Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №734/3700/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3700/26Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/842/26

Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лисого В.В. в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутого до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто судовий збір 665, 60 грн. в дохід держави.

Судом першої інстанції встановлено, 05.08.2026 о 08:05 год на 96 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Kona, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Зазначене правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року, що підтверджується копією постанови серії ЕНА № 7669749 від 04.08.2026.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно встановив ознаку повторності, передбачену ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова серії ЕНА № 7669749 від 04 серпня 2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП на момент вчинення ОСОБА_1 нового діяння 05 серпня 2026 року о 08:05 год. законної сили не набрала, а строк на її оскарження лише розпочався. У зв`язку з цим, на думку захисника, ОСОБА_1 не набув статусу особи, яка піддавалася адміністративному стягненню, а тому в його діях була відсутня кваліфікуюча ознака повторності та склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, захисник вказав на істотне порушення права на захист, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, за відсутності належних доказів їх своєчасного та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, умисел включає в себе інтелектуальний момент (усвідомлення особою протиправного характеру своєї дії чи бездіяльності, а також передбачення нею шкідливих наслідків свого діяння) та вольовий момент (особа бажає настання шкідливих наслідків або свідомо допускає їх настання).

За особливостями конструкції об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є формальним, тобто є закінченим з моменту повторного протягом року вчинення передбаченої законом дії, а саме з моменту початку руху транспортного засобу під керуванням особи, яка не має права керування таким транспортним засобом. Тривалість, характер та інші характеристики руху, ставлення особи до ймовірних наслідків такого керування чи реальне настання будь-яких суспільно шкідливих наслідків діяння особи не мають значення для кваліфікації за цією статтею.

Враховуючи викладене, у правопорушеннях із формальним складом, які не передбачають як необхідну ознаку настання суспільно шкідливих наслідків діяння, змістом умислу є передбачення особою протиправного характеру свого діяння та бажання його вчинення або свідоме його вчинення за умов, коли особа могла і повинна була уникнути його вчинення. Тобто вольовий момент умислу перенесено з наслідків на сам факт вчинення діяння.

Повторним відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому апеляційний суд виходить із того, що постанова серії ЕНА № 7669749 від 04.08.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП набрала законної сили з моменту її винесення, а тому на момент вчинення 05.08.2026 нового правопорушення ОСОБА_1 мав статус особи, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відповідне правопорушення. Отже, кваліфікуюча ознака повторності протягом року встановлена обґрунтовано, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Лисий В.В. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, з огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Лисого В.В. про час, дату та місце апеляційного розгляду, відсутність повідомлень про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 та його захисник були обізнані про розгляд справи, мали можливість реалізувати свої процесуальні права та подати до суду відповідні доводи і клопотання, у тому числі викладені в апеляційній скарзі. Отже, їх неучасть у судовому засіданні апеляційного суду не свідчить про порушення права на захист та не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Його винуватість у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчиненому повторно протягом року, підтверджується перевіреними судом першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 737691 від 05.08.2026, відповідно до якого 05.08.2026 о 08:05 год на 96 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Kona, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому правопорушення вчинив повторно протягом року; відеозаписом, на якому зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, під час якого він не заперечував факту керування транспортним засобом; копією постанови серії ЕНА № 7669749 від 04.08.2026, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування 04.08.2026 транспортним засобом Hyundai Kona, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом; реєстраційною карткою транспортного засобу Hyundai Kona, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з якою автомобіль належить ОСОБА_2 ; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 06.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Крім того 05.08.2026 року, поряд з протоколом за ч.5 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 ще був складений протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, який в даному провадженні не розглядається.

Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП, обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки таке стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та визначеній законом меті адміністративного стягнення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з наведенням належної мотивації прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її зміни чи скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Лисого Віталія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко