Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №520/28854/25
Суддя: Шевченко О.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 р. Справа № 520/28854/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати повного обсягу грошового забезпечення та пов`язаних виплат за період проходження служби позивача у 2023 році;
2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України провести перерахунок та виплату належного грошового забезпечення за 2023 рік, у розмірі, що буде встановлений судом після перевірки бухгалтерських розрахунків;
3) зобов`язати Міністерство оборони України (як головного розпорядника коштів) та Військову частину НОМЕР_1 :
- провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період 08.04.2023 - 07.12.2023 з урахуванням фактично нарахованих доходів та нормативних коефіцієнтів і виплатити різницю в сумі 156 154,05 грн. (різниця між сумою фактичного доходу, вказаного в довідці ОК-7, та сумою, що врахована в ОК-5);
- нарахувати та виплатити одноразову допомогу при звільненні у розмірах, передбачених законодавством та наказами (у тому числі: не менше 25% від місячного грошового забезпечення за кожний повний місяць служби, розрахунок за 9 повних місяців);
- нарахувати і виплатити компенсацію за 23 дні невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік;
- нарахувати і виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (у порядку та розмірах, передбачених законодавством і внутрішніми наказами);
- нарахувати і виплатити належні премії та надбавки (утому числі надбавку 65% та інші надбавки, зазначені в наказах та особистих нарахуваннях);
4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України:
- відобразити уточнені дані про грошові нарахування у відповідних звітних документах (ОК-5, ОК-7) для правильного обліку стажу та пенсійних виплат;
- внести або забезпечити внесення коректних даних до персоніфікованого обліку (ОК-5, ОК-7) стосовно доходів позивача за 2023 рік, що необхідно для правильного пенсійного та страхового обліку;
5) стягнути з Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 100000 грн;
6) стягнути з Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 судовий збір та витрати, пов`язані з поданням позову;
7) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України сплатити проценти (відсотки за користування чужими коштами/компенсацію інфляційних втрат) у порядку та розмірах, визначених законом або судом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . З посиланням на медичні документи вказує, що має право на збереження грошового забезпечення під час лікування та на перерахунок виплат. Також вказує, що при звільненні Військовою частиною НОМЕР_1 не виплачене грошове забезпечення у належному розмірі.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано сторонам.
Представник Міністерства оборони України подав відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про те, що з огляду на предмет та підстави спору, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1 .
Від Військової частини НОМЕР_1 також надійшов відзив на позов, в якому відповідач, з посиланням на надані з відзивом документи, зазначає про те, що грошове забезпечення позивача як протягом служби, так і при звільненні, виплачене в належному розмірі.
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
За матеріалами справи Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157 від 10.08.2022 солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця військової служби по мобілізації на особливий період, розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.04.2023 р. № 300/ПУ/872/П/ДСК, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , зараховано з 08 квітня 2023 року до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 08 квітня 2023 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 22.11.2023 солдата ОСОБА_2 старшого механіка - водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 274-рс від 05.12.2023 у запас на підставі п.п. «г» п.2 частина 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232- XII «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини - у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю II групи, вважати таким, що справи та посаду здав, і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 .
З 07 грудня 2023 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Вислуга років у Збройних Силах станом на 07 грудня 2023 року складає: календарна - 00 років 09 місяців, 11 днів, пільгова - 00 років, 00 місяців, 00 днів, загальна - 00 років 09 місяців, 11 днів.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби в розмірі 505 відсотків посадового окладу за період з 01 грудня по 07 грудня 2023 року.
Щорічну основну відпустку за 2023 рік не використав.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.
Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення із розрахунку 9 календарних місяців.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення не отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 за № 260, не отримав.
Позивач, вважаючи порушеним право на отримання грошового забезпечення під час військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у належному розмірі, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції на час звільнення позивача з військової служби) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
За змістом частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби,у рік звільнення, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до пункту 2 статті 15Закону № 2011-ХІІвійськовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби на умовах та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01 березня 2018 року, далі - Постанова №704) передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), яким згідно з пунктом 1 розділу I, визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно із положеннями пунктів 1, 2 розділу VI Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55.
Пунктом 5 Розділу VІ Порядку № 260 передбачено, що виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано до матеріалів справи довідку про грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 за період 08.04.2023 - 07.12.2023.
За змістом зазначеної довідки Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу станом на дату звільнення – 07.12.2023, нараховано та виплачено:
- одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 7550,82 грн (від розміру місячного грошового забезпечення у сумі 20 944,83 грн);
- компенсацію за невикористані 23 дні щорічної відпустки у сумі 16 080,45 грн;
- щомісячну премію в сумі 3 420,97 грн (505 відсотків посадового окладу (677,42 грн) за період з 01 грудня по 07 грудня 2023 року);
- надбавку за особливості проходження служби у сумі 518,11 грн (65 відсотків посадового окладу (677,42 грн) з урахуванням окладу за військове звання (119,68 грн) та надбавки за вислугу років (0,00 грн)).
Також з наданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки судом установлено, що під час проходження військової служби у період 08.04.2023 - 07.12.2023 позивачу нараховувалися та виплачувалися надбавка за особливості проходження служби, премія.
Отже, посилання позивача на неотримання відповідних виплат під час проходження військової служби та при звільненні не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
Водночас, доводів щодо незгоди з розміром зазначених у довідці виплат позивачем у позовній заяві не наведено.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення за 2023 рік, суд зазначає таке.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу XXIII Порядку № 260 обумовлено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у випадку:
вибуття у щорічну основну відпустку повної тривалості;
вибуття у другу частину такої відпустки (у тому числі за попередні роки);
або подання рапорту про надання грошової допомоги для оздоровлення без фактичного вибуття у відпустку - протягом поточного року - на підставі наказу командира військової частини.
Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Разом з цим, за правилами пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
- поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хімієтерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися у полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за наявності визначених окремим дорученням Міністра оборони України підстав.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.05.2025 у справі № 240/4156/24, від 20 січня 2026 року у справі №200/5127/22, реалізація права на отримання грошової допомоги для оздоровлення потребує вчинення активних дій з боку військовослужбовця - вибуття у відпустку чи подання рапорту про надання грошової допомоги на оздоровлення протягом відповідного календарного року, у якому особа має право на щорічну відпустку. Натомість виникнення самого права на отримання цієї допомоги є похідним від наявності права на щорічну основну відпустку у відповідному році.
За матеріалами справи позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.04.2023 по 07.12.2023.
Під час проходження служби позивач у відпустку на підставі наказу командира військової частини не вибував, за 23 дні щорічної основної відпустки отримав компенсацію, що підтверджено довідкою № 1848/5/2106 від 21.02.2026.
Відтак, шляхом вибуття у відпустку позивач право на отримання грошової допомоги для оздоровлення не реалізував.
Довідка ВЛК №879 від 21.06.2023, на яку посилається позивач у позові, містить висновок «Захворювання пов`язане з проходженням військової служби» (діагноз: пупнева грижа, неускладнена (медична довідка від 21.06.2023, направлення, консультації лікарів).
Тобто зазначена довідка не свідчить про наявність підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових у 2023 році, визначених у рішенні Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з.
Інших обставин на обґрунтування права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачем не наведено.
Разом з цим, доказів подання рапорту без вибуття у відпустку про отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, як і рапорту про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивачем не надано.
Накази (внутрішні накази) щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення за 2023 рік.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Щодо вимог позову в частині зобов`язання відповідачів провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період 08.04.2023 - 07.12.2023 з урахуванням фактично нарахованих доходів та нормативних коефіцієнтів і виплатити різницю в сумі 156 154,05 грн (різниця між сумою фактичного доходу, вказаного в довідці ОК-7, та сумою, що врахована в ОК-5); відобразити уточнені дані про грошові нарахування у відповідних звітних документах (ОК-5, ОК-7) для правильного обліку стажу та пенсійних виплат; внести або забезпечити внесення коректних даних до персоніфікованого обліку (ОК-5, ОК-7) стосовно доходів позивача за 2023 рік, що необхідно для правильного пенсійного та страхового обліку, суд зазначає таке.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 за № 10-1 затверджене Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 6 Положення визначено, що інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.
Додатком 4 Положення визначено форму довідки ОК-5, додатком 5 Положення форму довідки ОК-7.
Форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» – це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб,починаючи з 2000 року, якамістить данні щодо суми заробітку для призначення та обчислення (перерахунку) розміру пенсій, а також при нарахуванні лікарняних, нарахування соціальних виплат (у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати) страхового стажу і сплати страхових внесків.
Форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» – це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, починаючи з 2011 року, яка містить такі дані: перелік страхувальників, які подавали відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку; по кожному зі страхувальників за кожен місяць (починаючи з 2004 року): розмір заробітку, з якого сплачені страхові внески; кількість днів стажу; відмітку про сплату страхових внесків; відомості про спеціальний стаж (за наявності даних).
Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи довідки за формою ОК-5 та за формою ОК-7 (а.с. 45-49), суд встановив, що такі не містять розбіжностей щодо суми виплаченого доходу ОСОБА_1 , який за звітний 2023 рік складає 373359,73 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. З огляду на те, що позивач не довів наявності порушеного права (інтересу), у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).
У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).
Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
Тобто наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та заявлений розмір на відшкодування такої шкоди є предметом доказування у справах про її стягнення.
Враховуючи те, що в спірних правовідносинах судом не встановлено порушення прав позивача відповідачами, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Також, оскільки у цій справі судом не встановлено порушення відповідачами прав позивача під час нарахування та виплати грошового забезпечення, підстави для стягнення з відповідачів суми відсотків та втрат від інфляції відсутні.
Отже, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, про стягнення з відповідачів суми відсотків та втрат від інфляції слід також відмовити.
В силу приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Оцінюючи усі докази, досліджені під час судового розгляду у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua