Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/20384/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13.10.2026 р. справа №520/20384/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

доНаціонального університету цивільного захисту України (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Університет)

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Національного університету цивільного захисту України, які полягають у неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань під час проходження військової служби за 2006-2016 рік; 2) зобов`язання Національного університету цивільного захисту України провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та здійснити доплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань під час проходження військової служби за 2006-2016 рік з урахуванням грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення січня 2008 року як базового місяця проведення індексації за 2008-2016 рік.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок протиправного волевиявлення суб”єкта владних повноважень не отримав повної оплати часу публічної служби.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що індексація грошового забезпечення за період з 2006 по 2016 рік здійснювалася відповідно до Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078 у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням установлених порогів індексації, підвищення грошового забезпечення та зміни базових місяців. При цьому Університет є бюджетною установою, яка здійснює видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, а кошторисами на відповідний період кошти на виплату індексації не передбачалися. Щодо вимоги про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 1294 та Інструкцію, затверджену наказом МВС України від 23.04.2015 №475, зазначаючи, що індексація прямо не включена до переліку складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні такої допомоги.

Окрім того, відповідач подав клопотання про об`єднання адміністративних справ № 520/50354/26, №520/20389/26, №520/20406/26 та №520/20384/26 за позовами ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України в одне провадження.

Аргументуючи подане клопотання зазначив, що справи мають однаковий суб`єктний склад, виникли з правовідносин щодо проходження позивачем служби та виплати грошового забезпечення за період 2006– 2016 років, ґрунтуються на застосуванні однакових нормативно-правових актів і пов`язані спільними доказами щодо складу та розміру грошового забезпечення, індексації й інших складових виплат.

Розглядаючи подане клопотання суд зазначає, що за загальним правилом предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Згідно з ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Як то указано у ч.2 ст.172 КАС України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

З положень наведених норм процесуального закону слідує, що ч.1 ст.21 КАС України кореспондує положенням ч.1 ст.172 КАС України і обидві ці норми передбачають можливість одночасного заявлення в одному позові декількох вимог, пов`язаних між собою: 1) підставою виникнення; 2) поданими доказами; 3) співвідношенням як основні та похідні позовні вимоги.

Натомість у ч.2 ст.172 КАС України законодавцем сформульовано випадки об`єднання в одне провадження вже відкритих провадженням адміністративних справ за різними позовами, а не критерії зазначення в одному позові декількох не пов"язаних між собою вимог.

Водночас сама лише тотожність суб`єктного складу та загальний зв`язок спірних правовідносин не є достатніми підставами для об`єднання справ в одне провадження. Суд ураховує, що заявлені у зазначених справах позовні вимоги мають різні безпосередні предмети спору, стосуються різних видів грошових виплат, окремих періодів та самостійних обставин їх нарахування і виплати.

Зокрема, спори щодо індексації грошового забезпечення, її врахування при обчисленні допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди потребують установлення різних юридично значущих обставин і перевірки правомірності відповідних дій відповідача стосовно кожної заявленої вимоги.

Отже, наведені справи не є тотожними за предметом спору та обсягом обставин, які підлягають установленню, а їх розгляд в одному провадженні не сприятиме процесуальній економії та може ускладнити з`ясування обставин кожної справи.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для об`єднання адміністративних справ № 520/50354/26, № 520/20389/26, № 520/20406/26 та № 520/20384/26 в одне провадження, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання відповідача належить відмовити.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив публічну службу у Національному університеті цивільного захисту України з 07.02.2006р. по 15.08.2016р.; згідно з витягом з наказу т.в.о. ректора Національного університету цивільного захисту України від 15.08.2016р. №212 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 (І.н. 2831520099), викладача кафедри пожежної та рятувальної підготовки факультету оперативно-рятувальних сил, відповідно до пунктів 63, 74 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ЗВІЛЬНИТИ із займаної посади, вважати таким, що справи та посаду здав та за його згодою НАПРАВИТИ для подальшого проходження служби у РОЗПОРЯДЖЕННЯ НАЧАЛЬНИКА ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДСНС УКРАЇНИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, з терміном прибуття 16 серпня 2016 року. З 15 серпня 2016 року ВИКЛЮЧИТИ його зі списків особового складу університету та усіх видів забезпечення.

З табелів нарахувань грошового забезпечення встановлено, що у 2010р. заявник отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі - 2000,00 грн; у 2011р. заявник отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі - 2000,00 грн; у 2015р. заявник отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі - 5.013,00 грн.

Доказів отримання виду грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у решті календарних років за проміжок часу - 2006-2016р.р. приєднані до справи докази не містять.

За викладеними у позові твердженнями заявника, окремі види грошового забезпечення публічного службовця, як-то матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань підлягає обчисленню суб”єктом владних повноважень з урахуванням індексації грошового забезпечення із базовим місяцем - січень 2008р.

Стверджуючи про вчинення суб”єктом владних повноважень протиправної бездіяльності з приводу невчинення управлінського волевиявлення стосовно перерахунку та виплати зазначеного платежу у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що способи захисту порушеного публічного права учасника суспільних відносин сформульовані законодавцем у приписах ч.1 ст.5 КАС України, а ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Вимоги позову заявника стосуються оплати часу проходження військової служби.

За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що публічна служба поглинає і правову категорію "військова служба" і правову категорію "служба цивільного захисту", але ці категорії є різними за суттю та правовою природою.

У межах спірних правовідносин заявник військової служби не проходив.

Тому заявника не набув ані права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань під час проходження служби, ані права на обчислення розміру виду грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань під час проходження служби із використанням січня 2008р. як місяця обчислення індексу споживчих цін.

Тож, відсутність факту проходження заявником військової служби протягом 2006-2016р.р. виключає задоволення вимог позову.

Водночас із цим, суд ураховує, що відносини у сфері проходження людиною публічної служби в органах та підрозділах служби цивільного захисту унормовані, насамперед, приписами ст.ст.101-129 Кодексу цивільного захисту України, постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (до 28.02.2018р.), постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.), Тимчасовим положенням про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженим наказом МНС України від 27.04.2005 № 139, Інструкцією про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженою наказом МНС України від 10.06.2008 № 447, Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 23.04.2015 № 475, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (затверджена наказом МВС України від 20.07.2018р. №623, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2018р. за №936/32388; далі за текстом - Інструкція №623).

Вирішуючи спір за епізодом правової природи індексації грошового забезпечення публічного службовця та стосовно наявності правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення у цілях обчислення інших видів грошового забезпечення (зокрема, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), суд керується такими підставами та мотивами.

За визначенням ст.1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.2 означеного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст.6 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку №1078 грошове забезпечення віднесено до переліку доходів громадян, котрі підлягають індексації.

За приписами п.11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Абзацом 1 п.4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з абз.1 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Як то указано в абз.3 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзацом 4 п.5 Порядку №1078 визначено, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, такий платіж з оплати часу публічної служби як індексація грошового забезпечення не може бути не кваліфікований у якості складового елементу грошового забезпечення публічного службовця.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №580/1974/23: "44.Аналіз наведених норм права свідчить про те, що об`єктом здійснення індексації доходів позивача, є його дохід у формі пенсії, а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою, яку обіймав позивач на момент звільнення, а тому, відсутні підстави для врахування індексації цього грошового забезпечення при формуванні довідки для перерахунку його пенсії.

45.Отже пенсія, яку позивач отримує, є об`єктом індексації, що має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

46.Проведення індексації призначеної (перерахованої) позивачу пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищень) є встановленим механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, реалізація якого дає підстави стверджувати про дотримання державних гарантій, спрямованих на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, у розумінні Закону України від 05.10.2020 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

47.Таким чином, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що, суми індексації грошового забезпечення поліцейських не віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про грошове забезпечення позивача для перерахунку його пенсії.

48.За таких обставин, судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 21.06.2023 у справі № 480/11090/21 про наявність у особи, яка перебувала на службі в ОВС, та якій пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, сум індексації цього грошового забезпечення, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні висновки: (1) об`єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом № 2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів; (2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні.".

Такий самий правовий висновок стосовно правової природи індексації грошового забезпечення міститься і у постанові Верховного Суду від 06.02.2026р. по справі №560/5964/24, де указано, що: 1) індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців (поліцейських) для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення; 2) Такий правовий висновок викладено у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, яким відступлено від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а та від 13 березня 2019 року у справі № 522/7855/17 в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення; 3) До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 240/7853/19; 4) Отже, аналіз положень Конституції України, законів № 2262-XІІ, № 1282-XІІ, № 2017-ІІІ, № 580-VIII, підзаконних актів, а також сформованої правозастосовної практики Верховного Суду свідчить, що індексація є складовою грошового забезпечення, яка має систематичний характер, виплачується щомісячно та має бути врахована при визначенні розміру пенсії.

Відтак, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №580/1974/23 індексація грошового забезпечення не повинна включатись до складу грошового забезпечення згідно з ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виключно у цілях перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відносно решти випадків - індексація грошового забезпечення повинна включатись до складу місячного грошового забезпечення у цілях формування розрахункової бази для обчислення інших видів грошового забезпечення.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Попередня редакція означеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно з ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом - Порядок №1078).

У період часу 17.07.2003р. - подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012р. №526 діяло правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) як правової підстави для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, так і правової підстави для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

У період часу 21.06.2012р. (як календарна дата, на яку припала подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012р. №526) - подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013 діяло правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та доплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період проходження служби з 07.02.2006р. по 01.12.2015р. з урахуванням індексації грошового забезпечення із січнем 2008 року як базовим місяцем задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб обчислення індексації не відповідає правовому регулюванню, чинному протягом усього спірного періоду проходження заявником служби цивільного захисту у календарних роках фізичного отримання такого виду грошового забезпечення як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Окремо суд зважає, що період з 07.02.2006р. по 31.12.2007р. передує січню 2008 року, а тому не може охоплюватися індексацією, обчисленою із зазначеного місяця як базового.

Водночас у період з 01.01.2008р. по 01.12.2015р. діяв інший правовий механізм обчислення індексації грошового забезпечення, який передбачав застосування категорії "базового місяця", котрий визначався індивідуально (зокрема, залежно від прийняття на службу або змін у грошовому забезпеченні за рахунок збільшення розміру мінімальної заробітної плати), унаслідок чого індекс споживчих цін не обчислювався безперервним наростаючим підсумком (кумулятивно) з січня 2008 року.

У період часу 01.12.2015р. (як календарна дату, на яку припала подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013) і до теперішнього часу діє уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, юридична конструкція "базового місяця" використовувалась законодавцем у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006р. №690, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008р. №170, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 29.01.2014р. №36.

Між тим, вже у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 відсутня будь-яка згадка законодавця про застосування величин "базового місяця".

З 01.01.2008р. умови грошового забезпечення військовослужбовців (тобто структура та розміри складових елементів грошового забезпечення) були деталізовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (далі за текстом - Постанова КМУ №1294).

30.08.2017р. КМУ з цього ж самого питання було прийнято постанову №704, котра у початковій редакції п. 10 набирала чинності з 01.01.2018р. (далі за текстом - Постанова КМУ №704).

Відповідно до п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 27.12.2017р. №1052 дата набрання чинності припадала на 01.01.2019р.

Згідно з п.3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 був викладений у новій редакції, яка передбачала набрання чинності з 01.03.2018р.

Отже, до 28.02.2018р. умови грошового забезпечення військовослужбовців були унормовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. почали регламентуватись приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Відтак, до настання календарної дати 01.03.2018р. жоден із діючих публічних службовців не отримував грошового забезпечення за правилами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

За змістом наведених норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 єдиною легітимною причиною не застосування до грошового забезпечення діючого публічного службовця процедури індексації грошового доходу громадянина є неперевищення індексом інфляції визначеного законом арифметичного значення.

Суд зазначає, що за період з 07.02.2006р. по 30.11.2015р. матеріалами справи не підтверджено наявності правових та фактичних підстав для обчислення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із включенням до розрахункової бази індексації грошового забезпечення, обчисленої із січнем 2008 року як базовим місяцем.

Такий спосіб розрахунку не відповідає механізмам проведення індексації, передбаченим Порядком №1078 у редакціях, чинних у відповідні періоди, оскільки до 31.12.2007р. включно січень 2008 року ще не настав, а в подальшому до 01.12.2015р. порядок обчислення індексації передбачав визначення базового місяця з урахуванням установлених законодавством обставин, які впливали на початок обчислення індексу споживчих цін.

Крім того, з наявних у справі табелів нарахування грошового забезпечення вбачається, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивач отримував лише у 2010 році в сумі 2000,00 грн, у 2011 році в сумі 2000,00 грн та у 2015 році в сумі 5013,00 грн. Доказів нарахування або виплати такої допомоги в інші роки спірного періоду, а також доказів виникнення у позивача права на її виплату за кожен рік проходження служби матеріали справи не містять.

Стосовно періоду з 01.12.2015р. по 15.08.2016р. суд зазначає, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 механізм визначення місяця початку обчислення індексу споживчих цін змінився, а категорія «базового місяця» у попередньому розумінні була виключена з відповідного нормативного регулювання.

Водночас матеріали справи не містять доказів виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зазначений період, а отже, відсутні документальні підтвердження факту виплати, яка могла б бути предметом перерахунку, та обставин, що свідчили б про порушення відповідачем права позивача на отримання такої допомоги в іншому розмірі.

За таких обставин суд доходить висновку, що наданими доказами не підтверджено наявності підстав для обчислення одержаної заявником у межах спірних правовідносин матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 07.02.2006р. по 30.11.2015р. з урахуванням індексації грошового забезпечення із січнем 2008 року як базовим місяцем, а також факту виплати такої допомоги в період з 01.12.2015р. по 15.08.2016р., яка потребувала б перерахунку.

При цьому, вимоги позову не дають суду жодних підстав для застосування іншої версії тлумачення предмету спору та предмету доказування згідно з ч.2 ст.73 КАС України, окрім версії про прагнення заявника до обчислення виду грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації грошового забезпечення, обчисленого із використанням місяця обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р., позаяк застосована у позові словоформа - "з урахуванням грошового забезпечення та січня 2008 року як базового місяця проведення індексації за 2008-2016 рік" явно та однозначно виключає будь-які інші різновиду індексації грошового забезпечення.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах юридично спроможних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час вчинення управлінського волевиявлення з приводу обчислення такого виду грошового забезпечення як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2010р., 2011р. та 2015р. без включення до складу місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із базовим місяцем - січень 2008р., позаяк матеріалами справи не підтверджено виникнення у позивача права на обчислення зазначеної допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення із січнем 2008 року як базовим місяцем, а також наявності передбачених законодавством підстав для здійснення відповідного перерахунку.

При цьому, суд зважає, що оскільки заявник у межах спірних правовідносин взагалі не проходив військової служби, але у тексті позову посилається саме на норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та формулює предмет позову саме як вимоги про оплату часу військової служби, то у відповідача - суб"єкта владних повноважень об"єктвино не може виникнути того обов`язку, на спонуканні до виконання якого наполягає заявник у межах даної судової справи.

Тож, за наслідками розгляду справи за цими епізодами слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки – недоведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

Стосовно доводів суб"єкта владних повноважень про пропуск заявником строку звернення до суду необхідно зазначити, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі № 380/10143/24 зміни, які обмежили строк звернення до суду у трудових спорах трьома місяцями, не поширюються на правовідносини, що виникли до 19 липня 2022 року. Тому вимоги про виплату грошового забезпечення за період до цієї дати не обмежуються строком звернення до суду.

Подібний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 22.09.2026р. у справі №520/29100/24.

Тому стан оформлення позову в частині вимог ч.6 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку не містить підстав для застосування наслідків за ч.13 ст.171, ч.15 ст.171, ч.3 ст.123, ч.4 ст.123 КАС України.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з”ясування об`єктивної істини; забезпечив здобуття достатнього для вирішення спору по суті обсягу доказів; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання Національного університету цивільного захисту України від 30.07.2026р. про об`єднання справ в одне провадження - залишити без задоволення.

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко