грн), і величини приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2008 року по січень 2018 року (253,3 відсотка). Розмір підвищення свого грошового доходу в березні 2018 року позивач не визначив, проте відповідач разом з відзивом подав довідку від 19.03.2025 № 239, яка містить повні дані про складові грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року і дає змогу визначити розмір індексації-різниці.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, і відповідач мав вирішити питання про нарахування йому індексації-різниці за правилами абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, однак цього не зробив: за довідкою від 19.03.2025 № 239 до грудня 2018 року індексація позивачу не нараховувалась взагалі. Тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.09.2020 в неповному обсязі є протиправною.

Сума індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), визначається як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року (1 762,00 грн), і величини приросту індексу споживчих цін, обчисленого з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (253,3 відсотка), і становить 1 762,00 грн х 253,3 відсотка / 100 відсотків = 4 463,15 грн. Наведений позивачем розрахунок цієї величини відповідачем не спростовано.

Розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (А) визначається як різниця між грошовим забезпеченням за березень 2018 року і грошовим забезпеченням за лютий 2018 року, до яких відповідно до речення другого абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 включаються всі складові, що не мають разового характеру. Премія нараховувалась позивачу щомісяця і виплатою разового характеру не є. Щомісячна додаткова грошова винагорода у лютому 2018 року була щомісячною складовою грошового забезпечення позивача, тому враховується в сумі за лютий 2018 року; те, що з 01.03.2018 вона не нараховується, означає лише її відсутність у грошовому забезпеченні після підвищення окладів і не виключає її з грошового забезпечення за попередній місяць, з яким здійснюється порівняння. Натомість додаткові види грошового забезпечення в сумі 8 164,00 грн, нараховані у березні 2018 року одноразово, мають разовий характер і до розрахунку не включаються.

Таким чином, грошове забезпечення позивача без виплат разового характеру становило: за лютий 2018 року - 12 973,74 грн; за березень 2018 року - 21 875,35 грн - 8 164,00 грн = 13 711,35 грн. Розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (А) дорівнює 13 711,35 грн - 12 973,74 грн = 737,61 грн і не перевищує суму індексації, що склалася у березні 2018 року (4 463,15 грн). За таких умов відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4 463,15 грн - 737,61 грн = 3 725,54 грн.

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 визначена у такий спосіб сума індексації виплачується щомісяця до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. Чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у період з 01.03.2018 по 03.09.2020 не відбувалося, що визнає у відзиві і сам відповідач; за довідкою від 19.03.2025 № 239 посадовий оклад позивача у березні 2018 року і в червні-серпні 2020 року був однаковим (4 370,00 грн), а зміна його розміру з листопада 2019 року по травень 2020 року не була наслідком підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців. Тому позивач має право на індексацію-різницю в розмірі 3 725,54 грн щомісячно за весь заявлений період з 01.03.2018 по 03.09.2020, а за вересень 2020 року, в якому позивач перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 три дні, - пропорційно цьому часу, так само як відповідач обчислив за цей місяць інші складові грошового забезпечення позивача.

Індексація, яка нараховувалась позивачу з грудня 2018 року в розмірах від 71,08 грн до 226,29 грн на місяць (всього 3 775,50 грн), є поточною індексацією, яка склалася після підвищення окладів у березні 2018 року внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. За абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 така індексація додається до індексації-різниці, а не замінює її, тому на розмір індексації-різниці, яка позивачу жодного місяця не нараховувалась, ці суми не впливають.

Позивач просить зобов`язати відповідача виплатити індексацію-різницю в сумі 4 463,15 грн щомісячно, а всього 133 894,50 грн. Така сума дорівнювала б сумі індексації, що склалася у березні 2018 року, лише за умови, що грошовий дохід позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року не підвищився зовсім, тоді як він підвищився на 737,61 грн. Тому в частині, що перевищує 3 725,54 грн щомісячно, ця вимога задоволенню не підлягає, а для ефективного захисту порушеного права відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в розмірі 3 725,54 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 03.09.2020.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб суд зазначає, що згідно з пунктом 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), «Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення». Відповідно до пункту 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Індексація-різниця є складовою грошового забезпечення позивача, а позивач просить провести компенсацію саме одночасно з виплатою індексації-різниці, тому в цій частині вимога не є передчасною і підлягає задоволенню у формі зобов`язання відповідача одночасно з виплатою індексації-різниці виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з цієї виплати, відповідно до Порядку № 44.

Щодо доводів відзиву суд зазначає таке.

Довід відповідача про те, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять поняття «індексація-різниця», суд відхиляє. Цим умовним найменуванням позначається сума індексації, яка відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 визначається у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і право на яку прямо встановлено цією нормою; саме в такому значенні його вживає Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21. Відсутність у нормативному акті терміна не скасовує обов`язку, встановленого його змістом.

Не ґрунтується на нормах права і довід про те, що індексація-різниця виплачується лише за умови перебування на тій самій посаді, а оскільки в період служби позивача у Військовій частині НОМЕР_2 Кабінет Міністрів України нових розмірів окладів не встановлював, права на неї позивач не має. Пункт 5 Порядку № 1078 умови про перебування на тій самій посаді не містить, а за пунктом 10-2 цього Порядку (в редакції Постанови № 1013) для військовослужбовців, яких переведено на іншу посаду, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, тобто переміщення по службі місяця підвищення доходу не змінює. Підвищення посадових окладів з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704 відбулося саме під час служби позивача у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою самого відповідача від 19.03.2025 № 239 (посадовий оклад 830,00 грн у січні 2018 року і 4 370,00 грн у березні 2018 року). Відсутність наступного підвищення окладів до 03.09.2020 свідчить не про відсутність права, а про те, що індексація-різниця, право на яку позивач набув у березні 2018 року, мала виплачуватися йому щомісяця протягом усього цього періоду.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 і від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 його позиції не підтверджує. У постанові у справі № 400/3826/21, висновок з якої відтворено і у відзиві, Верховний Суд зазначив, що саме у березні 2018 року як місяці підвищення доходу належало вирішити питання про право військовослужбовця на індексацію-різницю, а нарахування й виплата цієї індексації має щомісячний фіксований характер і є обов`язковою. Застосувавши цей висновок, суд установив, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (737,61 грн) не перевищив суму індексації, що склалася у цьому місяці (4 463,15 грн), тому право на індексацію-різницю у позивача виникло. Висновку про те, що військовослужбовець за таких обставин такого права не має, наведені відповідачем постанови не містять.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 200/4411/24 ухвалене в іншій справі за іншими обставинами і для суду обов`язковим не є, оскільки частина 5 статті 242 КАС України зобов`язує суд враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвала Верховного Суду від 12.11.2024, на яку посилається відповідач, постановою, що містить такий висновок, не є.

Довід відповідача про похідний характер вимог щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення і їх необґрунтованість з тих самих підстав суд відхиляє, оскільки вимоги позивача щодо індексації грошового забезпечення визнано обґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів, а грошове забезпечення виплачено йому в повному розмірі, спростовується довідкою самого відповідача від 19.03.2025 № 239, з якої вбачається, що з березня 2017 року по листопад 2018 року індексація позивачу не нараховувалась, а індексація-різниця не нараховувалась за весь період служби у Військовій частині НОМЕР_2 . Крім того, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування її правомірності покладається на відповідача, а документи про нарахування позивачу грошового забезпечення перебувають у його розпорядженні.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Строк звернення до суду у спорі про проходження публічної служби в частині оплати праці (виплати грошового забезпечення) установлений статтею 233 Кодексу законів про працю України. Спірні правовідносини щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 03.09.2020 виникли до 19.07.2022, тобто до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX. Частина друга статті 233 КЗпП України в редакції, чинній у той час, передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, що визнає у відзиві і сам відповідач. Індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013), тому вимоги про її нарахування та виплату за цей період будь-яким строком не обмежувалися.

Довід відповідача про те, що з 19.07.2022 до таких вимог застосовується тримісячний строк, перебіг якого з урахуванням карантину розпочався з 01.07.2023, суд не приймає. Зміни до статті 233 КЗпП України, внесені Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, набрали чинності 19.07.2022 і не мають зворотної дії в часі (частина перша статті 58 Конституції України). Вони не змінюють правового режиму вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за періоди, що передували набранню ними чинності, право на звернення до суду з якими без обмеження будь-яким строком виникло в позивача до 19.07.2022.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено, питання про поважність причин його пропуску не виникає, висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 990/303/24 щодо підстав поновлення пропущеного строку до спірних правовідносин не застосовні, а підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частин 3, 4 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України немає. Тому заява відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок № 260 застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, тобто з 01.03.2018; до цієї дати виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України здійснювалася відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюються зазначені допомоги, в іншому випадку неврахування індексації призвело б до застосування знеціненого грошового забезпечення. Оскільки судом встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача у 2017-2020 роках нараховувалась відповідачем не в повному обсязі, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, обчислені відповідачем з місячного грошового забезпечення без урахування належної позивачу індексації, визначені в меншому розмірі, ніж належало.

Витягом з наказу від 03.09.2020 № 248 і довідкою від 19.03.2025 № 239 встановлено, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу не виплачувалися. Отже, за 2020 рік відповідач розміру цих допомог позивачу не визначав і дій, які оскаржує позивач, не вчиняв, а питання їх виплати за 2020 рік до предмета цього спору не входить. Тому в частині 2020 року вимоги позивача щодо цих допомог задоволенню не підлягають.

Щодо 2017-2019 років наказ від 03.09.2020 № 248 відомостей про невиплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не містить, а за довідкою від 19.03.2025 № 239 у кожному з цих років позивачу нараховувались одноразові додаткові види грошового забезпечення. Водночас у 2017 році і до грудня 2018 року індексація позивачу не нараховувалась взагалі, а індексація-різниця не нараховувалась за весь період, і доказів того, що зазначені допомоги обчислено з місячного грошового забезпечення з урахуванням належної позивачу індексації, відповідач не надав. Тому дії відповідача щодо визначення позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017-2019 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, є протиправними, а відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату цих допомог за 2017-2019 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, визначеної відповідно до цього рішення, та раніше виплачених сум.

Вимога позивача про перерахунок підйомної допомоги та інших не названих ним одноразових додаткових видів грошового забезпечення («тощо») задоволенню не підлягає. Довідка від 19.03.2025 № 239 одноразові додаткові види грошового забезпечення за їх видами не розмежовує, доказів того, що Військова частина НОМЕР_2 виплачувала позивачу підйомну допомогу, і того, з якого грошового забезпечення її обчислено, матеріали справи не містять, а позивач не зазначив, яку саме виплату, за який період і в якому розмірі відповідач обчислив без урахування індексації. Зобов`язання відповідача перерахувати не визначені позивачем виплати не відповідає вимогам частини 2 статті 9 КАС України щодо розгляду справи в межах позовних вимог і не може бути виконане.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, правомірності своєї бездіяльності щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення та дій щодо визначення розміру одноразових допомог не довів, а подана ним довідка від 19.03.2025 № 239 підтверджує обґрунтованість позовних вимог у частині, в якій їх задоволено.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 03.09.2020 в неповному обсязі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) поточну індексацію грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у розмірі 3 725,54 грн (три тисячі сімсот двадцять п`ять гривень 54 копійки) щомісячно за період з 01.03.2018 по 03.09.2020 (включно), а за вересень 2020 року - пропорційно кількості днів перебування ОСОБА_1 на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , з одночасною виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з цієї виплати, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017-2019 роках виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, врахувавши у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір цих допомог, індексацію грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар