Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/21857/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р. № 520/21857/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо обчислення (нарахування) і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за період з 01 січня 2019 року по 04 липня 2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2019 року по 04 липня 2024 року включно із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року) помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за спірний період грошове забезпечення розраховувалося йому з урахування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, а не з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року. За доводами позивача, відповідач відмовляє в перерахунку його грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 27.07.2026 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у відповідача дані щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період; копію грошового атестату та докази ознайомлення позивача з ним. Витребувано у позивача актуальні відомості щодо проходження служби. Витребувані документи зобов`язано надати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів із моменту отримання даної ухвали.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету в ЄСІТС.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що за спірний період грошове забезпечення позивачу розраховувалося з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Надав до суду дані щодо ознайомлення позивача з грошовим атестатом.

Представник позивача надав до суду заяву про виконання ухвали суду, до якої долучив довідку Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України №1241 від 18.08.2026.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у період з 10.08.2026 по 23.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

Позивач у період з 10.04.2017 по 04.07.2024 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 04.07.2024, що вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.07.2024 №168.-15)

За доводами позивача, в спірний період відповідач здійснював йому нарахування та виплату грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а з урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, що позивач уважає протиправним.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо грошового забезпечення, виплаченого у спірний у даній справі період (а.с.19-21).

Відповідач листом від 04.06.2026 №40/05/13-3-266-Аз повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, який становив 1762,00 грн (а.с.23).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Так, постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифні розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Так, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі № 380/13603/21 вказав про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Крім того, Верховний Суд урахував, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022. У контексті наведеного, для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови № 704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначена правова позиція була також підтримана у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 120/965/22-а, від 21.12.2023 у справі № 520/8060/19 та від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають урахуванню.

Отже, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже, розміри грошового забезпечення визначаються виконавчим органом влади (Кабінетом Міністрів України), а не законами.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року по справі №380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ураховує висновки Верховного Суду.

Так, суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 294-IX виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 29.01.2020.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2 270 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2 481 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2 684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п. 4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є чинною, що підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вказаній вище постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на викладені вище норми законодавства, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що позивач має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення з використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а саме з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року, а не з 01.01.2019, як зазначає представник позивача в обґрунтування позовних вимог.

Окрім того, у подальшому, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 № 481, що набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 04.07.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, від 27.11.2025 у справі №440/2947/24 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.

Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що були виплачені у спірний період, з урахуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 розділу XIX Інструкції № 200 розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 1 розділу XX Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до довідки про доходи №1139 від 05.08.2026 убачається, що у січні 2019, вересні 2020, лютому 2021, серпні 2022, квітні 2023 та лютому 2024 позивач отримав допомогу на оздоровлення, а у березні 2019, грудні 2021, травні 2022 та грудні 2023 - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Суд зазначає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань були розраховані та виплачені позивачу з урахуванням вартісної величини, встановленої станом на 01.01.2018, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

Водночас, ураховуючи викладені вище висновки суду про невірне нарахування позивачу грошового забезпечення, суд зазначає, що відповідач невірно здійснив нарахування позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020, лютому 2021, серпні 2022 та квітні 2023, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2021 та травні 2022, оскільки відповідний розрахунок проводився відповідачем на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 01 січня кожного нового поточного календарного року.

З урахуванням висновків суду про невірне нарахування та виплату грошового забезпечення, суд уважає, що наявні підстави для здійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020, лютому 2021, серпні 2022 та квітні 2023, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2021 та травні 2022.

Щодо перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2024 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2023, суд зазначає, що починаючи з 20.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовців розраховується виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2024, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2023. Даних щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік матеріали справи не містять. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.07.2024 №168 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не надавалась.

Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, оскільки матеріали справи не містять відомостей про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за цей період.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 27.07.2026 судом було враховано, що у позовній заяві позивач зазначив про те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа відповідача від 04.06.2026. Крім того, позивач посилався на продовження проходження військової служби шляхом переведення до військової частини НОМЕР_3 у липні 2024 року, на підтвердження чого надав витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.07.2024 № 168, а також заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду.

При цьому суд зауважив, що зазначений витяг із наказу підтверджує факт переведення позивача до військової частини НОМЕР_3 , однак сам по собі не є достатнім доказом проходження ним військової служби станом на дату звернення до суду.

З огляду на наведене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи суд дійшов висновку про необхідність відкриття провадження у справі та витребування у відповідача, зокрема, копії грошового атестата позивача і доказів ознайомлення останнього з ним, а у позивача - актуальних відомостей щодо проходження військової служби. Питання щодо дотримання строку звернення до суду підлягало вирішенню під час розгляду справи з урахуванням установлених обставин та наданих сторонами доказів.

На виконання вимог суду відповідачем надано журнал реєстрації грошових атестатів, виданих військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , з якого вбачається, що позивач отримав грошовий атестат 04.07.2024.

Водночас позивачем надано довідку військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 18.08.2026 №1241, відповідно до якої він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) з 24.05.2024 і до цього часу.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що довідка військової частини НОМЕР_3 від 18.08.2026 №1241 підтверджує продовження проходження позивачем військової служби після переведення з військової частини НОМЕР_2 . Водночас сам факт отримання грошового атестата 04.07.2024, підтверджений відповідним журналом реєстрації, не спростовує обставин подальшого проходження позивачем військової служби та не може самостійно свідчити про пропуск ним строку звернення до суду, у даному випадку на позивача поширюються приписи частини 1 статті 233 КЗпП України.

Отже, з урахуванням установлених обставин проходження позивачем військової служби, дати, з якою він пов`язує обізнаність про порушення своїх прав, а також наданих сторонами доказів, суд доходить висновку про відсутність підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Відтак доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не підлягають прийняттю судом.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020, лютому 2021, серпні 2022 та квітні 2023, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2021 та травні 2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у вересні 2020, лютому 2021, серпні 2022 та квітні 2023, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у грудні 2021 та травні 2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН