Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/28713/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 жовтня 2026 року №520/28713/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/28713/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні «поточної» індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 08.11.2016 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату «поточної» індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.11.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.11.2018 року «індексації-різниці» грошового забезпечення 3 807,13 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.11.2018 року «індексацію-різницю» грошового забезпечення 3 807,13 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 08.11.2016 по 12.11.2018, за період з 08.11.2016 по 28.02.2018 відповідач не застосував для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року як місяць останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, хоча посадові оклади з 01.01.2008 по 28.02.2018 не змінювалися, а з 01.03.2018, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 і березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, відповідач не нарахував і не виплатив індексацію-різницю, передбачену абзацами 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Указав також, що розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року становив 656,02 грн (18 692,33 грн у березні мінус 18 036,31 грн у лютому), сума можливої індексації у березні 2018 року - 4 463,15 грн (1 762,00 грн х 253,3 відсотка), а тому індексація-різниця становить 3 807,13 грн на місяць. На обґрунтування позиції послався на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28713/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у відповідача витребувано копії особових карток (розрахункових відомостей) про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення помісячно за період з 08 листопада 2016 року по 12 листопада 2018 року, документи, на підставі яких визначався базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін, витяг з наказу від 12 листопада 2018 року № 319-ОС, матеріали розгляду заяви позивача від 18 серпня 2026 року, довідку про проходження військової служби від 28 липня 2026 року № 7523 та відомості про кошторисні призначення на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за 2016-2018 роки.

26 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядком проведення індексації грошових доходів населення індексація проводиться у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів, кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року виплата індексації не передбачена, головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, розпорядником другого рівня - Адміністрація Державної прикордонної служби України, а прикордонний загін як розпорядник третього рівня асигнувань на виплату індексації не отримував, тому індексація позивачу за період служби у загоні не нараховувалась. Указав також, що військова частина НОМЕР_3 і посада позивача створені лише у 2015 році на підставі директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 серпня 2015 року № 86, тому січень 2008 року не може бути базовим місяцем для посад, яких у 2008 році не існувало. Щодо періоду з 01.03.2018 по 12.11.2018 відповідач зазначив, що березень 2018 року став базовим місяцем у зв`язку зі зміною посадових окладів за постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, індекс споживчих цін наростаючим підсумком з квітня 2018 року перевищив поріг індексації 103 відсотка лише у жовтні 2018 року (103,73 відсотка), а тому право на індексацію виникло з 01 грудня 2018 року. Окремо повідомив, що довідку від 28 липня 2026 року № 7523 видала військова частина НОМЕР_5 , а не відповідач.

Разом з відзивом відповідач надав довіреність представника, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витяг з наказу від 12 листопада 2018 року № 319-ОС, відповідь на заяву позивача, копії особових карток грошового забезпечення позивача за 2016, 2017 і 2018 роки та довідку начальника фінансово-економічного відділу щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу. Документів, на підставі яких визначався базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін, і відомостей про кошторисні призначення на виплату індексації відповідач не надав.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно з довідкою про проходження військової служби від 28.07.2026 № 7523, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 з 08.11.2016 по 15.11.2016 перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.11.2016 по 01.02.2018 і з 01.02.2018 по 12.10.2018 проходив військову службу на посаді старшого інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону, а з 12.10.2018 по 13.11.2018 перебував у розпорядженні начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 листопада 2018 року № 319-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який наказом Голови Державної прикордонної служби України від 12 жовтня 2018 року № 985-ОС зарахований у розпорядження начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Державної прикордонної служби України та вибуває для подальшого проходження військової служби, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 12 листопада 2018 року.

Згідно з особовою карткою грошового забезпечення ф.10 № 12889 за 2016 рік відповідач нарахував позивачу грошове забезпечення лише за грудень 2016 року (посадовий оклад 950,00 грн, оклад за військове звання 110,00 грн, надбавки, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції, преміювання, разом 9 418,97 грн); за січень - листопад 2016 року нарахування в картці відсутні. За особовою карткою за 2017 рік посадовий оклад позивача протягом усього року становив 950,00 грн, за особовою карткою за 2018 рік у січні і лютому 2018 року - 950,00 грн, а з березня 2018 року посадовий оклад становив 3 520,00 грн, оклад за військове звання - 1 200,00 грн. Рядка «індексація» і будь-яких сум індексації грошового забезпечення за грудень 2016 року - листопад 2018 року в особових картках немає.

За особовою карткою за 2018 рік грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 18 036,31 грн і складалося з посадового окладу 950,00 грн, окладу за військове звання 115,00 грн, надбавки за вислугу років 213,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань 1 278,00 грн, надбавки за особливі умови служби (ризик для життя) 142,50 грн, щомісячної додаткової грошової винагороди 3 899,10 грн, премії 300,00 грн, преміювання 3 800,00 грн, винагороди за участь в операції Об`єднаних сил 4 500,00 грн і винагороди за участь у бойових діях в операції Об`єднаних сил 2 838,71 грн. Грошове забезпечення за березень 2018 року становило 18 692,33 грн і складалося з посадового окладу 3 520,00 грн, окладу за військове звання 1 200,00 грн, надбавки за вислугу років 1 416,00 грн, щомісячної додаткової грошової винагороди 64,99 грн, преміювання 4 259,20 грн, винагороди за участь в операції Об`єднаних сил 4 500,00 грн і винагороди за участь у бойових діях в операції Об`єднаних сил 3 732,14 грн. Премія окремим рядком (код 67) нарахована позивачу лише у грудні 2017 року (56,67 грн), лютому 2018 року (300,00 грн) і вересні 2018 року (70,00 грн), тоді як преміювання (код 77) нараховувалося щомісяця.

18 серпня 2026 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України та до відповідача із заявою про надання витягу з наказу про зарахування та звільнення, довідок про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення і суми індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця за період служби.

Листом від 03 вересня 2026 року № 09/17064-26-Вих відповідач повідомив, що кошторисними призначеннями НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям з липня 2015 року, відповідно за період з грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а за період з березня 2018 року по листопад 2018 року індексація нараховувалась встановленим порядком з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. Аналогічні відомості містить довідка начальника фінансово-економічного відділу НОМЕР_2 прикордонного загону, надана відповідачем разом з відзивом: за період з 15.11.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 індексація розраховувалась з урахуванням базового місяця березня 2018 року.

Стверджуючи про протиправність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу і ненарахування індексації-різниці з березня 2018 року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 абзаци перший, третій і шостий пункту 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, однак правило абзацу четвертого про визначення суми індексації у місяці підвищення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу та правило абзацу п`ятого про врахування у місяці підвищення всіх складових, які не мають разового характеру, цією постановою не змінювалися.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Механізм індексації має універсальний характер й індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. В свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Оклад за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу в Україні, в період із 01.01.2008 до 01.03.2018 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 9 постанови № 704 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, до якого включено, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 та постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889. Відповідно до пункту 10 постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Ця обставина підтверджується і матеріалами справи: згідно з особовими картками грошового забезпечення позивача посадовий оклад позивача з грудня 2016 року по лютий 2018 року не змінювався і становив 950,00 грн, а з березня 2018 року становив 3 520,00 грн.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за період до 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є наступним місяцем підвищення доходу.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 дійшов висновку про те, що з урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правил пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, а повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу не є дискреційними.

Повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20).

Довід відповідача про те, що військова частина НОМЕР_3 і посада позивача створені у 2015 році, а тому місяцем підвищення доходу не може бути січень 2008 року, суд відхиляє. Пункт 10-2 Порядку № 1078 для новоприйнятих і переведених військовослужбовців, а також у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці прямо пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін з місяцем, наступним за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає особа, а не з датою створення військової частини, затвердження штату чи призначення на посаду. Створення органу охорони державного кордону та посади за директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України 2015 року не є підвищенням тарифної ставки (посадового окладу): посадовий оклад за цією посадою визначався за схемами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, і до 01 березня 2018 року не підвищувався, що підтверджують особові картки грошового забезпечення позивача. Документів, на підставі яких відповідач визначав інший місяць підвищення доходу, витребуваних ухвалою суду від 11 вересня 2026 року, відповідач не надав.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 6 статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Посилання відповідача на статті 2, 22 Бюджетного кодексу України, Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, і на те, що головний розпорядник бюджетних коштів не виділив прикордонному загону асигнувань на виплату індексації, стосуються порядку здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів і з наведених підстав не впливають на зміст та обсяг гарантованого законом права позивача на отримання індексації грошового забезпечення. Нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу за спірний період здійснював саме відповідач, що підтверджують особові картки грошового забезпечення, засвідчені його головним бухгалтером, а тому саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати і виплатити належну індексацію.

Суд установив, що в межах спірного періоду з 08.11.2016 по 28.02.2018 відповідач нарахував позивачу грошове забезпечення лише починаючи з грудня 2016 року. За період з 08 по 30 листопада 2016 року відповідач грошового забезпечення позивачу не нараховував: з 08.11.2016 по 15.11.2016 позивач перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а за особовою карткою грошового забезпечення за 2016 рік нарахування за листопад 2016 року відсутні. Індексація нараховується на грошове забезпечення, яке нараховує і виплачує військовослужбовцю орган, що його утримує, тоді як доказів того, що в листопаді 2016 року позивач перебував на грошовому забезпеченні саме НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України і що відповідач нараховував йому будь-які виплати за цей місяць, матеріали справи не містять. Оскільки обов`язок нарахування індексації може бути покладений лише на того суб`єкта владних повноважень, який здійснював нарахування відповідного грошового забезпечення, підстав для визнання протиправною поведінки відповідача та зобов`язання його нарахувати і виплатити індексацію за період з 08.11.2016 по 30.11.2016 немає, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо періоду з 01.12.2016 по 28.02.2018 суд зазначає, що твердження позивача про застосування відповідачем січня 2016 року як місяця підвищення доходу матеріалами справи не підтверджується. Згідно з листом відповідача від 03 вересня 2026 року № 09/17064-26-Вих, довідкою начальника фінансово-економічного відділу та особовими картками грошового забезпечення індексація грошового забезпечення позивачу за цей період не нараховувалась та не виплачувалась взагалі. Отже, порушення прав позивача полягає не в застосуванні відповідачем іншого місяця підвищення доходу, а в бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування січня 2008 року при нарахуванні індексації не відповідало б встановленим обставинам, за яких індексація за спірний період не нараховувалась, а перерахунок і доплата не можуть бути проведені щодо сум, які взагалі не нараховувались, для ефективного захисту порушеного права позивача суд виходить за межі позовних вимог і визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та зобов`язує відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 12.11.2018 суд зазначає таке.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова № 704, і посадовий оклад позивача підвищився з 950,00 грн до 3 520,00 грн, а оклад за військове звання - з 115,00 грн до 1 200,00 грн. Отже, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, що сторонами не заперечується.

У постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25 Верховний Суд, посилаючись на постанову від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, зазначив, що для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) і чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року; в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби, а сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати індексації-різниці не є дискреційними, а суд має перевірити обґрунтованість розрахунку і визначити конкретну суму, на яку позивач має право.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн. За розрахунком позивача, який відповідач не спростував і власного розрахунку не надав, величина приросту індексу споживчих цін для обчислення індексації у березні 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу становила 253,3 відсотка. Отже, сума можливої індексації у березні 2018 року (Б) становить 1 762,00 грн х 253,3 відсотка / 100 відсотків = 4 463,15 грн.

Визначаючи розмір підвищення доходу (А), суд враховує в обох порівнюваних сумах складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки, преміювання (код 77) і винагороди за участь в операції Об`єднаних сил нараховувалися позивачу щомісяця і разового характеру не мають, тому враховуються. Щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, у лютому 2018 року була щомісячною складовою грошового забезпечення позивача (3 899,10 грн), тому враховується у грошовому забезпеченні за лютий 2018 року, з яким здійснюється порівняння; втрата чинності цією постановою з 01 березня 2018 року означає лише те, що такої складової немає в грошовому забезпеченні після підвищення окладів, і не виключає її з грошового забезпечення за лютий 2018 року. Так само враховується зменшення у березні 2018 року інших складових (надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за особливі умови служби), оскільки абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 вимагає порівнювати повні суми грошового забезпечення без разових виплат. Натомість премія (код 67) у сумі 300,00 грн, нарахована у лютому 2018 року окремим рядком поряд зі щомісячним преміюванням, нараховувалася позивачу лише епізодично (у грудні 2017 року - 56,67 грн, у лютому 2018 року - 300,00 грн, у вересні 2018 року - 70,00 грн) і має разовий характер, а тому до грошового забезпечення за лютий 2018 року для цілей абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 не включається. Не включається до грошового забезпечення за березень 2018 року і сума 64,99 грн, нарахована у березні 2018 року одноразово за рядком щомісячної додаткової грошової винагороди: з 01 березня 2018 року підстава для виплати цієї винагороди відпала, тож ця сума не є складовою грошового забезпечення позивача за березень 2018 року.

Таким чином, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року, яке враховується для порівняння, становить 18 036,31 грн - 300,00 грн = 17 736,31 грн, а за березень 2018 року - 18 692,33 грн - 64,99 грн = 18 627,34 грн. Розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) становить 18 627,34 грн - 17 736,31 грн = 891,03 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (891,03 грн) не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (4 463,15 грн), відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на індексацію-різницю, яка становить 4 463,15 грн - 891,03 грн = 3 572,12 грн на місяць і відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 підлягає виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), тобто в межах спірного періоду - по 12.11.2018, день виключення позивача зі списків особового складу відповідача.

Розрахунок позивача, за яким індексація-різниця становить 3 807,13 грн на місяць, суд не приймає, оскільки позивач визначив розмір підвищення доходу як різницю загальних сум нарахувань за березень і лютий 2018 року, включивши до них премію 300,00 грн у лютому 2018 року та залишок щомісячної додаткової грошової винагороди 64,99 грн у березні 2018 року, які мають разовий характер. Тому в частині, що перевищує 3 572,12 грн на місяць, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Довід відповідача про те, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у жовтні 2018 року, а право на індексацію виникло з 01 грудня 2018 року, суд відхиляє. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 пов`язує право на індексацію-різницю зі співвідношенням розміру підвищення доходу і суми індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а не з перевищенням порогу індексації після місяця підвищення; поріг індексації, обчислений з квітня 2018 року, визначає лише момент, з якого до визначеної суми індексації-різниці відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 додається поточна індексація. Нарахування поточної індексації з грудня 2018 року предметом цього спору не є.

Твердження відповідача про те, що з березня 2018 року індексація позивачу нараховувалась встановленим порядком, спростовується особовою карткою грошового забезпечення за 2018 рік, за якою жодних сум індексації за березень - листопад 2018 року позивачу не нараховано. Отже, визначивши березень 2018 року місяцем підвищення доходу, відповідач не застосував абзаци 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 і не нарахував позивачу індексацію-різницю, тому дії відповідача в цій частині є протиправними.

Посилання відповідача на те, що довідка від 28 липня 2026 року № 7523 видана іншою військовою частиною, на висновки суду не впливає: довідка подана позивачем, її зміст відповідач не заперечує, а обставини проходження позивачем служби у відповідача підтверджуються також витягом з наказу від 12 листопада 2018 року № 319-ОС та особовими картками грошового забезпечення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 та індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 12.11.2018, належним і ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправними бездіяльності та дій відповідача і зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідні суми з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачем не надано суду достатніх доказів правомірності ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 12.11.2018.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 індексації-різниці грошового забезпечення.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.11.2018 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3 572,12 грн на місяць, визначену відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року (4 463,15 грн), і розміром підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року (891,03 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар