Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/31450/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р. Справа № 520/31450/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та скасування витягу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025, яким ОСОБА_1 неправомірно зараховано до списку осіб, що самовільно залишили військову частину у період з 30.04.2025 по 23.09.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року у розмірі 101 647,65 грн (з утриманням належних податків та зборів);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розрахунку окладів та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження служби із застосуванням актуального показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення (ІГЗ) та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити належну суму ІГЗ за весь період проходження військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 проходив стаціонарне лікування та 16.10.2025 Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 за № 307був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Зазначає, що у цьому ж наказі відповідач неправомірно вказав про самовільне залишення позивачем військової частини у період з 30.04.202 по 23.09.2025, проте у вказаний проміжок часу позивач перебував на стаціонарному лікуванні. З огляду на наведене уважає, що ним було недоотримане грошове забезпечення у період з 30.04.2026 по 23.09.2025 у загальній сумі 101 647,65 грн. Водночас уважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу належного грошового забезпечення за весь період військової служби, оскільки відповідачем не застосовувався актуальний показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ПМПО), встановлений на 1 січня відповідного року, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до їхнього заниження; не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є обов`язковою складовою грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано сторонам та ними отримано.

Представником відповідача надіслано відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на час розгляду справи судом оскаржувані позивачем порушення в частині вимог про скасування пункту Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025 виправлені, а стягнення певної суми є неналежним способом захисту прав позивача. Щодо вимог позову в частині перерахунку грошового забезпечення, то просить врахувати, що 20 травня 2023 року набрала чинності Постанова № 481, якою змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Звертає увагу, що з урахуванням періоду служби позивач не має права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Також відповідач просить зупинити провадження у справі до розгляду по суті Верховним Судом справи № 320/29450/24.

Суд, розглянувши вказане клопотання з урахуванням наведених у ньому аргументів, уважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписами ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено підстави для зупинення судом провадження у справі.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Так, ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 рокуу складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24. Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, правомірність дій Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за № 481.

Разом з цим, за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень на час розгляду цієї справи постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За матеріалами справив період з 30.07.2024 по 16.10.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

30.07.2024 Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 вих. № 140 позивача - солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду та вважався таким, що з 30.07.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1511 позивач проходив стаціонарне лікування в період з 21.02.2025 до 16.05.2025 у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону.

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2036 позивач проходив стаціонарне лікування в період з 16.05.2025 до 30.05.2025 в КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни».

Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3864 позивач проходив стаціонарне лікування в період з 30.05.2025 до 25.07.2025 у Військово-медичному клінічному центру Східного регіону.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2025 за № 2025-0725-0901-2893-0 позивач був звільнений від виконання службових обов`язків на 15 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).

Згідно з Випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 5451 позивач проходив стаціонарне лікування в період з 08.08.2025 до 16.09.2025 у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 16.09.2025 № 2025-0916-1021-2855-7 позивач був звільнений від виконання службових обов`язків на 28 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025 Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 262-РС від 14.10.2025 солдата військової служби за мобілізацією, ОСОБА_1 , солдата резерву 109 роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», звільнено у відставку на підставі п. «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасові непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).

У витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025 також зазначено, що позивач самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 в період з 30.04.2025 до 23.09.2025.

Посилаючись на те, що під час військової служби відповідачем грошове забезпечення нараховувалося і виплачувалося у неналежному розмірі, а в період з 30.04.2025 до 23.09.2025 протиправно не нараховувалося та не виплачувалося, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі також – Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 /надалі - Порядок №260, у редакції, чинній на час спірних правовідносин/.

Згідно з пунктом 9 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 15 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

За приписами ч. 1 ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Згідно з ч. 2 ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23.08.2023 за № 901 затвердив "Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки" (далі – Постанова № 901).

Цей Порядок визначає механізм здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук (далі - заклади охорони здоров`я), в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - військові частини), а також районними (об`єднаними районними), міськими (районними у місті, об`єднаними міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх структурними підрозділами (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 5 Постанови № 901 медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються, зокрема, закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров`я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я або вибув з нього, - іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, інші документи у разі потреби.

Наведене свідчить, що між медичними закладами та військовими частинами, в яких проходять службу військовослужбовці існує електронний документообіг медичних документів.

Відповідно до Порядку №901 саме заклад охорони здоров`я повідомляє через доступні засоби зв`язку військовій частині, в яку направляється військовослужбовець, про його виписку та отримання ним документів.

Відповідачем у відзиві на позов визнається той факт, що позивач статус особи, яка самовільно залишила військову частину або місце несення служби, не набував, а відповідно службове розслідування щодо факту самовільного залишення позивачем військової частини або місця несення служби не проводилось.

З 07.01.2025 позивач вважався таким, що вибув з пункту постійної дислокації для проходження військово-лікарської комісії до Дніпропетровського обласного госпіталю ветеранів, що підтверджується витягом із наказу Військової частини НОМЕР_1 за №7.

Відтак, відповідач вказує, що згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2025 за №370 були внесені зміни до пункту Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025, яким ОСОБА_1 було неправомірно зараховано до списку осіб, що самовільно залишили Військову частину у період з 30.04.2025 по 23.09.2025, шляхом вилучення оскарженого пункту з цього наказу, з урахуванням змін вислуги років за спірний період та сум грошового забезпечення.

Копію витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2025 за №370 відповідачем надано до матеріалів справи.

Так, згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2025 за №370 Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025 викладено у новій редакції, пункт про те, що позивач самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 в період з 30.04.2025 до 23.09.2025 - відсутній.

Враховуючи наведене, а також те, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 16.10.2025, яким ОСОБА_1 неправомірно зараховано до списку осіб, що самовільно залишили військову частину у період з 30.04.2025 по 23.09.2025.

Разом з цим, не заперечуючи у відзиві на позов право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 30.04.2025 по 23.09.2025, відповідних доказів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за такий період відповідач до матеріалів справи не надав.

Отже, оскільки відповідачем протиправно призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року.

Суд зазначає, що за правилами завдань та основних засад адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративні суди не можуть собою чи діяльністю з відправлення судочинства підміняти функції і здійснювати повноваження суб`єктів владних повноважень, визначених для останніх на основі закону.

Крім того, судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідачем ще не здійснено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми невиплаченого грошового забезпечення за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року у розмірі 101 647,65 грн (з утриманням належних податків та зборів) слід відмовити як передчасних.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розрахунку окладів та зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивача за весь період проходження служби із застосуванням актуального показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, суд зазначає таке.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі – Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови № 103внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29.01.2020 редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Суд зазначає, що скасоване судове рішення не породжує будь-яких правових наслідків з моменту його ухвалення, крім тих, що пов`язані з його скасуванням.

Отже, положення пункту 4 Постанови КМ України №481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 є чинними з 20.05.2023 та підлягають застосуванню під час вирішення спору, що розглядається в межах цієї справи.

Відповідно, до визначення розміру грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 30.07.2024 по 16.10.2025 підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 за № 481.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення відповідної частини позовних вимог відсутні.

Щодо вимог позову про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення (ІГЗ) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити належну суму ІГЗ за весь період проходження військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст.2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103.

Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а.

Отже, заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 26.12.2019 у справі № 610/1175/17.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку № 1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесені значні зміни у Порядок № 1078 у зв`язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Отже, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Одночасно з цим, Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

На підставі вказаного вище Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Суд звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин у цій справі, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за № 1013, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 за № 379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" набрав чинності з 01.01.2008.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення у 2023 році.

Тобто, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

В свою чергу, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно з офіційними статистичними даними, які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін у січні 2024 склав 100,4%; у лютому 2024-100,3%; у березні 2024 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні- 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024-100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).

Приписами статті 34 Закону України від 19.11.2024 за № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно з офіційними статистичними даними, які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий -100,8%; березень - 101,5 %; квітень -100,7%, травень -101,3%, червень - 100,8%, липень - 99,8%, серпень - 99,8%, вересень -100,3%.

Враховуючи, що відповідно до Закону № 4059 ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

Отже, у 2025 році право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1,008*1,015*1,007*1,013*1,008*0,998=1,049).

Судом установлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині у період з 30.07.2024 по 16.10.2025.

Згідно з довідкою № 1392/1 ФЕС від 16.10.2025, наданою позивачем до матеріалів справи (а.с. 21), індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачем у періоди з 01 липня 2024 року по 31 грудня 2024, з 01 липня 2025 року по 16 жовтня 2025 року не проводилась.

Отже відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу за вказані періоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01 липня 2024 року по 31 грудня 2024, з 01 липня 2025 року по 16 жовтня 2025 року.

Також суд ураховує, що за визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), що було вище розглянуто судом.

Водночас щодо «фіксованої» суми індексації, то Верховний Суд зазначив, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 за № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З системного тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 слідує, що для вирішення питання чи має право військовослужбовець на отримання суми індексації-різниці необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення військовослужбовця за попередній місяць, розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів, тобто у березні 2018 року.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач у лютому-березні 2018 року військову службу не проходив, у відповідача були відсутні підстави у нарахуванні позивачу індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Помилково сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1211,20 грн може бути повернуто за відповідним клопотанням позивача за ухвалою суду відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування витягу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним призупинення Військовою частиною НОМЕР_1 нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01 липня 2024 року по 31 грудня 2024, з 01 липня 2025 року по 16 жовтня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 липня 2024 року по 31 грудня 2024, з 01 липня 2025 року по 16 жовтня 2025 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.