Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/28779/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 жовтня 2026 року №520/28779/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 26.08.2022 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про Державний бюджет Українина 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячні додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячні додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячні додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 26.08.2022 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що з 31.05.2008 по 26.08.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 27.08.2022 проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 . Указав, що у період з 30.01.2020 по 26.08.2022 відповідач обчислював його посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, хоча після визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 діяв у первісній редакції і розрахунковою величиною був прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. На підтвердження своєї позиції послався, зокрема, на постанови Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24. Одночасно з позовом подав клопотання про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28779/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано подати належним чином засвідчені копії всіх наявних доказів, що стосуються предмета спору, зокрема накази про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 30.01.2020 по 26.08.2022, розрахунково-платіжні відомості та довідку про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням із посиланням на нормативний акт, яким такий розмір визначено, та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. Цією ухвалою суд установив, що позовну заяву подано у строк, установлений законом, та що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

29 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що з 29.01.2020 відновилася дія пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції з двома розрахунковими величинами, проте мінімальна заробітна плата як розрахункова величина після набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не застосовується; що статтею 7 законів про Державний бюджет України на 2021 і 2022 роки, крім загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн і 2481 грн відповідно), встановлено спеціальну величину 2102 грн для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, яка, на думку відповідача, поширюється і на військовослужбовців; що відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини, а позивач не довів включення до кошторису видатків на грошове забезпечення, обчислене з більших показників прожиткового мінімуму, тоді як листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 № 423/6682 засвідчено виділення асигнувань на грошове забезпечення, обчислене з 1762 грн, а статтею 22 законів про Державний бюджет України на 2022 і 2023 роки допускається зміна розміру грошового забезпечення виключно в межах бюджетних призначень. Указав також, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своєї поведінки не виключає обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, і що прав позивача не порушено. Окремо відповідач заявив про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, послався на частину третю статті 123 цього Кодексу та зазначив, що представник позивача у 2022 році вже звертався до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 щодо перерахунку індексації грошового забезпечення позивача (справа № 520/7584/22), а тому позивач знав про розмір свого грошового забезпечення ще у 2022 році.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 31 травня 2008 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 . Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_6 , видане 17 липня 2017 року).

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26 серпня 2022 року № 252 штаб-сержанта ОСОБА_1 , переміщеного наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 серпня 2022 року № 41-РС на посаду начальника пожежної обслуги складу пального та мастильних матеріалів НОМЕР_7 об`єднаного центру забезпечення Сил логістики Збройних Сил України, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, та з 26 серпня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Цим наказом також зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена позивачу в розмірі 12474,78 грн, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не виплачена.

Відповідачем видано позивачу грошовий атестат № 361 від 26 серпня 2022 року, з якого вбачається, що позивачу виплачено посадовий оклад за 10 тарифним розрядом, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби та премію по 26 серпня 2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік (наказ командира № 37 від 09 лютого 2022 року), а матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не виплачено.

З довідки Військової частини НОМЕР_4 від 31 березня 2026 року № 134 вбачається, що позивач перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до інформаційної довідки Військової частини НОМЕР_2 про нараховані види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по серпень 2022 року, поданої відповідачем разом з відзивом, позивачу протягом усього цього періоду нараховувався посадовий оклад у розмірі 3260,00 грн на місяць, оклад за військовим званням у розмірі 880,00 грн на місяць (за грудень 2020 року - 918,39 грн, з січня 2021 року - 950,00 грн на місяць), а також надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія та індексація; за серпень 2022 року ці виплати нараховано пропорційно часу служби по 26 серпня 2022 року.

Розмір посадового окладу 3260,00 грн відповідає добутку розрахункової величини 1762 грн і тарифного коефіцієнта 1,85, встановленого додатком 1 до постанови № 704 для 10 тарифного розряду, з округленням, передбаченим приміткою 1 до цього додатка (1762 х 1,85 = 3259,70 грн, округлено до 3260 грн). Відповідач у відзиві не заперечує, а прямо стверджує, що у спірний період грошове забезпечення військовослужбовців підлягало обчисленню саме із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 26.08.2022 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 цієї статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704). Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 до додатка 1 до постанови № 704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній. Цю обставину визнає і відповідач, який у відзиві прямо зазначив, що з 29.01.2020 відновилася дія пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, коли пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції зі сталою розрахунковою величиною 1762 гривні. Ця постанова набрала чинності 20 травня 2023 року і відповідно до статті 58 Конституції України зворотної дії в часі не має, а тому на спірні у цій справі правовідносини, що мали місце з 30 січня 2020 року по 26 серпня 2022 року, не поширюється. З цих підстав суд відхиляє і довід відповідача про те, що постановою № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн: зазначена постанова змінила правове регулювання лише на майбутнє і не може свідчити про зміст пункту 4 постанови № 704 у період, який їй передував.

Спірний період у цій справі - з 30 січня 2020 року по 26 серпня 2022 року - повністю припадає на час дії первісної редакції пункту 4 постанови № 704. Відтак розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року. Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на ці дати, визначені статтею 7 законів про Державний бюджет України на відповідний рік, - 2102 грн, 2270 грн і 2481 грн - сторони наводять однаково і не оспорюють.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та підтриманою постановами від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 і від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, згідно з якою положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить закону, - із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. З урахуванням положень частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить такого самого висновку.

Застосування належної розрахункової величини змінює розмір посадового окладу позивача: за 10 тарифним розрядом із тарифним коефіцієнтом 1,85 і з округленням за приміткою 1 до додатка 1 до постанови № 704 він становить у 2020 році 3890 грн (2102 х 1,85 = 3888,70 грн), у 2021 році 4200 грн (2270 х 1,85 = 4199,50 грн), у 2022 році 4590 грн (2481 х 1,85 = 4589,85 грн), тоді як відповідач протягом усього спірного періоду нараховував посадовий оклад у розмірі 3260 грн. Так само від розрахункової величини залежить розмір окладу за військовим званням, а також тих щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які обчислюються у відсотках від посадового окладу, окладу за військовим званням або виходячи з місячного грошового забезпечення, зокрема надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії та грошової допомоги для оздоровлення, яка відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 один раз на рік виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, порушення прав позивача є доведеним, а доводи відповідача про відсутність такого порушення з посиланням на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16 суд відхиляє.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення за формулою, визначеною в його резолютивній частині, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а позивач просить не повторної виплати вже здійснених сум, а перерахунку і виплати різниці.

Довід відповідача про те, що з урахуванням пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, суд не приймає як підставу для відмови. Позивач не просить обчислити оклади з мінімальної заробітної плати; розрахунковою величиною у спірних правовідносинах є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а незастосування складової про 50 відсотків мінімальної заробітної плати не скасовує обов`язку відповідача застосовувати саму цю розрахункову величину. Постанови Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а та від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, на які посилається відповідач, щодо мінімальної заробітної плати як розрахункової величини висновків суду не спростовують.

Довід відповідача про те, що у 2021 і 2022 роках до військовослужбовців підлягав застосуванню спеціальний показник прожиткового мінімуму 2102 грн, установлений законами про Державний бюджет України для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, суд відхиляє. Розміри грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлюються Кабінетом Міністрів України, який у пункті 4 постанови № 704 визначив розрахунковою величиною саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, без будь-якого посилання на показник, установлений для визначення посадових окладів працівників державних органів. Військовослужбовці проходять військову службу, а не перебувають у трудових відносинах з державним органом, і їх грошове забезпечення не є оплатою праці працівників державних органів у розумінні наведеного відповідачем положення бюджетного закону. Висновку Верховного Суду про застосування до грошового забезпечення військовослужбовців показника 2102 грн у 2021-2022 роках відповідач не навів, тоді як у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд виходив із використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, через його збільшення на відповідний рік. Крім того, навіть за власною логікою відповідача розрахункова величина у 2021-2022 роках мала становити 2102 грн, тоді як відповідач протягом усього спірного періоду застосовував 1762 грн, а тому цей довід правомірності бездіяльності відповідача не підтверджує.

Доводи відповідача про виплату грошового забезпечення в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини (пункт 8 розділу I Порядку № 260), про ненадання позивачем доказів включення до кошторису відповідних видатків, а також про те, що законами про Державний бюджет України розмір грошового забезпечення допускається змінювати лише в межах бюджетних призначень, суд відхиляє. У цій справі йдеться не про зміну розміру грошового забезпечення, а про обчислення його складових у порядку, визначеному чинною у спірний період редакцією пункту 4 постанови № 704, а обов`язок нарахування і виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникає в силу закону та не поставлений у залежність від звернення військовослужбовця чи від доведення ним стану кошторису військової частини. Лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 № 423/6682, на який посилається відповідач, до матеріалів справи не подано, а сам по собі обсяг виділених асигнувань не змінює змісту норми, яка визначає розрахункову величину.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00). Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 і від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 щодо обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, висновків суду не спростовують. Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, - проходження позивачем служби у Військовій частині НОМЕР_2 у спірний період, розміри нарахованих посадового окладу та окладу за військовим званням і застосована відповідачем розрахункова величина 1762 грн - підтверджуються поданими самим відповідачем документами і відповідачем не заперечуються, тоді як спір має правовий характер і стосується лише того, яка розрахункова величина підлягала застосуванню.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає, що це питання вирішено ухвалою про відкриття провадження від 15 вересня 2026 року, якою суд установив, що позовну заяву подано у строк, установлений законом. Відзив не містить обставин, які б спростовували цей висновок: наведені у ньому дати отримання позивачем відповіді на рапорт (22.10.2025), повторного рапорту від 19.01.2026 і відповіді на нього (28.01.2026) та звернення до суду 05.06.2026, як і згадка про ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду, до цієї справи не належать і матеріалами справи не підтверджуються, а позов у цій справі подано 10 вересня 2026 року. Посилання відповідача на звернення представника позивача до суду у 2022 році з позовом щодо перерахунку індексації грошового забезпечення (справа № 520/7584/22) стосується іншого предмета спору і не свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. За таких обставин підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України немає, а клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку звернення до суду окремого вирішення не потребує, оскільки пропуску строку судом не встановлено.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Згідно з пунктами 2, 4 та 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, одночасно з виплатою грошового забезпечення, за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, компенсація сум податку є встановленим законодавством елементом порядку виплати грошового забезпечення, який має бути дотриманий відповідачем і під час перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за спірний період. Вимога про одночасне відрахування військового збору стосується обов`язку відповідача як податкового агента утримати цей збір із сум грошового забезпечення, що підлягають виплаті, за ставкою, встановленою Податковим кодексом України для доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців (1,5 відсотка), не покладає на позивача жодного додаткового обов`язку і відповідачем не заперечується.

За змістом правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 464/5990/16-а та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/276/19, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу, посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Оскільки відповідач нараховував і виплачував позивачу грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 26 серпня 2022 року виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з розміру 1762 грн замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у належному розмірі, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити їх перерахунок та виплату за кожен рік спірного періоду з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який подав відзив, правомірності своєї бездіяльності не довів, а витребуваних ухвалою від 15 вересня 2026 року наказів і розрахунково-платіжних відомостей, які б спростовували застосування розрахункової величини 1762 грн, не подав. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 12, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 26.08.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 26.08.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар