Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/21440/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Справа № 520/21440/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень — грудень 2025 року, січень — травень 2026 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень — грудень 2025 року, січень — травень 2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проходить службу у військовій частині та протягом спірних періодів брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Бойовим розпорядженням Головнокомандувача ЗСУ від 07.02.2024 № 1308 частину включено до резерву сил оборони держави й покладено завдання інтенсивної підготовки військових фахівців, що підтверджено розпорядженням командира від 12.02.2024 № 1дск, які залишаються чинними; до червня 2025 року військовослужбовцям виплачувалася додаткова винагорода 30000 грн відповідно до Постанови КМУ № 168 та Порядку № 260, однак з липня 2025 року виплати припинено на підставі телеграми від 15.07.2025 № 116/14/ НОМЕР_2 , яка змінила тлумачення терміну «інтенсивна підготовка». Попри підтвердження виконання позивачем бойових завдань у липні 2025 – травні 2026 року та видання наказів про виплату додаткової винагороди у 2026 році, фінансування від забезпечувального органу не надійшло, і виплата позивачу не здійснена. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову. У відзиві відповідач, зокрема, посилається на на відсутність у Порядку № 260 підстав для виплати додаткової винагороди за «колективну підготовку»; на те, що накази про виплату вже видано, заявки на фінансування подано, а кошти не надійшли від забезпечувального фінансового органу; на те, що виплата здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань (пункт 8 розділу І Порядку № 260, стаття 51 Бюджетного кодексу України).

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 не є окремим рішенням у розумінні законодавства, не вносило змін до Постанови № 168 та Порядку № 260 у встановленому порядку, а зупинення виплати через неоднакове розуміння терміну «інтенсивна підготовка» порушує принцип юридичної визначеності.

Ухвалою суду від 27.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 № 288 позивача призначено на посаду старшого оператора відділення засобів електронної підтримки взводу засобів електронної підтримки роти розгортання засобів електронної підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 військову частину НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, а військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій у сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Бойовим розпорядженням начальника військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 № 1дск всі структурні підрозділи військової частини НОМЕР_1 залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

За виконання зазначених бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 виплачувалася додаткова винагорода, передбачена пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки.

Позивач наводить аргументи про те, що до червень 2025 року включно у військовій частині НОМЕР_1 здійснювалася виплата такої додаткової винагороди. Разом з тим, незважаючи на виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у липні 2025 року – травні 2026 року, додаткова винагорода йому не виплачувалася.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.06.2026 (вх. № 6392/р) про виплату додаткової винагороди за липень 2025-травень 2026 року. Листом від 01.07.2026 № 2367/3468 військова частина НОМЕР_1 підтвердила виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у зазначені періоди (з посиланням на бойові розпорядження, записи в журналах бойових дій та рапорти), проте відмовила у виплаті, посилаючись на телеграму начальника штабу -заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 № 116/14/66296 та рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, яким до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 термін «інтенсивна підготовка» запропоновано вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))», із застосуванням з 01.07.2025.

Відповідач також підтвердив, що зміни до бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 та начальника військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 № 1дск не надходили і не приймалися.

Позивач з липня 2025 року до травня 2026 року виконував бойові (спеціальні) завдання у визначені періоди, що підтверджується журналами бойових дій та рапортами.

У подальшому командуванням військової частини НОМЕР_1 видано накази з адміністративно-господарської діяльності: від 12.02.2026 № 65/нагд (за липень 2025 – січень 2026), від 05.03.2026 № 92/нагд (за лютий 2026), від 08.04.2026 № 128/нагд (за березень 2026) про виплату додаткової винагороди, та направлено відповідні заявки-розрахунки на фінансування. Станом на дату розгляду справи кошти до військової частини НОМЕР_1 не надійшли, виплата позивачу не здійснена, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 та строк дії воєнного часу та надалі продовжується указами Президента України.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168).

Відповідно до абз.1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (в первісній редакції на момент прийняття, із наступними змінами і доповненням протягом 2022 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ 07.06.2018 № 260 доповнено новим розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» та застосовується з 01 лютого 2023 року.

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23, пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється".

Термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів», визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», зокрема наказом від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від28.11.2022 №775, та Окремим дорученням Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 560/3153/23 при вирішенні спору про наявність у військовослужбовця права на додаткову винагороду у відповідному розмірі, що передбачена Постановою № 168, суд у межах цієї справи досліджує ті докази й з`ясовує ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов`язують настання певних юридичних наслідків. У цій справі суди попередніх інстанцій дослідили в достатньому обсязі матеріали, які стосувалися предмету доказування, й надали їм належну правову оцінку.

Таким чином, позивач мав право на отримання додаткової винагороди за виконання ним у липні 2025 – травні 2026 року бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки, а додаткову винагороду за цей період мав би отримати протягом серпня 2025 – червня 2026 року.

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що бойові розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308 та начальника військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 № 1дск залишаються чинними, змін чи скасування до них не вносилося.

Позивач з липня 2025 року до травня 2026 року виконував бойові (спеціальні) завдання з інтенсивної підготовки у визначені періоди, що підтверджується журналами бойових дій та рапортами начальників підрозділів (пункт 4 розділу XXXIV Порядку № 260).

До 01.07.2025 (фактично по червень 2025) додаткова винагорода позивачу виплачувалася на тих самих правових підставах.

Починаючи з липня 2025 року виплата припинена виключно з посиланням на телеграму від 15.07.2025 № 116/14/66296 та рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1.

Відповідач обґрунтовує припинення виплати тим, що рішенням Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 (резолюція на доповідній записці) до внесення змін до Постанови № 168 термін «інтенсивна підготовка» в Порядку № 260 та Переліку завдань запропоновано вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))», із застосуванням з 01.07.2025. Оскільки за «колективну підготовку» Порядок № 260 не передбачає виплати 30 000 грн, підстави для виплати, на думку відповідача, відсутні.

З огляду на установлене суд зазначає, підстави для набуття права на додаткову винагороду встановлені Постановою № 168 як актом вищої юридичної сили. Пунктом 2-1 Постанови № 168 керівникам відповідних міністерств та державних органів делеговано повноваження визначати умови і порядок виплати додаткової винагороди, тобто спосіб документального підтвердження та процедуру (порядок діяльності уповноважених органів чи посадових осіб) нарахування і виплати. Ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 380/3973/23 (адміністративне провадження № К/990/2759/24).

Рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції на доповідній записці не є нормативно-правовим актом. Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міноборони в межах повноважень видає накази; нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації. Відповідно до статті 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили; зміни набирають чинності з моменту набрання чинності актом, яким їх внесено. Станом на день розгляду справи зміни до Постанови № 168 та Порядку № 260 у частині підстав виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки не внесені і на офіційному сайті Верховної Ради України відсутні.

Включення рішенням Міністра оборони терміну «інтенсивна підготовка» до терміну «колективна підготовка» до внесення змін до Постанови № 168 є по суті спробою змінити підстави (повноваження Кабінету Міністрів України) актом нижчої юридичної сили. У разі колізії перевага надається акту вищої юридичної сили. Таке «рішення» порушує принцип юридичної визначеності.

Телеграма від 15.07.2025 № 116/14/66296 не містить прямої заборони на виплату додаткової винагороди. Вона доводить інформацію про пропозицію щодо тлумачення терміну та вказує «врахувати під час виплати додаткової винагороди за липень 2025 року». Телеграма не скасовує чинних бойових розпоряджень Головнокомандувача та командира частини, які є безпосередньою підставою для виконання бойових (спеціальних) завдань і, відповідно, для виплати. Зміна формулювання терміну не змінює факту виконання бойового (спеціального) завдання, підтвердженого документами, передбаченими пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні 2025 – травні 2026 року.

Відповідач у відзиві зазначає, що ним видано накази від 12.02.2026 № 65/нагд, від 05.03.2026 № 92/нагд, від 08.04.2026 № 128/нагд про виплату додаткової винагороди, направлено заявки-розрахунки на фінансування, а кошти від забезпечувального фінансового органу не надійшли. На цій підставі відповідач стверджує, що протиправної бездіяльності не допущено, оскільки вжито всіх заходів у межах повноважень.

Наказ про виплату додаткової винагороди є рішенням командира військової частини, яке до особового складу не доводиться і є проміжною та управлінською стадією, що передує виплаті. На підставі такого наказу військова частина замовляє кошти, які надходять на її рахунки і виплачуються особовому складу. Сам факт видання наказу (тим більше зі значним запізненням – у лютому 2026 за період з липня 2025) не замінює фактичну виплату і не усуває протиправної бездіяльності щодо невиплати у встановлені строки (серпень 2025 – червень 2026).

Відповідно до вимог Порядку № 260 виплата грошового забезпечення покладається на військову частину. Відсутність фінансування від забезпечувального органу не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити належні суми. Посилання на пункт 8 розділу І Порядку № 260 та статтю 51 Бюджетного кодексу України (виплата лише в межах асигнувань) не може бути підставою для відмови у виплаті сум, право на які прямо передбачене чинним законодавством. Видання наказів про виплату фактично підтверджує визнання відповідачем права позивача на таку виплату та наявність підстав для її нарахування.

Крім того, суд звертає увагу, що до 01.07.2025 виплата додаткової винагороди здійснювалася саме через механізм щомісячних запитів на фінансування, і кошти надходили. Припинення цього механізму після телеграми від 15.07.2025 є наслідком помилкового застосування «рішення» Міністра оборони, а не об`єктивної відсутності підстав для виплати.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260, за липень – грудень 2025 року, січень – травень 2026 року у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки є протиправною.

А отже задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень - грудень 2025 року, січень - травень 2026 року.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану додаткову винагороду із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п.168.5 статті168 Податкового кодексу України (далі також ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З огляду на зазначене, відповідачу належить при виплаті позивачу додаткової грошової винагороди, компенсувати позивачу у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень-грудень 2025 року, січень-травень 2026 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень- грудень 2025 року, січень-травень 2026 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження – місто Київ, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.10.2026.

Суддя М. І. Садова