Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №589/1240/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №589/1240/25

Номер провадження 22-ц/816/477/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

сторони:

позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»- адвоката Руденка Костянтина Васильовича

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2025 року, в складі судді Курбанової А. Р., ухвалене у м. Шостка,

у с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.04.2024 р. відповідач з ТОВ «АВЕНТУС Україна» уклав кредитний договір №7762811, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування.

24 грудня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу №24.12/24-Ф , відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №7762811 про надання споживчого кредиту від 06.04.2024 р. перейшло до позивача.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 41400,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн – заборгованість за кредитом, 26400,00- заборгованість за нарахованими процентами та 5000,00 грн заборгованість за штрафом.

Посилаючись на вказані обставини, товариство просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором, судові витрати у розмірі 2422,40 грн та 10000,00 витрат за правничу допомогу.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором № 7762811 про надання споживчого кредиту від 06.04.2024 р. у розмірі 27330 грн, судовий збір у сумі 1599,14 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6601,45 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача – адвокат Руденко К. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами, відмови у стягненні 5000,00 грн заборгованості за штрафом; зменшення суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви та зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що понесені в суді першої інстанції. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та стягнути з ОСОБА_1 : суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 26400,00 грн; заборгованості за штрафом у розмірі 5000,00 грн; сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що понесені у суді першої інстанції. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4542,00 грн за подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит, за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки.

Посилається на Закон про споживче кредитування та вважає, що нараховані штрафи первісним кредитором за невиконання умов кредитного договору підлягають сплаті відповідачем.

Звертає увагу на те, що підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема й щодо сплати процентів, що є обов`язковим для виконання договору.

Не погоджується зі зменшенням судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу та розміром судового збору за подання позовної заяви.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір № 7762811 про надання споживчого кредиту (далі - Договір) за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через вебсайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Згідно з умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1 договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу на умовах, встановлених Договором, кредит на споживчі (особисті) потреби в розмірі 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 360 днів (до 01.04.2025 року). За користування кредитом відповідач зобов`язалася сплачувати фіксовані проценти в розмірі 2,20 % на день щомісяця у строки, передбачені Додатком № 1 (Графіком платежів) (а.с. 11-19).

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20241226-41.3 від 26.12.2024 р. (а.с. 21-22), 06.04.2024 року о 11:17 годині ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому споживачем та вказано в Договорі, кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. Факт належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та надходження на неї грошових коштів у вказаній сумі підтверджується і відповіддю АТ «ПУМБ» від 30.03.2025 року на запит суду /а.с. 79-81/.

24.12.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу № 24.12/24-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» право грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідача (а.с. 52-60).

ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» сплатило ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за відступлення права вимоги за договором факторингу № 24.12/24-Ф від 24.12.2024 року суму 1 485 385,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 62), а також між сторонами договору факторингу 24.12.2024 року підписано Акт приймання передачі реєстру боржників (а.с.61).

Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 24.12/24-Ф від 24.12.2024 року, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача, що виникла на підставі кредитного договору (а.с. 63).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що у відповідача на час подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 41400 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за кредитом, 26400 грн заборгованість за процентами, які були нараховані за період з 06.04.2024 р. по 03.09.2024 р., виходячи з процентної ставки, передбаченої договором, а також 5000 грн заборгованість за штрафом (а.с. 23-28).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої виходив з того, що ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» мало право вимоги на підставі договору факторингу до ОСОБА_1 за договором №7762811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 р., укладеним останньою із ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», за яким боржник не виконала належним чином свої зобов`язання. Разом із тим, суд вважав, що розмір процентів за користування кредитом не мав виходити за граничні межі відсотків, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» на момент їх нарахування, тому суд виснував, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню, а також вважав, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки сплата цього штрафу нарахована у період дії воєнного стану.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 10 000 грн заборгованості за кредитом. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати; натомість до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту, звужує дію принципу свободи договору та вимагає від кредитодавця суворого дотримання встановлених державою граничних лімітів вартості кредиту протягом усього часу дії зобов`язання (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17).

У цій справі, суд першої інстанції, враховуючи викладене, застосував поетапне зменшення розміру денної процентної ставки та здійснив перерахунок процентів за кредитним договором наступним чином:

за період з 06.04.2024 р. по 06.05.2024 р. у розмірі 30 грн (за заниженою ставкою 0,01% в день, в межах заявлених вимог);

за період з 07.05.2024 року по 20.08.2024 року у розмірі 15900 грн (10000 x 106 днів х 1,5 %),

за період з 21.08.2024 р. по 03.09.2024 р. у розмірі 1400 грн (10000 x 14 днів x 1%).

Загальна сума процентів визначена у розмірі 17330 грн.

Однак, відповідно до матеріалів справи, відповідач отримав кредитні кошти 06.04.2024 р., тобто укладення договору відбулося після набрання чинності Законом №3498-IX, тому підлягала застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Отже, розрахунок мав би бути наступний:

за період з 06.04.2024 р. по 06.05.2024 р. в розмірі 30 грн. (за заниженою ставкою 0,01% в день, в межах заявлених вимог);

за період 07.05.2024 року по 03.09.2024 року в розмірі 12000 (10000 х 120 днів х 1%)

Таким чином, розмір процентів за вказані вище періоди з урахуванням положень вищевказаного закону та положень кредитного договору мав становити 12030 грн.

Проте, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 26400,00 грн, й ці вимоги ним були підтримані в апеляційній скарзі, тобто йдеться про стягнення більшого розміру заборгованості за нарахованими процентами, ніж розмір процентів, що визначений до стягненні судом у оскаржуваному рішенні, а враховуючи те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги, слід погодитись з визначеним місцевим судом розміром процентів, що підлягає до стягнення. Особа, яка подала апеляційну скаргу за наслідками її розгляду не може опинитися в гіршому становищі, ніж до подання апеляційної скарги.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 5000,00 грн, врахувавши спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника у період дії воєнного стану.

Так, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За змістом цього ж пункту неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та діє на час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було підстав для зменшення розміру судових витрат, з огляду на наступне.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги було задоволено частково, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з положень щодо пропорційності такого відшкодування.

За своїм змістом інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367-369, ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»- адвоката Руденка Костянтина Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних