Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/1597/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1597/26

Головуючий у першій інстанції – Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1732/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Луговця О.А., Стельмаха А.П.,

з участю секретарів Хілик М.О., Шкарупи Ю.В.,

сторони:

позивач Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2026 року у справі за позовом Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього суму надміру перерахованої щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею у розмірі 137 522 грн 00 коп. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради повторно звертався ОСОБА_1 із заявою від 22 лютого 2018 року про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним. Згідно з наданими документами, зокрема висновком лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 № 254 від 05.02.2018, ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року до 31 липня 2018 року була призначена допомога на догляд за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю II групи, у розмірі 1700 грн. Виплату на догляд відповідачу було неодноразово продовжено. За отриманою департаментом інформацією з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 та особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 неодноразово перетинали державний кордон України як разом, так і окремо. Зважаючи на викладені обставини, не повідомлення отримувачем допомоги про зміну місця проживання підопічної особи, відповідач права на отримання допомоги на догляд не мав за періоди: лютий - липень 2018 року, лютий - жовтень 2019 року, січень 2020 року - травень 2021 року, липень 2021 року - серпень 2022 року, листопад 2022 року - лютий 2023 року, квітень 2023 року - березень 2024 року, що призвело до зайво виплату бюджетних коштів у сумі 137 522 гривні. На вимогу позивача відповідач кошти не повернув.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не встановив в діях відповідача недобросовісної поведінки, не надав належної оцінки доказам у справі та неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказує, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що він не здійснює, не буде здійснювати догляд за особою з інвалідністю ОСОБА_2 під час виїзду його та підопічної за кордон, не повідомив у визначені строки Департамент. Більше того, безпідставно звертався до Департаменту із заявами про призначення йому допомоги на догляд. Тобто в даному випадку наявні всі критерії, які вказують на безпідставність отримання ОСОБА_1 допомоги на догляд: 1) подав документи із свідомо неправдивими відомостями (під час перебування особи з інвалідністю за кордоном) тим самим умисно приховавши обставини, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд; 2) під час отримання допомоги на догляд не повідомляв у визначені строки Департамент про зміни у складі сім`ї у зв`язку зі зміною місця проживання – виїздом за кордон. Водночас при поданні заяв про призначення допомоги на догляд ОСОБА_1 особисто під підпис зобов`язувався повідомити орган соціального захисту населення про зміни обставин, які можуть вплинути на отримання допомоги. Одночасно він зазначав, про усвідомлення того, що в разі подання ним у неповному обсязі або недостовірних відомостей про доходи та майно, що вплинули або могли вплинуть на прийняте рішення, йому може бути відмовлено у призначенні допомоги або припинено її надання, і що у такому разі він зобов`язується повернути надміру нараховані кошти.

Щодо спільного проживання і здійснення ним догляду за матір`ю за кордоном не заслуговує на увагу, оскільки приєднаний до матеріалів справи договір суборенди житла в Німеччині не перекладений на державну мову і не легалізований у визначеному законодавством порядку, тому відповідно такий документ не має юридичної сили і не є належним доказом у справі.

ОСОБА_1 свідомо увів органи соціального захисту населення в оману та в подальшому безпідставно отримував бюджетні кошти у виді допомоги на догляд.

Добросовісність отримувача допомоги в даному випадку полягає у наданні правдивих відомостей, неприховуванні обставин, що можуть вплинути на призначення допомоги на догляд та у своєчасному повідомленні Департаменту про втрату ним права на отримання допомоги на догляд. Так, обов`язок повідомляти про виїзд за кордон, є законним обов`язком отримувача допомоги на догляд, а не договірним, і не звільняє особу від виконання вимог законодавства.

Крім того, при зверненнях до Департаменту ОСОБА_1 утаїв факт перебування особи з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 за кордоном, тобто він знав і приховав обставини, що впливають на призначення і виплату щомісячної допомоги на догляд, що є зловживанням з його боку.

Таким чином апелянт вважає, що в даному випадку відсутня будь-яка рахункова помилка Департаменту при нарахуванні та виплаті допомоги відповідачу, однак наявна недобросовісність з боку набувача. Разом із тим, обставинам, що свідчать про недобросовісні дії відповідача, які призвели до незаконного отримання ним державних коштів у значному розмірі, суд не надав належного значення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Шаповалов М.С. посилався на законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування. Також, звернув увагу на відсутність доказів отримання відповідачем допомоги.

Представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради Ковпинець Н.В. у судовому засіданні апеляційного суду просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Шаповалов М.С. у судовому засіданні апеляційного суду просив залишити апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради без задоволення, а рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради із заявою від 22 лютого 2018 року про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (а.с. 8).

На підставі висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 №254 від 05.02.2018 (а.с.9), довідки про склад сім`ї від 28.11.2016, відповідно до якої відповідач та його мати ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з 01.02.2018 по 31.07.2018 призначена допомога на догляд за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю ІІ групи, у розмірі 1 700 грн 00 коп. (рішення про призначення допомоги від 26.02.2018) (а.с.11).

Розпорядженням від 25.06.2018 ОСОБА_1 проведено перерахунок виплат і розмір допомоги склав 1 777 грн (а.с.12).

З аналогічними заявами ОСОБА_1 звертався 30.11.2018, 31.05.2019 та 27.11.2019. Відповідно ОСОБА_1 призначалася допомога на догляд за матір`ю:

- з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 1 777 грн 00 коп. (рішення від 30.11.2018);

- з 01.12.2018 по 30.04.2019 в сумі 1 853 грн 00 коп. (рішення від 30.11.2018);

- з 01.05.2019 по 30.06.2019 в сумі 1 853 грн 00 коп. (рішення від 05.06.2019);

- з 01.07.2019 по 31.10.2019 в сумі 1 936 грн 00 коп. (розпорядження 25.06.2019);

- з 01.11.2019 по 30.11.2019 в сумі 1 936 грн 00 коп. (рішення від 02.12.2019);

- з 01.12.2019 по 30.04.2020 в сумі 2 027 грн 00 коп. (рішення від 02.12.2019).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у редакції від 31 березня 2020 року було установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.

На підставі цього ОСОБА_1 було продовжено виплату допомоги на догляд за матір`ю на період з 01.05.2020 по 31.12.2020 у розмірі 2 027 грн (розпорядження від 06.04.2020, 21.05.2020, 19.06.2020, 04.09.2020, 22.09.2020, 21.10.2020).

Згідно з поданою ОСОБА_1 заявою від 24.11.2020 йому призначено допомогу на догляд за матір`ю з урахуванням перерахунку в сумі 2118 грн з 01.07.2020 по 30.11.2020 та в сумі 2 189 грн з 01.12.2020 по 30.04.2021 (рішення від 01.12.2020) (а.с.32). Виплата вказаної допомоги продовжувалась на підставі постанови № 264 з 01.05.2021 по 01.07.2021 у розмірі 2 189 грн (розпорядження від 22.04.2021 та від 21.05.2021) (а.с.37, 38).

Аналогічні заяви надійшли від ОСОБА_1 : 03.06.2021 – призначено виплату допомоги з 01.07.2021 по 31.10.2021 в сумі 2 294 грн (рішення від 11.06.2021); 23.11.2021 – призначено виплату в сумі 2 294 грн з 01.11.2021 по 30.11.2021 та в сумі 2 393 грн з 01.12.2021 по 30.04.2022 (рішення від 29.12.2021) (а.с. 39, 42, 44, 46).

Розпорядженнями на продовження строку виплати від 22.04.2022, 20.05.2022, 23.06.2022, 21.11.2022, 16.06.2023, 15.09.2023 та 19.12.2023, допомога на догляд ОСОБА_1 продовжена з 01.05.2022 по 30.09.2022, з 01.09.2022 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.08.2023 у розмірі 2 589 грн.

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.04.2024 №19-24327/18/24, від 07.05.2024 №19-31075/18/24, від 17.06.2024 №19-41937/18/24, від 25.06.2024 №19-44355/18/24 та від 08.07.2024 №19-47157/18/24 встановлено, що ОСОБА_1 та особа з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 неодноразово перетинали державний кордон України як разом, так і окремо.

Зокрема, відповідач з 04.08.2018 по 01.10.2018, з 13.07.2019 по 30.08.2019, з 08.12.2020 по 08.03.2021, з 26.03.2021 по 01.04.2021, з 27.06.2021 по 05.10.2021, з 04.12.2021 по 08.02.2022 перебував, а з 19.03.2023 перебуває за межами України.

Також, ОСОБА_2 з 18.01.2018 по 20.04.2018, з 20.06.2018 по 16.09.2018, з 02.01.2019 по 02.03.2019, з 06.04.2019 по 17.09.2019, з 26.10.2019 по 10.11.2019, з 21.12.2019 по 29.01.2020 та не менше 16 разів у період з 2020 по 2024 роки здійснювала виїзд за межі України, у тому числі самостійно без відповідача.

Рішенням Чернігівської міської ради від 25 червня 2020 року №54/VII-13 припинено шляхом реорганізації Управління праці та соціального захисту населення Деснянської та Новозаводської районних у м. Чернігові рад через їх приєднання до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (а.с.6).

Рішенням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради №8714 від 20.08.2024 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги на догляд та підраховано переплату (а.с.66).

З розрахунку позивача від 26 серпня 2024 року №б/н розмір переплати становить137522 грн (а.с. 67-68).

Повідомленням №21-12/165 від 10.05.2025 та листами №21-12/320 від 26.03.2025, №21-12/536 від 10.06.2025, №21-12/737 від 25.07.2025 відповідача проінформовано про надмірно виплачені бюджетні кошти у розмірі 137522 грн та запропоновано їх повернути добровільно. Одночасно повідомлено про стягнення коштів в судовому порядку у разі відмови добровільного відшкодування (а.с.69).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.. 4-5, 15-16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 9 Конституції України).

Умови, порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, визначено Законом України «Про психіатричну допомогу», Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1192 від 02 серпня 2000 року (далі за текстом Порядок №1192).

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.

Порядок №1192 визначає перелік документів, які надаються для призначення державної допомоги, підстави для призначення виплати та її припинення та перелік дій отримувача у разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги, інше.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за нею.

Пунктом 7 Порядку №1192 (в редакції станом на 01.08.2018) визначено, що для призначення грошової допомоги на догляд особою, яка звертається за її призначенням, подаються такі документи відповідним органам соціального захисту населення: заява; документ, що посвідчує особу; декларація про доходи та майновий стан; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка видана особі з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за якою здійснюється догляд. Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку, допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця. У разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги.

Виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли: сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд; закінчився строк установлення інвалідності I чи II групи і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; особа з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобов`язані в десятиденний строк повідомити органи, що провадять її виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Пунктом 8 Порядку №1192 передбачено, що допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи. Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку.

Пунктом 13-1 цього Порядку передбачено, якщо внаслідок зловживань з боку громадян (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд тощо) були надміру виплачені суми допомоги, органи соціального захисту населення здійснюють такі заходи: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану особи; повідомляють одержувача допомоги про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі прийняття рішення про врахування надміру виплачених коштів при виплаті допомоги на догляд у наступні періоди провадять щомісячні відрахування у розмірі не більш як 20 відсотків призначеної допомоги; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

З аналізу вищенаведених норм Порядку №1192, слід дійти висновку, що обов`язковими умовами надання допомоги на догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу: є реєстрація чи постійне проживання на одній площі дієздатної особи із такою особою, наявність висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреб у такої особи стороннього догляду та фактичне здійснення догляду за цією особою.

Неповідомлення особи, яка отримує допомогу про зміну місця проживання як особи з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, так і особи, якій надається допомога на догляд, є підставою припинення виплати такої допомоги.

Для того, щоб вважати суму щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, виплаченою безпідставно і надмірно, законодавець у Порядку №1192, визначив зловживання громадян у формі: 1) подання документів із свідомо неправдивими відомостями, 2) неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, 3) приховування обставин, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд тощо.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина 1 статті 1212 ЦК України).

Такий набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила, по-перше: - якщо виплата відповідних грошових сум проведено добровільно особою (за відсутності рахункової помилки), яка проводила таку виплату; по-друге: - у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такий висновок Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував у постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 545/163/17, а також у постанові від 11 квітня 2019 року по справі № 150/164/17 у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що зловживанням або недобросовісністю з боку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, вищевказаного Порядку, є подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Матеріали справи не містять належних доказів наявності навмисного подання відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Як убачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо повернення надміру виплаченої відповідачу ОСОБА_1 допомоги на догляд за період: лютий - липень 2018 року, лютий - жовтень 2019 року, січень 2020 року - травень 2021 року, липень 2021 року - серпень 2022 року, листопад 2022 року - лютий 2023 року, квітень 2023 року - березень 2024 року, яка, на думку позивача, була виплачена йому безпідставно.

Звертаючись із заявами до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про призначення щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 як особа, яка проживає разом матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу та за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, особисто зазначив, що «при зміні адреси житла зобов`язується повідомити надавача допомоги в триденний термін». Вказана інформація написана у заявах власноруч та наявний його особистий підпис.

ОСОБА_2 , як особа, яка потребує постійного стороннього догляду, відповідно до інформації наявної у Базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» як самостійно, так і з відповідачем в період з 08.11.2017 по 08.04.2024, виїжджала за межі України, а також поверталася до України, а саме, з лютого - липень 2018 року, з лютого - жовтень 2019 року, з січня 2020 року - травень 2021 року, з липня 2021 року - серпень 2022 року, з листопада 2022 року - лютий 2023 року, з квітня 2023 року - березень 2024 року.

У вказаний період ОСОБА_1 не проживав разом із ОСОБА_2 , а тому, не здійснював догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідачем та його представником не спростовані доводи позивача щодо окремого його проживання від матері та не здійснення у цей час догляду за нею.

На запитання апеляційного суду представник відповідача не навів суду причини виїзду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 окремо один від одного за межі України, тривалого проживання за межами України матері від сина і яким же чином при таких обставинах відповідачем здійснювався догляд за нею.

Водночас, ОСОБА_1 у спірний період отримав допомогу, яка підтверджена розрахунком переплати та не повідомляв позивача про періодичне окреме проживання його та матері, а отже й зміну місця проживання та не здійснення у наведений період догляду за нею.

Матеріали справи не містять доказів, що у період, коли відповідач та його мати ОСОБА_2 перебували разом за межами України, вони проживали разом та ОСОБА_1 здійснював догляд за матір`ю.

Особливу увагу колегія суддів звертає на те, що висновки лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 254 від 05 лютого 2018 року, № 725 від 31 травня 2019 року, № 1466 від 24 листопада 2020 року, № 1519 від 26 листопада 2021 року щодо хворої ОСОБА_2 видані у той час, коли остання перебувала за межами України, згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно у період з 18.01.2018 по 20.04.2018, з 06.04.2019 по 17.09.2019, з 08.02.2020 по 08.03.2021, з 21.10.2021 по 02.12.2021, а отже на засіданні ВЛК не перебувала, що підтверджує факт окремого проживання відповідача з підопічною і не здійснення догляду за нею.

Крім того, відповідачем подано заяву про призначення допомоги 22.02.2018 року у той час коли ОСОБА_2 перебувала за межами України. Аналогічно подано заяви відповідачем 31.05.2019, 24.11.2020, 23.11.2021 за відсутності ОСОБА_2 на території України.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач, звертаючись до позивача із заявами про призначення йому допомоги приховав факт відсутності його та матері за місцем проживання в Україні та не здійснення ним фактичного догляду за нею.

Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів наданих у вигляді допомоги саме з недобросовісністю набувача, яку згідно частини першої статті 81 ЦПК України має довести позивач.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою і третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.02.2017 (справа №404/4822/15-ц) виснувала, що «34. Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.»

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, про доведеність позивачем недобросовісної поведінки відповідача та приховування обставин зміни місця проживання його та ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також не здійснення фактичного догляду за нею, які могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу.

Доводи відповідача про відсутність доказів перерахування допомоги у спірний період не заслуговують на увагу, оскільки сума переплати підтверджена розрахунком від 26.08.2024, а її отримання не заперечується самим відповідачем.

За відсутності з боку позивача рахункової помилки та наявності недобросовісних дій з боку відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення надміру виплачених грошових коштів у вигляді державної соціальної допомоги.

Згідно із пунктами 1, 3, 4 частини 1 статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Департаменту соціальної політики Чернігівської міської.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 7 321 грн 60 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 травня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (ЄРДПОУ 43649464) надміру виплачені кошти у сумі 137 522 грн 00 коп., судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7 321 грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року.

Головуючий: Судді: